Наша знаменита землячка Раїса Опанасівна Кириченко - Герой України, народна артистка України, лауреат Державної премії України ім.Т.Г.Шевченка, повний кавалер ордена Княгині Ольги, лауреат премії ім.Д.Луценка "Осіннє золото".

         Вона багато зробила для того, щоб донести українську пісню не лише до народу України, а й до багатьох народів світу.

         Для популяризації її творчості, української пісні серед молоді радимо провести літературно-мистецький вечір "Пісня, що в серці з дитинства ".

         До цього заходу в бібліотеках доцільно організувати книжково-ілюстративну виставку "Берегиня української пісні "  за таким планом :

          Цитата: " Вона народна артистка не тільки за званням, але й по тому, що вросла всім  корінням у грунт нашого народу, українську народну пісню".

                                                                         Дмитро Луценко

 

         Перший розділ. Висока орбіта її пісень.

         Другий розділ.  Доброчинність Р.О. Кириченко

         Третій розділ.   Вшанування пам'яті співачки.

 

         При проведенні літературно-мистецького вечора слід використати записи пісень у виконанні Раїси Кириченко.

         Вечір проводять двоє ведучих та двоє читців.

 

Перший читець:   Кожен час народжував свій голос,

                              Сильний, гордий, мудрий і ясний ...

                              Щоб байдужих не було навколо,

                              Голос той сміявся і дзвенів.

                              Народитись з піснею нелегко,

                              Ще складніше стати на крило,

                              До людей летіти , мов лелека,

                              Щоб добро у кожен дім прийшло.

 

Другий читець:    Щирою, немов свята молитва,

                              Що у небо лине до Творця,

                              Пісня має бути ніжна й світла,

                              Щоб будити віру у серцях...

Перша ведуча:   

         Хто в нас не знає пісень "Чураївна", "Козачка", " Стремено", "Хата моя,         біла хата". "Жіноча доля", "Мамина вишня " ? Ці та інші пісні

відомі і улюблені  не   лише в Україні. Співом Раїси Опанасівни захоплювались слухачі Канади, США, Австралії, Німеччини, Польщі, Монголії,  Філіппін, Алжиру, Тунісу та інших країн  світу.

 

Друга ведуча:

         Народилась відома співачка 14 жовтня 1943 року в с. Корещина Глобинського (а тоді Великокринківського району) Полтавської області. В сім'ї любили співати всі. Для Раї трофейна батьківська гармошка була найдорожча за все. Під свій акомпанемент вона виконувала всі пісні з репертуару Лідії Русланової.

 

Перша ведуча:

         Зі спогадів Раїси Кириченко: "Часто я згадую свої дитячі роки й думаю: чи були б мої пісні такими задушевними, щирими, аби не було в моєму житті нашої білої, прибраної на Великдень чи Трійцю хати, не було білого наливу в бабусиному саду і гарбузів на нашому городі, не було воза з сіном і безмежного зоряного неба над головою. Шкода мені стає тих, хто не виніс із дитинства у доросле життя свого зоряного неба".

         Мабуть, не випадково  першим записаним співачкою на радіо музичним твором була пісня "Хата моя, біла хата".

 

Перший читець: "Хата моя, біла хата.

                             Казко  тепла й доброти –

                             Стежка від тебе хрещата

                             В'ється в далекі світи.

 

Другий читець: В хаті спокійно й затишно,

                           Вечір десь бродить в гаю,

                           Мама задумливо й ніжно

                           Гладить голівку мою... "

                        Звучить пісня " Хата моя, біла хата"

Друга ведуча:

         Доля звала Раїсу Кириченко з відомим музикантом, земляком Григорієм Оченашем.

         Він зробив молоде дарування солісткою аматорського хору Палацу культури Кременчуцького автомобільного заводу, влаштувавши на посаду контролера на 460-му підприємстві.

         А потім Полтавська філармонія, Житомирський "Льонок", Черкаський народний хор – це ті творчі професійні колективи, де зростав, міцнів самобутній талант.

         Та найбільшого злету пісенний хист Раїси Кириченко досягнув у благословенній Полтаві, куди її вже досить популярну молоду співачку повернув перший секретар Полтавського обкому партії Федір Моргун. В  Полтавській філармонії народна артистка створила особисту команду – ансамбль "Чураївна". В світ вийшли два компакт-диски "Долі моєї село " та "Цвіте черемуха". Всього за своє творче життя вона записала більше 200 пісень і випустила декілька альбомів.

 

Перший читець: Де падав цвіт з вишневого галуззя,

                             Народжувалась материна пісня...

                             І кожному ввижалася матуся,

                             І кожного пекла спокута пізня.                            

                             І Вам також

                             в ту мить всміхалась мати,

                             проста, мов добросердна Терпелиха.

                             Прохала доню в гості завітати,

                             сльозу змахнувши

                             і зітхнувши стиха.

          

Другий читець: Як Ви натхненно пісню цю співали!

                          То мріяли, то раптом сумували...

                          Так, Ви тоді усіх зачарували,

                         овації невпинно вирували.

                         Ах, материнська пісня!

                         В будні й свята

                         вона повсюди з нами,

                         завжди перша...

                     (Звучить пісня "Мамина вишня " 

Перший читець : Коли пісні мойого краю

                            Пливуть у рідних голосах,

                            Мені здається, що збираю

                            Цілющі трави я в лугах.

                            В піснях і труд, і даль походу,

                            І жаль, і успіх, і любов,

                            І гнів великого народу,

                            І за народ пролита кров.

 

Другий читець : В піснях – дівоча світла туга

                          І вільний помах косаря,

                           В них юність виникає друга,

                           Висока світиться зоря...

 

Перша ведуча:

           Кожна пісня, яка входила в репертуар співачки, ставала народною, бо вона вкладала в неї  свою душу і серце. Співачка дійсно була Берегинею української пісні Чураївною сучасного Полтавського краю.

 

Друга ведуча:

           Раїса Кириченко була першою виконавицею пісні О.Білаша та Д.Павличка "Два кольори". Ось що згадує співачка: " Якось на Херсонщині ми з Миколою Михайловичем побачили у районному будинку культури невеличку листівку з портретом Олександра Білаша і піснею "Два кольори". Ніколи нічого в житті я не крала, окрім хіба що оберемка соломи , щоб не замерзнути взимку, але те крадіжкою вважав лише жорстокий колгоспний сторож. А тут не стрималась: загорнула аркушик у папір і сховала так, щоб ніхто не помітив... Через кілька днів уже співала "Два кольори" на концерті".

 

Перша ведуча:

         Життя прожити – не поле перейти. Міцно переплетені на рушниках нашої долі кольори радості та печалі, і велике щастя, коли поруч є людина, яка не зрадить, не злякається труднощів, захистить від усіляких негараздів, прикриє надійним крилом.

         Такою людиною для Раїси Опанасівни був завжди люблячий і коханий чоловік Микола. Разом у житті, разом на сцені, вони дійсно були, як співали в пісні, "Однієї долі два крила".

         В одному своєму інтерв'ю співачка сказала: "Для мене страшно подумати, щоб хтось із нас один залишився на світі. Тільки ... разом. Я не зможу жити сама. Слідом за ним піду! Без нього життя – як без пісні".

                     (Звучить пісня "Доля у нас – два крила "

Перша ведуча:

         Яку мужність і терпіння довелося проявити цій жінці! В своїх спогадах співачка розповідає про три випадки, коли вона перебуваючи на гастролях мало не загинула.

         Перший раз, коли Раїса Опанасівна молоденьким дівчам погодилася після концерту покататись на човні на Пслі. Човен на середині ріки раптом перевернувся і співачка, яка не вміла плавати, стала тонути, але її врятували. Другий раз Раїса Кириченко опинилася в автобусі, який занесло на слизькій дорозі, і він завис на краю обриву. Вибравшись з автобуса, артисти, які були на гастролях в одному селі, в ПАЗик уже не сіли. І, обмотавши ноги хустками і шарфами, всю ніч ішли пішки до міста. В третій раз смертельна загроза чекала сім'ю Кириченків тоді, коли вони поверталися з гастролів у Монголії. У літакові на великій висоті раптом відкрився люк і лише завдяки сміливим і рішучим діям авіатехніків пасажири не загинули.

         Але ще більші випробовування чекали артистку в кінці 90-х років, коли прогресувало її хронічне захворювання і потрібно було 300 тис. німецьких марок на операцію.

 

          Ось як згадує про цей період близька подруга Раїси Опанасівни Лариса Король  яка на той час була співробітницею культурного центру Гете-інститут в столиці України: "Якось вечором до мене зателефонувала занепокоєна лікар співачки: хворій зовсім погано, якщо нічого не робити, може бути пізно. Того дня в Київ з Німеччини повернувся службовець українсько-німецької фірми Бенно Азоліні. Я попросила його підвезти мене до Інституту урології. Він ніяк не міг зрозуміти, чому така відома співачка не може заплатити за лікування і чому держава знаходиться осторонь від її  проблем. Ми вдвох зайшли до палати. Пан Азоліні довго і сумно дивився на Раїсу Опанасівну. Потім прошепотів мені німецькою мовою: "Яка красива жінка... Вона повинна жити. Я не знаю, чи це допоможе, але в мене в Бременській клініці є знайомий головний лікар. Завтра полечу і звернусь до нього".

 

Перша ведуча:

          На другий день дзвінок із Бремена від Бенно: місце в лікарні є, там чекають хвору, але слід внести 20 тис. марок за лікування, а решту можна внести пізніше. Співачка так і не дочекалася допомоги від українських чиновників. Гроші за лікування вніс пан Бенно, заклавши свій будинок".

 

Друга ведуча:

         В Україні було оголошено збір добродійних коштів. Звернення Емми Бабчук радіо транслювало через кожні півгодини.

         Для збору коштів організували в палаці "Україна" благодійний концерт. Очолив комітет з його підготовки видатний поет-пісняр Андрій Демиденко. Звичайно артисти виступали на тому концерті безкоштовно. Тоді ж родина Білоножків внесла тисячу доларів. Власні благодійні концерти влаштовували Василь Зінкевич, Олександр Василенко, артисти полтавської філармонії.

         Люди здавали на спеціальний рахунок хто скільки міг. Вони рятували улюблену співачку.

         Після чотиримісячного лікування і багатьох хірургічних втручань німці запропонували свій легкий і швидкий шлях реабілітації. Але для цього потрібна була одна необхідна умова – прийняти німецьке громадянство. Без будь-якої миті вагань вона відмовилась. Причину пояснила дуже просто :

         - Люблю свою маму , люблю чоловіка і понад усе люблю свою Україну.

                             (Звучить пісня "Я вдячна всім"

 

Перша ведуча:

         Раїса Опанасівна дуже любила своє рідне село Корещину. Вона приїжджала в батьківську хату весною, на Паску, і жила в Корещині під час відпустки. На концерти, які вона часто давала в місцевому клубі, з'їжджалися з усієї округи. "До неї ходили, як на сповідь " – говорили сусіди.

 

Друга ведуча:

         Односельці вдячні їй за безліч добрих справ, які для них зробила знаменита землячка: при її сприянні було газифіковано село, в ньому побудували нову школу та церкву, відбудовано сільський будинок культури. А ще Раїса Опанасівна дуже любила свою неньку, яка прищепила їй любов до української пісні, і сама захоплювалась співом. В репертуарі співачки було безліч пісень, присвячених матері.

                             (Звучить пісня "Світи нам, матінко "

 

Перша ведуча:

        Через три роки після неймовірних страждань і суцільного болю співачка знову вийшла на сцену. В 60-літній ювілей всенародно-улюбленої співачки в листопаді 2003 року в столичному Палаці "Україна" відбувся великий концерт і вшанування героїні вечора. П'ятитисячний зал, скандуючи слова вітання, зустрічав свою улюбленицю.

 

Друга ведуча:

        Але, на жаль, співачці не довелося довго дарувати людям свої щирі і сердечні пісні. Після багатьох складних операцій під загальним наркозом в неї почало здавати серце. І знову їй довелося лягати на операційний стіл. 1 лютого 2005 року її прооперував відомий столичний  кардіохірург Борис Тодуров, замінив два клапани. Все пройшло успішно, пацієнтка впевнено йшла на поправку. Але під час чергового діалізу – очистки крові, її серце зупинилось.

 

Перша ведуча:

         Свято Покрови було  днем народження нашої славетної землячки. Нині ж це – день пам'яті співачки. В цьогорічне свято Покрови Раїсі Опанасівні виповнилося б 65 років

         Для вшанування  пам'яті співачки одній з центральних вулиць  м.Полтави, школі в с.Землянках присвоєно її  ім'я. В Полтаві проходить фестиваль-конкурс "Пісенні крила Чураївни", який знаходить молодих талановитих виконавців, а в Полтавському державному педагогічному університеті відкрито музей Р.О. Кириченко.

 

Друга ведуча:

         Але є ще один справжній пам'ятник Чураївні – її книга "Я козачка твоя, Україно" у літературному записі Анатолія Михайленка. Це надзвичайно щира, по-людськи добра, світла сповідь про пройдений нею шлях, про життя простої і красивої душею, обдарованої талантом і вродою української жінки. На жаль, ця книга вийшла малим тиражем – 1500 примірників.  І саме тому її чоловік Микола Кириченко вирішив зробити подарунок учням області – видав своїм коштом і передав школам 840 примірників цієї книги .

В книзі співачка висловлює всім щиру подяку за її підтримку і любов до неї. "Спасибі, мої добрі люди, за вашу щедру й незрадливу любов до мене. Я теж шаную вас, люблю свій український народ, для якого живу і співаю, і вважаю за велике щастя, що можу це робити на нашій прекрасній рідній землі".

 

Перший читець:  Поряд з нею солов'ї мовчать.

                              Солов'ям нема чого додати...

                              Неспокійні серце і душа

                              З перших днів навчилися співати !

                              І принишкли спершу солов'ї,

 

                               Потім здивувалися сусіди ...

                               Край зібрала у пісні свої,

                               Щоб оберігати і любити!

 

Другий читець:    В голосі і течія Дніпра,

                               Гордий колос і прозоре небо...

                               То твоя дитина  і сестра,

                               Україно, горнеться до тебе!

         При написанні сценарію були використані вірші Миколи Луківа, Дмитра Луценка, Марійки та Алли Бойко.

 

 

         Берегиня української пісні : Раїса Кириченко // Календар знаменних і пам'ятних дат.2003. IV  квартал. – К.,2003. – с. 18-21.

         Бокий І. Пісенні планети Раїси Кириченко // Сільські вісті. – 1993 . -12 листоп . - с.2.

Волга Л. Пісня виплекана серцем: До 60-річчя від дня народження народної артистки України Раїси Кириченко // Уряд. кур"єр. – 2003. – 14 жовт. – с. 1, 6.

         Григор"єв В. Доля освячена піснею. Свого часу , коли Раїса Кириченко була на межі життя і смерті ,деякі українські урядовці відвернулися від неї. Врятував Чураївну громадянин Німеччини.// Вечірня Полтава. – 2005 . – 6 жовтн. - с. 5.

         Дубина М. "Хай зозуля багато вам літ накує": [Доброчинність Р.О.Кириченко]// Село Полтавське. -  2002. – 18 жовтн. – с .11.

         Здоровило П. Чураївна української пісні. // Урядовий кур'єр. -  2001. -  7 берез. – с. 3.

         Камінчук А. Берегиня української пісні // Київ. – 2005. - № 9 . – с.180-181.

         Кириченко Раїса Опанасівна // Хто є хто на Полтавщині : Довідк. – бібліогр. видання Вип. 2-й . – К. , 2004 . – с.196.

         Кириченко Раїса Опанасівна // Шевченківські лауреати 1962 – 2001. – К.,2001. – с.233-234.

         Кириченко Р.О. Я козачка твоя, Україно [Текст]. – Полтава , 2003. – 214 с.

         Ляпаненко М. Душі криниця // Дім. Сад. Город. – 2000. - № 6. – с.40 – 41.

         Співає Раїса Кириченко. Українські народні пісні в супроводі баяна.[Текст. Ноти.] – К.: Музична Україна, 1988. – 96 с.

         Співачка, нагороджена яскравим талантом [в свій день народження Раїса Кириченко робила подарунки учням Землянківської школи]//Урядовий кур'єр. – 2002 . – 18 жовтн. - с.12.

         Раїса Кириченко // Бобрищев К. Отчий край. – Полтава, 2002 .-  с.324-333.

         Чечель Л. Піснями стелиться дорога... // Жінка. – 2003. - № 12. – с.33.

 

 

         Україна Президент Указ "Про відзначення державними нагородами України". Нагородити орденом княгині Ольги І ступеня Кириченко Раїсу Опанасівну – народну артистку України. м. Полтава // Урядовий кур"єр. – 2001. – 7 берез. – с.3.

         Україна Президент Указ Про присвоєння Раїсі Кириченко звання Герой України // Урядовий кур'єр. – 2003. - 4 листоп. – с. 2; Зоря Полтавщини. – 2003. – 4 листоп. – с. 1.

Віценя Л. На  відстані сердець: [Вручення Р.Кириченко Ордена Миколи Чудотворця] // Зоря Полтавщини. – 1997. – 12 квітня.- с.2.

Здоровило П. З нагородою, Чураївно! : [Р.Кириченко вручено орден княгині Ольги І ст.] // Зоря Полтавщини. – 1999 .- 12 берез. – с.4.

 

 

         Васевич А. Її любила , любить і любитиме вся Україна.У Полтаві та селах Корещина і Землянки Глобинського району вшановували пам'ять відомої співачки.// Зоря Полтавщини. – 2005. – 18 жовт. - с. 1-2.

         Віценя Л. Раїса Кириченко – із нами назавжди. У Полтаві має з"явитися вулиця імені видатної співачки //Зоря Полтавщини. – 2005 . – 5 жовт. – с .1.

         Віценя Л. Травинка в росі, у лузі калина... У Полтаві відкрито меморіальну дошку Раїсі Кириченко. // Зоря Полтавщини. – 2005. – 14 жовт. – с.3.