dep logo 061 

емблема УІК

english reklama2

osvita diia gov ua

club focus1

pravo 01

teen reading 01

Пошук по сайту


Серцем покликані до милосердя: волонтерський рух в Україні та світі

Бібліотечка рефератів

volonter

СЕРЦЕМ ПОКЛИКАНІ ДО МИЛОСЕРДЯ:
ВОЛОНТЕРСЬКИЙ РУХ В УКРАЇНІ
ТА СВІТІ


Серцем покликані до милосердя: волонтерський рух в Україні та світі : інформаційні матеріали для написання рефератів / уклад. В. І. Матяш. – Полтава, 2014. – 36 с. – (Бібліотечка рефератів).

Головна мета видання – розповісти про людей, які звикли жити заради суспільного добра, намагаються своїми благородними вчинками змінити життя на краще; тих, хто заради спасіння чужого життя ризикує власним, не чекаючи за це ні моральної, ні, тим паче, матеріальної винагороди. 
Інформаційне видання розраховане на молодь, старшокласників, класних керівників, вихователів, шкільних бібліотекарів і допоможе у написанні рефератів про волонтерський рух.


З М І С Т


Вступ
Розділ І. Еволюція світового волонтерського руху
1.1. Історія становлення волонтерської діяльності у світі та в Україні
1.2. Основні функції і напрями волонтерської діяльності
1.3. Міжнародний досвід в діяльності волонтерських організаціїї

Розділ ІІ. Аспекти волонтерської діяльності в Україні
2.1. Принципи провадження волонтерської діяльності
2.2. Нормативно-правове забезпечення волонтерської діяльності
2.3. Співпраця волонтерів та волонтерських організацій з соціальними службами, громадськими організаціями

Розділ ІІІ. Волонтерська діяльність в Україні на сучасному етапі
3.1. Молодіжне волонтерство в країні
3.2 Волонтерський рух молоді Полтавщини
Висновки
Список використаних джерел

Бути важливим, бути потрібним – найсильніші відчуття волонтера. (Нейлор Г.)



ВСТУП


"Любити і допомагати" – девіз всіх тих, хто не може залишатися осторонь людей, які потребують підтримки та участі. А також – турботи, самовідданості та доброти. Саме ці почуття, які неможливо виховати ніякими інструкціями та законами, притаманні волонтерам.
Волонтерська діяльність є основою побудови та розвитку громадянського суспільства. Вона втілює в себе найшляхетніші прагнення людства – прагнення миру, свободи, безпеки та справедливості для всіх людей.
Система соціального захисту в Україні в сучасних умовах постійно потребує до себе уваги з боку держави та суспільства. Зміни в Україні в останні роки призвели до погіршення рівня життя населення, тому потреба у ефективній роботі системи соціального захисту постає перед нами як ніколи. Але ефективна робота установ соціального захисту неможлива без висококваліфікованих працівників, які досконало володіють усіма необхідними професійними навичками та вміннями.
Одним із таких напрямків соціальної допомоги є участь добровольців у здійсненні цілого ряду соціальних послуг для тих, хто їх потребує. Іншими словами – волонтерська робота. Волонтерство – це неоплачувана, свідома, добровільна діяльність на благо інших. Будь-яка людина, що свідомо і безкорисливо трудиться на благо інших, може називатися волонтером.
Волонтери важливі для кожного суспільства, тому що вони працюють без користі для себе, показуючи цим суспільству, що є ще в житті речі більш цінні ніж отримання матеріальної нагороди. Охорона навколишнього середовища, культура, розвиток і позитивний імідж країни є основними напрямками роботи волонтерів. Саме це допомагає суспільству впевнено стояти на ногах, а волонтеру – отримати задоволення і безцінний життєвий досвід, набути професійних знань та навичок.
Волонтерська діяльність в Україні, хоча і не стала масовою, проте є такою, що дозволяє говорити про неї як про суспільне явище та як про важливу складову діяльності недержавних соціальних служб. Взагалі ж, волонтерство, як можна бачити, є запорукою успішного процвітання нашої країни. А волонтери – першопрохідці, які вказують шлях до просування. І якщо ви ще не волонтер, значить, не усвідомили всіх принад волонтерського життя.
Соціальні проблеми мають неухильно розв’язуватись, успіх намічених змін залежатиме від кваліфікації працівників, зайнятих соціальним обслуговуванням і захистом, що передбачає відповідну підготовку кадрів. Формування великого руху добровольців є одним з важливих шляхів до продуктивної соціальної роботи в будь-якій державі.



Розділ І. Еволюція світового волонтерського руху

1.1. Історія становлення волонтерської діяльності
у світі та в Україні


Історію волонтерського руху досить важко простежити, оскільки раніше точно ніхто не фіксував подібні дії. Але сама історія людства вказує на те, що не одному суспільству були не чужі ідеї добровільної і безкорисливої допомоги.
Термін "волонтер" почали використовувати наприкінці ХVІІІ ст. у Франції. У 1792 р. під час Великої французької революції було розпущено королівську армію, але коли до кордонів країни підійшли австрійські війська, Франції терміново знадобився захист, і тоді селяни, робітники та ремісники почали добровільно записуватися до національної гвардії. Їх називали волонтерами.
Роком виникнення волонтерського руху вважається 1859. Саме тоді французький письменник-журналіст Анрі Дюман, вражений кривавими картинами битви при Сольфоріно, запропонував ідею створення Червоного Хреста – організації, яка працювала б на волонтерських засадах і надавала першу медичну допомогу пораненим бійцям. Принципами, сформульованими Дюманом, керуються сьогодні волонтерські організації в усьому світі.
Волонтерський рух існує вже багато сторіч. І хоча в різних країнах це явище має різні назви (у Ботсвані – mephato, в Еквадорі – minga, в Індонезії – gotongroyong, Руанді – kwitango, у Південній Африці – ubuntu, Південній Азії – chramadana), воно – універсальний людський феномен, який зустрічається в усіх культурах, на всіх рівнях соціального, економічного та екологічного розвитку країн.
До XIX ст. волонтерство сприймалось як військова справа, а волонтери – романтичні юнаки, які прагнули за покликом серця піти в бій за чужу незалежність і обов’язково в далеку екзотичну країну.
З XIX ст. волонтерство набуває соціального змісту і визначається як добровільна, вмотивована, неоплачувана діяльність у вільний від основної роботи час, спрямована на допомогу іншим.
В країнах Західної Європи і США волонтерський рух почав активно розвиватися в XIX ст., як рух "дружніх візитерів", сестер милосердя, самаритян, місіонерів...
Волонтерами були, як правило, приватні особи, громадські діячі (Д.Адамс, М.Річмонд, А.Соломон), релігійні діячі (пастор С.Барнетт, Ч.Вара).
У своєму нинішньому значенні слово почало вживатися з другої чверті ХХ ст. Після закінчення Першої світової війни (1920) у Франції (під Страсбургом) було здійснено перший добровільний проект: відновлення ферм за участю німецької та французької молоді під гаслом, яке з часом стало девізом волонтерського руху: "Краще працювати разом, ніж воювати один проти одного!"
У 20-ті роки XX ст. у Франції біля Вердена був організований перший волонтерський загін, за участі французької та німецької молоді. Волонтери відновлювали зруйновані Першою світовою війною ферми, не отримуючи за свою працю кошти. При цьому зацікавлена сторона забезпечувала добровільних працівників житлом, харчуванням, медичним страхуванням. Цей принцип організації волонтерського руху зберігся і в наш час. З цього й почала свою діяльність Міжнародна громадська служба, яку заснував П’єр Сересоль у 1920 році, як гуманітарний рух. Принцип якої "не говорити, а діяти".
Розквіт волонтерського руху в США припадає на 30-ті роки.
Президентом Ф. Рузвельтом була створена волонтерська організація Civilian Conservation Corpus для зниження рівня безробіття.
Наступний розквіт волонтерства в США починається з 1961 року, коли Президент Кеннеді створив організацію "Служба миру".
У 1970 році в Ізраїлі була створена національна цивільна служба для того, щоб забезпечувати можливість волонтерського служіння для релігійних єврейських дівчат, які, згідно закону, не повинні проходити військову службу.
У Європі з 80-х років ХХ ст. волонтерські загони широко розповсюджують екологічні проекти.
В США починаючи з 1993 року, за президентства Б. Клінтона, волонтерський рух досяг найбільших розмахів. Оскільки Президент фінансував волонтерські служби, до 1996 року волонтерів стало уже 35 тис.
В Парижі 14 вересня 1990 року на XI Всесвітній конференції Міжнародної Асоціації добровільних зусиль була прийнята Загальна декларація волонтерів. В ній визначено цілі, значення, принципи руху. Сьогодні волонтерські організації існують у 80 країнах світу.
З кожним роком їхні ряди поповнюються. Волонтери (фр. volontaire, похідне від лат. Voluntarius – "доброволець", "бажаючий") – це люди доброї волі, які всю свою невтомну енергію і щедрість душі віддають цій благородній справі. Їхні серця завжди відкриті до чужих страждань, а готовність допомогти немічним та хворим ніколи їх не полишає.
У зв'язку з цим у 1995 р. на засіданні Організації Об'єднаних Націй було прийнято рішення (Резолюція 40/212 від 17 грудня 1985 р.) встановити 5 грудня Міжнародним днем волонтерів (друга назва цього свята – Міжнародний день добровольців в ім'я економічного і соціального розвитку).
Волонтерська діяльність з давніх-давен була притаманна українському народу. Адже у словнику української мови поданий ряд слів-синонімів (доброчинність, доброчинство, добродійство, добродіяння, благодіяння...), які мають однакове тлумачення: "надавати допомогу, сприяти кому-небудь у чомусь".
Історія доброчинства в Україні налічує більше ніж 100 років. На українських теренах завжди були люди, які безкоштовно давали допомогу хворим та нужденним.
Перші вітчизняні добровольці – Червоний Хрест – організований добровільний запис в сестри милосердя для шпиталю і лікарень для хворих.
В Україні поняття "волонтер" до 90-х XX не існувало. Людей, що займалися суспільно-корисною справою, називали доброчинцями, благодійниками, альтруїстами, громадськими діячами, меценатами (князь Володимир, Ярослав Мудрий, Гетьман Петро Сагайдачний, Мазепа), приватні благодійники (Терещенки, Симиренки, Бродські).
В період Радянського Союзу, коли благо держави ставилось вище блага окремої людини, поняття доброволець мало яскраво виражене ідейно-патріотичне забарвлення: так називалася людина, яка добровільно визивалася служити інтересам не окремих громадян, а партії, комуністичній ідеї, соціалістичній державі. В цей час поняття радянської людини як громадянина передбачало наявність у неї суспільного навантаження: зокрема, це стосувалося пенсіонерів, комсомольців та комуністів, яке здійснювалося у формах шефства над дітьми, школами, ветеранами; наставництва над важковиховуваними, участі в суботниках, членстві у тимурівських загонах, добровільних народних дружинах.
У 90-х роках з розвитком мережі центрів ССМ (служби сім'ї та молоді) і браком професійних кадрів виникає необхідність у залученні соціально активних добровольців до соціальної роботи.
Український народ після активного волевиявлення у 1991 році свого прагнення жити у незалежній, самостійній державі одержав унікальну можливість утвердити себе серед розвинутих цивілізованих країн світу. Сьогодні в Україні зароджується демократичне суспільство, яке має базуватися на принципах свободи, творчості та гуманізму. Формальні державні структури не в змозі реагувати на всі запити суспільства, тому особливої ваги набуває громадський рух. Про те, що цей процес розпочався і триває, не дивлячись на труднощі, свідчить поява сучасних недержавних організацій, кількість яких сягнула понад 20 тисяч. Однак, лише незначна частина цих організацій працює з волонтерами.
У травні 1998 року Україна серед інших країн Центральної та Східної Європи, а також кількох країн Азії розпочала реалізацію регіональної програми, "Ініціативи по роботі на добровільних засадах". Ідея програми належить Нью–Йоркському Інституту Відкритого Суспільства (більш відомого як Фонд Сороса), і впроваджується вона через мережу національних відділень. Головною метою програми є відновлення руху волонтерів у згаданих країнах, як запоруки громадянського суспільства та незворотності демократичних перетворень, збільшення частки добровільної праці громадян, спрямованої на розв’язання конкретних проблем.
До своїх цілей і завдань в Україні програма передусім відносить активізацію громадської діяльності в Україні шляхом розвитку руху волонтерів, спрямованого на якнайширше залучення населення до суспільно корисної праці на добровільних засадах у громадських організаціях, службах соціального захисту та медичній сфері для допомоги у розв’язанні проблем суспільства. У межах цієї програми був створений Центр волонтеріату "Добра воля", який почав залучати волонтерів і спрямовувати їх у громадські організації. З 1998 року тренінг з волонтерського менеджменту пройшли представники більше ніж сорока організацій. Для популяризації волонтерського руху було видано книжку "Доброчинність в Україні: минуле, сучасність, майбутнє", п’ять бюлетенів "Добра воля" та підручник "Управління діяльністю волонтерів. Як залучити громадськість до вирішення проблем суспільства”.
Членами волонтерських груп стає переважно молодь: старшокласники і студенти. Проте останнім часом все частіше їхні лави поповнюють досвідчені фахівці (юристи, лікарі, психологи, педагоги) та пенсіонери. Мотиви можуть бути різними: переконання етичного та релігійного характеру; потреба у спілкуванні, активності, реалізації своїх здібностей, суспільному визнанні. Часто добровільними помічниками стають ті, хто вже отримав допомогу й підтримку і тепер прагнуть передати власний досвід подолання критичної ситуації іншим. Добровільні ініціативи розповсюджуються майже на будь-яку сферу людської діяльності.
Сьогодні робота волонтерів потрібна як ніколи. У зв'язку з посиленням впливу на найуразливіші групи населення таких глобальних проблем, як погіршення стану навколишнього середовища, зловживання наркотиками, загроза поширення СНІД/ВІЛ тощо. Постала нагальна потреба в тому, щоб волонтери взяли на себе більшу частку відповідальності за розвиток співробітництва з державним та приватним секторами. Державні структури, навіть при значних фінансових внесках, не в змозі забезпечити всіх нужденних необхідною допомогою та підтримкою.
Зростання значущості волонтерства як універсального та світового феномену демонструє той факт, що Генеральною Асамблеєю ООН 2001 рік було проголошено Міжнародним роком волонтерів.


1.2. Основні функції та напрями волонтерської діяльності

За даними соціологічного дослідження Інституту Геллапа, проведеного в 2008 році, 65% населення Землі беруть участь у волонтерській діяльності, що засвідчує популярність волонтерства у світі. Волонтерству приписують економічне значення, бо праця волонтерів не оплачується, а виконують вони ту роботу, за яку штатним працівникам довелося б платити. Важливість волонтерства для суспільства зазначено у Всесвітній декларації добровільництва 2001 року, і визначається такими функціями:
– пропаганда солідарності, гуманізму, справедливості на національному, глобальному рівнях;
– визначення проблем у різних сферах для їх розв'язання з урахуванням цільових потреб;
– орієнтація на популяризацію здорової сім'ї, нації;
– різнобічний розвиток людей шляхом отримання ними нових знань та навичок, розвиток творчого потенціалу;
– доповнення діяльності інших секторів із забезпечення суспільного добробуту.
Рівень уваги волонтерству в країні засвідчує рівень розвитку в ній громадянського суспільства як сфери соціальних відносин та громадської участі людей в житті суспільства на противагу діям держави чи економіки.

Напрями волонтерської діяльності:
– надання соціальних послуг громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах (інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку зі старістю чи станом здоров'я, відсутністю житла або роботи, наслідки стихійного лиха, катастроф тощо);
– надання соціальних послуг дітям та молоді, що перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім'ї.
Волонтерська діяльність провадиться шляхом:
а) надання допомоги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах (за місцем проживання особи, у стаціонарних інтернатних установах та закладах; у реабілітаційних установах та закладах; в установах та закладах денного перебування; у територіальних центрах соціального обслуговування; в установах та закладах тимчасового або постійного перебування та в інших закладах соціальної підтримки (догляду));
б) залучення пенсіонерів, дітей та молоді до участі у волонтерській діяльності;
в) встановлення зв'язків із міжнародними волонтерськими організаціями.
Волонтерські організації (об'єднання), волонтери можуть залучатися соціальними службами до надання таких соціальних послуг:
– придбання і доставка медикаментів, продовольчих, промислових та господарських товарів, книг, газет, журналів, гарячих обідів;
– приготування їжі, годування;
– допомога у проведенні заходів особистої гігієни;
– прибирання приміщення, прання білизни;
– обробіток присадибних ділянок;
– виконання ремонтних робіт;
– відвідування хворих у стаціонарних медичних закладах;
– читання художньої літератури, преси, написання листів;
– організація дозвілля тощо.


1.3. Міжнародний досвід в діяльності волонтерських організацій

На сьогоднішній день волонтерські організації існують у 80-ти країнах світу. Уряди цих країн надають підтримку волонтерському руху, який набуває глобального характеру. Працюють міжнародні волонтерські організації.
Волонтерський рух поширений у багатьох країнах світу. За результатами опитування, у Франції до нього залучено 19%, в Німеччині – 34%, в США майже 56%, в Японії – 26%. Зростання його значимості демонструє і той факт, що Генеральною Асамблеєю ООН було проголошено 2001 рік міжнародним роком волонтерів (МРВ). Основними цілями проведення МРВ були визначені: підвищення рівня визнання волонтерської діяльності, допомога та сприяння їй, популяризація, поширення інформації про неї. Умова виконання поставлених завдань – співпраця таких секторів суспільства, як громадські організації, держава, приватні особи.
Бажання виконувати роботу на волонтерських засадах не є таким уже рідкісним явищем. За даними досліджень, щороку від чверті до половини дорослого населення країн Європи та Америки беруть участь у будь-якій волонтерській діяльності. При цьому частіше волонтерами стають білі жінки віком від 35-44 років, що мають оплачувану роботу, особливо ті, хто є висококваліфікованими професіоналами або займають керівні позиції, мають високий освітній рівень, одружені, мають дітей.
Національне опитування волонтерів, яке проводилося Центром Волонтерів Великобританії, ідентифікувало головні причини волонтерської роботи: "Пов’язана з моїми потребами і інтересами" (48% – чоловіки, 31% – жінки), "Я хочу покращувати стан речей та допомагати людям" (35% – чоловіки, 42% – жінки), "Я хочу зустрічати людей та заводити друзів" (24% – чоловіки, 28% – жінки), "Я хочу мати можливість отримувати нові вміння" (12% – чоловіки, 11% – жінки). Поряд з причинами волонтерської роботи респонденти оцінювали також її фактичні переваги: "Дає можливість робити те, що я вмію" (70% – чоловіки, 68% – жінки), "Дає мені відчуття персональних досягнень" (по 78% – як чоловіки, так і жінки).
Волонтерська робота не обов’язково є безоплатною. Так, волонтери Добровольці ООН (ДООН), які працюють у технічній, економічній, соціальних сферах, мають право на отримання матеріальної допомоги для забезпечення щомісячного прожиткового мінімуму, право на покриття витрат на місцевий транспорт і підготовку до роботи, що включає вивчення місцевих умов і мови. Вони також забезпечуються житлом і основними видами обслуговування. Крім того, передбачається їх страхування на випадок хвороб та страхування життя. ДООН, створена в 1970 році Генеральною Асамблеєю ООН, охоплює сьогодні понад 130 країн світу.

Волонтерство в Європейському Союзі
Альянс Європейських волонтерських організацій, заснований 1982 році, являє собою координаційний центр Європейських національних волонтерських організацій, які спеціалізуються на координації довгострокових та короткострокових волонтерських проектів, що проголошують ідею міжнародної співпраці, миру, взаєморозуміння.
Починаючи з 1983 р. Європейський Союз організовує проведення загальноєвропейського року за певною тематикою. Так, за рішенням Європейської комісії ЄС, 2011 рік був офіційно оголошений Роком волонтерства у Європі.
На сьогодні добровільну суспільну роботу виконує майже кожен третій мешканець країн ЄС. Діапазон участі волонтерів досить широкий – від допомоги в проведенні великих спортивних заходів до ліквідації наслідків катастроф. На добровільних засадах діють Червоний Хрест та Червоний Півмісяць, Координаційний комітет Міжнародної волонтерської служби під егідою ЮНЕСКО зі штаб-квартирою у Парижі.
У Євросоюзі майже 100 млн. громадян інвестують свій час, таланти і гроші, щоб зробити позитивний внесок у суспільство, працюючи в громадських організаціях, дитячих гуртках, лікарнях, школах, у спортивних клубах. В Чехії, Литві, Угорщині волонтерство прирівнюється до служби в армії.
У Міністерстві праці та соціального захисту Литви створено робочу групу, яка працює над розробкою закону про волонтерство, визначенням поняття "волонтер", "волонтерська діяльність". Трудове законодавство визначає волонтерську працю такою, що відповідає законам та є правом кожної людини. Згідно з трудовим законодавством громадські організації мають право компенсувати волонтерам витрати на проїзд та харчування. Робоча група Міністерства праці та соціального захисту працює також над розробкою трудового договору, який організації могли б укладати з волонтерами.
В Чехії зараз дуже активно лобіюються зміни до законодавства, що стосується волонтерської діяльності. Просувається питання про те, коли уряд Чехії почне обговорювати ситуацію і винесе остаточне рішення, чи потрібен спеціальний закон стосовно волонтерсва і, якщо так, то яке Міністерство буде відповідати за створення цього закону.
Поняття волонтер та волонтерська діяльність також ще не визначені в Польському законодавстві. Діючим трудовим кодексом волонтерська діяльність не регулюються. Термін "волонтер" згадується лише в законі про соціальні служби, де сказано, що соціальним працівникам можуть допомагати волонтери. Однак тут є дві проблеми: по-перше, в законі визначається, що такими добровільними помічниками можуть бути особи які досягли 18 річного віку (хоча в більшості випадків бажання допомагати соціальним працівникам висловлюють школярі); по-друге, є проблеми зі збереженням конфіденційності інформації. В даний момент законопроект про волонтерство знаходиться в Польському парламенті. Однак урядовці і парламентарі говорять, що буде дуже важко з його прийняттям, бо, перш за все, існує проблема визначення поняття волонтерства, волонтерської діяльності. Кожен розуміє це по своєму та відстоює своє бачення. Для обговорення вносяться багато поправок до цього законопроекту, однак не слід очікувати на його швидке прийняття.
Дізнатися більше про Європейську волонтерську службу та знайти контакти представників програми "Молодь у дії" в Україні можна за адресами:
http://yia.org.ua/index.php,
http://www.salto-youth.net/rc/eeca/eecamultipliers,
http://ec.europa.eu/youth/evs/aod/hei_en.cfm

Волонтерство у США
З діяльністю волонтерських організацій в Сполучених Штатах Америки зустрічаєшся на кожному кроці. То вас запрошують зустріти Кристмас (американське Різдво) в сімейному колі в іншому штаті – і це майже нічого не буде вам коштувати: витрати по харчуванню та проживанню візьме на себе гостинна родина. То якась релігійна організація кличе на свої збори, переконуючи, що її церква найправильніша і найпотрібніша. Але більш за все вражають приклади, котрі підкидає саме життя. Так, Чак Кінг, член волонтерської організації "Великі брати та великі сестри", взяв шефство над синами одинокої американки і тепер регулярно зустрічається з ними, грає, організовує барбекю та інше. Інформація неочікувана ще й тому, що Чак зовсім не пов'язаний зі сферою виховання, він зубний технік, і на його кар'єрі таке волонтерство ніяк не позначиться. Чак неохоче пояснює, що коли у дітей немає батька, це погано: "Вони не будуть палити цигарки, пити та вживати наркотики. А мені просто весело і цікаво з ними. Вони такі раді, коли я беру їх з собою."
Волонтерська робота – це часто старт в нове життя, це рекомендації, це "знак якості" або додатковий рядок в резюме, котре молода людина зможе надати при пошуку роботи. В Америці, якщо ви не працювали волонтером, це виглядає якось дивно. Можливо, тому, що волонтерська робота в США – це не дарма витрачений час. Волонтер отримує сертифікат зі вказаним часом, який він працював на тій чи іншій посаді. Дріб'язковість і розрахунок? Ми можемо сприймати це і так. У нас вдома "суспільна робота" за традицією враховується якось розпливчасто. У рідких звітах, докладах і характеристиках не зустрінеш спогад про те, що той чи інший "товариш займався активною громадською роботою". Участь у зібраннях, мітингах, конференціях, відвідування лекцій – все це "громадська діяльність". В Америці ж поняття "волонтерська діяльність" цілком конкретне.
Претендент на вакантну посаду вказує в резюме види волонтерської діяльності, в котрій він приймав участь, організацію, кількість годин, присвячених цій діяльності (на тиждень), може бути вказаний навіть грошовий еквівалент затраченій роботі! Ось так безкорисливість! Але американець вам, скоріш за все, скаже про те, що безкоштовна робота – це не нікому не потрібна робота і вона повинна враховуватися! І волонтер розраховує на визнання свого внеску в загальну скарбничку при отриманні грантів, доступу до різних фондів і влаштуванні на престижну роботу...
Загальна кількість волонтерів в США досягає 83,9 млн. чоловік, тобто 44 відсотки дорослого населення. Процент дорослих, що погодилися стати волонтерами на прохання зацікавлених організацій, склав 63%. Середня кількість часу, відпрацьованого волонтерами на тиждень, склало 3,6 години, річна кількість годин волонтерської роботи склала 15,5 млрд.! Загальна вартість часу волонтерів (розрахунки засновані на середньогодинній оплаті праці несільськогосподарських робітників) складає 239,2 млрд. доларів.
Намагаючись допомогти ближньому, а заодно отримати новий досвід і значущий пункт в резюме, громадяни США виводять свою країну у світові лідери волонтерського руху. За даними Національного відомства соціального забезпечення, волонтерською діяльністю займаються більше 64 млн. американців, тобто майже кожен четвертий житель США. В той же час, згідно рейтингу країн-благочинників, складеному британською міжнародною організацією Charities Aid Roundatijn, в США і Канаді по 42% населення причетні до волонтерського руху, і це найвищий процент у світі.
"Волонтерство та суспільна діяльність – фундамент нації" – це не просто красива цитата. Багато американців дійсно вважають, що не держава, а кожна людина зобов'язана допомагати бездомним, прибирати парки від сміття і ділитися знаннями з дітьми із неблагополучних сімей.
Добрі починання заохочуються і тим, що в США особливо цінуються вчинки такого характеру. До того ж, як свідчать дані опитувань, мінімум один з п'яти керівників при прийомі на роботу нових співробітників бере до уваги їх волонтерський досвід.
Частіше за все американці добровільно займаються збором грошей для шкіл, церков, лікарень та інших неприбуткових організацій. Далі за популярністю іде збір і роздача їжі в притулках для бездомних – зазвичай під час великих релігійних свят. Замикають рейтинг місцеві аналоги суботників і заходи освітнього спрямування – уроки і тренінги для дорослих та дітей.
Своєрідним каталізатором сплесків волонтерського руху в США вважаються стихійні лиха та інші катастрофи. Прикладом може служити ураган Сенді, що лютував восени 2012 року в Нью-Йорку. Люди з абсолютно різних соціальних прошарків реагували однаково. Багато хто не побоявся брудної роботи: розчищали дороги; доставляли їжу в будинки, залиті водою, звідки деякі власники не хотіли виїжджати, боячись мародерів. Програмісти швидко склали для жителів Нью-Йорку карти місць, де можна було дістати бензин та воду; інші волонтери приїхали допомогти покинутим тваринам. Америка згуртувалася у відповідь на виклик природи.
Патріотизм – типова для середнього американця риса. Користь від їхніх душевних поривів вимірюється доларом. В 2011 році, за даними відомства, волонтери сукупно "відпрацювали" 8 млрд. годин, котрі інакше вартували б державі 171 млрд. доларів.
Частіше за все волонтерами стають батьки з дітьми шкільного віку. Вони влаштовують ялинкові базари, печуть кекси і самостійно проводять позашкільні заходи, зберігаючи при цьому шкільні бюджети.
Донедавна волонтерство і благодійність в розумінні багатьох американців асоціювались з бажанням допомогти ближньому. Однак останнім часом вони набули додатковий зміст. Тепер це ще й можливість знайти нову роботу, а для когось – спробувати себе в нових амплуа.
На фоні зростаючої кількості "тих, хто шукає себе" стали з'являтися компанії, що допомагають неприбутковим організаціям шукати безкоштовні кадри. Деякі з цих компаній, наприклад, вивчають анкети волонтерів і "сватають" їх у відповідні організації. Таким чином ці підприємства отримують безкоштовних співробітників, волонтери – новий досвід і додатковий пункт в своїх резюме, а компанії-посередники – гроші від компаній-замовників.
Вивчаючи волонтерство в США, хочеться визначити і об'єктивні причини його розвитку і зростання. Одна з них, здається, заключається у влаштуванні законодавчої та податкової систем. Судіть самі, американський платник податків несе велике податкове навантаження, що складає до третини його заробітної плати або доходів. Але ці податки структуризуються так, що частину (13%) платник податків перераховує в податкові органи при будь-яких обставинах, а іншу може направити в суспільні фонди, котрі вважає потрібними, заявивши про це в податковій декларації. Американці широко користуються цим правом, спонсоруючи ті програми, котрі вони вважають найбільш важливими і корисними Можливо, це і є те, що можна назвати реальною участю в управлінні державою?
Не менше значення має і законодавча основа для волонтерства. Кожен громадянин в США має право організувати громадську організацію або фонд. Ще один привід для зловживань?! Але кожен громадянин може вимагати фінансову звітність у вашого фонду. І благодійна організація зобов'язана її надати в той же день! Крім того, в США законодавство гарантує добровольцям надання різних скидок на продукцію, отримання безкоштовних освітніх та культурних послуг.


Розділ ІІ. Аспекти волонтерської діяльності в України

Що спонукає людей допомагати ближньому? Який він, сучасний український волонтер?
Відповідальний
Оптимістичний
Люб'язний
Обнадійливий
Наполегливий
Трудолюбивий
Енергійний
Радісний

На відміну від Західної Європи, де більшість волонтерів – заміжні жінки після 30 років, які мають дітей, в Україні 80 відсотків їх – молодь від 15 до 19 років (учні середніх шкіл та студенти). Решта – добровольці-діти, працюючі та безробітні люди віком від 28 років і навіть пенсіонери. Також волонтерський рух об'єднує фахівців: юристів, лікарів, психологів, педагогів. Щодо освіти, більшість волонтерів уже закінчили або нині навчаються у вишах. Тобто волонтерство притаманне людям з високим рівнем освіти. Також волонтерські лави поповнюють студенти, які опановують фах психологів, педагогів або медиків. Така робота допомагає їм здобути практичний досвід для майбутньої професії.
А матеріальне становище більшості добровільних помічників дещо вище, ніж в українському суспільстві в цілому. Отже, на безоплатних засадах працюють ті, хто матеріально може собі це дозволити. Або це молоді люди, яких поки що утримують батьки.
Що спонукає юних брати участь у волонтерському русі? Понад 85 відсотків – бажання допомагати нужденним, бути корисними суспільству. Серед мотивацій також можливість отримання нових знань та досвіду, знайомство та спілкування з різними людьми, використання вільного часу з користю, можливість знайти цікаву роботу у центрах соціальних служб для молоді.


2.1. Принципи провадження волонтерської діяльності

Волонтерська діяльність базується на відповідних принципах, основоположними з яких є конституційні. Принципи волонтерської діяльності поділяються на:
а) ті, що визначені в міжнародних нормативно-правових актах та прийняті міжнародною спільнотою;
б) ті, що закріплені в Конституції України;
в) ті, що є головними в цій сфері;
г) ті, що визначають спрямованість напрямів волонтерської діяльності.
Відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 р. та Міжнародної конвенції про права дитини 1989 р. було прийнято Всесвітню декларацію волонтерів, яка визначила основоположні міжнародні принципи діяльності волонтерів та волонтерських організацій, зокрема:
– визнання права на об'єднання всіх людей: чоловіків, жінок, дітей, незалежно від їх расової та релігійної приналежності, фізичних особливостей, соціального та матеріального становища;
– надання взаємної допомоги, безкорисливих послуг особисто чи організовано;
– визнання рівності колективних та індивідуальних потреб;
– ставлення собі за мету перетворити волонтерство в засіб набуття нових знань та навичок, удосконалення здібностей, стимулюючи для цього ініціативу й творчість людей, надаючи можливість кожному бути творцем, а не користувачем;
– стимулювання почуття відповідальності, заохочення колективної та міжнародної солідарності.
Таким чином, зазначені принципи є загальними основоположними засадами, що покладені в основу діяльності волонтерів та волонтерських організацій у всьому світі. Вони передбачають можливість добровільного здійснення волонтерської діяльності, що виявляють особисті погляди й позиції, права активної участі громадян у житті людських спільнот, сприяють покращенню якості життя, особистому зростанню та поглиблення відчуття солідарності; виражаються, як правило, у спільній діяльності в рамках різних асоціацій; сприяють реалізації основних людських потреб заради справедливості й миру в суспільстві та більш збалансованому економічному й соціальному розвитку, створенню нових робочих місць і професій.
Другу групу принципів волонтерської діяльності становлять принципи, що визначені нормами Конституції України. Так, до конституційних принципів волонтерської діяльності варто віднести такі: верховенство права; законність; рівність усіх людей у своїх правах; гуманізм; демократизм; пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей; доступність для кожного громадянина всіх форм і типів послуг, що надає держава; захист прав людини; повага до особистості; забезпечення прав і свобод людини і громадянина, зокрема, права на повагу до гідності, особисте життя та ін.
Ці конституційні принципи загальновизнані та відомі, закріплені в Законі, який має найвищу юридичну силу, – Конституції України.
Третьою групою принципів волонтерської діяльності є галузеві принципи, тобто основоположні ідеї та закономірності, що визначають діяльність волонтерів і волонтерських організацій безпосередньо у всій сфері волонтерської діяльності. Головним галузевим нормативно-правовим актом у зазначеній галузі є Закон України "Про волонтерську діяльність", яким визначено такі принципи волонтерської діяльності: 1) законність; 2) гуманність; 3) рівність; 4) добровільність; 5) безоплатність; 6) безкорисливість; 7) неприбутковість.
Принцип добровільності передбачає, що особи, які займаються волонтерською діяльністю, зробили цей вибір особисто й добровільно та не потребують для цього законодавчого примусу з боку держави.
Принцип безоплатності передбачає, що волонтерська допомога, яка надається волонтерами чи волонтерською організацією, має неоплачуваний характер, тобто за надані послуги чи виконану роботу волонтери чи волонтерські організації не отримують будь-якої фінансової вигоди, крім морального задоволення.
Принцип безкорисливості означає здатність приносити добро й користь людям, не очікуючи натомість особистих вигід.
Принцип неприбутковості означає, що волонтери та волонтерські організації під час здійснення своїх завдань і функцій не отримують жодного прибутку, а їх діяльність визнається неприбутковою.
Звичайно, система галузевих принципів може і повинна бути доповнена такими принципами:
а) адресність та індивідуальність підходу означає здатність волонтерів та волонтерських організацій надавати допомогу всім, хто її потребує. При цьому підхід до кожного отримувача волонтерської допомоги повинен бути індивідуальним, що потребує врахування вікових, соціальних та інших особливостей;
б) доступність та відкритість передбачає, що будь-яка особа може, в разі необхідності, отримати волонтерську допомогу, а інформація щодо останньої повинна надаватися всім, хто її потребує та зацікавлений в її отриманні;
в) добровільність вибору отримання чи відмови від надання волонтерських послуг – будь-яка волонтерська допомога у вигляді робіт чи послуг, незалежно від причин, за бажанням отримувача може бути відхилена, навіть якщо вона вже почалась надаватися;
г) комплексність передбачає єдність цілей, завдань, змісту, методів і форм виховного впливу та взаємодії під час здійснення волонтерської діяльності;
д) соціальна справедливість – розподіл і перерозподіл благ, забезпечення основних політичних, економічних та соціальних прав і свобод, соціальний захист населення;
е) забезпечення конфіденційності суб'єктами, що надають волонтерські послуги – інформація про отримувача волонтерської допомоги не може бути отримана будь-якою сторонньою особою, яка не надає волонтерську допомогу, а особа, яка надає волонтерську допомогу, не має права розголошувати відомості, що стали їй відомі в процесі здійснення волонтерської діяльності;
є) дотримання суб'єктами, що надають волонтерські послуги, етичних норм і правил, тобто це система норм поведінки, порядок дій і правил, взаємин і принципів у відносинах, що виникають у сфері волонтерської діяльності, та є нормами загальнолюдської моралі.
Останню групу принципів волонтерської діяльності становлять принципи, що визначають спрямованість волонтерської діяльності. До цієї групи інституційних принципів належать такі:
1) самоврядування, тобто автономне функціонування волонтерської організації;
2) повага і неупереджене ставлення до осіб, які потребують волонтерської допомоги;
3) сприяння діяльності груп взаємодопомоги за принципом "рівний-рівному" дає змогу використовувати індивідуальний досвід і формувати індивідуальний підхід до кожного клієнта програми;
4) територіальність, наприклад, у разі звернення до Центру бездомних осіб з дітьми працівники Центру інформують про виявлення дітей службу у справах дітей за територіальним принципом розташування. За згодою батьків діти направляються до притулків для дітей служб у справах дітей. Безпритульні діти, які звертаються до Центру без батьків, направляються до притулків для дітей служб у справах дітей за територіальним принципом розташування в супроводі працівників Центру;
5) партнерство органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інститутів громадянського суспільства. Лише такий підхід може подолати негативні стереотипи сприйняття владними і громадськими структурами один одного. Зазвичай органи влади ігнорують ініціативу й творчу силу волонтерських організацій, а громадські об'єднання не мають підтримки з боку державних органів, не вірять в їх зацікавленість у спільній роботі і здатність передати третьому сектору частину своїх функцій;
6) свобода договору. Сторони можуть укласти договір про надання волонтерської допомоги, умови якого можуть бути як передбачені, так і не передбачені законом чи іншими правовими актами.
7) сумлінність – волонтер, який взяв на себе зобов'язання виконати ту чи іншу роботу, повинен її закінчити;
8) професіоналізм у вирішенні соціальних завдань;
9) спрямованість на ефективний результат діяльності – орієнтація волонтерів на високу якість профілактичної роботи. Високий кінцевий результат неможливий без дружної, згуртованої роботи, мобілізації кадрового й матеріального потенціалу, реалізації продуманої та зваженої стратегії і тактики вирішення профілактичних завдань;
10) альтруїзм – принцип життєвої орієнтації особистості, згідно з яким благо іншої людини більш важливе і значуще, ніж власне благо й особисті інтереси (цей принцип протилежний егоїзму) та передбачає, що волонтер готовий до здійснення діяльності, спрямованої на вирішення важкої життєвої ситуації отримувачів волонтерської допомоги. При цьому інтереси останніх є першочерговими. Альтруїзм за своїм змістом та способами вияву спирається на фундамент гуманістичного світогляду;
11) милосердя – готовність волонтера допомогти людям через співчуття, людинолюбство;
12) самовідданість – висуває пріоритетність інтересів клієнта у волонтерській роботі й наявність у волонтера оптимізму під час вирішення важкої життєвої ситуації отримувача волонтерської допомоги.
Отже, принципи волонтерської діяльності – це основні вихідні положення (головні ідеї) та закономірності, закладені в основу виду діяльності, які визначають засади надання та/чи здійснення безкорисливих, соціально спрямованих робіт/послуг волонтерами та/чи волонтерськими організаціями.


2.2. Нормативно-правове забезпечення волонтерської діяльності

Сприяння волонтерській діяльності та іншим формам громадської активності визначено стратегічним пріоритетом державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні відповідно до Указу Президента України "Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації" від 24 березня 2012 року № 212/2012.
Відносини, пов'язані з провадженням волонтерської діяльності в Україні, регулюються Законом України "Про волонтерську діяльність" від 19 квітня 2011 року № 3236-VI містить ряд обмежень для розвитку волонтерської діяльності в Україні, в тому числі в частині набуття статусу "волонтерська організація", визначення повноважного центрального органу виконавчої влади у сфері волонтерської діяльності, обмеження за віком щодо участі фізичних осіб у волонтерській діяльності, покладення зобов'язань щодо обов'язкового страхування волонтерів та інші обмеження.
Згідно з законом, волонтерською діяльністю визнається будь-яка соціально, суспільно корисна, неприбуткова та вмотивована діяльність, що здійснюється шляхом виконання робіт, надання послуг фізичним, юридичним особам та суспільству в цілому. Не є волонтерською соціальна, суспільно корисна, неприбуткова діяльність, що має одноразовий чи випадковий характер або здійснюється на підставі родинних чи дружніх стосунків.
Закон дає змогу визначити організаційні та правові засади здійснення волонтерської діяльності та розвитку волонтерського руху в Україні. Зокрема – основні напрями волонтерської діяльності, особливості правового статусу волонтерів та джерела фінансування волонтерських організацій.
Законом також передбачається визначення форм державної підтримки волонтерської діяльності – надання правової, організаційної, методичної, інформаційної допомоги волонтерам та волонтерським організаціям. Водночас забороняється втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб у діяльність волонтерів та волонтерських організацій.


2.3. Співпраця волонтерів та волонтерських організацій з соціальними службами, громадськими організаціями


За даними Державної соціальної служби у справах сім'ї, дітей та молоді на діяльності волонтерів Україна щорічно заощаджує близько 200 млн. грн. Починаючи з 2004 р. професійну підготовку добровільних помічників у соціальній сфері в Україні здійснювало 305 шкіл волонтерів, яких на сьогодні налічується близько 540, найбільше їх у Харківській, Дніпропетровській та Житомирській областях.
Нині в державі функціонують досить потужні центри волонтерського руху:
* Координаційна рада з питань розвитку та підтримки волонтерського руху при Міністерстві праці та соціальної політики.
* Всеукраїнський громадський центр "Волонтер".
* Ресурсний центр розвитку громадських організацій "Гурт".
* Український державний центр соціальних служб для молоді.
* Волонтерський центр "Пенсіонер" Ради організації ветеранів війни.
* Коаліція громадських організацій та ініціатив за вільну від тютюнового диму Україну та інші.
Волонтерські організації (об'єднання), волонтери, які бажають провадити діяльність з метою надання допомоги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, звертаються до соціальної служби з відповідною пропозицією.
У разі отримання згоди на співпрацю з соціальною службою волонтерська організація (об'єднання), волонтер і керівник соціальної служби укладають відповідний договір.
Договір про співпрацю з надання соціальних послуг укладається не менш як на три місяці. У договорі визначаються права, обов'язки та відповідальність сторін, перелік соціальних послуг, які надаватимуться.
Договір про співпрацю з надання соціальних послуг може бути розірвано в односторонньому порядку у разі, якщо:
– волонтерська організація (об'єднання), волонтер відмовилися провадити волонтерську діяльність;
– соціальна служба отримала скарги від осіб, яким волонтери надають допомогу.
Соціальна служба:
– надає волонтерській організації (об'єднанню), волонтерові необхідну інформацію щодо можливої співпраці у сфері надання соціальних послуг;
– за потреби забезпечує волонтерські організації (об'єднання), волонтерів роботою, що буде відповідати їх бажанням та можливостям;
– надає волонтерській організації (об'єднанню), волонтерам всебічну допомогу і підтримку у провадженні їх діяльності;
– контролює діяльність волонтерських організацій (об'єднань), волонтерів у сфері надання соціальних послуг.
Соціальна служба може застосовувати заходи щодо заохочення діяльності волонтерських організацій (об'єднань), волонтерів.
Волонтерські організації (об'єднання), волонтери під час провадження своєї діяльності можуть залучатися до здійснення заходів, розроблених і затверджених Координаційною радою з питань розвитку та підтримки волонтерського руху.
Волонтерські організації (об'єднання), волонтери під час провадження своєї діяльності співпрацюють із підприємствами, установами, громадськими, благодійними та релігійними організаціями.
Координацію волонтерської діяльності здійснюють Міністерство праці та соціальної політики і Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту.
Школа волонтерів центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді
Школа волонтерів центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (далі – Школа) – це спеціалізоване формування, яке створюється центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (далі – Центр). Школа не є юридичною особою.
Основне завдання Школи – забезпечення теоретичної та практичної підготовки волонтерів до реалізації соціальних програм.
Відповідно до покладених на неї завдань Школа:
1) надає волонтерам знання з психолого-педагогічних, правових, соціально-медичних питань, необхідних для реалізації соціальних програм;
2) сприяє професійному зростанню та набуттю практичного досвіду волонтерів;
3) сприяє розвитку лідерських якостей, творчих здібностей, самовираженню та становленню волонтерів як активних членів суспільства;
4) розробляє та запроваджує навчально-тематичні плани та програми підготовки волонтерів за пріоритетними напрямами діяльності Центру.
Навчання в Школі здійснюється на безоплатній основі.
Слухачами Школи можуть бути учні старших класів загальноосвітніх шкіл та інших навчальних закладів, студенти вищих навчальних закладів, безробітна молодь, клієнти Центру тощо.
Заняття у Школі проводяться у формі семінарів, тренінгів, а також різноманітних творчих вправ, рольових і тематичних ігор, підготовки інформаційних повідомлень, дискусій, обговорень тощо.
До роботи у Школі залучаються фахівці на договірних засадах (соціальні педагоги, лікарі, психологи, педагоги, юристи тощо), волонтери, які пройшли відповідну підготовку.


Розділ ІІІ. Волонтерська діяльність в Україні
на сучасному етапі

3.1. Молодіжне волонтерство в Україні

В Україні існує давня традиція суспільної праці, взаємодопомоги, піклування про ближнього. Осіб, які працювали у цій сфері, називали громадськими діячами, альтруїстами, доброчинцями, добровольцями тощо. Настали нові часи і по-іншому стали називати таких людей – волонтери. Волонтерський рух є одним із ефективних засобів соціальної роботи з населенням в Україні. Нині у системі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді волонтерів у чотири рази більше, аніж власне соціальних працівників, що дозволяє державі тільки на роботі соціальних волонтерів щороку економити близько 200 мільйонів гривень.
В Україні перші волонтери з'явилися в 1992 р. Це були представники Корпусу миру США, котрі працювали у двох напрямах: економічний розвиток та навчання англійській мові. Згодом українці подібну діяльність підтримали і вона набула статусу національної. Так, в Україні було зареєстровано перший Всеукраїнський суспільний центр "Волонтер", найактивнішими учасниками якого стали студенти та старшокласники. Одна з українських волонтерських організацій "Альтернатива В", була заснована ще 1992 року. Основними напрямами діяльності є: організація та проведення міжнародних волонтерських таборів на території України, координація міжнародних волонтерських обмінів.
Найпопулярніші види діяльності – надання соціальної допомоги дітям та молоді (соціально малозахищеним і тим, хто має обмежені фізичні можливості). А ще – просвітницька робота серед усіх верств населення (за здоровий спосіб життя, щодо захисту навколишнього середовища та прав людини, за гендерну рівність), організація культурних, спортивних та розважальних заходів. Волонтери чергують на "телефонах довіри", проводять рейди "Діти вулиці", допомагають розв'язувати проблеми кризових сімей.
Приклади конкретної роботи волонтерських загонів у регіонах.
Велику кількість працівників, від персоналу до підрядників, постачальників послуг та волонтерів залучив один з найбільших спортивних заходів у світі – Чемпіонат Європи з футболу. Як і для проведення інших широкомасштабних заходів, волонтери є невід'ємним компонентом успіху УЄФА Євро-2012, оскільки саме вони найчастіше першими зустрічали гостей турніру. Волонтери не лише підтримували успішну реалізацію проекту, а й сприяли наданню особливого колориту. Волонтери представляли такі цінності УЄФА, як повага та чесна гра.
У дні Євромайдану – оптимістичні, драматичні, героїчні – наші сучасники здавали іспит на людяність, на суспільний приклад. Окрім тих, хто підтримував мітингувальників на Євромайдані, були й такі, що знаходили й інші способи підтримки. Немісцевим мітингувальникам пропонували місце для ночівлі. Один з таких "єврохостелів" знаходився в арт-галереї Mainstream girls gallery – два зали площею 150 метрів квадратних.
Окрім отримання медичної допомоги, харчування, інформації про житло, євромайданівці мали також можливість отримати і безкоштовну юридичну консультацію, допомогу в пошуку пропалих знайомих та родичів.
Закарпатський обласний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді спільно з клінікою сімейної медицини успішно популяризують здоровий спосіб життя. А у Вінницькій області силами волонтерів та громадських організацій проведений Фестиваль Всесвітнього Миру, в якому взяли участь їхні однодумці з Латвії, Кореї та Японії. Відбувся круглий стіл "Об'єднання зусиль волонтерського руху у подоланні алкоголізму, наркоманії та СНІДу", а також табір-семінар за участю волонтерів центру соціально-психологічної реабілітації для молоді з функціональними обмеженнями на візках. Волонтери з міста Новоград-Волинського та молоді житомиряни спільно з Міжнародною організацією "Служіння заради миру" провели молодіжний фестиваль "Істина любові проти наркоманії". А соціально активні молоді люди із Запоріжжя за підтримки Міжнародної організації з міграції втілюють проект "Використання інтерактивних технологій серед сільської молоді в протидії торгівлі людьми". Черкаський обласний центр соцслужб запрошує юних до "Клубу молодого підприємця".
У Київській гімназії східних мов № 1 проведено проект "Волонтери за права людини!". Мета проекту: пропаганда серед молоді ідеї волонтерства та інформування громадськості про права людини. Проект складався з великої кількості заходів: учні старших класів мали змогу поспілкуватися з представниками ООН та Міжнародної амністії в Україні; пройшов тренінг "Рівний-рівному", організований лідерами молодіжних організацій, де обговорювались основні порушення прав людини у сучасному світі та шляхи їхнього подолання. Практична робота цієї акції полягала у відвідуванні студентами-волонтерами дитячої лікарні "Охматдит", де вони спілкувалися і допомагали в догляді за хворими дітьми.
Масштабний культурно-соціальний проект АРТ-ПІКНІК української телеведучої Слави Фролової, що працює з березня 2014 року без вихідних і відпочинку, став можливим завдяки невпинному ентузіазму й самовідданій волонтерській праці хлопців і дівчат, котрі роблять світ кращим. П'ять місяців вони роблять абсолютно все – починаючи від проведення майстер-класів і закінчуючи прибиранням території. Ці молоді люди, натхненні ідеєю АРТ-ПІНКІКУ, змогли перетворити київський Експоцентр України на затишну й комфортну зону для відпочинку. Їх можна зустріти всюди – починаючи від рок-концертів і закінчуючи благодійними акціями.


3.2. Волонтерський рух молоді Полтавщини

Знайти "свій" волонтерський проект не так уже й просто. Спочатку потрібно визначитися з тим, яку саме роботу хочеш виконувати. Адже проекти бувають за всіма можливими напрямами: робота з дітьми дошкільного або шкільного віку, програми з догляду за людьми з обмеженими можливостями, екологічні програми, робота з тваринами тощо.
Проте вибір проекту – це тільки півшляху. Тому що потім потрібно зацікавити собою організацію, яка шукає волонтерів. Для цього слід відправити своє резюме та мотиваційний лист, у якому пояснити: чому саме ти гідний бути на цьому проекті.
До Міжнародного дня волонтерів (5 грудня) наприкінці 2013 року у полтавському міському Будинку культури зібралися 7 волонтерських загонів Полтави, щоб взяти участь в IV міському конкурсі "Волонтер року".
Волонтери представили свої виставки, на яких можна було ознайомитися із добрими справами добровольців за рік. В конкурсі брали участь волонтери за різними напрямками роботи: екологічний, робота із людьми з особливими потребами, дітьми пільгових категорій, ветеранами, робота по популяризації здорового способу життя та іншими напрямками. Переможцями конкурсу «волонтер року» стали студенти Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка.
"Кращим молодіжним лідером" у Полтаві обрали волонтера.
На третьому Полтавському конкурсі "Молодь року-2013" в номінації "Кращий молодіжний лідер" перемогу здобув Сергій Гаврилюк, який займається благодійною діяльністю. Хлопець допомагає хворим дітям з 2006 року. За його ініціативи створений волонтерський загін "Стежка добра", він співорганізатор благодійного фонду "Від серця до серця", організатор численних благодійних концертів та акцій.
– Треба не боятись, – говорить Сергій. – Якщо ти вирішив стати волонтером, то треба брати скриньку та йти збирати пожертви. Так, у нас жорстокий світ, багато відмовляють, але чим більше ти прагнеш, чим частіше підходиш до людини, а потім показуєш, що це дійсно доходить до дітей, тим більше люди відкриваються і самі починають співпрацювати. У нас багато було випадків, коли люди не вірили, а потім приходили і з нами разом працювали.
Американці навчають молодих полтавців лідерству та волонтерству.
Полтавські волонтери "Корпусу Миру" із США навчають юних полтавців як стати лідером та як організовувати власні соціальні проекти і втілювати подібні ідеї в життя.
В залі Полтавського муз. училища відбулося відкриття II щорічної молодіжної конференції лідерства. Проект ініційовано Меган Лопез, представником Корпусу миру зі США. Організація навчання – за Полтавським університетом економіки і права.
У якості учасників запросили учнів 10-х та 11-х класів. Діти приїхали до Полтави із різних міст та селищ області (Миргород, Лубни, Машівка, Селещина, Кременчук, Хорол, Руденківка) аби мати змогу вивчити теорію і найголовніше – практику лідерства.
– Перелік можливих соцпроектів – чималий. Від організації прибирання території школи й до ініційованих учасниками проектів з допомоги дітям-інвалідам, – розповіла Юлія Сирота, завідувач кафедри перекладу та іноземних мов Полтавського університету економіки і права. Мета цієї конференції – це можливість для молодих людей впроваджувати у життя різні корисні проекти. Ми прагнемо вкласти у цих дітей такі знання, вміння та навики, щоб вони були корисні своїй громаді.
Окрім того, у рамках проекту передбачено навчання волонтерській справі.
Одним із основних напрямів навчання є тренінги з розвитку вміння працювати разом, в команді. Такі знання стануть корисними не тільки для соціальної чи громадської роботи, але й у житті в цілому, – підкреслюють організатори проекту. Практичні методи американців зовні нагадують веселу гру в колективних ігрових вправах: за такої невимушеної атмосфери майбутніх лідерів та волонтерів і навчатимуть працювати в команді.
Вік учасників, 16 – 17 років, мабуть, найсприятливіший період для набуття різного роду знань і цікаво, що учні та учасники минулорічного заходу, вже сьогодні будуть допомагати досвідченим американським вчителям з лідерства та волонтерства у якості молодших тренерів.
19-20 червня 2014 року в Полтаві пройшов дводенний тренінг "Ефективний менеджмент волонтерських програм". Полтавців запрошували навчитися працювати з волонтерами. Тренінг був розрахований на членів громадських і благодійних організацій і ставив собі за мету підвищення їх управлінських якостей, збільшення ефективності їх використання. Адже відомо, що у громадському секторі успішність організації часто залежить від співпраці з волонтерами. Тренінг містив як теоретичну, так і практичні частини і відбувся в рамках національного конкурсу «Волонтер року», який впроваджується Центром волонтеріату "Добра Воля" за підтримки Швейцарського бюро співробітництва в Україні, Міністерства соціальної політики України, "Кока-Кола Україна", Ресурсного центру "ГУРТ".
Культурний центр "Новий Акрополь" – по суті своїй волонтерська організація. Тому всі акції, заходи проходять за принципом волонтерства. Беруть участь в них всі бажаючі. В Полтаві членами "Нового Акрополя" є вже 25 людей у віці від 14 до 60 років. Акції, що координуються Іриною та Володимиром Овчаренками, екологічні: робота в парках, ботанічних садах. Це можуть бути одноденні екологічні акції. Також проводяться волонтерські табори, літні екотабори в Кременецькому ботанічному саду.
Серед інших волонтерських проектів – співпраця зі школою-інтернатом в Новосанжарському районі. Люди з активною життєвою позицією можуть долучитися до волонтерських акцій "Нового Акрополю", знайти сенс самореалізації саме в роботі з цією громадською культурологічною організацією.
"Екологічне" волонтерство
Нещодавно підводні мисливці, учасники громадської організації "Клуб Калкан-Полтава", разом із однодумцями з інших регіонів Полтавщини взяли участь в акції з очищення дна Ворскли у межах Полтави. Про це повідомив президент Клубу Дмитро Антонець.
Захід "Чиста Ворскла" перед усім має на меті очищення річки від сміття, адже ця проблема щороку тільки набуває своєї ваги. Окрім практичної складової акції підводні мисливці далеко не зайвий раз привернули увагу громадськості щодо проблем засмічення навколишнього середовища. Подібні акції для "підводних мисливців" стануть щорічними.
Проект "Чиста Полтава"
Рух "Чиста Полтава" народився із однойменної спільноти у соцмережі, якій наразі менше року.
Основною місією руху є зміна свідомості полтавчан в плані відношення до чистоти свого міста, допомога у розумінні, що саме від кожного з нас залежить стан середовища, в якому ми перебуваємо. Незважаючи на молодість ініціативи, за плечима у організаторів успішні заходи – приби-рання в Кадетському корпусі 15, 22 та 29 березня 2014 року.
"Чиста Полтава" ставить перед собою 3 завдання:
1) просвітницька – розповідати про небезпеку від забруднення довколишнього середовища, пошук шляхів виходу з місцевих реалій екологічної спрямованості;
2) організаційна – бути координатором заходів, що мають на меті очищення територій громадських місць, бути рушієм до змін навколишнього простору;
3) контролююча – виявляти недоліки у роботі житлово-комунальних господарств міста і організацій, що забезпечують чистоту нашого міста.
Особливий акцент буде ставитися на будівлі Кадетського корпусу, оскільки полтавцям боляче дивитися на мовчазну згоду щодо її руйнації і відсутності помітних для громадськості дій по порятунку.
Наразі рух має 6 координаторів. Це – Рузанна Давітян, Роман Іщенко, Артур Ароян, Марія Микитенко, Аліна Козачок і Роман Повзик. Серед них є архітектори, художники, інженери — люди, котрі мислять просторово і яким хочеться змінювати образ нашого міста, робити його більш комфортним для проживання, більш сучасним і привабливим.
Хотілося б зазначити, що "Чиста Полтава" не є чиїмось громадським проектом, створеним для політичних цілей. Проект хоче направити любов полтавців до свого міста у конструктивний напрям.
7 червня 2014 р. активісти громадського руху "Чиста Полтава" зібралися прибрати лісок за Співочим полем ім. Марусі Чурай. На прибирання прийшло близько тридцяти осіб, переважно молодь.
Це місце є одним з найулюбленіших у полтавців, котрі люблять вийти на природу. Як наслідок – купи пластику, залишків від багаття, поліетиленових пакетів тощо. Тому, якщо Ви вболіваєте за своє місто і хочете допомогти не словами, а ділом – приходьте! "Чиста Полтава" рада кожному полтавцю, котрому не байдуже середовище, в якому він проживає.
Із собою варто взяти міцні (наголошуємо на цьому слові) пакети для сміття і рукавиці. При дефіциті своїх рукавиць, "Чиста Полтава" надасть ті, що лишилися з минулих прибирань. Також варто взяти із собою гарний настрій і бутерброди (адже після прибирання за доброю звичкою буде маленький пікнік і знайомство).
Полтавців закликають робити добро для тварин.
Активісти Центру захисту живої природи "Юний європеєць" звернулися до мешканців Полтави з проханням бути чуйними до тварин-безхатьків та допомогти їм вижити узимку.
Чи бачили ви взимку, як, скрутившись клубочком, біля магазину чи під’їзду будинку спить бездомна собака? На жаль, достатньо часто доводиться бачити таку картину, від якої щемить у серці. Хочеться закричати: "Люди! Якщо ви люди — зупиніться, не проходьте мимо, допоможіть тварині вижити! "Невже це природно: бачити, як на морозі страждають чотирилапі безхатьки, до того ж ще й голодні? Хто ж, якщо не людина, допоможе тварині перезимувати – залишитися живою. Заспокоює, що небайдужих людей у Полтаві достатньо багато. Це ті, хто безкорисливо готові прийти на допомогу тим, хто її потребує.
Напередодні 2014-го року Полтавська обласна благодійна організація "Центр захисту живої природи "Юний європеєць"" стала ініціатором та координатором благодійної акції щодо вирішення проблем безпритульних тварин. Підтримали її у цьому міська влада та Управління освіти м. Полтави. У ході заходу "Місячник доброти" вдалося зібрати харчі та теплі речі, що допоможуть утримувати чотирилапих у зимовий період на пункті перетримки безпритульних тварин. Оргкомітет благодійної організації вдячний усім, хто проявив громадську свідомість і людську гідність, хто не залишився байдужим до проблем тварин-безхатченків.
За підсумками акції було зібрано близько 700 кг крупи, 141 упаковку сухого корму, консерви, килимки, 237 іграшок.
Під час акції "Хочу додому" волонтери влаштовували у родини безпритульних тварин. Домівку знайшли 4 кошенят, 1 дорослий кіт та цуценя.
Ось таким поповненням полтавських сімей закінчилася акція "Хочу додому!", яку організували у Сонячному парку активісти зоозахисної організації "Право на життя".
Саму акцію волонтери називають рекордною. Говорять: простояли 5 годин поспіль, але ще ніколи не роздавали так багато тварин-безхатьків за один раз.
До речі, остання акція продовжила тему незалежності України, тому, відповідно, була проведена в етно-стилі. Учасниці дійства були вбрані в український національний одяг, на головах – віночки. Долучився до акції й художник-кераміст Дмитро Білокінь, який провів для полтавської малечі майстер-клас з виготовлення тваринок з глини. Художник Володимир Волков розмальовував обличчя та руки полтавців петриківським розписом.
В Полтаві з’явився волонтерський велопатруль. Хлопці абсолютно безкоштовно, з альтруїстичних міркувань готові провести дівчину додому. У активіста полтавського велопатруля Владислава Плаксіна ідея створити таку волонтерську службу у Полтаві виникла після перегляду телевізійного репортажа про волонтерський велопатруль у іншому українському місті. Навіщо вони цим займаються? А чому б і не зробити щось хороше? Все одно вечорами катаються по місту, не складно допомогти людині. А волонтерам потрібна в нагороду лише посмішка і щире "Дякую". Це для них найбільша плата.
Полтавську молодь вчать проводити лекції про шкідливість алкоголю та тютюнопаління.
При Полтавському міському центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді вже 13 років працює волонтерський загін. На сьогоднішній день він нараховує 80 чоловік. Учнівська та студентська молодь проходить навчання у "Школі волонтера". Активісти допомагають інвалідам, дітям-сиротам та ветеранам на волонтерських засадах.
Одним із напрямків роботи волонтерів є профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі та формування навиків здорового способу життя. Однак, щоб поділитися своїми знаннями і донести основну ідею до молоді, волонтери самі повинні отримати відповідні знання та навики. У цьому працівникам Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді допомагають працівники "Клініки, дружньої до молоді", члени громадських організацій "Світло надії" та "Вихід є !". Про це повідомили у прес-службі Полтавської міської ради.
На думку працівників Центру робота у "Школі волонтерів" має подвійний ефект. По-перше, молодь, яка пройшла відповідне навчання, починає інакше ставитись до власного здоров’я, розуміючи його цінність, змінює свої погляди на такі "безневинні забави" молоді, як тютюнопаління, алкоголь, наркотики, вільні стосунки між хлопцями та дівчатами. По-друге, лектори-волонтери позитивно сприймаються молодіжною аудиторією, а тому інформація засвоюється ефективніше.
Протягом двох травневих днів у Полтаві хворим дітям зібрали кошти в сумі 10 тисяч гривень.
Волонтери Полтавського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді взяли активну участь у VIІ щорічній Всеукраїнській благодійній акції "Серце до серця". Як повідомили в прес-службі Полтавської міської ради, метою акції був збір коштів для придбання медичного обладнання для дітей, хворих на цукровий діабет.
Протягом двох днів волонтери Центру працювали на вулицях міста та зібрали кошти в сумі 9 701 гривня 18 копійок.
Волонтери задоволені результатом та відзначили доброзичливість і розуміння полтавців, їх готовність допомогти іншим.
У Полтаві збирають необхідні речі для військових.
Полтавський батальйон небайдужих людей, який вже кілька місяців у місті та області збирає речі та гроші для військових, просить допомогти зі збором необхідного для наступної посилки в зону АТО.
– Настав непростий час, коли кожен може стати захисником своєї держави. Разом – сила! Зважаючи на складну ситуацію у країні, закликаємо Вас, людей доброї волі та небайдужих громадян України, стурбованих її майбутнім, зініціювати збір коштів чи речей для оновлення матеріально-технічної бази та допомоги Збройним Силам нашої держави, – закликають активісти з Полтавського батальйону.
Волонтери допомагатимуть родинам загиблих військових із Полтавщини.
Вірменська община організовує волонтерську допомогу ветеранам, пенсіонерам і родинам загиблих вояків.
З ініціативою створити волонтерські загони виступив молодіжний корпус вірменської общини області "Урарту". Про це повідомили 15 липня 2014 року на прес-конференції.
– Ми вирішили організувати волонтерську групу. Збиратися будемо із кінця серпня-початку вересня, аби надавати допомогу. Ми збираємося надавати допомогу пенсіонерам, ветеранам, а також батькам тих, хто загинув у Луганській та Донецькій областях, – розповіла Христина Заграбян, активістка організації "Урарту".
У ході роботи планують допомагати і фінансово, і матеріально. Братимуться і за роботу по господарству: можливо, комусь потрібно пофарбувати паркан, прибрати у дворі або щось полагодити.
Автори ініціативи із вірменської громади також хочуть налагодити співпрацю у волонтерському напрямку і з українською молоддю Полтави. Тому закликають молодь гуртуватися навколо ідеї.

ВИСНОВКИ

Мабуть, кожний народ у світі має свої національні особливості та традиції волонтерського руху. Є, безперечно, вони й у нас, в українців. Ніхто ж не заперечуватиме, що серед наших співвітчизників чимало знайдеться людей, які звикли жити заради суспільного добра, намагаються своїми благородними вчинками змінити життя на краще. Тих, хто заради спасіння чужого життя ризикує власним, не чекаючи за це ні моральної, ні, тим паче, матеріальної винагороди. І хоча Закон "Про волонтерство в Україні" був прийнятий Верховною Радою ще у квітні 2011 року, у нас ще й досі немає офіційно діючих на державному рівні волонтерів! Тобто, коли соціологи намагаються вирахувати кількість населення, яке добровільно присвячує своє життя (або хоча б його частину) волонтерству, цей показник сягає... нуля! Між тим, приміром, у Швеції половина населення (!) не цурається доброчинних акцій і активно бере участь у різноманітних волонтерських рухах.
Наша довідка
Кількість громадських організацій на 10 тисяч населення:
Естонія – 210
Хорватія – 85
Угорщина – 45
Україна – 17.
Українськими особливостями волонтерства є те, що громадяни не зовсім розуміють потреби суспільства у добровільних помічниках. Серед причин, що мотивують волонтерів: досвід спілкування, можливість познайомитися з іншими традиціями, вивчити іноземну мову тощо. І що важливо: це нормально! Це досвід багатьох європейських країн.
Україна повинна знати, що волонтерство настільки ж багатогранне, як і наша дійсність, і має право на існування у всіх сферах людського буття. І кожна волонтерська історія – це реальний спосіб покращити чи вдосконалити певну "галузь" нашої самобутності.


Список використаних джерел:
1. Бондаренко, З. П. До питання про менеджмент та супервізію волонтерської роботи [Текст] / З. П. Бондаренко // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2012. – № 2. – С. 43-53.

2. Буздуган, Я. Еволюція світового волонтерського руху [Текст] / Я. Буздуган, О. Никонович // Віче. – 2013. – № 12 (черв.). – С. 7-10.

3. Великий і дієвий ресурс [Текст] : [молодіжний волонтерський рух в Україні] // Соціальний захист. – 2009. – № 7. – С. 48-49.

4. Волонтерство в Україні: я не чарівник, я тільки вчуся [Текст] : [культурно-соціальний проект АРТ-ПІКНІК Слави Фролової] // Team teens. – 2014. – № 7. – С. 16-17.

5. Волонтерство – це море позитиву, нових вражень і цікавих спогадів [Текст] // Євробюлетень. – 2011. – № 7. – С. 24-25.

6. Волонтерський рух в Україні планується підтримати на законодавчому рівні [Текст] // Юридичний журнал. – 2009. – №1. – С. 104.

7. Горбачёв, В. Спешат на помощь [Текст] : [волонтёрство – это не всегда жертвы и страдания. А ещё отличный способ бюджетно съездить в любую страну и сделать там что-то особенное, о чём отдыхающие курортов "всё включено" даже не мечтают] / В. Горбачёв // Cosmopolitan. – 2014. – № 6. – С. 280-283.

8. Демчук, С. Волонтери – покоління NEXT: новий вимір [Текст] / С. Демчук // Шкільний світ. – 2012. – № 29-30 (серп.). – С. 7-17.

9. Капранов, Г. А. Волонтёрство в США [Текст] / Г. А. Капранов // Воспитание школьников. – 2010. – № 2. – С. 66-71.

10. Клименко, Тетяна. Я – волонтер [Текст] : [розповідь 15-річної школярки] / Тетяна Клименко // Молодь України. – 2007. – 22-28 лют. – С. 7.

11. Коваль, Любомира. Волонтерський рух стає масовим [Текст] : [матеріали соціологічного дослідження] / Любомира Коваль // Урядовий кур'єр. – 2009. – 29 лип. – С. 8.

12. Кришневська, Стася. Волонтерство як добра воля нації [Текст] / Стася Кришневська // Голос України. – 2013. – 24 лип. – С. 8-9.

13. Лісовенко, Микола. Волонтерський рух до Європи [Текст] / Микола Лісовенко // Урядовий кур'єр. – 2009. – 7 бер. – С. 9.

14. Лук'янова, Н. Великий і дієвий ресурс [Текст] : [соціальні волонтери] / Н. Лук'янова // Соціальний захист. – 2009. – № 7. –– С. 48-49.

15. Міжнародний день волонтерів [Текст] // Віче. – 2012. – № 23. – С. 65.

16. Мураховська, Г. Міжнародний день волонтерів [Текст] / Г. Мураховська // Віче. – 2012. – № 23. – С. 65.

17. Плугіна, Є. Чи стане волонтерство ще одним шансом поліпшити країну? [Текст] / Є. Плугіна // Голос України. – 2011. – 30 лип. – С. 8.

18. Подшибякіна, Н. Диваки не з сього світу [Текст] : [волонтерський рух в Україні] / Н. Подшибякіна // Шкільний світ. – 2009. – № 44. – С. 6-7.

19. Попова, Ю. Люди Икс [Текст] : [волонтёры в США] / Ю. Попова // Корреспондент. – 2013. – № 15. – С. 3941.

20. Сапіга, Ю. Школа волонтерів [Текст] / Ю. Сапіга // Паросток. – 2010. – № 3. – С. 3-4.

21. Серцем покликані до милосердя [Текст] // Календар знаменних і пам'ятних дат. – К., 2012. – № 2. – С. 75-81.

22. Сидоренко, К.О. Принципи провадження волонтерської діяльності / К. О. Сидоренко // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2012. – № 5. – С. 68-74.

23. Тиждень клімату [Текст] : [організований за програмою Волонтери ООН в Україні] // Зовнішні справи. – 2009. – № 8-9. – С. 62.

24. Шевченко, Світлана "Волонтери за права людини!" [Текст] / Світлана Шевченко // Молодь України. – 2008. – 23-24 груд. – С. 3.

25. Шевченко, Т. Волонтерський рух в Україні та світі [Текст] / Т. Шевченко // Шкільний світ. – 2009. – № 47. – С. 6-9.

26. Щорс, В. В. Волонтерська діяльність – провідна форма гуманістичного виховання старшокласників [Текст] / В. В. Щорс // Практична психологія та соціальна робота. – 2013. – № 9. – С. 34-47.

27. Юзич, Марія. Серце Майдану [Текст] : [історії волонтерів, які допомагали мітингувальникам] / Марія Юзич // День. – 2013. – 6-7 груд. – С. 7.


Додаткова інформація – на сайтах:
http://volonter-tyrbota.blogspot.com.
http://www.city-institute.org.
http://softacademy.Inpu.edu.ua
http://www.poltava.pl.ua/