|
«ВОНИ ВИРОСЛИ З
ПІСЕНЬ РІДНОГО КРАЮ»
Сценарій літературно-музичного вечора до ювілейних дат композиторів Платона і Георгія Майбород
Автор-укладач: Варвара Василівна Потуремець
Сценарій літературно-музичного вечора присвячений музичній творчості лауреатів Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка, Народних артистів СРСР братам Георгію та Платону Майбородам, малою Батьківщиною яких є Полтавщина. Видання адресується бібліотечним працівникам, які працюють з юнацтвом.
Даний сценарій присвячений ювілейним датам братів-композиторів, лауреатам Державної премії ім. Т.Г.Шевченка, Народним артистам СРСР Георгію і Платону Майбородам. Першого грудня цього року їм би виповнилося: Платону – 95 років, Георгію – 100.
Організовуючи роботу бібліотек до цієї дати, рекомендуємо в бібліотеках провести заходи на теми: «Пісенні солов’ї з Пелехівщини», «Серця, віддані музиці», «Музика, написана душею», «Символи української пісні» та інші. У приміщенні, де буде проходити свято, слід організувати книжково-ілюстративну виставку чи перегляд літератури «Музичні та життєві вітражі Платона та Георгія Майбород».
Для проведення літературно-музичного вечора необхідно задіяти двох ведучих, використати записи музичних творів, виступи учасників художньої самодіяльності.
Перший ведучий. Батьківщиною Георгія і Платона Майбород був хутір Пелехівщина Глобинського району. Народилися вони з різницею у п’ять років – обоє 1 грудня, у співучій сім’ї. Прадід був чумаком, батько з матір’ю співали у церковному хорі, а дядько сам виготовляв музичні інструменти.
Другий ведучий. Зовні подібні між собою, схожі на матір – кругле обличчя, міцна статура, кучеряве волосся. І водночас такі різні за обдаруванням – старший тяжів до монументальних форм, оперних, симфонічних, молодший писав пісні, музику до кінофільмів, театральних вистав.
Перший ведучий. Георгій - старший, навчався спочатку в Пелехівській початковій школі, співав у шкільному хорі, потім перейшов у семирічку в селі Горби. Це поблизу Гриньок – рідного села великого українського композитора Миколи Віталійовича Лисенка. Учитель співів О.І. Гиренко відразу звернув увагу на здібного учня, залучив його до участі в шкільному хорі, вивчав з ним нотну грамоту, розповідав про видатних композиторів. Після закінчення в 1928 році семирічки Георгій хоч дуже любив музику, бути професійним музикантом чи композитором ще й не думав. У той час у країні розгорнулось величезне будівництво заводів і фабрик, шахт і електростанцій. Йшла індустріалізація і колективізація сільського господарства.
Другий ведучий. Георгій вступив до Кременчуцького індустріального технікуму. Вчився наполегливо, багато читав. Якось побачив книжку
«Самовчитель гри на мандоліні», побудованій на цифровій системі. За кілька вечорів опанував цю систему і легко вивчав різні музичні твори, що друкувалися у популярних збірниках. Не пропускав жодного концерту мистецьких колективів, які інколи навідувалися в місто, тут уперше в житті почув справжню оперу – «Паяци» Р. Леонкавалло.
Перший ведучий. Після закінчення технікуму Георгія як молодого спеціаліста направляють працювати на Запорізький алюмінієвий комбінат. Велике місто зі своїми робітничими клубами, драматичним театром і кінотеатром ще більше розбудило його мистецькі інтереси. Понад усе його цікавила музика. Він співає в хоровій самодіяльній капелі «Дніпрельстан», обклавшись підручниками з оркестровки та гармонії, починає компонувати. Постійне заняття музикою все більше наштовхувало його на думку про серйозну музичну освіту. Георгій зібрав документи, характеристики, відгуки, записи власних творів та оранжувань і надіслав до Київської консерваторії. Видатні українські композитори В. Косенко, Б. Лятошинський, Л. Ревуцький, які були в складі приймальної комісії, уважно ознайомилися з матеріалами обдарованого юнака і зійшлись на тому, що знань у Георгія для вступу в консерваторію замало. Та все ж таки викликали його до Києва і запропонували вступити на четвертий курс музичного училища. За рік опанував Майборода-старший повний курс цього закладу і в 1936 році став студентом композиторського факультету Київської консерваторії .
Другий ведучий. Георгій був не лише здібним, а й талановитим студентом. Він створив сім прелюдій, романси «Дума» на слова Т.Г.Шевченка, «Як почуєш вночі» на слова І. Франка, «Луна проснулась» на слова О. Блока та інші. Особливо вдалась йому симфонічна поема «Лілея», з якою він взяв участь у консерваторському конкурсі і був удостоєний найвищої нагороди. У студентські роки він створив симфонічну поему «Каменярі» за однойменним твором І.Франка і став членом Спілки композиторів України. На державному екзамені 18 червня 1941 року Георгій Майборода стояв на естраді Київського радіотеатру і диригував професійним оркестром, який виконував його Першу симфонію.
Перший ведучий. Дитинство іншого брата – Платона було безхмарне, адже поряд були рідні люди – батьки, дідусь та бабуся.
Світлий вогник дитинства погас, коли у 32-му році почалася колективізація і голод. Батько до колгоспу не вступив. Покинув все господарство, нажите тяжкою працею, взяв дружину, Платона і поїхав до Запоріжжя, де жив і працював тоді старший син Георгій, влаштувався на завод. Сім’я одержала кімнату в барачному селищі. Платон пішов до школи. Тут він уперше в 13 років побачив фортеп’яно. Самостійно оволодів нотною грамотою і організував музичний гурток. У 1936 році закінчив на «відмінно» школу. Своє майбутнє планував пов’язати тільки з музикою. Вважав себе підготовленим для вступу до консерваторії. Вирішив їхати до Києва.
Другий ведучий. Батько провів його на вокзал. То було останнє їхнє побачення і прощання. Батька заарештували (хтось доніс, що він куркуль) і розстріляли. Знань для навчання в консерваторії виявилося замало. Платон спочатку закінчив училище Глієра, опанувавши його за два роки, а потім поступив у консерваторію. Війна почалася, коли Платон закінчив 3-й курс. У червні 1941-го студенти Київської консерваторії Георгій і Платон одними з перших зайняли чергу до військкомату. Вирішили, якщо німець уже на підході до Києва, то ніхто ретельно не звірятиме анкетні дані. Так і трапилося – без зайвих запитань їх відправили в одній військовій частині на фронт.
Перший ведучий. Потрапивши в ополчення в районі урочища Шумейково, де загинув практично весь штаб фронту на чолі з Кирпоносом, брати Майбороди дивом вижили. Але полону уникнути не вдалося, вони потрапили до концтабору «Хорольська яма». Під осіннім дощем, у тванюці просто неба тримали фашисти виснажених полонених. Крім сирих буряків і гарбузів їсти нічого не давали. Голодом та хворобами окупанти заморили тисячі полонених. Платона мало не розстріляли через чорне кучеряве волосся. Тяжко захворів Георгій.
Другий ведучий. Обох синів врятувала мама, Одарка Єлисеївна. Коли почався переможний наступ наших військ, гітлерівці гнали на Захід мирних людей з України. Разом з багатьма іншими українцями Георгій і Платон опинилися в польському місті Катовіце на місцевому заводі. Незабаром наші війська звільнили Катовіце. До їх лав влилися брати Майбороди. Георгій кулеметником, а Платон зв’язківцем.
Перший ведучий. Про музичний талант Платона знала вся Краківська стрілецька дивізія, а тому йому доручили очолити музичний ансамбль. Якось перед важким боєм Платона викликали в штаб і змусили переписувати якісь документи. Виявилося, що в полковника Семенова, його командира, син теж був композитором і зник на фронті. От полковник і вирішив врятувати українського музиканта. Платон Ілларіонович після війни розшукував свого рятівника, але, на жаль, їм не прийшлось зустрітись, бо той помер від ран.
Другий ведучий. Георгій Майборода був тяжко поранений і тривалий час провів у госпіталі. Війну закінчив у Празі, після війни став аспірантом консерваторії, а Платон поновився студентом. Ще до війни Георгій Майборода створив цикл симфонічних творів, але відомий він і неповторними романсами. Класичним взірцем стали романси композитора на слова О.Пушкіна, Т.Шевченка, О.Блока, М.Рильського, І.Франка, А.Міцкевича, В.Сосюри. А романс на слова Павла Тичини «Гаї шумлять» став справжнім шедевром творчості композитора, як і романс на слова Андрія Малишка «Запливай же, роженько».
(Звучить запис романсу «Запливай же, роженько»)
Перший ведучий. Та найбільшого злету Георгій Майборода досяг в оперному жанрі. Вражає його надлюдська працездатність. За неповні 16 років – чотири опери: «Милана», «Арсенал», «Тарас Шевченко», «Ярослав Мудрий». Причому, дві останні за власним лібретто. Крім власних творів митець створив кілька симфонічних творів «Гуцульська рапсодія», «Друга симфонія», «Король Лір», написав музику до численних вистав і кінофільмів.
(Звучить уривок із «Гуцульської рапсодії»)
Другий ведучий. «Українська пісня! Хто не був зачарований нею, хто не згадує її як своє чисте, прозоре дитинство, свою горду юність. Який митець не був натхненний її багатющими мелодіями, безмежною широтою і красою її образів, її чарівною силою…, - писав видатний український кінорежисер і драматург Олександр Довженко.
Перший ведучий. Ці слова мимоволі пригадуються, коли слухаєш ніжні і задушевні пісні композитора Платона Майбороди. Тільки безмежна
любов до народної пісні, широкої, як степи українські, буйної, як вітер, що по них гуляє, теплої і щирої, як материн поцілунок, тільки глибоке знання її духу, характеру і національної специфіки дали йому змогу створити оті пісні самоцвіти, що іскряться і виграють усіма барвами веселки.
Другий ведучий. Любов до народної пісні прищепила Платонові мати, яка ніколи не розлучалася з піснею. Чарівні народні мелодії завжди звучали і над селом Пелехівщиною. Співали вранці і вдень, на безкраїх, як море, полях і в квітучих садах, співали солов'їними вечорами. Така вже вдача нашого народу. Недарма ж кажуть, що на Україні з піснею працюють і відпочивають, з піснею народжуються і помирають.
Перший ведучий. Платон Майборода писав пісні на слова В. Сосюри, Б. Олійника, Т. Масенка, В.Симоненка, Д. Луценка, Т. Мезенцевої, М. Нагнибіди, М. Стельмаха, М. Ткача … Та найвдалішою була праця Платона Майбороди з Андрієм Малишком. Вони однаково відчували світ, красу природи, переживали журбу та радість, їх об’єднувала велика любов до рідної мови, культури, України.
Одгримлять мелодії судьбою
І відкотяться важкі громи,
Але ми з тобою, ми з тобою
Назавжди залишимось людьми.
То не легко, друже, в суєслов’ї,
Де складна і де терниста путь,
Дати пісню з крові, із любові,
Що її сніги не заметуть.
А. Малишко
Їхні пісні: «Київський вальс», «Білі каштани», «Моя стежина», «Пісня про вчительку» - давно стали народними.
Другий ведучий. Платон Майборода є також автором музики до вісьмох художніх і двох документальних кінофільмів. Згадаймо кінофільм «Долина синіх скель» і ніжну мрійливу пісню «Ми підем, де трави похилі», у якій так поетично розказано про найсвітліші людські почуття – кохання та дружбу.
(Звучить запис пісні «Ми підем, де трави похилі»)
А «Пісня про рушник» з кінофільму «Літа молодії» стала улюбленою піснею мільйонів людей. Вона, як зазначає ще один відомий земляк – поет-академік Борис Олійник, « … справді полонила світові обшири, магія її в тому, що вона й українська, й загальнолюдська». «Пісню про рушник» визнано найкращою піснею ХХ століття. Але не всі знають, що перші робочі рядки цього національного пісенного шедевру «Рідна мати моя, ти ночей недоспала, в тихім шелесті трав ти мене сповила»», належать не поетові Малишку, а саме композитору Платону Майбороді.
(Звучить запис «Пісні про рушник»)
Перший ведучий. Творчим апогеєм тандему Майборода-Малишко стала пісня «Стежина». Це був один із останніх віршів поета Андрія Малишка. Музику до пісні Платон Майборода створив по смерті поета. Її підхопили не лише артисти, а й самодіяльні виконавці в селах і містах.
(Звучить запис пісні «Стежина»)
Всі знають видатного українського прозаїка Михайла Стельмаха. Та, може, не всі знають, що він писав ще й вірші. Платон Іларіонович створив музику до ряду його театральних спектаклів. Якось Михайло Панасович запропонував композиторові вірша, на який він написав пісню «Елегія».
В мерехтливих росах знов іде світання,
І дорога має казкою у даль,
Як моє дитинство, як моє прощання,
Як моя роками стишена печаль.
Краю мій зелений, вічная тривога,
Ти – безсмертник в полі, грози в небесах.
Припаду я серцем до твого порогу,
Як твоя кровинка, як твоя сльоза.
Другий ведучий. Багато виконавців зверталися до «Елегії», її співали і народні голоси, і естрадні. Та всі вони просили у композитора дати слова до третього куплета. Той, в свою чергу, звертався до М. Стельмаха. Не дочекавшись від нього відповіді, написав їх сам:
І коли схилюся у борні, в тривозі
Хай вітри лютують, хай мечем – гроза,
Я степи покличу, верби при дорозі,
І зігріє душу чистая сльоза.
Такою була пісня у закінченому вигляді.
(Звучить запис пісні «Елегія»)
Перший ведучий. За натхненну творчість обидва брати, Георгій та Платон, удостоєні Шевченківської премії та найвищої нагороди – любові народної. Головне в сім’ї Майбород – рівно простелені рушники композиторських доль. Залишився слід на землі, слід чесний і щирий, одна на двох вишита музикою доля. І хочеться сподіватися, що крізь многії, многії дні, місяці й роки ще довго слатиметься їм дорога у вічну пам’ять.
(Звучить запис пісні «Київський вальс» слова А.Малишка)
Література про життєвий та творчий шлях
Георгія і Платона Майбород
Винниченко-Майборода Т. Майборода Платон Іларіонович / Т. Вин-ниченко-Майборода // Хто є хто на Полтавщині : довід.-біограф. вид. - Вип. 2. - К., 2004. – С. 254-256.
Діброва Д. Слово про друга: [про П. Майбороду] / Д. Діброва // Зоря Полтавщини. – 1991. - 4 груд. – С. 3 .
Дяченко І. А на тім рушникові – одна доля для двох братів / І. Дяченко // Полтавський вісник. - 2008. - 28 листоп. - С. 10.
«Колись театр був моїм рідним домом»: [останнє інтерв'ю Георгія Майбороди з доктором мистецтвознавства М. Черкашиною ] // Музика. – 2004 - № 1-2. – С. 26-29.
Майбороди Георгій Іларіонович(1913-1992) і Платон Іларіонович (1918-1989) // Попельницька О.О. Сто великих діячів культури України. - К., 2010. - С. 281-285.
Майборода Платон Іларіонович // Альманах пошани й визнання Полтавщини. - Полтава, 2003. - С. 120-121.
Малишко А. Кленова пісня: вірш-присвята Платону Майбороді / А.Малишко // Малишко А.С. Далекі орбіти. - К., 2004. - С. 482.
Олійник Б. У пісню перейшов / Б. Олійник // Культура і життя. – 2009. - 8 лип. - С. 3.
Платон Майборода: милий спомин на серці собі пов'яжи / упоряд. М. Д. Сом. – К.: Криниця, 2008. – 192 с.
Холодова О. Платон Майборода: серце, віддане пісні / О.Холодова // Літературна Україна. - 2011. - 27 січ. - С.16.
Чекан О. Простелені долі: учора Платону Майбороді виповнилося б 85 років, а Георгію – 90. / О.Чекан // Україна молода. - 2003. - 2 груд. – С. 12.
|
