Серія "Сучасні українські                                                                               

                       письменники"

ВІДЧУТИ  НА  ДОТИК  ЕПОХУ

 ІНТЕЛЕКТ – РЕЛІЗ

Випуск   І

 Присвячується  творчості сучасного  українського  письменника, поета, есеїста  

 Юрія Андруховича 

                                                                   "...Постмодернізм – це там, де кожен із

                                                                     нас  опинився  сьогодні:

                                                                     це така обставина  часу  і місця,  від

                                                                     якої  нікуди  нам  не  подітися".

                                                                                                             Ю. Андрухович

         Юрій   Андрухович – один  з  провідних сучасних  українських  письменників,  з іменем  якого  слушно  пов'язують  розвиток постмодернізму  в  українській  літературі.

         Постмодернізм,  як одне   з відгалужень авангардизму, виникає  у  кризові періоди історії,  мистецтва, коли певний напрям або стиль  існують  за  рахунок інерції, тиражуючи  вчорашні  творчі  здобутки, перетворені  на  кліше.

         У  сучасних  умовах  авангардизм  набув  вигляду  неоавангарду. Відчуваючи відразу  до стереотипів  періоду  соцреалізму, він  спромігся розкрити  потворні,  нежиттєздатні  її аспекти, очевидну  творчу безплідність.

         Трагедія  великих  і  відомих  у тому, що їх знають, але -  не завжди  читають. Це – як "класики", які  стають у нашій  свідомості схожими  на  ікони,  їм  традиційно  поклоняються, часом навіть  знають назви кількох творів,  завчасно  цитують кілька рядків,  але  -  спілкування  з автором  на  рівні духовному  відсутнє.

         Творчість Юрія Андруховича -  це  протест проти  сірості, одноманітності,  бездуховності  сучасного  життя. Якби він жив  в епоху  середньовіччя -  то неодмінно  би загинув  у  лицарському поході. Якби він жив  у епоху давньоруську -  то  неодмінно  би переконав  князя Ігоря  не йти  у  той   фатальний  похід, бо щастя треба шукати  на своїй  землі. Якби  він жив  у  епоху Руїни, то  став  би славним  лицарем,  який  би об'єднав   приспані сили і очолив    визвольний  похід проти  гнобителів.

          Народився  ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ  13 березня 1960 року  в  м. Станіславі (тепер Івано- Франківськ). Закінчив Український поліграфічний  інститут (тепер – Українська академія  друкарства) у 1982 році  та  Вищі   літературні курси при Літературному  інституті  ім. М. Горького  в Москві у 1991 році.

У 1996  захистив кандидатську  дисертацію  на тему: "Богдан-Ігор Антонич і літературно-естетичні  концепції  модернізму".

         Працював газетярем, служив  у  війську, деякий  час  очолював  відділ поезії  івано-франківського часопису "Перевал".  1985 р. нікому  невідомий  25-літній  поет  з Івано-Франківська дебютував збіркою "Небо  і   площі",  написаною  у  неоромантичному ключі,  як  визначила критика.

          Для багатьох  читачів  відкрилася  проста,   виразна, яскрава образна  мова,  високий  пафос ліричної  сповіді  молодої душі, захопленої  почуттям і  багатством  світу  та  рідної  землі. Деякі критики звернули  увагу  на  химерні  риси  бурлеску  й балагану.

         У  бурлексних  віршах Ю. Андруховича  події, реалії, історичні  постаті періоду  піднесення національних  сил, розквіту  культурної  духовності, своєрідного  українського Ренесансу, коли  співіснували  українська  козаччина  та академія  в Києві  і Острозі, -  змінюються періодом  придушення, вигасання  й  виродження.

         Світ  символів, космічних образів, незвичайне  бачення  світу,  звернення  до  підсвідомості -  ось що  характерне для поезії Ю. Андруховича.

         Ось чому  він разом з  Віктором Небораком  та  Олександром Урванцем,  поетами цього ж літературного  напрямку  створили мистецьку групу  "Бу-Ба-Бу" (буфонада, балаган, бурлекс).

         Цикл "Листи в Україну"   поет написав під час навчання  на  Вищих літературних курсах у Москві. У віршах цього циклу -  сатиричне  осмислення  імперського  колоніального менталітету.

         Друга  поетична  збірка "Середмістя" (1989)     носить  швидше  не "бубабістський,  а "елейно-класицистичний"  характер,  потім  виходять збірки "Пісні для Мертвого  півня", "Екзотичні  птахи і рослини", "Трициліндровий  двигун  любові".

Оповідання  викликали велике  зацікавлення  читачів,  а  згодом  за  їхніми  мотивами  було  знято  художній  фільм "Кисневий голод" (Канада – Україна, режисер Андрій Дончик).

        В 1991 р. з'являється друком оповідання "Самійло з Немирова".  Цим  оповіданням автор ніби  заповідує  характерні для своєї прози  риси:

         -  схильність до гри  з  текстом  і читачем,

          -  містифікаторство,

          -  колажність, еротизм, любов  до магічного  і надзвичайного.

         Романи  "Рекреації", "Московіада" та "Перверзія"   можна розглядати  як трилогію:  героєм (антигероєм?)  кожного з них є поет – богема, що опиняється  в самому епіцентрі  фатальних перетворень  "фізики  в метафізику" і навпаки.  Усі романи  являють  собою доволі  відчутну жанрово-стилістичну  суміш (сповідь, "чорний  реалізм", трилер, готика, сатира), час розвитку дії в  них вельми обмежений: одна ніч у "Рекреаціях", один день у "Московіаді",  п'ять днів і ночей  у "Перверзії".

         Історія  створення роману "Рекреації" описана  автором у післямові  до  роману. Твір був написаний  за два тижні  в гуртожитку  Московського  літературного  інституту  в 1990 р. після  повернення Андруховича  з  поетичного  фестивалю "Золотий  гомін".

         Назва "Рекреація (від лат. – відновлення, перерва для  відпочинку  між  лекціями) має  карнавальний  відтінок.  Але назва має  й  інший  зміст – "по-новому творити" -  і символізує  поховання  постколоніальної  української  культури  та народження  нової.

         Тема -  зображення  життя  літературної  еліти  у 1980-ті роки.  Розповідь  про  піднесеність духу  і  свинство,  велике і дріб'язкове,  приземлення  іміджу  поета. А  присвячений  роман  друзям  Ю. Андруховича  по "Бу-Ба-Бу" – Олександрові  Ірванцю  та Віктору Неборакові.   Після  публікації  цього твору Юрій Андрухович став знаменитим.

         Роман  Юрія Андруховича "Перверзія" (1996 р.) події якого   розвиваються  у Венеції, є  яскравим  взірцем постмодерної  прози.

         А  в останні роки   особливо  щедро  розкрилося обдарування   Андруховича  в  есеїстиці.

         Книги Ю. Андруховича перекладено  і  видано  у  Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії, Сербії, США. Швеції, Австрії, Болгарії, Хорватії,  Білорусії, Литві, Словаччині.

         Без перебільшення  можна сказати, що в  першу чергу саме  з іменем  Юрія Андруховича пов'язаний  великий прорив новітньої української  літератури  в Західну Європу, а західно-європейський  читач спочатку  за  перекладеними його есеїстичними творами,  а  згодом  і романами розпочинав  знайомство  з Україною.

          На слова багатьох віршів  Ю. Андруховича  написана музика, яку  з  великим  успіхом  виконують  її творці -  гурти "Мертвий півень"  та "Плач Єремії".

         В 2005 році  Ю. Андруховичем написано  сценарій  для  вистави "Нелегал Орфейський"  за  мотивами роману "Перверзія".

         Юрій Андрухович  є  лауреатом багатьох  міжнародних  та  вітчизняних премій, а саме:      1993 рік  -  Благовіст

                                1996 рік  - фондів  ім. Щербань – Лапіки.

                                2000 рік  -  ім. Гердера (фонд Альфреда Тьопфера, Гамбург,

                                                   Німеччина).

                                2001 рік  -  Антоновичів.

                                2005 рік  -  спеціальної  премії  ім. Єріха Марії Ремарка

                                                   міста Оснабрюк, Лейпцизького  книжкового

                                                   ярмарку.

                                2006 рік  -  "За європейське порозуміння".

       -  Центральної Європи "Ангелус" (м. Вроцлав,  

          Польща).

         У 1991 р. Юрій  Андрухович  вийшов  із  Спілки письменників  України  й став  одним з  ініціаторів  створення  Асоціації  українських письменників.

х                      х                        х

ТВОРИ  Ю. АНДРУХОВИЧА

          Дванадцять обручів [уривки з роману]  // Шкільна  бібліотека. – 2008. - №7. – С. 120 – 160. 

         З циклу "Етюди будівель" // Вітчизна. – 2003. - № 1 – 3. – С. 137.

         Перверзія:  уривки  з  роману //Укр. мова   та  література. – 1997. - № 9 (берез.) – С. 6. 

         Поезії // Укр.мова  та література. – 2008. – ч.13.  – 16 (квіт.) – С. 92 – 93. 

         Рекреації (уривки  з роману) // Українське слово:  в  чотирьох книгах: Кн.4. – К. : Аконіт, 2003. – С. 458 – 481. 

         Таємниця. Замість роману /Ю. Андрухович. – Х.: Фото, 2007. – 478 с. 

ЛІТЕРАТУРА  ПРО ТВОРЧІСТЬ  Ю. АНДРУХОВИЧА 

         Бетко  І.  Архетипальна  постать блазня  в  українській  постмодерній  прозі  на прикладі Ю. Андруховича // Слово і час. – 2009. - № 3. –С. 54 – 64. 

         Будін П. Кінець імперії: роман Юрія Андруховича "Московіада" // Слово  і  час. – 2007. - № 5. – С. 62 – 66. 

         Галич А. Асоціанімний  світ романів Ю. Андруховича початку ХХІ століття // Слово  і час. – 2008. - № 8. – С. 48 – 54. 

         Данильчук О. Юрій Андрухович: матеріали  до уроків // Українська мова  та  література. – 2008. – ч. 13 – 16 (квіт.) – С. 88 – 92. 

         Дроздовський Д. Ловець "Таємниці" Юрій  Андрухович, або сім днів, які  змінили світ. //Київська  Русь. – 2007. - № 11. – С. 181 – 187. 

         Родик  К. Від реалізму  містифікації до реалізму  "життя" // Сучасність. – 2008. - № 9. – С. 100 – 103. 

         Соловей О. Криве дзеркало  української  літератури. Деякі  міркування  про  роман Юрія  Андруховича "Дванадцять  обручів" // Літературна Україна. – 2009. – 9 квіт. – С. 7.

          Терен Т. "Брат, піво  кончілась!"  Гурт "Мертвий півень"  і Юрій  Андрухович закінчують у Харкові роботу  над новим альбомом "Made in Ю.А."

// Україна молода. – 2009. – 11 квіт. – С. 9.

          Терещенкова Т. Юрій Андрухович: "Для мене  література – це перш за все спілкування". // Березіль. – 2007. - № 7 – 8. – С. 135 – 140.

          Харчук Р. Юрій Андрухович  не для  дітей? // Дивослово.- 2006. - № 12. – С. 27 – 30.

          Якубовська М. Відчути на дотик  епоху // Сучасність. – 2006. - № 7. –  С. 118. – 128.

 Укладач    Потуремець Варвара Василівна