|
Олександр Довженко:
трагічне життя і титанічна праця
Методичні рекомендації до 120-річчя від дня народження О. П. Довженка
Олександр Довженко: трагічне життя і титанічна праця : методичні рекомендації до 120-річчя від дня народження О. П. Довженка / уклад. Максименко М. Г. – Полтава, 2014. – 16 с.
Олександр Довженко – одна з найталановитіших і надзвичайно трагічних постатей ХХ ст. Видатний кінорежисер-новатор, «поет слова і кадру, віртуоз монтажу», самобутній письменник, мислитель і філософ краси, на Батьківщині він – вигнанець з вовчим білетом, «підкошена тінь довічного засланця і мученика за народ».
Методичні рекомендації до 120-річчя від дня народження О. П. Довженка містять розробки наочних та масових форм роботи з юнацькою аудиторією. Подається список творів письменника, матеріалів про його життя та творчість, цитати та афоризми.
Видання адресоване бібліотечним фахівцям та вчителям-філологам.
Українська культура напрочуд багата на таланти. Проте далеко не всі вони відбулися: одні змушені були відмовитися від себе, деградували, інші емігрували, ще інших репресували – факти загальновідомі.
Олександр Довженко – єдиний, що й за таких умов насправді став митцем світової величини, ім’я якого входить у всі енциклопедії, антології світового кіномистецтва – прожив у культурі нетипове життя. Так він змушений був відмовитися від своїх політичних переконань, його примушували створювати антиісторичні твори. Однак правда його творчості є вищою за все це.
Олександр Петрович Довженко народився 10 вересня 1894 р. в с. В'юнище (тепер м. Сосниці) Чернігівської області в селянській родині. Навчався в Сосницькій початковій школі, а потім – у початковому чотирикласному училищі. Йому здавалося, що може все: мріяв про архітектуру, живопис, плавання морями, учителювання. Закінчивши училище на відмінно, в 1911 р. вступив до Глухівського учительського інституту.
Протягом 1914-1917 pp. Олександр викладав фізику, природознавство, географію, історію та гімнастику у Житомирському вищому початковому училищі, дуже багато читав, брав участь у виставах, малював, організував український етнографічний хор в одному з ближчих до Глухова сіл.
У 1917р. О. Довженко перейшов на вчительську роботу до Києва і вступив до Комерційного інституту, а коли в місті відкрилася Українська академія мистецтв, вступив до неї. У 1920 р. він брав активну участь у суспільно-політичному житті країни.
З осені 1921 р. О. Довженко працював на посаді секретаря губернського відділу народної освіти, завідував відділом мистецтв, організував профспілку працівників освіти, а також був комісаром у Першому державному драма-тичному театрі ім. Т. Г. Шевченка.
Незабаром він перейшов на дипломатичну роботу. З 1921 р. служив в українському посольстві у Варшаві. Наступного року – в Німеччині на посаді секретаря консульського відділу торгового представництва України у Німеччині. Тут він вступив до приватної художньої майстерні й одночасно відвідував лекції в Берлінській Академічній вищій школі образотворчого мистецтва.
Повернувшись до Харкова від осені 1923 до літа 1926 рр. працював художником-ілюстратором в редакції газети «Вісті ВУЦВК», був автором політичних карикатур, які підписував псевдонімом «Сашко».
О. Довженко належав до літературних організацій «Гарт» та «ВАПЛІТЕ». Тоді ж почав створювати плакати для української кіноорганізації ВУФКУ і дедалі більше захопився перспективами кінематографії.
Протягом 1926–1933 pp. він працював на Одеській кінофабриці та Київській студії художніх фільмів. Саме на Одеській кіностудії творчий доробок О. Довженка був багатогранний: «Вася - реформатор», «Ягідка кохання» (1926), «Сумка дипкур’єра» (1927), «Звенигора» (1928). В основу сюжету наступного фільму «Арсенал» (1929) він поклав події Січневого збройного повстання 1918 р.
У 1930р. О. Довженко зняв картину «Земля» - своєрідний гімн героїзму праці на землі, глибині й силі людських думок, почуттів, пристрастей. В стрічці, яка вивела українське мистецтво на широкі міжнародні обшири й принесла митцю світову славу, автор змалював запеклу класову боротьбу, новітні перетворення на селі. Але на батьківщині робота О. Довженка була нещадно розкритикована - «Землю» заборонили в Україні. Попри все, О. Довженко продовжував мріяти, писати, говорити з екрану про минуле та майбутнє України. Після прем’єри в Берліні про О. Довженка опублікували 48 статей, у Венеції італійські кінематографісти назвали митця «Гомером кіно». В Радянському Союзі стрічку реабілітували лише в 1958 р., після того, як «Земля» ввійшла до числа 12 найкращих фільмів всесвітньої історії кіно.
Цього ж 1930 р. разом зі своєю дружиною і надалі режисером усіх його фільмів Ю. Солнцевою митець виїжджає в тривале закордонне відрядження. Він відвідав Берлін, Гамбург, Прагу, Париж, Лондон, демонструючи «Землю», «Звенигору», «Арсенал», виступав перед журналістами, кіномитцями й кінокритиками, виголосив кілька доповідей про нову кінематографію.
У 30-х роках Олександр Довженко постав як самобутній кінорежисер, фундатор поетичного кіно, визнаний світом митець. Чарлі Чаплін зазначав: «Слов'янство поки що дало світові в кінематографії одного великого митця, мислителя і поета — Олександра Довженка».
У 1932р. О. Довженко зняв перший звуковий фільм «Іван». Конфлікти О. Довженка на Київській студії, особливо після постановки фільму «Іван», загострилися. Тому митець прийняв рішення виїхати до Москви і з 1933р. працював на «Мосфільмі».
У 1935 р. О. Довженка нагороджують орденом Леніна, а восени того ж року на екранах з'явився «оптимістичний» «Аероград». У 1939р. вийшов на екрани «Щорс» (поставлений на Київській кіностудії). Фільм швидко став популярним, глядачеві подобались подані з гумором колоритні народні, національні характери головних героїв. У 1940р. О. Довженко працював у Західній Україні над документальними фільмами про возз’єднання українських земель «Визволення» та «Радянська Буковина». Він мріяв про створення фільму «Тарас Бульба» за М. Гоголем, але на перепоні стала Велика Вітчизняна війна.
Олександр Петрович виїхав в евакуацію, проте рвався на фронт. Спочатку був спецкором газети «Красная звезда», писав оповідання, статті, листівки, потім став керівником фронтової кіногрупи.
Протягом 1941- 1945 pp. фронтові враження О. Довженко виливалися не лише в статті, частину яких так і не було опубліковано, а й у низку патріотичних новел: «Ніч перед боєм», «Мати», «Стій, смерть, зупинись», «Хата», «Тризна», «На колючому дроті» та ін. На матеріалах фронтової кінохроніки митець створив документальні фільми «Битва за нашу Радянську Україну» (1943) і «Перемога га Правобережній Україні та вигнання німецьких загарбників за межі українських радянських земель».
З першого дня війни Олександр Петрович вів щоденник. За кожну його сторінку в ті часи автор міг не тільки потрапити до таборів ГУЛАГу, а й позбутися життя. Всі думки і помисли митця, висловлені в цьому документі епохи, глибокі й сповнені філософського осмислення сучасного і майбутнього України. Головне у щоденнику - це роздуми про історичну кривду, завдану українському народу.
Епосом війни називають кіноповість «Україна в огні» (1943). Цей твір був заборонений Й. Сталіним, а О. Довженку було заборонено повертатись в Україну. Саме період від 1943-го до 1951 рр. доля митця була драматичною: він був звідусіль виключений і вигнаний, відірваний від України.
Незважаючи на всі складнощі, творча діяльність митця була напруженою та інтенсивною. Сценарій про життя І. Мічуріна шість театрів попросили переробити для сцени - так з’явилася п’єса «Життя в цвіту» (1948).
За «ідеологічно правильний» біографічний фільм «Мічурін» (останній твір О. Довженка) митець у 1949 р. одержав Сталінську премію другого ступеня, яка означала офіційну його реабілітацію після «України в огні».
У цей період митець створив художньо-документальний фільм про Вірменію «Країна рідна» з власним дикторським текстом, почав роботу над романом «Золоті ворота», написав п’єси «Молода кров», «Міра життя», оповідання «У полі», «Слава», «Сіятель» (1946), сценарій «Прощай, Америко!» (1950) і «Відкриття Антарктиди» (1952), завершив п’єсу «Потомки запорожців» («На зламі тисячоліть» (1953)), кіноповість «Зачарована Десна» (1954-1955), розпочату ще 1942 р. Протягом 1949-1956 pp. викладав у ВДІКу (Всесоюзному Державному інституті кінематографії), працював у сценарній студії, допомагаючи кінодраматургам-початківцям.
Незважаючи на загострення хвороби серця, восени 1951 р. О. Довженко поїхав у Каховку, на будівництво греблі. Побачене там митець планував відтворити у кінокартині «Поема про море». У 1956 р. у березневому номері журналу «Дніпро» була опублікована «Зачарована Десна», з цього приводу О. Довженко дуже радів. У цей час була завершена й «Поема про море». У листопаді розпочались зйомки однойменного кінофільму. Але здійснити задумане Олександр Петрович не встиг - він помер 25 листопада 1956 р.
Похований Олександр Петрович на Новодівичому цвинтарі у Москві. Траурна церемонія відбулася у Будинку літераторів. Делегація з України привезла сніп жита, землю та яблука. Грудочку рідної землі вкинули до могили зі словами «Земля, по якій твої ноги ходили, нині теплом тебе приймає».
У 1957 р. з'явилася друком збірка повістей митця «Зачарована Десна», від якої фактично почався «відлік» письменницької слави. На всесвітній виставці в Брюсселі в 1958р. 117 відомих кінознавців і кінокритиків із 20 країн, добираючи 12 найкращих фільмів усіх часів і народів, назвали і «Землю» О. Довженка.
Фільми «Поема про море» (1958), «Повість полум’яних літ» (1960) і «Зачарована Десна» (1964) поставила вже його дружина Ю. Солнцева. Крім того, вона зняла стрічки «Незабутнє» (1968) та «Золоті ворота» (1969) на основі літературних творів О. Довженка.
Ім’я О. Довженка присвоєно Київській студії художніх фільмів (1957); іменем митця названо одну з вулиць м. Києва (1959); у Сосниці, в батьківській хаті митця, створено Літературно-меморіальний музей О. Довженка (1960); у Києві на будинку, де мешкав О. Довженко в 1935-1941 рр., встановлено меморіальну дошку з барельєфним портретом митця (скульптор М. Вронський) (1960); при Київській кіностудії відкрито музей і пам’ятник О. Довженку (1964); затверджено Золоту медаль ім. О. Довженка «За найкращий патріотичний фільм» (1972); Інститут теоретичної астрономії Російської Академії Наук присвоїв планеті під № 4520 ім’я О. Довженка (1977); встановлено Державну премію України ім. О. Довженка в галузі кінематографії (1994).
1994 року створено Національний центр О. Довженка, роботу якого зосереджено на збиранні та збереженні фільмів (національного кіно) та поширенні кінострічок (насамперед українських), їх популяризації серед населення. Саме цей центр у 2006 р. завершив роботу над переведенням фільмів О. Довженка у формат DVD.
У 2004 р. Національний банк України ввів в обіг ювілейну монету у 2 гривні, присвячену 110-річчю від дня народження О. Довженка. У Києві, на території Національної кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка, росте яблуневий сад. Посаджений майстром понад піввіку тому. Посіяні ним творчі зерна проросли в новому українському кінематографі, в нових обрисах України та факті української державності.
Привернути увагу користувачів юнацького віку до творчої спадщини О. П. Довженка допоможуть наступні наочні форми популяризації бібліотечних фондів:
перегляди літератури:
- «Довженко на ниві української культури»;
- «Довженко: вчора, сьогодні, завтра в країні національної культури»;
- «Я народився і жив для добра і любові».
книжкова виставка - експозиція «Я син свого часу, і весь належу сучасникам своїм» за наступними розділами:
-
Корені таланту митця.
- Літературний ужинок майстра.
-
Поет світового кіно.
-
Великий дух Митця і Громадянина.
-
Він завжди буде в пам’яті людській...
Олександр Довженко - один із тих письменників, яким випало жити в надзвичайно важкий час. На очах у нього відбувалися грандіозні битви, мільйони людей загинули під час громадянської війни та війни з німецькими фашистами. І серце Довженкове не могло не відгукнутися на страждання рідного народу. Він сам був на фронті, на власні очі бачив горе, сльози, кров і своїм обов’язком вважав оспівати безсмертний подвиг українців, показати всьому світу безмір їхніх страждань і велич героїчних звершень.
Письменницькі щоденники - це особливо цікавий жанр літератури. Вони, зазвичай, уводять нас у творчу лабораторію митця, прояснюють окремі епізоди біографії, народження та процес реалізації задумів. О. Довженко довірив своїм чотирьом записним книжкам найпотаємніші й найсокровенніші думки. Зі сторінок «Щоденника» перед нами постає сам автор, громадянин-патріот, який досконало знає історію свого народу, прискіпливо вдивляється в сучасне й намагається зазирнути в майбутнє. «Щоденник» О. Довженка - важливий документ доби. Фактично, це - окремо зроблені записи, розташовані в хронологічному порядку. Але прочитані разом, вони становлять один з різновидів мемуарної літератури. Він розкрив перед нами безмір страждань митця в період одного з найтяжчих для України випробувань.
О. Довженкові не судилося бути внутрішньо вільною людиною. Сама доба не дозволяла цього. Тож у щоденнику він міг розмірковувати, страждати, плакати, молитися.
Працівники бібліотек у співпраці з навчальними закладами можуть запропонувати таку форму як усний журнал «Сторінками щоденникових записів О. Довженка». На сторінках журналу пропонуємо розглянути наступні питання:
-
«Щоденник» - зразок власних дум і переживань автора.
-
«Щоденник» - символ нескореного духу.
-
Погляд на вiйну очима патрiота й художника.
-
Образ автора у «Щоденнику».
Ми знаємо, що факти біографії допомагають «почути голос письменника, побачити своєрідність його особистості, характеру і долі, пояснити естетично і історично погляди письменника».
Щоб зацікавити читачів, їм потрібно запропонувати не велику кількість подій з життя письменника, а його літературно-психологічний портрет. Для його окреслення найкращим матеріалом можуть бути спогади сучасників митця, листи, автобіографічні та художньо-біографічні твори, літературознавчі розвідки. Слід більше приділити увагу цікавим епізодам з його життя.
Донести до користувачів думки, настрої, почуття письменника, дух епохи, в яку він жив, допоможуть документи, спогади рідних, друзів, знайомих, листування з ними та щоденникові записи, які варто розглянути під час проблемної лекції «Олександр Довженко – людина своєї епохи», під якої можна продемонструвати уривки фільмів О. Довженка з подальшим обговоренням.
В ході лекції радимо провести літературно-історичну вікторину «О. Довженко - часточка великого, що зветься людство», яка відбувається за допомогою відкритих питань, наприклад:
- Чому, маючи великий успіх як художник-карикатурист, Олександр Довженко їде в Одесу, де просить дати йому будь-яку творчу роботу? Яким чином характеризує митця цей вчинок?
- Які проблеми та перешкоди міг зустріти О. Довженко у своїй творчій роботі, враховуючи його характер, політичний режим країни та його любов до України?
- Які факти засвідчують, що письменник з честю розв’язував усі проблеми?
- Яка тематика творів митця? Чим це обумовлено?
- Що приніс О. Довженко в кінематограф?
- Чи можна його назвати новатором? Чому?
- Чи актуальні твори Олександра Довженка в наш час?
Подібну вікторину можна провести як самостійний масовий захід.
У популяризації творчості видатного письменника, режисера, художника та громадського діяча О. П. Довженка важлива роль відводиться масовій роботі, зокрема, таким ефективним формам, як літературні вечори, літературні години, тематичні огляди. Цикли літературних вечорів, наприклад, можна провести за темами: «Олександр Довженко - активний громадський діяч», «Новаторство Олександра Довженка», «Літературна та режисерська спадщина О. Довженка», «Олександр Довженко - співець краси», «Історична пам’ять у творах О. П. Довженка». Для цього можна вибрати й окремі твори О. П. Довженка, наприклад: «Зачарована Десна», «Україна в огні», «Земля».
При проведенні масових заходів треба звернути увагу на широке розкриття таких важливих питань, як:
1. Життя і творчість О. П. Довженка.
2. Кінематографічні роботи видатного письменника О. Довженка.
3. О. П. Довженко - видатний український культурний діяч XX століття тощо.
Користувачів шкільного віку можуть зацікавити також теми, пов'язані з висвітленням діяльності Олександра Довженка в різних жанрах: «О. Довженко - прозаїк», «О. Довженко - режисер», «О. Довженко - публіцист», «О. Довженко - художник».
Слід зазначити, що організація і проведення подібних заходів вимагає попередньої підготовки запрошених на захід.
Ім’я Олександра Петровича заслуговує на пам’ять і пошану, а його творчість - на глибоке дослідження й широку популяризацію. На сьогоднішній день духовний спадок геніального митця ще не вивчений і не проаналізований. Він був людиною багатогранного таланту: режисер, прозаїк і драматург, публіцист, оратор, етнограф і фольклорист, мистецтвознавець і художник, невтомний громадський діяч і філософ.
Для ознайомлення з маловідомими фактами життя та творчості О. Довженка та більшого розуміння і осмислення його поглядів та переконань, варто провести такі заходи як бібліотечна експедиція або віртуальна подорож, які нададуть можливість користувачам самостійно вивчити і розібратися в запропонованому бібліотекарем матеріалі. Теми для подібних заходів можуть бути наступними: «Життєвий подвиг Олександра Довженка», «Літературна творчість Олександра Довженка», «Кінотворчість Олександра Довженка» та ін.
Враховуючи, що сучасній молоді до вподоби участь у активному обговорені тієї чи іншої проблеми, доречним буде проведення круглого столу за участю фахівців у галузі літературознавства, історії кіномистецтва або людей, які цікавляться і ретельно вивчають питання творчості Олександра Довженка. Теми круглого столу, які можуть бути запропоновані користувачам наступні: «Олександр Довженко - приклад нескореної душі українського народу», «Значення режисерської діяльності Олександра Довженка у скарбниці української драматургії», «Патріотизм українського народу у творчості Олександра Довженка».
Для юних читачів цікавою буде форма роботи з періодичними виданнями - прес-діалог, де запрошені мають виконувати роль журналістів. Для прес-діалогу варто підібрати одну або декілька статей, зміст яких стосується життя та творчості Олександра Довженка (бажано, щоб статті мали проблемний дискусійний характер). Напередодні або під час зустрічі їх читають і створюють групи з 4-5 «журналістів», які обговорюють статті. В ході обговорення групи колегіально складають запитання і даються іншим групам. Питання теж мають бути проблемними. Опонентами читачів у прес-діалозі можуть бути і професійні журналісти, які займаються дослідженням життя та творчості митця. Теми прес-діалогу можуть бути такими: «Письменник у вирі літературно-політичного життя», «О. Довженко у контексті епохи», «Митець з печаттю генія» та ін.
Як відомо, твори О. Довженка воєнної пори становлять найцінніший творчий доробок письменника. Актуальним буде проведення диспуту на тему «Війна творить героїв і створює перепони для деградації людства і людини. Чи це так?», в ході якого можливе обговорення питань актуальності творів О. Довженка про Велику Вітчизняну війну (наприклад, «Україна в огні») та в зв’язку з подіями сьогодення. Розпочати диспут можна з чергового повідомлення в ЗМІ про військові дії в сучасному світі і підвести до необхідності осмислення одвічності, невідворотності чи аномалії цього явища у суспільному розвиткові людства через приклад зображення війни в українській літературі.
Питання до диспуту:
- Випробування війною руйнує особистість, оголюючи зло, чи укріплює її в добрі?
- Війни – невідворотна реальність чи їх можна уникнути? та ін.
У творчості письменника можна знайти безліч прикладів запозичення елементів народного фольклору. Вдячний фольклорний матеріал дає батьківщина видатного митця. Народні пісні, перекази, прислів’я, приказки, легенди, які ще й досі передаються із уст в уста славними земляками О. Довженка, відкривають нам той особливий світ, без якого важко уявити справді народного художника. Від матері, Одарки Єрмолаївни, письменник взяв мову рідну, перейняв пісню українську, колядки, щедрівки, веснянки, обжинки, які потім благотворно впливали на формування його літературного хисту, на примноження лексичних багатств і яскравих виразових засобів, наснажуючи їх високим емоційним зарядом.
Українська пісня як геніальна поетична біографія приваблювала О. Довженка впродовж усього його життя. Не випадково, у грізний для країни час (грудень 1943 р.) він записав від матері 30 народних творів, давши їм назву «Материні пісні». Добру частину з них О. Довженко використав у своїх творах. Пісню «Чуєш, брате мій» (у «Землі»), «Ой у полі озеречко» (в «Поемі про море», «Ой горе тій чайці» (в оповіданні «На колючому дроті»). Олександр Петрович дуже любив пісні «Про чайку», «Повій, вітре, на Вкраїну», «Пливе човен води повен».
О. Довженко, що виріс на грунті народної творчості мав тонке вміння митця бачити незвичайне в звичайному, що розкривалося в художницькій особливості.
Саме інформація про роль фольклору у творчості видатного митця може бути подана користувачам у формі фольклорної медіа-години, темами якої можуть бути «Народність Олександра Довженка», «Духовні орієнтири творчості Олександра Довженка». Проведення заходу передбачає повідом-лення про використання письменником народнопоетичних образів, прослухо-вування народних пісень, художні читання уривків з творів О. Довженка, що безпосередньо відображають народні звичаї, обряди.
До вашої уваги висловлювання видатних діячів культури України та світу про О. П. Довженка, які можуть бути корисними у підготовці масових заходів.
«Він лишився як дерево що вічно цвіте, вічно плодоносить, як великий мислитель, який може стояти поряд із Сократом і Гомером» (А. Малишко)
«Митець з печаттю генія, Довженко вірив, що мистецтво може оновити світ. Звідси його безнастанні творчі пошуки, неординарність мислення, глибока символічність кращих творів і фільмів, у яких він утверджував загальнолюдське через національне» (Л. Тарашинська)
«Довженко належить усьому світові і справді є найбільшим митцем планети» (Д. Робінсон)
«Довженко любив проблемну, глибоку, справжню актуальність» (Д. Павличко)
«Довженко володів щасливим даром жити у стані постійної творчої закоханості, бачив окремі явища в контексті народної історії. Він з тих художників, які, охоплюючи поглядом життя людськості в цілому, понад усе ставлять самоцінність і вершинну красу людини» (О. Гончар)
«Довженко – рідкісний приклад палкої відданості митця народові, своїй нації. Його творчість – неповторна. Він родоначальник не тільки в кіно, а й в літературі…» (Б. Аменгаль)
«Довженко - як письменник, поет слова і кадру. Віртуоз монтажу, міфотворець, мислитель, теоретик - творив на тих висотах духу, де зустрічаються не лише великі сучасники, а й великі всіх часів» (А. І. Дзюба)
«Творчість Довженка - це передусім він сам. Незмінне враження, яке справляв Олександр Петрович на кожного, хто бачив його вперше, було: яка обдарована людина! При цьому інколи й не знали, в якій саме галузі ця людина працює, а от враження надзвичайної обдарованості виникало зразу» (М. Рильський)
«Талант пристрасний, благородний, вольовий і водночас глибоко ліричний, що завжди прагнув до пластичного втілення своїх ідейно-художніх задумів» (Леон Мусейнак)
Висловлювання О. П. Довженка, які стали крилатими:
- «До найрідніших треба зберігати любов у серці, вклонятися їхній пам’яті не раз і не два – усе життя!».
- «Життя прекрасне, … саме по собі воно є найбільшим і найвеличнішим з усіх мислимих благ».
- «Життя коротке. Поспішайте творити добро».
- «Велике діло – добре слово. Воно часом дорожче від усього, від усяких ліків, від багатства і потрібне людині, як хліб і мед, як жива вода».
- «Любіть землю! Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті».
- Щасливий той, хто «не втратив щастя бачити зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах».
Твори Олександра Довженка
Довженко, О. П. Арсенал ; Земля ; Повість полум'яних літ [Текст] : роман / О. П. Довженко. - Львів : Каменяр, 1982. - 183 с.
Довженко, О. П. Вибрані твори [Teкст] / О. П. Довженко. - Одеса : Маяк, 1976. - 147 с.
Довженко, О. П. Твори [Teкст] / О. П. Довженко // Українське слово : в 4-х кн. : Кн. 3. - К. : Аконіт, 2003. - С. 32-95.
Довженко, О. П. Вибрані твори [Teкст] / О. П. Довженко. - К. : Сакцент-Плюс, 2004. - 512 с.
Довженко, О. П. Зачарована Десна [Teкст] : кіноповість / О. П. Довженко. - К. : Молодь, 1977. - 63 с.
Довженко, О. П. Сторінки щоденника (1941-1956) [Teкст] / О. П. Дов-женко. - К. : Вид-во гуманітарної літератури, 2004. - 384 с.
Довженко, О. П. Зачарована Десна ; Оповідання ; Щоденник (1941-1956) [Текст] / О. П. Довженко. - К. : Дніпро, 2008. - 504 с.
Довженко, О. П. Незабутнє (1941-1943) [Teкст] : оповідання / О. П. Дов-женко. - К. : Дніпро, 1980. - 191 с.
Довженко, О. П. Повість полум'яних літ [Teкст] : повісті, оповідання, публіцистика / О. П. Довженко. - К. : Молодь, 1984. - 367 с.
Літературознавчі твори та статті про О. П. Довженка
Бойчук, Т. Використання джерел під час вивчення біографії Олександра Довженка [Teкст] / І. Бойчук // Дивослово. - 2011. - № 10. - С. 17-23.
Гриневич, В. Ще раз про «затемнені» сторінки з життя Олександра Довженка [Teкст] / В. Гриневич // Всесвітня література та культура. - 2008. - № 12. – С. 5-9.
Гутник, Л. Скарбниця знань історії українського кінематографа [Teкст] / Л. Гутник // Дивослово. - 2005. - № 9. - С.66-70.
Жежера, В. „Живу в Москві, зневажений убогими властями” [Teкст] / В. Жежера // Країна. - 2011. - № 46. - С. 53-57.
І ні один голос з України... [Teкст] // Коваль В. К. Серце моє в колючому дроті: Есе. Спогади. Документи. - К. : Дніпро, 2005. - С. 373-402.
Кінооповідання і новела Олександра Довженка [Teкст] // Фащенко В. У глибинах людського буття: Літературознавчі студії. - Одеса : Маяк, 2005. - С. 326-354.
Корогодський, Р. Довженко: вчора, сьогодні, завтра в країні національної культури [Teкст] / Р. Корогодський // Дивослово. - 2001. - № 5. - С. 52-53.
Лебедєва, О. Експресіоністичні мотиви у творчості О. Довженка [Teкст] / О. Лебедєва // Відкритий урок. - 2010. - № 5. - С. 22-23.
Мариненко, Ю. «Погуляєм же в просторах свого серця, полину на Вкраїну…» [Teкст] / Ю. Мариненко // Українська мова та література. - 2004. - № 41. - С. 4-10.
Марисняк, Т. Олександр Довженко: трагічне життя й титанічна праця [Teкст] / Т. Марисняк // Українська мова й література в сучасній школі. - 2012. - № 6. - С. 56-59.
Мірошниченко, М. Зоряна доля Довженка [Teкст] / М. Мірошниченко // Наука і суспільство. - 2009. - № 9-10. - С. 52-56.
Моє серце не витримало тягаря неправди і зла: гнів вождя і підтяті крила Олександра Довженка [Teкст] // Ільєнко, І. У жорнах репресій : Оповіді про українських письменників. - К. : Веселка, 1995. - С. 342-380.
Параскевич, П. К. Я належу людству [Teкст] / П. К. Параскевич // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2008. - № 25. - С. 26-29.
Пригоровська, Л. Народність Олександра Петровича Довженка [Teкст] / Л. Пригоровська // Шкільна бібліотека. - 2006. - № 10. - С. 33-38.
Пригородський, В. Володів душею митця: М. В. Гоголь у творчій долі О. П. Довженка [Teкст] / В. Пригородський // Українська культура. - 2009. - № 3. - С. 33.
Рудкевич, І. Образ автора в кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна» [Teкст] / І. Рудкевич // Слово і час. - 2006. - № 11. - С. 25-30.
Русанова, О. «Щоденник» О. Довженка - документ доби // Українська мова та література. -2010. - № 41-42. - с. 20-23.
Святовець, В. Форми деталізації у творчості Олександра Довженка [Teкст] / В. Святовець // Дивослово. - 2004. - № 9. - С. 60-63.
Сидоренко, Т. Жанр листа в епістолярній спадщині Олександра Довженка [Teкст] / Т. Сидоренко // Українська література в загальноосвітній школі. - 2011. - № 9. - С. 22-24.
Тимків, Н. Авторська позиція Олександра Довженка [Teкст] / Н. Тимків // Українська мова та література. - 2009. - № 38. С. 3-11.
Чумак, Т. Духовні орієнтири творчості Олександра Довженка [Teкст] / Т. Чумак // Українська мова та література. - 2008. - № 3. - С. 53-57
Ющенко, О. Пливучи по зачарованій Десні… [Teкст] / О. Ющенко // Дивослово. - 2003. - № 9. - С. 64-66.
|
