|
Без сім’ї і свого роду – немає нації, народу
Сценарій літературно-етнографічного вечора
2014 рік ООН проголошено „Міжнародним роком сім’ї”. Цей рік стане ювілейним, 20-м — саме стільки років минуло з моменту оголошення першого „Року сім’ї”.
Будучи одним із основних інститутів суспільства, першою сходинкою соціалізації людини, сім’я розвивається та видозмінюється разом із навколишнім світом, по-своєму реагуючи на вимоги часу, відповідаючи на громадські потреби і сама формує їх.
Сім’я була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки сім’ї міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу.
З сім’ї починається життя людини, саме в ній закладаються основи виховання та формування майбутньої особистості. Через неї нащадкам передаються духовні цінності, життєвий досвід, трудові навички та національні традиції. Вона - джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, те, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина.
В рамках відзначення „Року сім’ї” з метою поглиблення знання молоді про сім’ю, виховання шанобливого ставлення до батьків, формування в учнів почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю, пробудження пізнавального інтересу до історії свого родоводу, української нації, її культури й побуту, виховання бережливого ставлення до сімейних реліквій пропонуємо Вашій увазі сценарій літературно-етнографічного вечора „Без сім’ї і свого роду – немає нації, народу”.
Обладнання: виставка-вернісаж (перегляд літератури) „Сім’я, рід, родина – ключ до щастя людини”, фотовиставка „З усього в світі найдорожче – своя сім’я і власний рід”, записи пісень, макет дерева з висловами про сім’ю та родину, святкове оформлення приміщення.
Виставка-вернісаж „Сім’я, рід, родина – ключ до щастя людини”. Цитата: „Сім’я – природний первинний осередок, де реалізується краса людського життя, куди приходять відпочивати переможні сили людини…”
А. Макаренко
Розділ 1. З історії української сім’ї.
Розділ 2. З родини йде життя людини.
Розділ 3. Берегиня роду людського.
Розділ 4. Слово про батька.
Розділ 5. Сімейні реліквії та традиції.
Вислови:
„Шануй батька свого, і матір свою, і благо тобі буде, і довговічний ти будеш на землі” (Біблія).
„Гармонійний, всебічний розвиток можливий лише там, де два вихователі – школа і сім’я – не тільки діють одностайно, ставлячи перед дітьми ті самі вимоги, а є однодумцями, поділяють ті самі переконання”(В. Сухомлинський).
„У храмі родини мати – це віра, батько – хліб, а діти, то майбутнє роду”.
„Сім’я – це цілюще джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави”.
„Сім’я – це міцне коріння, з якого виростають такі ж гілки, нев’янучі квіти і плоди”.
Ведучий 1.
Україна – то край славний аж по Чорне море,
Україна – то лан пишний і степи, і гори,
І як мені Україну щиро не кохати,
Мене ненька по-вкраїнськи вчила розмовляти.
Ведучий 2. Україна – це наша родина, тому що основною клітиною нашої нації є саме родина. Український народ складається з родин, малих та великих, дружніх і працьовитих.
Спільна українська родина – це творець і зберігач українського роду, культури, моралі. Родина - джерело продовження роду. Мабуть, не випадково наш герб символізує триєдиність – людини, родини, нації.
Ведучий 1. Кожна людина завжди з великою повагою і душевним трепетом згадує те місце, де промайнуло її дитинство… Завжди залишаються у кожної людини сердечні зв’язки з тією родиною, із якої вона вийшла у метушливий світ.
Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, мальовничій землі, - у нашій славній Україні. Тут жили наші предки, живуть батьки, тут корінь українського народу, що сягає сивої давнини.
Ведучий 2.
Ми, українці, нація прадавня,
На цій Землі — багато тисяч літ.
Культурою й традиціями славна,
І багатющий в нас духовний світ.
В нас звичаї свої, неписані закони,
По них пізнає українця вся земля.
Своє світосприймання й заборони,
Як і свої ліси, річки й поля...
Свої казки, легенди і повір’я,
Дотепні жарти і слова ясні,
Своя хатина біла і подвір’я,
І неповторні, трепетні пісні.
Звучить уривок пісні „Це мій рідний край (Вдалині за річкою ...)”, муз. В. Куртяка, сл. В. Крищенка.
Ведучий 1. Сім'я – одна з найдавніших форм спільності людей. Вона виникла набагато раніше ніж класи, нації, держава. Сім'я зародилася і формувалася у надрах роду. Шлях розвитку родових відносин і творення сім'ї був досить тривалим. Рідний край, рід, родина, рідня – серцем відчуваємо значущість цих слів у житті кожного з нас.
„Родина", „рід” - які слова святі,
Вони потрібні кожному в житті,
Бо всі ми з вами – гілочки на дереві,
Що вже стоїть віки.
Це дерево – наш славний родовід,
Це батько, мати, прадід твій і дід.
Ведучий 2. У давні часи українці жили великими сім'ями (дворищами), які складалися із трьох-чотирьох поколінь. Про таку сім'ю складали приказку: „У нашого Омелька невелика сімейка: тільки він та вона, та старий і стара, тільки Сидір та Нестірко, та діток шестірко, та батько та мати, та їхні три брати”.
Але починаючи з XVIII століття, великі патріархальні сім'ї розпадаються на малі, тобто такі, що складаються з батьків та дітей. Молода сім'я згідно із звичаєвим правом не вважалася сім'єю, доки в неї не з'явиться дитина.
Ведучий 1. Очевидно, мало хто знає, що в давнину наші прадіди уявляли життя людей на Землі як велетенське Дерево Роду. За тогочасним світобаченням людина існує лише в роді, для того роду і через рід. Кожен повинен знати своє коріння. Дехто міг нараховувати сім або й більше колін свого роду (коліно – це одне покоління).
Ведучий 2. Наприклад, перше коліно – я, друге – батько та мати, в третьому коліні маємо два дідуся і дві бабусі, в четвертому – 4 прадіди та 4 прабабці, в п’ятому – 8 прадідів та 8 прабабусь, в шостому – 16 пращурів (прапрадід) і 16 пращурок, в сьомому нараховуємо 32 пращури та 32 пращурки. Оце і є дерево роду. В його верхів’ї розгалужується 32 гілки материнських та 32 – батьківських. Всього ж у верхів’ї дерева розгалужуються 64 гілки. 64 гілки має і кожна окрема галузка – батьківська та материнська. Число 64 є сакральним і в міфології знаменує Всесвіт.
Ведучий 1. Основні характеристики дерева роду:
- священні знаки та символи роду, одяг;
-
імена предків, мова;
-
віра та світогляд;
-
обряди та звичаї;
-
рід занять предків;
-
харчування та напої предків;
-
історичні та міфологічні перекази, легенди, думи, пісні.
Люди завжди берегли пам’ять про своїх прадідів.
Звучить уривок української народної пісні „Ой, роде наш красний”, у виконанні Ніни Матвієнко.
Ведучий 2.
ім’я – це дерево родинне,
З широким листям на гілках,
Це роздоріжжя, де з дитинства,
Життєвий починає шлях...
„З родини йде життя людини”, - говорить народна мудрість. В родині, сім'ї людина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ. У сім'ї вона навчається любові та добра, шанувати свій рід, свою землю, берегти пам'ять свого роду.
Корені кожного з нас починаються з батьківської оселі, взявши у спадок усе найкраще – мамину пісню, чистоту мови, свята, пісні, казки, прислів’я, ігри, іграшки, родинні реліквії, взаємодопомогу, взаємоповагу, любов до отчого краю, святе ставлення до родовідних традицій і обрядів.
Ведучий 1. Кожна людина є частиною великого роду, з яким нерозривно пов’язане її життя, її доля. І тому всім треба берегти пам’ять про своїх прадідів, про свій рід та родину.
Вдумаємося в слово «рідний»… Воно пов’язане з родом, з народженням. Рідний тобі – це не лише близький, а ще й одного роду. Ми кажемо „Мої рідні”, коли говоримо про сім’ю. Це найдорожчі нам люди, які люблять нас понад усе, жаліють, тому що ми для них теж рідні.
Ведучий 2. Сім'я є осередком тепла і любові для дитини, дає їй перші уявлення про доброту, культуру поведінки, моральність. Тому так важливо, щоб у родині панували злагода, повага до всіх її членів.
Без чого не може існувати гарна сім’я?
Любов – найбільше в світі почуття!
Вона не має меж – безкрая!
З Любові починається життя,
Вона усе найкраще починає.
І крила для польоту нам дає,
І доброту народжує, і ласку,
Пустіть любов у серденько своє,
Вона народить в ньому дивну казку.
Ведучий 1.
Людина починається з добра,
Із ласки, щирості, любові,
Із батьківської хати і двора,
Із теплоти, що є у кожнім слові.
Людина в світ приходить для добра,
Щоб в світі цім добро творити.
Я з задоволенням іду до всіх!
Веселим жартом можу насмішити,
Люблю здоровий, життєдайний сміх!
Я – Радість! Як без мене жити?
Сім’я об’єднує людей у родинне гніздо. Це вузол, яким зв’язані всі члени родини, батьки та діти. Сім’я – як сонце, як небо, як вода, як повітря, як сама земля-годувальниця.
Звучить уривок пісні „Душі криниця”, муз. А. Демиденко, сл. О. Морозова.
Ведучий 2. В усіх народів, в усі часи жінка-мати була берегинею, янголом-охоронцем домашнього вогнища.
Мамо! Ти моя сила, віра, наснага,
Ти – моє щастя, ти – моя слава.
Кожного дня крило твоїх рук
Горе і біду розрадить навкруг.
Люба матусю, ти ніжність моя,
Лиш на тобі тримається наша сім’я.
Ведучий 1. Із букви-краплинки, із звука-сльозинки народжується одного дня на світ слово „мама”, мовлене дитиною. Приходить воно на уста голосом колискової пісні. Ні в яку пісню мати не вкладала стільки тепла і ніжності, як у колискову. І тому в ній так тісно переплетені радість і біль, тривога і надія.
Століттями мамина пісня розправляла крила для творчості, праці, добра і любові. Під спів маминої колискової виростають майбутні поети і композитори, хлібороби і захисники рідної землі, просто мудрі, працьовиті люди. Мелодії цих пісень виховують доброту, чуйність, милосердя.
Ведучий 2.
Є звичайні слова, є слова-самоцвіти,
Ними думка жива, наче зав’яззю квіти.
І така благодать - чути мамину мову,
Коли в ній мерехтять зорі в синь вечорову,
Коли в ній крізь літа ллється музика слова,
Малиніють уста і пливе колискова.
Звучить уривок пісні „Колискова (Ніченька іде)”, у виконанні Ніни Матвієнко.
Ведучий1. Мама! З її серця б’є великим невичерпним джерелом безкорисна любов до своїх дітей. Усе її життя – це терпіння, безмежна самопожертва, пробачення провин.
Мама, мати, матуся, ненька… Ці слова зростають з нами тихо, як зеленіють дерева, сходить сонце, розквітає квітка, як гладить по голівці рідна материнська рука. І так само тихо вона торкається вуст промінчиком маминої усмішки і лагідністю її очей, листочком вишні, промінчиком сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою ніжністю руки і вечірньою молитвою.
Ведучий 2. З прадавніх часів у всіх народів існував культ матері. Особливим епітетом оповитий він у християнстві. Образ Божої Матері ніби увібрав у себе всі радощі і трагедії, усі втіхи і болі материнства, став прикладом материнської вірності й самозреченості, тієї сили духу, яку у важку годину може явити лише материнське серце.
Мама – перший учитель і друг, найближчий і вірний порадник, берегиня сімейного затишку, вірна дружина, захисниця своїх дітей. В одному прислів’ї говориться, що Бог створив на світі матір, щоб заступали Бога там, де його немає.
Ведучий 1. Майже у всіх піснях бачимо образ матері як зорі – вранішньої та вечірньої. І сама вона стала зорею, образом всього нашого життя. Зорею, що світить звідусіль – з усіх доріг і відстаней. Адже тільки мати була, є і залишається для нас живим символом рідного дому, рідної землі. Вона за своєю природою є втіленням ласки і доброти. „Лебідонькою”, „сивою зозуленькою”, „голубкою”, „чайкою” називали жінку-матір у піснях та легендах.
„Очі матері всебачущі. Це вони відкривають дитині світ. Руки матері невтомні. Це вони дають перші уроки праці. Серце матері – доброта і мудрість. Це воно вчить любити людей, боротися за їхнє щастя, забуваючи про себе”, - писала Леся Українка.
Звучить уривок пісні „Пісня про маму”, муз. і сл. Н. Май.
Ведучий 2. Багато гарних слів сказано про наших матерів. А батько? Хіба він не найближчий і найдорожчий? Ми добре розуміємо, що хоча зовні наші тата часом суворі, вимогливі, але в душі вони добрі, ласкаві й ніжні. Чоловіча вдача не дозволяє їм показати себе.
Батько в Україні завжди був головою сім’ї. Від батька починався і продовжувався рід. У родині його шанували, з ним радилися, до нього зверталися за допомогою.
Батька – цеж та тверда рука, на яку можно сміливо спертися. Роль чоловіка-батька визначається його відповідальністю. Справжній чоловік мусить бути відповідальним за себе, свою сім'ю, роботу, свій народ. Батько – основний годувальник сім'ї. Він повинен навчати своїх дітей, особливо хлопців, різних ремесел. Здавна головою родини був батько. Його слово було вагомим і авторитетним. Що наказав батько – те виконується беззаперечно. Батько – це і господар, і воїн, і люблячий чоловік.
Ведучий 1.
Усе в житті міняється і в’яне,
Усе мина, відходить назавжди.
Лиш батьківська любов ніколи не зів’яне,
Лиш татові слова зі мною назавжди.
Твоє добро святе і людяність велика,
І відданість землі і совість у душі…
Ведучий 2. У народі кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона про це не знала. Саме такою є батьківська любов - стриманою.
В українському народному фольклорі можна зустріти безліч прислів’їв, присвячених батькові: „Батькова лайка – дужча за материнську байку”, „Батько не мати – не буде голубити й цілувати”, „З батьком суд короткий”.
Батьківське щастя,
Що воно таке
І як зростає під весняним небом,
Як золотистим многогранним кленом,
Осипле з ніг до голови.
Батьківське щастя,
Знаємо ми усі, воно таке велике,
Незбагненне, огнем ні разу неспаленне,
Заховане в блакитній висоті.
Батьківське щастя – варто жити,
Адже його багатство – діти.
Ведучий 1. Роль батька у вихованні дітей особлива. Кожній дитині хочеться, щоб її батько був людиною сильною, справедливою, яскраво виявленою, мав почуття відповідальності. Якби кожен батько зрозумів, як переживають за нього діти, приймаючи його невдачі та падіння, як особисте горе!
Звучить уривок пісні „Батькові”, муз. і сл. М. Мазура.
Ведучий 2. Є скарби, які заховані в землі, а є такі, що розташовані на поверхні і передаються з покоління в покоління. До таких скарбів належить пам’ять народу.
„Вирубаний ліс можна посадити, закаламучену криницю можна почистити, а знищені традиції народу ведуть до знищення цілої нації”, - так говориться в народній притчі.
Ведучий 1. Кожен повинен зрозуміти просту істину – щоб не втратити духовної культури, ми мусимо починати з першооснов і повертати історичну пам’ять.
Людина без пам’яті своїх предків самотня, їй немає звідки черпати сили для життя. Людина без роду – як листок, відірваний від дерева. Чим більше і пишніше родовідне дерево, тим у людини сильніший рід, їй ніщо в житті не страшне.
Ведучий 2. Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, що виробилися упродовж багатьох століть і освячені віками. Звичаї народу – це ті прикмети, за якими розпізнається народ не тільки в сучасному, а й у історичному минулому. Звичаї – це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах.
У нашого народу здавна живе добра і благородна традиція – підтримувати теплі родинні взаємини, долати разом незгоди. І все це робиться насамперед заради дітей, щоб виховати в них кращі родинні почуття.
Ведучий 1.
Мій отчий дім, де всі стежки мої,
Веселками ясними перевиті,
Де у садках співають солов'ї,
Де шлях в світи – лежить в високім житі.
Мій отчий дім! Не перебудь в мені
Пристанищем дитинства тимчасовим.
Мій отчий дім. Даруй мені пісні,
І мамине до болю рідне слово.
Ведучий 2. Все, що залишилося на згадку від старших поколінь, - їхня мудрість, поради, хатні речі, які вони зробили чи придбали, - оберігають кожного з нас і називаються оберегами.
Ми в своїх родинах свято бережемо українські костюми наших прадідів і прабабусь, картини, вишивки бабусь, дерев’яні вироби дідусів, бойові і трудові нагороди членів родин, фотоальбоми батьків про службу у Збройних Силах, весільні фотографії.
Ведучий 1. Листи… Фотографії… Грамоти… Старі речі… Це наша пам’ять. Завдяки збереженню найдрібніших згадок про своїх рідних і передачі їх дітям, не перерветься ланцюжок пам’яті, який з’єднує кілька поколінь. І чим міцніше буде цей ланцюжок, тим міцніше буде наше коріння, тим міцніше стоятиме на своїй землі наш народ, ваша Україна.
Ви – молоді люди, яким незабаром будувати свою сім'ю і нашу державу. Ви живете у різних родинах. І хочеться, щоб ви були щасливими у сімейному житті, тоді буде щаслива і багата наша Україна. Родина має бути прикладом покращення якості життя нашої держави.
Ведучий 2. Майже 3,5 тисячі років тому на кам’яних таблицях, які отримав пророк Мойсей від Бога на горі Сінай, були вирізьблені слова „Шануй батька та матір”. І не дарма, бо за Біблією найбільший гріх людини – це неповага, нелюбов, нешана до батьків.
Священна заповідь шанувати своїх батьків втілилася у Тарасовому слові:
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають,
Чужі люди проганяють.
На всій землі безконечній
І немає злому
Веселому дому.
Ведучий 1. У родині, сім’ї діти отримують естафету досвіду поколінь, яку вони мають нести далі, щоб передати своїм дітям, майбутньому. Діти наслідують дорослих, копіюють їх, орієнтуються на їхню поведінку щодо виховання. Тож недарма у народі кажуть: «Від доброго дерева – добрий пагінець одійде, від добрих батька й матері піде й добра дитина.»
В щасливі і сумні години,
Куди б нам не стелився шлях,
Не згасне вогнище родинне
В людських запалених серцях.
Маємо надію, що це свято допомогло Вам краще пізнати і зрозуміти значення родини у житті кожного, побачити в батьках люблячих, співчутливих і вимогливих друзів.
Звучить пісня „Родина”, муз. О. Злотника, сл. В. Крищенка.
|
