„ ТАК  І  ЖИВУ  МІЖ  ЗВУКАМИ  Й  СЛОВАМИ ”

(Сценарій літературно-музичного  вечора  до 75-ї річниці  від дня

народження  лауреата Національної премії  ім.Т.Г.Шевченка,

композитора  і  поета  О. БІЛАША)

            В  приміщенні,  де буде  проходити масовий захід, доречно  організувати книжково-ілюстративні  виставки, перегляди  літератури  на теми: „Талант – усіма гранями народний”, „Співець  двох муз”, „Митець від  Бога”, „Музика  стала стежкою  його життя” та інші.

              В заході  беруть  участь  двоє ведучих і двоє читців.

 Звучить  запис пісні „Сину, качки летять” (муз.О. Білаша, слова М. Ткача).

 1 ведучий.    6 березня 2006 року виповнилося б 75 років  видатному  українському композитору,  громадському  діячу, Герою України,  народному  артисту  України,  лауреату Державної  премії  ім. Тараса Шевченка, кавалеру ордена Миколи  Чудотворця  Олександру Івановичу  Білашу. Сумує за ним  Україна... Сумує за  ним  його рідна  гора Пивиха... Сумує батьківська хата... Сумує ріка його найкращих мрій -  праславний  Дніпро.

 2  ведучий.    Він народився  на  Полтавщині -  у тому краї, який  дав  світові  не одного видатного  композитора...  За два  десятки  кілометрів  від його  рідного  Градизька -   в селі Гриньках  -  народився  зачинатель  української  класичної музики  Микола Лисенко. Недалеко  від  Кременчука (а  Кременчук  від  Градизька десь  за  30 кілометрів)  - Михайло Комачевський, також добре  знаний  український  музика.  Як відомо,  брати  Майбороди, Георгій  та  Платон,  родом  саме з Градизького району (тепер -  Глобинський). Можна  собі уявити наскільки  земляки,  а особливо  брати  Майбороди, були  для  юнака  справді  неабияким  надихаючим  прикладом  у  його  прагненні  до музичного  мистецтва.

 2  ведучий.     А музику  хлопець любив  змалку. Навчаючись  у  школі, співав  у хорі, потім брав  участь  у  художній  самодіяльності.  Як згадувала  мати   композитора  Євдокія Андріївна Білаш: „візьме до рук віника, сяде   на ганку  і давай  награвати щось лише  йому  відоме та  ще  й приспівувати”. А в  3 роки  Шурась, як  ласкаво  охрестила  його  бабуся,  вже „продаючи”  на   весіллі  тітку Мотрю, давав „перцю”  маленькій  гармошці  на 2 баси  та 8 голосів,  спеціально  зроблений  градизьким  майстром-музикою Антоном Гапоненком.

 2 ведучий.     Потяг до навчання  у  нього був змалечку. Ось як він  описує в своїй автобіографічній  баладі „Шурась”  своє перше  відвідування  школи.

1  ведучий.   Доля  композитора  складалася  не дуже рівно.  Батько  не хотів чути  про  бажання  Сашка  здобувати  музичну  освіту, а мріяв  вивчити сина  на лікаря-хірурга. Та  захоплення  музикою  було  таке  сильне,  що  навіть навчання  в десятирічці  видавалося марнуванням  часу.  І ледве  дочекавшись  закінчення 9-го  класу, хлопець  подався  до  Полтавського  музичного  училища.

 2 ведучий.    Здавалося, іспити  склав  успішно,  навіть  свій  власний  твір  зіграв  на акордеоні -  варіації  на мелодію  відомої  української пісні „Летить  галка через   балку”.  Бачив  себе   вже   студентом...  Але   в   списках    прийнятих   до училища  свого  прізвища  не знайшов...  „Це  якась  помилка”,  -  вирішив  Сашко.  „І,  ледь стримуючи  сльози,  він улетів  до  кабінету  директора.  Та той  поставив  усе на  своє місце” „Ви не  прийняті до училища  за  браком... музичного  слуху...”  Подібного  вироку  хлопець  не чекав.  Через  багато  років  гіркі спогади  про це   вилились  у такі  рядки:

 1  ведучий.     Певно, Божа  ласка і мамина  молитва  захищали  його  від біди,  вели  на зустріч  добрим  людям,  які  зуміли  роздивитись  у юнакові  неабиякі  музичні здібності. Так Олександр  Білаш  стає  учнем  Київської  вечірньої  школи  для  дорослих, через  рік, набагато  випередивши  інших  учнів,  вступає  на ІІ курс  Житомирського  музичного училища  ім. М.Косенка,  а  в 1951 р. успішно складає іспити  до Київської державної консерваторії  ім. Чайковського. Навчався  на  композиторському  відділенні  в  професора Миколи Вілінського.

                         Звучить  уривок пісні  к  кінофільму  „Роман  і  Франческа” „Впали роси  на   покоси”.( сл. Д.Павличка).

                        Або  інша  пісня – „Лелеченьки”,  яка була  блискавично  написана  до кінофільму „Сон”.  Ця пісня  стала  популярною  не лише  в  Україні,  а  й  далеко  за  її межами.

                       Звучить  запис пісні „Лелеченьки”   (слова  Дм. Павличка).

                      А потім  була  написана  музика  до  кінофільмів „Катя-Катюша”, „А тепер суди”, „Тронка”, „Між високих  хлібів”, „Вир”,  „Бур’ян”, „Сейм виходить  з  берегів”, „Сумка повна сердець”  та інших.  Усього композитор написав музику  більш як  до тридцяти кінофільмів – художніх,  документальних,  навіть  спробував  себе  в  мультиплікації („Казка  про Чугайстра”  за  П.Вороньком).

2 ведучий.  „Щоб  створити гарну  пісню, -  вважав  Олександр  Іванович, -  треба  домогтися цілковитої  єдності  в  поглядах,  повної гармонії  слова  й  мелодії.  Та коли вже  спільну мову  знайдено,  став  спільний  задум -  яку  ж велику  насолоду  дає  робота!  Хіба  ж  забудеться, як  нелегко  народжувалися  „Два  кольори”!  По-різному  уявлялася  нам     ще  не  існуюча  пісня: Дмитро хотів,   щоб  я  „одяг”  цю  поезію  в  мелодію  танго,  мені  чулося   щось   зовсім інше.  І    от    „дискутуємо”,     шукаємо      істину     до    хрипу.    Розлютилися, порозходилися кожен  до себе.  А на ранок  усе стало  на  своє місце:  таки дійшли згоди! І з’явилася  на  світ нова  пісня....”

                                          Звучить  запис  пісні  О.Білаша  і Д. Павличка  „Два  кольори”.  

                      На вірші Дм. Павличка О.Білаш  написав  два десятки пісень. Вони  знайшли один одного -  поет  і композитор.  Павличкові  „Два кольори”,  покладені  на музику О.Білаша облетіли  весь світ.

                   З  поетом  Михайлом Ткачем  написано  понад 50 пісень, більшість  із яких  стали широко  відомими.  Серед  них „Ясени”, „Сніг на зеленому  листі”, „Ой не  ріж  косу”, „Ой  висока  та гора”,  „Люби мене – не покинь”,  „Сину, качки летять”, „Два журавлі”.

1  ведучий.    Шанувальники   творчості  Олександра Білаша  сперечаються  хто ж  він насправді: більше  композитор  чи  все ж таки  поет.  З  композитором  усе  зрозуміло  - якби  він  написав  лише  „Два кольори”,  то все одно  увійшов  би в  історію  як класик  жанру.

                       У  поетичній  спадщині Олександра  Івановича, збірки  „Мелодія”, „Криниця”, „Ластів’яні  ноти”, „Спогад”,  „Совість на вогні горить”, „Мамине  крило”. Лише  після  виходу  цієї збірки  керівництво Національної Спілки  письменників  в Україні  прийняло О.Білаша  до свого „цеху”.

2 ведучий.      Дев’яносто  перший  рік  став  переломним  для України,  і Олександр Білаш  не  міг  залишитись   осторонь  бурхливих  історичних  подій.

1 ведучий.     „Коли  розпочався  увесь той  шарварок,  - згадує  він,  - я  по-справжньому  порадів, що  Україна  буде  самостійною  державою. Адже  понад  усе я  люблю  свою  землю, свій народ, свою мову -  у цьому сенсі  я справжній націоналіст...

                       Коли  повіяли  ті  вітри буйні, мене  і ліві, і праві  почали  кожен тягти  до свого гурту;  комуністи  кликали на  свій з’їзд,  рухівці  -  до себе. Але я  не  поділяю тої  піни  навколо рота,  коли кричать  і  рвуть на собі сорочки.  Я сам  по  собі. Те добре, що було  при  Радянській  владі,  таким  і  залишиться.  А ту  гидоту, що  сьогодні  бачу  по всій Україні,  я ніколи  не  допущу  до себе.  Я радію, що є  паростки  Вільної  України,  хоча  вона  зараз  і  кланяється  на  всі боки.  Але  треба  запастися  терпінням”.                                                                 

                       Переживання  митця  передаються  і його віршам.

2 ведучий.     Громадянська  тема  висвітлюється  в цей  час  і  в музиці.  На вірші Олександра Олеся  він пише  урочистий  марш  „Прапор України”. Вступ  з  перших  же  звуків  викликає у  пам’яті  пісню „Їхав  козак за Дунай”.  А  початковий  мотив  твору  близький  до  сучасної  пісні  про  запорожців  „Сяяли на  сонці  шаблі  запорожців”.  Марш „Прапор  України” увійшов  до  репертуару  полтавського  гурту „Краяни”.

 Звучить  запис  маршу  „Прапор України”  (сл.О.Олеся,  муз.О. Білаша).

 1  ведучий.   Найбільше,  звичайно,  у  пісенному   доробку  композитора О. Білаша  було пісень,  присвячених  щасливому  коханню,  і  це зрозуміло.  У своєму  автобіографічному вірші  Білаш  зізнається:

 1 ведучий.     Його  сімейне  життя  склалося  щасливо -  дружина  Лариса Іванівна Остапенко -  завжди  була  його добрим  другом  і  порадницею, його  музою,  берегинею  сімейного затишку.

 2 ведучий.    У своїй  поетичній  творчості  Олександр  Білаш  проявив  свою  любов  до України,  рідного краю,  свого села і,  звичайно,  до матері.  Особливо  він  болісно  пережив її смерть.

1 ведучий.    Збірка  поезій  „Мамине крило” Олександра Білаша  -  це  його музика, зображена  не нотними  знаками,  а зрозумілими  всім  словами. Це  продовження  його пісні, його  поетичні  зізнання  в любові  до нас -  сучасників  і  його  сповідь перед  прийдешніми  й  тими,  кого  вже  давно серед нас немає

2 ведучий.    Олександр  Білаш  своєю  поетичною  і  музичною  творчістю  рятував українську  мову,  українську  пісню  і  нас  просив  це робити.  Повертав  усіх  до  свого пракоріння,  до  цілющого  джерела  народної пісні.

 1  ведучий.    Насправді  так  і було -  труну проводжали його ж піснями, багато з них уже давно  стали  народними  і  вічно  житимуть  у серцях  українського народу.

Звучить  запис  пісні „Цвітуть  осінні  тихі  небеса” (сл. А. Малишка).

                 У  сценарії  були  використані  поетичні  твори  О.Білаша зі  збірки  „Ти  відчаль, моя  печаль...”,  „Мелодія”,  „Помилуй  і прости”  та поема  „Шурась”.

Вибірковий  список  літератури.

 Поетичні  твори  О. Білаша

             -    Білаш  О. І.  Криниця. – К.: Молодь, 1981.- 71 с.

              -    Білаш  О. І.  Помилуй  і  прости:  Поезії.- К.: Муз.Україна, 1994. –   152 с.

              -    Білаш  О. І.  Спогад: Поезії. – К.: Молодь, 1989. – 64 с.

              -    Білаш  О. І. Ти відчаль, моя печаль.: Поезії. – К.: Укр. письменник,  1992. -  95 с.

              -    Білаш  О. І. Шурась. Образки і образи: Поема,  вірші.- К : Київська правда, 2001. -  89 с.     

Твори  про  його  життєву  і  творчу  дорогу

              -  „Абітурієнт без слуху” став відомим  композитором.// Коло. – 2005. –    17 берез.-С.9.

              -   Білаш О.// Хто є хто на  Полтавщині: Дов.-бібліогр. видання. Вип.2-й.   – К., 2004.- С. 252 – 254.

              -   Вечірній  вогник з  О. Білашем.// Київ.  – 2002. - № 4 – 5. – С. 121 – 126.

              -   Віценя Л.  Олександр Білаш: „ Я  між звуками  й  словами”//Зоря  Полтавщини.- 2001. -  20 берез.- С. 3.

              -   Волга Л. „Так  і живу  між звуками  й  словами...”: О.Білашу – 70 //Урядовий  кур’єр.- 2001. – 3 берез.- С. 8 – 9.

              -   Гальченко Я.  Став  гетьманом  України.//Голос України.- 2001.- 13  берез. – С. 3.

              -   Голота Л.  Прощальні лелеченьки О. Білаша.//Слово  Просвіти. – 2003. – Ч.20 (14 – 20 травн.) – С 10.

              -   Кабак З.  Музика  стала  стежкою  його життя. //Зоря Полтавщини.- 2001.- 6 берез. - С. 4.

             -   Кроп Т.  Вони мого життя  основа.// Голос України.- 2001. – 29 берез.-  С. 15.

              -   Немирович І.О.  Олександр Білаш. – К.: Муз. Україна, 2001. – 80 с.

              -   Павличко Д. Мій друг  -  О. Білаш. //Молодь України. – 2003. – 16 груд.- С. 3.

              -   Радько Г. „ Щоб  знову  вибухнуть  вогнем”.//Рідний  край.- 2004.-   №1. – С.36 – 42.

              -   Сікорська І. Співець  двох  муз.//Дзеркало  тижня. – 2003. -  17  трав.-  С. 13.

              -   Ткач М. Митець від бога.// Літер. Україна.- 2003.- 15 трав. – С. 8.

              -   Шевченко М. (Білашева гора).//Київ.- 2003. - № 11-12. – С. 10- 22.

              -   Шевченко М.  Тихе  й тепле  полум’я душі: (Про  книгу  пісень О.Білаша „Любіть  Україну”//Літер. Україна. – 2003. – 27 лют.- С. 6.

              -   Юхимович В. Наш Білаш.//Демократична Україна. – 2001. – 16 берез. – C. 3.