dep logo 061 

Кралюка-05.07

кино-постоянная

Коло-понедельник-четверг

joga554545545445455445

 220609 postiyna

 vactination covid 19 

  емблема УІК

osvita diia gov ua

club focus1

pravo 01

teen reading 01

Пошук по сайту


"Феномен жіночої прози"

"Феномен жіночої прози"

Біобібліографічний покажчик

Вип. 1

 

З М І С Т

 

Передмова  

Розділ І. Вдовиченко Галина    

Розділ ІІ. Гримич Марина  

Розділ ІІІ. Дашвар Люко  

Розділ ІV. Кононенко Євгенія  

Розділ V. Корній Дара  

Розділ VІ. Матіос Марія  

Розділ VІІ. Роздобудько Ірен  

Розділ VІІІ. Слоньовська Ольга  

Розділ ІХ. Сняданко Наталія  

Цитати  

ПЕРЕДМОВА

         Жіноча творчість у сучасному українському письменництві спирається на потужну літературну традицію, представлену такими іменами, як Марко Вовчок, Олена Пчілка, Наталія Кобринська, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Олена Теліга, Наталена Королева, Ірина Вільде та інші. Однак лише на початку 90-х років ХХ століття вітчизняна жіноча проза усвідомлюється як літературний феномен, естетична цілісність.

         Термін "жіноча література" (і споріднені з ним "жіноча проза", "жіноча поезія", "жіноче письмо") є досить проблематичним, оскільки саме його існування випливає з питання про те, чи означує стать літературна творчість. У працях багатьох дослідників звучить думка про неможливість поділу літератури за статевою ознакою. Типовою в цьому випадку є пропозиція поділити літературу на "добру" й "погану", а не на "чоловічу" й "жіночу".

         Причиною неприйняття терміну "жіноча проза" є насамперед традиційно закріплене в патріархальній культурі значення "жіночості" як "меншовартості".

         Активний прихід жінок-авторів у літературу останніми роками став справді помітним явищем культурного життя. Цікаво, що самі письменниці внутрішньою передумовою цього визначають наступне: "…Пишу про те, що сама хочу читати".

         Часто жіночу прозу ототожнюють із так званою "дамською" літературою (любовними романами, мелодрамами). Такі романи дійсно адресовані жіночій аудиторії.

         Фахівці відзначають бум жіночої української прози. Та який там бум, коли книжка для багатьох українців стала екзотикою, як на початку 90-х років минулого століття перегляд фільму в кінотеатрі.

         Дослідження книжкового ринку, проведені напередодні кризи компанією Gfk Ukraine за ініціативи Міжнародного фонду "Відродження", стверджують, що 18% українців не можуть собі дозволити купити книжку, 46% не відчувають потреби в ній. А з тих, хто,  відчуває, всього 40% читачів надають перевагу художній літературі. То "бум" це чи не "бум"?

         "...Я читаю "жіночу прозу", щоб відпочити і збагатити своє знання української мови, - відповіла президент Міжнародного благодійного фонду "Мистецька скарбниця" Тетяна Лопуш, - у ній переважає сильна самовпевнена українка, здатна все вирішувати сама. А чоловіки, навпаки, - зманірені, фемінізовані. Позитивно сприймаю, що в цих книжках багато еротики. В Україні повинна розвиватися й така проза, щоб збільшилася народжуваність. Бум на "жіночий роман" спровокований нашим життям. Нині дедалі більше самотніх жінок. За перечитаними сторінками вони намагаються розібратися в собі, знайти пораду і розраду, і врешті-решт починають вірити в свої сили".

Багато нових імен, які стали окрасою сучасної української літератури, відкрив конкурс "Коронація слова": Ірен Роздобудько, Марія Матіос, Марина Гримич, Корній Дара, Талан Світлана, Дашвар Люко та інші. З деякими з них хочеться познайомити читача.

  

ВДОВИЧЕНКО  ГАЛИНА

         Галина Костянтинівна Вдовиченко народилася 21 червня 1959 року на Кольському півострові – українська журналістка та письменниця.

         У дитинстві разом з родиною часто переїжджала з місця на місце. Навчалась у школах Івано-Франківська, Надвірної, Рави-Руської, Москви, постійно бувала у бабусі з дідусем у селі Отинія Коломийського району Івано-Франківської області, на батьківщині батька. Закінчила філологічний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка. Живе у Львові. Працює заступником головного редактора щоденної газети "Високий Замок". Має доньку та сина. Серед захоплень – гірські лижі, дизайн одягу та інтер'єрів, колекціонування рукавичок.

         Галина Вдовиченко дебютувала у 2008 році  з романом "Пів'яблука", який вийшов у видавництві "Нора-Друк" (Київ) і став лідером продажу на стенді видавництва під час роботи Львівського Форуму видавців – 2008. Перший тираж книжки розійшовся протягом місяця.

         Другий роман Галини Вдовиченко "Замок Гербуртів" отримав першу премію у номінації "романи" на конкурсі "Коронація слова – 2009", вийшов у світ під назвою "Тамдевін" у видавництві "Нора-Друк". Лише на Львівському Форумі видавців – 2009 було продано 985 примірників роману "Тамдевін".

         У 2012 році вийшов роман "Хто такий Ігор?" ("Нора-Друк"). У 2011 році у видавництві "Грані-Т" вийшла перша книжка Галини Вдовиченко  для дітей – казкова повість "Мишкові миші" з ілюстраціями художниці Анни Сарвіри.

         Того ж року у видавництві "Клуб Cімейного Дозвілля" (Харків) виходить роман "Бора", у видавництві "Фоліо" (Харків) – антологія малої прози "20 письменників сучасної України ", до якої увійшло оповідання "Брат".

 Відзнаки:

 

  • спеціальна відзнака конкурсу "Коронація слова" "Вибір видавців" (перша в історії конкурсу) – за роман "Пів'яблука";
  • диплом "Дебют 2008 року" у номінації "Кращий автор" від книготоргової мережі ЕМПІК;
  • 2 місце у конкурсі "Найкраща українська книга – 2009" за версією читачів та журі тижневика "Кореспондент" (роман "Пів'яблука");
  •  

    • 1 місце у номінації – "Оригінальне оформлене та проілюстроване видання" на Міжнародному дитячому фестивалі у Львові (травень 2011), відзнака "Книжкового Левеня" (казкова повість "Мишкові миші");
    • 2 місце у номінації "Світ дитинства" та 3-є місце у номінації "Мистецтво друку" у  національному конкурсі "Краща книга України" (2011), засновник – Держкомтелерадіо України (казкова повість "Мишкові миші");
    • короткий список Літературної премії БІ-БІ-СІ-2011. Роман "Бора" – у п'ятірці фіналістів;
    • 1-а премія у номінації "Прозові твори для дітей" у Всеукраїнському конкурсі романів, п'єс та кіносценаріїв "Коронація слова – 2012" – за казкову повість "Ліга непарних шкарпеток".

     

     "Пів'яблука" 

               Спершу здається, що у романі "Пів'яблука" йдеться про чарівне дерев'яне яблучко, яке здійснює будь-які людські бажання. Насправді ж яблуко – це тільки інструмент, котрий у розгалуженому життєвому тунелі буднів освітлює один єдиний шлях. Ним маєш крокувати, не оглядаючись.

               Якщо досі блукаєш від мети до мети, то неодмінно потрапляєш у пастку "Мало! Хочу більше!" або, як казав Флобер у романі "Пані Боварі": "…Великі артисти люблять жити на всю губу". Є ще інша, не менша проблема реалізації особистості – до чистого берега пристати. Саме цю філософію авторка вдало розвиває та ілюструє на сторінках твору мудрими словами: "…Тому треба час від часу зупинитися для ревізії життєвих пріоритетів, давати собі відповіді на запитання: чи там я, де хочу? Хто зі мною? Що для мене важливо? Від чого варто відмовитися? І зробити нарешті те, на що часу нібито не можеш знайти". Головні героїні "Пів'яблука" – їх чотири, кожна з них вже здобула щось Велике. Але це – пів'яблука, а іншу половину належить відшукати.

       "Бора"

               Що воно – та "бора", на старті не знає ніхто. Лише потім дізнаємося, що то прізвище головної героїні, яке з юних літ править їй за ім'я. Що видатного у жінці, іменем якої названо роман львівської  журналістки, котра у зрілому віці раптом стала успішною письменницею, ніби все життя накопичувала в собі те, чим зараз щиро ділиться із читачами?

               Бора – не Герой. Роман – не епопея. В ньому не відбувається епохальних подій, що змінили історію людства чи принаймні країни. Протагоніст – звичайна жінка, живе у Львові, працює у видавництві, "лагодить" чужі тексти. Дорослий син. Відсутність чоловіка, доволі типова картина. Хіба, що – Бора пише власний роман. Несподівано надбаний дімспеціальна відзнака "Гранд – Коронація слова" (роман "Хто такий Ігор?");  

      дивовижно швидко став "рукавичкою" чи навіть "ковчегом", в якому зібралися під одним дахом різні люди – за віком, долями, поглядами на життя. Роман живе і дихає стосунками між подругами, між чоловіком та жінкою, відносинами поколінь та персонажів різного соціального статусу. 

      "Тамдевін" ("Замок Гербуртів")

                Дія роману відбувається у Карпатах неподалік від замку Гербуртів. Успішна українська художниця Анна, яка зробила кар'єру в Росії, їде у відпустку на запрошення колишньої однокурсниці у віддалене село поблизу стародавнього замку, де можна легко загубитися в часі і просторі.

               В цей час у далекому урочищі Карпат проводить дослідження науковець-етолог Юрій. Він вивчає поведінку вовків у природному середовищі. Для цього він взяв під опіку трьох новонароджених вовченят, які втратили батьків. Людина і вовки в цій "зграї" живуть за вовчими законами, які іноді виглядають більш досконалими, ніж ті, за якими живуть люди.

               Несподівана зустріч з художницею докорінно змінює життя і дослідника, і вовчої зграї.

       "Хто такий Ігор?"

                 Головна героїня роману Олена – журналістка, розлучена й сама виховує доньок підліткового віку, а ще – майже не вірить у справжнє кохання, починає зустрічатися із молодшим на дванадцять років Сашком. Крім цього, Олена - журналістка активна в обговореннях - протестах актуальних у реальному житті тем, зокрема, смертних вироків, які "є найвищою мірою покарання у 59-ти країнах світу", і які пропонують "повернути в Україну". Яким же було її здивування, коли, прочитавши цю новину на сайті газети, в якій працює, 42,7 відсотків українців висловилися за відновлення смертної кари. "Не думала, що цей показник такий високий" - зітхає головна героїня.

               Авжеж, ми таки не знаємо, поруч із ким ми живемо…

               Ім’я Ігор згадується у творі лише кілька разів. Воно все зринає у думках головної героїні. Так наче переслідує, на щось натякає. "Почую "Ігор" - і в душі заповітна струна дзенн-н-нь", - думається Олена. І недарма. Наприкінці тексту письменниця розкриває секрет, що його так хочеться дізнатися протягом читання. Хто він, отой Ігор, ми (українці) таки маємо знати…

     Список літератури
     
             Бора. Галина Вдовиченко [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://book.ey.com.u/shop.
     
             Вдовиченко Галина. Бора : роман / Галина Вдовиченко. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2001. – 240 с.
     
    Вдовиченко Галина Костянтинівна [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki.
     
             Илюшина И. Генералы книжных полок / И. Илюшина // Корреспондент. – 2009. – № 23. – С. 56-61.
     
             Терен Т. Галина Вдовиченко : Діти виросли – і в мене почали народжуватися книжки / Г. Терен // Україна молода. – 2010. – 5 лют. – С. 21.
     

     ГРИМИЧ  МАРИНА

             Народилася в 1961 році в Києві. Прозаїк, етнолог. Донька Віллі та Галини Гримичів.

             У творчому доробку Марини Гримич впізнавані романи "Ти чуєш, Марго?", "Варфоломієва ніч", "Егоїст", "Мак червоний в росі…", "Фріда", "Магдалинка". З "найвідоміших" – "Second life/Друге життя" та "Острів білої сови". Крім того вона видавець, 2004 року заснувала видавництво "Дуліби". А ще – кандидат філологічних та доктор історичних наук. Викладала в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. З 2006 року виконує обов'язки дружини Надзвичайного й Повноважного поета України в Канаді Ігоря Осташа.

             З її творів і, зрештою, різнобічних занять склалося враження, що пані Марина – жінка мобільна, швидко, і можна сказати, творчо реагує на виклики долі та має смак до життя. 

      Відзнаки: 

  • член Спілки письменників України, член Канадської спілки етнологів. За наукову монографію про звичаєве право українців отримала корпоративну премію Київського університету імені Тараса Шевченка (2004);
  • премія Всеукраїнського літературного конкурсу "Коронація слова – 1999" за роман "Ти чуєш Марго?";
  • премія літературного конкурсу "Коронація слова – 2000" за романом "Варфоломієва ніч";
  • за роман "Егоїст" отримала першу премію Всеукраїнського літературного конкурсу "Коронація слова – 2002".
  •  

     Автор 2-х монографій, 2-х підручників та величезної кількості наукових статей.

    За монографію "Інститут власності у звичаєво-правовій культурі українців ХІХ – початку ХХ ст." здобула премію Тараса Шевченка Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2004).

    Член асоціації етнологів Канади (2007).

    Перший її роман "Ти чуєш, Марго?..." вийшов у 2000 році. В анотації до книги було сказано: "Це роман жінки для жінки. Звичайна жінка, мати 3-х дітей, у сорок років почала життя спочатку. Події реального і паралельного світів переплітаються, створюючи динамічну інтригу, в якій є все, кохання, чорна та біла магія, іронічний гумор, детектив, карколомні пригоди".

    Друга книга – "Варфоломієва ніч" – іронічний роман про вибори в Україні, який, за словами авторки, оцінили, "лише журналісти" (на жаль, не ті, хто пише рецензії) та вчителі".

    Письменниця вирішила повернутися до своїх жінок-читачок і написала для них "Магдалинки" – роман про жіночу дружбу і солідарність, про Київ і Париж, про те, як знайти своє щастя. "…З одного боку, читачок у провінції цей роман трохи налякав деякою відвертістю, зате стався й приємний подарунок: я завоювала столичну російськомовну читачку. Мені дзвонили абсолютно незнайомі жінки з одними й тими ж словами : "...Мы никогда не думали, что читать по-украински можно с таким увлечением!".

    Наступний твір письменниці – роман "Егоїст" став переможцем "Коронації слова – 2002" (І премія в номінації "Роман").

    З приводу цього твору Марина Гримич зазначила: "...Серйозний чоловічий роман чомусь у нас, в  українській літературі, асоціюється з чимось нецікавим. Я спробувала його зробити цікавим не за рахунок нових і майже нових для української літератури тем і життя сучасного українського сноба, життя сучасного політичного й бізнесового бомонду, Київ ностальгійний, сучасне, дещо радикальне осмислення української національної ідеї, суперечність між сучасною так званою елітою і нащадками колишньої української аристократії".

    "Цікаво, чи написав би таку книгу чоловік?" – читаємо про книгу на одному Інтернет сайті. І хоча роман написаний, передусім, для чоловіків, можемо з упевненістю стверджувати, що він до смаку й читачкам-жінкам.

    В інтерв'ю газеті "День" Марина Гримич сказала, що після написання "Егоїста" в неї з'явилися дві нові категорії читачів: космополітична молодіжна публіка та патріотично налаштовані люди старшого віку.

    Правдива історія про сучасного українського сноба, нащадка козацького роду, політика і адвоката Георгія Липинського, якого доля звела з таємним товариством націонал-боротьбістів і подарувала любов з сучасною українською революціонеркою.

    "Варфоломієва ніч" 

    Це анатомія наших виборів з усіма їхніми частками та брудними технологіями. До маленького провінційного містечка приїжджає молодий честолюбивий авантюрист. Заручившись підтримкою старого дивака – Остапа Варфоломійовича, він починає передвиборну кампанію, вступаючи в боротьбу з набагато сильнішими конкурентами… 

    Список літератури 

    Гримич Марина. Варфоломієва ніч : роман / Марина Гримич. – Львів : Кальварія, 2002. – 160 с. 

    Гримич Марина Віллівна [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія : [веб-сайт]. Електрон. дані. – Режим доступу: http://uk/wikipedia.org/wiki 

    Марина Гримич // Шкільна бібліотека. – 2010. – № 8. – С. 57-58. 

    Українська глибинка просто заворожує // День. – 2011. – 11-12 лют. –     С. 17, 23. 

    Гримич Марина Віллівна // Енциклопедія Сучасної України. – К., 2006. – Т. 6. – С. 456.

      

    ЛЮКО ДАШВАР 

    Ірина Чернова (творчий псевдонім Люко Дашвар) народилася у 1954 році в Херсоні. Українська письменниця, сценарист, журналіст.

     Має дві вищі освіти: Одеський інститут легкої промисловості (інженер-механік), Академія державного управління при Президентові України (магістр державного управління). У журналістиці з 1986 року. Закінчила курси сценарної майстерності голлівудського професора Річарда Креволіна.

    З 1991 року – головний редактор херсонської молодіжної газети. Потім працювала головою комітету у справах преси і інформації Херсонської облдержадміністрації. З 2001 року головний редактор газети "Селянська зоря". Деякий час працювала журналістом, редактором жіночих журналів. Почала писати сценарії до кіно: "Луна Одесса" і "Время – это все".

    З 2006 року займається тільки літературною діяльністю.

    Перший роман авторки "Макар" – є першим у трилогії "Биті є". Нині вийшов у світ другий том трилогії "Макс".

    "Золотий автор", "платиновий автор" – такі яскраві і безапеляційні епітети нині в моді. Судячи з кількості цих означень Люко Дашвар і справді має почуватися в Україні унікальною письменницею.

    По-перше, свою кар'єру романістки Дашвар розпочала вже за сорок, по-друге, її перша є спроба виявилася переможцем "Коронації слова", по-третє, вона має де друкуватися, а її нові романи не розчаровують ані видавців, ані читачів.

    Люко пробує себе у різних жанрах, хоча із формою воліє не експериментувати – її особлива риса: класика з чіткою фабулою, зрозумілими мотивами, яскраво прописаними героями – типажами, лаконічною мовою і авторською відстороненістю. І коли критики нарікають  на відсутність героя в українській літературі, то твори Люко Дашвар цілковито заперечують цю тезу. Однак у своєму приватному, поза письменницькому житті Ірина Чернова вважає, що повчати когось просто не має права. Спокій та скромність авторки доводять, що оті епітети – позлітки лише омана, і відпадають самі собою, не прилипаючи. Ця жінка має що сказати, але, здається, готова відкрити таємниці не всім. 

    Відзнаки: 

    • Лауреат літературної премії "Коронація слова": у 2007 році роман "Село це люди" здобув ІІ премію;
    • у 2008 році за "Молоко з кров'ю" (або "Примха") стала дипломантом конкурсу та роман переміг на конкурсі "Книжка року БІ-БІ-СІ-2008";
    • за третій роман "Рай. центр" отримала диплом конкурсу "Коронація слова-2009" у категорії "Вибір видавців". Роман "Мати все" вийшов восени 2010 року. Його загальний наклад на кінець року становив 52 тисячі примірників. Загальний наклад книжок письменниці, яка друкується виключно у видавництві "Клуб Сімейного Дозвілля", становить вже понад 300 тисяч примірників. 2010 року конкурс "Коронація слова" надав письменниці офіційний статус "Золотого автора" – автора, чиї твори продані накладом понад 100 тисяч примірників;
    • у 2012 році отримала відзнаку "Золотий письменник України".
    •  

    Попри все, навіть скептики дочитують романи до кінця, вмінню тримати перо гострим авторці можна лише позаздрити.Можна констатувати, що Дашвар залишається однією з найуспішніших і наймайстерніших письменниць сьогодення. 

    "Мати все" – роман, на який всі чекали! 

    Довгоочікуваний роман найтиражованішої письменниці України вийшов друком у видавництві "Клуб Сімейного Дозвілля". Перший наклад твору склав небачені для сучасної української літератури – 15 тисяч екземплярів, і , як зазвичай буває з книжками письменниці, - це тільки початок.

    Історія професорської доньки, в якої було все: турботлива мама, коханий чоловік, гарна квартира, вдосталь грошей – ідеальне життя. Але, як всі прекрасно знають – "багаті теж плачуть". Підступ і брехня – ось на чому "авторитарна" мати побудувала родинну ідилію. Назва "Мати все", як і назви усіх книжок Дашвар, що побудовані на грі слів, мають неперевершену властивість із ювелірною творчістю передавати захований у сюжеті лінії зміст. В основу роману письменниця поклала реальну життєву історію, яку колись побачила на одеському пляжі і в якій, переконана авторка, багато людей побачать своє власне невигадане життя.

    Авторка передмови до роману, популярна телеведуча Ольга Герасем'юк, "проковтнувши" "Мати все" за ніч, емоційно зазначила: "...Ось прочитайте це самі. Ось побачите – за одну ніч. Буде боляче, бридко, солодко й дуже добре. І ви можете не зізнаватись, що це про вас". А головний редактор видавництва "Клуб Сімейного Дозвілля" Світлана Скляр додає: ".. Новий роман Люко Дашвар – це нова розповідь про нас, українських жінок, про наші кохання, втрати і зради, про бажання мати  ВСЕ і про наслідки того ВСЕ”.

    Як говорить сама письменниця: "..В "Рай. центрі", книжці, яка для мене вона така дорога, я так хотіла, щоб вона жила… але я знала, що так буде неправильно для самої історії. Нелегко переживати такі ось моменти, але потрібно. А з іншого боку… Якщо будеш думати про своїх героїв постійно уже після закінчення роботи над книжкою, то просто поїде дах. Наприклад книжку "Молоко з кров'ю" я сама перекладала російською з української. І ось під час перекладу я зрозуміла, що коли писала українською про українців – це було природно, логічно й зрозуміло, а от коли переклала російською, історія дуже багато втратила! Тоді я зрозуміла, що пишу тільки про цю землю, про цих людей, що саме тут вони так діють.

    Взагалі ж… Коли я почала писати українською, зрозуміла, наскільки це важливо для мене особисто. Ніби, таким чином, відкриваю для себе свою Україну. У кожного на те свій час." 

    "Молоко з кров'ю" 

             Роман "Молоко з кров'ю" – другий успішний твір авторки, що приніс їй і премію "Коронація слова – 2008", і звання "Книга року ВВС – 2008". Свого часу роман схвилював українські літературні кола.

             Тема твору стара, як світ, - любов, якій у літературі майже від початків приділялося найбільше уваги. Сама історія Марусі та Степана – то історія любові потаємної і швидше нещасливої, хоча сильної, як смерть. Події роману Люко Дашвар відбуваються у часових межах "Перша світова війна" – "наш час". Жива розмовна стихія накриває вас з головою з перших сторінок. Ніякої рафінованої літературності, що не може не тішити.

    Загалом "Молоко з кров'ю" – добре написаний любовний роман з цілком правдоподібною історією кохання, що розвивалася на теренах українського села. 

    Список літератури 
     
             Дашвар Люко. Биті є. Гоцик. Кн. 3 / Люко Дашвар. – Харків : Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2012. – 272 с.
     
             Дашвар Люко. Биті є. Макар. Кн. 1 /Люко Дашвар. – Харків : Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2012. – 272 с.
     
             Дашвар Люко. Биті є. Макс. Кн. 2 / Люко Дашвар. – Харків : Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2012. – 288 с.
     
             Дашвар Люко. Мати все : роман / Люко Дашвар. – Харків : Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2012. – 336 с.
     
             Корчевська В. "Молоко з кров'ю" – вибір Бі-Бі-Сі / В. Корчевська // Україна молода. – 2008. – 23 груд. – С. 13.
     
             Дашвар Люко. Молоко з кров'ю : роман / Люко Дашвар. – Харків : Клуб Семейного Досуга, 2010. – 272 с.
     
             Дашвар Люко. Рай. центр / Люко Дашвар : роман. – Харків : Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2010. – 272 с.
     
             Дашвар Люко. Село не люди : роман / Люко Дашвар. – Харків :  Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2010. – 270 с.
     
             Люко Дашвар [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki.
     
             Люко Дашвар : Коли пишу українською, я ніби відкриваю для себе Україну // День. – 2012. – 15-16 черв. – С. 23.
     
             "Молоко з кров'ю" Люко Дашвар – любовний роман по-українськи [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://sumno.com/literature/review/ moloko-z.
     
             Найтиражованіша письменниця України Люко Дашвар // Шкільна бібліотека. – 2010. – № 10. – С. 132-133.
     
             Радзієвська В. Для успіху потрібні ідея і характер / В. Радзієвська // Країна. – 2011. – № 27. – С. 44-45.
     
             Скуратівська Я. Макар, який не пас телят… / Я. Скуратівська // День. – 2012. – 27-28 квіт. – С. 23.
     
     

    КОНОНЕНКО ЄВГЕНІЯ

              Народилася 17 лютого 1959 році в Києві - сучасна українська письменниця і перекладачка. Закінчила механіко-математичний факультет Київського державного університету ім. Т. Шев-ченка у 1981 року та французьку філологію Київського Інституту іноземних мов 1994 року.

    Нині Кононенко проживає в Києві, працює науковим співробітником Українського центру культурних досліджень. Є членом Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників. Учасник багатьох міжнародних літературних, культурних і наукових форумів в Україні, Франції, США, Польщі, Фінляндії, Естонії, Росії тощо.

    У творчому доробку Євгенії Кононенко поезії, оповідання та есеї, повісті та романи, кілька дитячих книжок, ряд культурологічних розвідок з тем популярної культури та гендерних питань і журналістські статті. Але найбільше визнання Євгенія Кононенко отримала за свою коротку прозу: книжки її оповідань, новел та есеїв постійно додруковуються в Україні, перекладаються за кордоном і є темою наукових досліджень. Сьогодні твори Євгенії Кононенко вже перекладено та опубліковано українською, англійською, німецькою, французькою, хорватською, фінською, чеською, російською, польською, білоруською та японською.

    Євгенію Кононенко називають феміністкою. Коли письменницю запитали, чи назвала б вона себе феміністкою, вона відповіла: "Так, і я не соромлюсь цього, бо не вважаю, що феміністка – це стерва, ображена на всіх чоловіків. Феміністка – це жінка, яка виступає за партнерські стосунки з чоловіком".

    Новели Євгенії Кононенко включено до ряду українських та іноземних антологій, її поетичні та прозові твори публікувалися у багатьох часописах ("Березіль", "Сучасність", "Кур'єр Кривбасу", "Літературна Україна", "Критика" тощо). 

    Відзнаки: 

    • лауреат спільної премії імені Миколи Зерова Міністерства культури України й посольства Франції за книжку "Мала антологія Французького сонету" (1993);
    • лауреат літературної премії "Гранослов" за поетичну збірку "Вальс першого снігу" (1997).
    • лауреат   Всеукраїнського рейтингу  "Книжка року" за роман "Імітація" (2001);
    • лауреат Всеукраїнського конкурсу романів, кінофільмів і п'єс "Коронація слова" за роман "Імітація" (2001);
    • лауреат премії часопису "Сучасність" за роман "Імітація" (2001);
    • лауреат літературної премії часопису "Березіль" за роман "Зрада" (2002);
    • переможець Другого всеукраїнського конкурсу радіоп'єс "Відродимо забутий жанр "Національної радіокомпанії України (2008);
    • переможець всеукраїнського конкурсу оповідання на київську тематику "З Києва з любов'ю" (2009);
    • перша премія міжнародного літературного фестивалю "Просто так 2009".

     

    Роман "Зрада" вийшов друком у 2002 р. Це – зразок психологічного детективу. За словами Дмитра Стуса, цей роман виявився дослідженням "дна" людських душ. І це дно куди огидніше за будь-які притони старого Києва. Письменниця досліджує, "що є зрада? І відповідь – вже в епіграфі – "Усе на світі зрада…".

    У фабулу роману письменниця вплітає безліч епізодів, де показує, як заради розв'язання власних проблем, "квартирного питання", яке псує "гарних людей", здійснюється найогидніший злочин – зрада. У романі дещо гротескно показано мотиви вчинків та дій, які керують поведінкою зовні пристойних людей.

    Провідна думка "Зради", - прилучення читача до демаскування сфери приватного життя, опрацювання гендерного конфлікту чи, радше, кількох взаємопов'язаних конфліктів. 

    "Імітація" 

             Формально "Імітацію" можна назвати детективом. Ще б пак: у романі аж два трупи, й карколомне аматорське розслідування призводить до цілком несподіваної розв'язки. Але "Імітація" – детектив лишень тією мірою, що й відомий роман Чернишевського з його "снами Віри Павлівни", що Що й "Ім'я троянди" Умберто Еко.

             Майстерно вибудувана детективна фабула є для авторки не самоціллю, а лише нагодою поговорити про сенс життя, про дихотомію справедливості й імітації, про любов і смерть, і ще про багато інших "вічних" речей у контексті нашого прагматичного й далекого від "високих матерій" часу.

             Отже, під колесами товарняка в якомусь Богом забутому Комбінатному на сході України гине співробітниця міжнародної фундації підтримки обдарованих дітей,  зірка інтелектуальної тусовки 37-річна красуня Мар'яна Хрипович.

    Навряд чи є сенс позбавляти майбутніх читачів роману задоволення від гострої інтриги, переповідаючи причину і спосіб злочину. Своїм романом Євгенія Кононенко доводить: можна й у добу пост-модернізму писати блискучі й захоплені тексти, сповідуючи цілком реалістичні настанови і не впадаючи водночас у гріх солодаво-занудного українського провінціалізму. 

    Список літератури

             Л. Антипова // Українська мова та література. – 2011. – верес. (№ 33-34). – С. 40-42. 

             Бондар-Терещенко І. Канонічна Кононенко / І. Бондар-Терещенко // Україна молода. – 2012. – 11 верес. – С. 12. 

             Боронь О. Що за імітацією? / О. Боронь // Літературна Україна. – 2001. – 1 листоп. – С. 4. 

             Брайко О. Екзистенційні проблеми крізь призму детективного жанру /    О. Брайко // Слово і час. – 2003. – № 2. – С. 48-57. 

             Гаврилюк Н. І знов сонет: Євгенія Кононенко і Олена О'Лір / Н. Гаври- люк // Слово і час. – 2009. – № 3. – С. 70-82. 

             Железняк Н. Проза життя Євгенії Кононенко / І. Н. Железняк // Українська мова та література. – 2009. – трав. (ч. 17-19). – С. 13-19. 

             Зборовська Н. Феміністичний триптих Євгенії Кононенко в контексті загальноукраїнської проблематики / Н. Зборовська // Слово і час. – 2005. – № 6. – С. 57-68. 

             "Імітація" Євгенії Кононенко як дзеркало доби імітації [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ukrlit.blognet.ua/

             Ірванець О. Євгенія Кононенко – міс Марпл української літератури / О. Ірванець // Україна. – 2007. – № 10. – С. 65. 

             Кононенко Євгенія. Зрада. ZPADA made in Ukraine : роман / Євгенія Кононенко. – Львів : Кальварія, 2002. – 160 с. 

             Кононенко Євгенія. Імітація : роман / Євгенія Кононенко. – Львів : Кальварія, 2001. – 186 с. 

             Соловей О. Зроблено в Україні / О. Соловей // Березіль. – 2003. – № 1-2. – С. 184-188. 

             Соловей О. Романи Євгенії Кононенко: бестселери для "елітарів"? / О. Соловей // Слово І час. – 2003. – № 2. – С. 58-62. 

             Стріха М. Український вибір з російським сюжетом / М. Стріха // Україна молода. – 2012. – 18 жовт. – С. 12. 

             Тебешевська-Качак Т. Пошуки істини як відкриття імітацій // Українська мова та література. – 2002. – № 5. – С. 8. 

     

    ДАРА  КОРНІЙ

           "Проза Корній просто пахне польовими квітами і полином,
    вітром свободи, для якого не існуєперешкод, у вигляді літературних     
    канонів і штампів"                                                                                                                                        

                                                          Галина Пагутяк 

             Дара Корній (справжні ім'я та прізвище – Мирослава Замойська) народилася у 1970 році в селі Секунь Старовижівського району Волинської області. Середню школу закінчила в селі Княже Сокольського району Львівської області.

             Вищу освіту здобула в Українському поліграфічному інституті у Львові (Українська академія друкарства нині) на журналістсько-редакторському відділенні. Зараз працює у Львівській національній академії мистецтв.

             Відома як автор романів "Гонихмарник" (2010, видавництво "КСД"), "Тому, що ти є" (2012, видавництво "КСД"), дитячої повісті "Петрусь Химородник" (2012, видавництво "Тезе"). Її дитячі твори друкувалися в журналах "Ангелятко", "Ангеляткова наука", "Крилаті", "Однокласник". Оповідання та новели для дорослих – у журналі "Нова проза", "Життя і жінка", газеті "Жіночі історії", мистецько-літературному порталі "Захід-Схід".

             Перший її виданий великий твір опублікувало видавництво "Клуб Сімейного Дозвілля" в  2010 р. Це був роман "Гонихмарник", написаний в жанрі міського фентезі. 

    Відзнаки: 

    • роман "Гонихмарник" приніс авторці третю премію літературного конкурсу "Коронація слова 2010", в номінації "Роман", був удостоєний відзнаки "Дебют року" від видання "Друг читача" та став лауреатом премії асамблеї фантастики "ПОРТАЛ-2011" – "Відкриття себе" імені  В. І. Савченко. Після публікації першого роману Дара Корній отримала неофіційне звання "української Стефані Майєр";
    • другий великий твір письменниці "Тому, що ти є" – "Вибір видавців" у конкурсі "Коронація слова-2011". Він теж був написаний в жанрі міського фентезі;
    • третій роман "Зворотній бік світла" – це "Вибір видавців" у конкурсі "Коронація слова-2012". На форумі видавців-2012" його активно купували на стенді "Коронація слова".
    •  
             Мама, виховує двох діток – Даринку та Максимка, яких вважає найвагомішим та найважливішим здобутком у житті. Працює у Львівській

    національній академії мистецтв. Дякуючи власним дітям, тобто складанням для них на ніч казочок, і відбулося її попадання в літературу.

             Захоплення – дохристиянська міфологія, проукраїнські вірування, етнографія, казки, народна музика, книги. 

    "Гонихмарник" 

             Свій перший "дорослий роман" (до цього були тільки казки) Дара Корній написала на прохання доньки, коли та одного разу сказала щось на кшталт: "...Мамо, а чому українська молодь повинна зачитуватися вампірською сагою американки Стефані Майер? Напиши щось про українських вампірів, нехай вони живуть тут і зараз". І вона написала, що правда, "Гонихмарник" вийшов не відповіддю Стефані Майер, а просто версією-містерією на тему української міфології, своєрідною сонцепоклонницькою сагою про кохання та боротьбу добра і зла".

             Події  розгортаються у сучасному Львові. Головна героїня – 19-річна студентка Академії мистецтв Аліна Григоренко, інтелектуалка з зеленими очима, яка любить каву та Кафку. Одного дня вона знайомиться з загадковим юнаком – він носить чорне, п'є каву зі смаком гвоздики, любить дарувати волошки й зветься Кажан. Вони стають небайдужі один до одного, але є одне "але" Кажан є гонихмарником, себто дводушником, який володіє здатністю приборкувати природну стихію. Мати намагається вберегти доньку від фатального кохання.

             У цій боротьбі буде багато красивої української – народної магії, яка переплітається з коловоротом сучасного життя настільки вдало, правдиво та невимушено, що не повірити у це просто неможливо. 

             Через рік її другий твір "Тому, що ти є" породив відгуки від старшого покоління читачів, тому що виглядав більш реалістичним, підіймав життєві проблеми стосунків, вибору, вірності собі та справжнім почуттям. Хоча і тут без містичних сил наприкінці не обійшлося – така вже Дара Корній… Щось вона знає таке, чого інші не відають чи не помічають.

             Ми звикли поділяти життя на білі та чорні смуги. Проте, зрозуміло, що об'єднавши ці смуги, ми отримуємо сірість. Як немає лише добрих і поганих людей, так і суміш позитивних якостей із негативними зазвичай і є обарвленням кожної людини, та ми часто намагаємося це заперечувати, або не сприймати. Роман львів’янки Дари Корній – про оту життєву та особистісну сірість – середину, коли не все чудово і не все погано. Бо саме таким насправді є життя і таким є кохання. Головна героїня роману Оксана постає перед нами не як позитивний персонаж, а як імпульсивна, діловита, жорстка особа.

             "Тому, що ти є" – роман про істинного романтика, відданого мужчину, який уміє кохати так, як, напевне, ніхто, - раз і назавжди. І позбутися цих сильних почуттів йому несила протягом життя. Авторка в романі зачіпає 

    важливі проблеми сьогодення: коли до  вишів вступають "здебільшого грошові мішки", коли життя найцінніше, а "мати багатство ще не означає бути багатим".

             "Студентська революція на граніті", очікуване і непередбачуване, - усе це у романі про кохання, яке єднає і нищить, ощасливлює і засмучає, і все тому, що воно – є. 

    "Зворотний бік світла" 

             Дара Корній започаткувала власну сагу у романі "Зворотній бік світла". Зазирніть у чорну душу темного безсмертного – і ви побачите там кохання, яке виточило лють.

             Роман вартий того, щоб його почитали ті, кому до вподоби вишуканий світ фантазій у вигаданому в уяві автора світі, але цей світ так близько до нашої реальності, що можна мимоволі засумніватися у фантазійному сюжеті.

             Космос твору – вигадані та реальні світи: світлий світ, темний світ, світ єдиного Бога, та інші світи, в яких мешкають, кохають, ненавидять міфічні, історичні, реалістичні та вигадані герої: Птаха, Стриб, Мор, Мора, Посолонь, Верха, Мальва і т. д.

             Кожний герой роману має свою Мову. Роман, мабуть, був би менш цікавим, якби автор не володіла майстерністю деталізації, яка животворить події, що відбуваються і у вигаданих світах, і в реальному світі. 

    Список літератури 

             Дара Корній [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki.
     
             Дара Корній. "Гонихмарник" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// life.pravda.com.ua/book/2010.
     
             Замойська М. Наш світ  - не чорно-біла світлина / М. Замойська // День. – 2012. – 29 серп. – С. 11
     
             Корній Дара. Гонихмарник: роман / Дара Корній. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2010. – 336 с.
     
             Корній Дара. Тому, що ти є: роман / Дара Корній. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. – 240 с. 

     

     МАТІОС МАРІЯ

    Марія Василівна Матіос народилася 19 грудня 1959 року в с. Розтоки Путильського району  Чернівецької області.

             Поет, прозаїк, публіцист.

              Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників.

    Заслужений працівник культури України 2008 року.

    Має титул почесного громадянина міста Чернівців. Перші вірші надрукувала у 15 років. У 1982 р. закінчила філологічний факультет Чернівецького державного університету, відділення української мови та літератури (тепер – Національний університет імені Юрія Федьковича).

    Працювала відповідальним секретарем "Буковинського журналу", Чернівецької  обласної  організації Спілки письменників України, в Раді національної безпеки та оборони України.

    У 1992 р. дебютувала як прозаїк в журналі "Київ", опублікувавши новелу "Юр’яна і Довгопол".

    У листопаді 2005 р. призначена заступником голови Комітету з Національної премії України ім. Тараса Шевченка.

    В доробку Марії Матіос прозові твори "Життя коротке" (2001), "Нація" (2001, 2002, 2007), "Солодка Даруся" (2004, 2005, 2007, 2008), "Щоденник страченої" (2005), "Mr. gMs.U in. country UA, або Містер і місіс Ю в країні укрів" (2006), "Нація. Одкровення" (2006), "Nacjia" (польською мовою, 2006), "Майже ніколи не навпаки" (2007), "Кулінарні фіглі" (2009), "Чотири пори життя" (2009), "Вирвані сторінки з автобіографії" (2010) та інші.

    Твори письменниці перекладені сербською, румунською, російською, польською, хорватською, білоруською, азербайджанською, японською, китайською, єврейською мовами. Друкувалася у  Канаді, США, Китаї, Хорватії, Росії, Сербії.

    Марія Матіос має некоронований титул "найпліднішої письменниці України". Критика її називає як не "чортиком, що вискочив із табакерки", то "гранд-дамою української літератури". Є автором першої  у сучасній українській літературі книжки кулінарних рецептів "Фуршет від Марії Матіос" та контраверсійного "Бульварного роману". 

    Відзнаки: 

    • Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка 2005 року за роман "Солодка Даруся";
    • Лауреат літературно-мистецької премії імені К. Галкіна;
    • Лауреат літературної премії премії "Благовіст" та премії імені Володимира  Баблика в галузі публіцистики;      
    •  роман "Солодка Даруся" визнано найкращою з українських книг останнього 15-річчя незалежності, які вплинули на український світ, відзначено національною премією України ім. Тараса Шевченка 2005 року;
    • письменниця є переможницею конкурсу "Книжка року 2005" за роман "Солодка Даруся";
    • у 2007 році отримала гран-прі та 1 місце конкурсу "Коронація слова" за роман "Майже ніколи не навпаки". Цей роман також став "Книжкою року 2007" в номінації "Красне письменство";
    • у 2008 році – переможниця конкурсу "Книжка року 2008" в номінації "Красне письменство – Сучасна українська проза" за роман "Москалиця. Мама Марися – дружина Христофора Колумба";
    • у 2009 році на V Київському міжнародному книжковому ярмарку книга "Москалиця" отримала державну нагороду – диплом першого ступеня в номінації "Бестселер".
    •  

    Має унікальне дослідження своєї родини, що корінням сягає 1790 року. Живе в Києві. Цікавиться психологією, етнографією, городництвом та квітникарством.

    В 2007 році в російському видавництві "Братонеж"  вийшли об'єднані під однією обкладинкою переклади "Нації" та "Солодкої Дарусі".

    Світ "Майже ніколи не навпаки" дихає складним і невичерпним життям, любов'ю й ненавистю. Ця книга – про те, на що здатне людське серце, яке вражене любов'ю, ненавистю, бажанням помсти, заздрістю, і на що воно спроможне у часи випробування радістю і печаллю. 

    "Майже ніколи не навпаки" 

             Про новий роман "Майже ніколи не навпаки" у інтерактивній програмі БІ-БІ-СІ Марія Матіос сказала, що ця соціально-побутова та історична драма в трьох новелах.

             Справді, письменниця вміє транслювати нам буттєві і метафізичні проблеми української людини.

             Світ "Майже ніколи не навпаки" дихає складним і невичерпним життям, любов'ю й ненавистю. Ця книга – про те, на що здатне людське серце, яке вражене любов'ю, ненавистю, бажанням помсти, заздрістю, і на що воно спроможне у часи випробування радістю і печаллю.

             Письменниця, творячи сімейну сагу в новелах, вибухово-експресивною енергією думки довела художню тканину тексту до такої міри, щоб він допрацьовувався читачем: додумався, довершувався. Акт сприйняття книги Марія Матіос передбачливо перетворила в акт співтворчості.

             Текст "Майже ніколи не навпаки" складається з трьох частин: "Чотири – як рідні – брати", "Будьте здорові, тату", "Гойданка життя". Три частини – три новели – три драматичні сцени.

             Письменниця змальовує життєві драми родин Чев'юків, Варварчуків, Кейванців, життєві метання.

    Ярослав Голобородько відзначає: "...Марія  від природи є психологом емоцій і прагне зазирнути в безодню людських станів. Наодинці є безоднею людських почуттів її зору відкривається те, що я назвав би віконцем у вічність. Вона проникливо, глибинно передає психологічні перипетії своїх персонажів, що також має знаки – ознаки безальтернативної традиційності".

             Своїм романом "Майже ніколи не навпаки" письменниця доводить, що кожна родина і кожна особистість – це ансамбль відносин: авторка досліджує всю різноманітність стосунків, в які вступають її головні персонажі.

             Із електронних листів до Автора, що є власне преамбулою письменниці до твору, яка налаштовує на сприймання тексту, дізнаємося: "…кожна любов – інша…". І цю тезу авторка намагається довести сторінками роману. 

    Список літератури 

             Відмідь І. Три уроки з Марією Матіос / І. Відмідь // Кращі конкурсні уроки української мови та літератури. Вип. 3. – Харків, 2012. – С. 166-173. – (Б-ка журн. "Вивчаємо українську мову та літературу"; Вип. 8 (105)). 

             Голобородько Я. Соціум душевних драм. Рефлексії над текстами Марії Матіос / Я. Голобородько // Дзеркало тижня. – 2009. – 30 трав. – 5 черв.– С. 11. 

             Дроздовський Д. Український жорсандизм ХХІ століття / Д. Дроз-довський // Дивослово. – 2009. – № 2. – С. 61-62. 

             Жила С. "…Кожна любов – інша…" / С. Жила // Українська література в загальноосвітній школі. – 2009. – № 2. – С. 25-29. 

             Ігнатьєва Н. Марія Матіос, "По ту сторону твоєї слави" / Н. Ігнатьєва // Українська мова та література. – 2009. – 17-19 трав. – С. 52-53. 

             Красюк В. Лицарі, зодчі та оборонці України / В. Красюк // Українська мова та література. – 2011. – квіт. (№13-16). – С. 48-63. 

             Матіос М. Людина приходить у світ не для того, щоб чинити опір, а щоб жити / М. Матіос // День. – 2011. – 15-16 квіт. – С. 10. 

             Матіос Марія // Українські письменники : біографії, огляди творчості, літературні напрямки, літературознавчий словник. – К., 2011. – С. 311-313. 

             Матіос Марія. Майже ніколи не навпаки : сімейна сага у новелах / Марія Матіос. – Львів : Піраміда, 2007. – 176 с. 

             Родик К. Армагедон пам'яті / К. Родик // Україна молода. – 2012.– 13 черв. – С. 11.

    Родик К. Марія Матіос: те, що на споді / К. Родик // Україна молода. – 2009. – 12 груд. – А4 (10). – (Культурний бульйон). 

             Сущенко М. Про феномен прози Марії Матіос / М. Сущенко // Літературна Україна. – 2002. – 31 січ. – С. 3. 

             Хода Г. Феномен жіночої прози в сучасній українській літературі/  Г. Хода // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2011. – № 2. – С. 30-35.

      

    ІРЕН  РОЗДОБУДЬКО 

             Народилася 9 листопада 1962 року у Донецьку. Закінчила факультет журналістики Київського Національного Університету. Працювала у Донецькому відділку ТАРС-РАТАУ телеграфісткою, у багатотиражці Донецького металургійного заводу, журналістом та диктором радіогазети. З 1988 року живе в Києві, де працювала в газеті "Родослов", коректором журналу "Сучасність", оглядачем на першому й третьому каналах Національної радіокомпанії, оглядачем у газеті "Всеукраїнські відомості", заступником головного редактора в журналі "Наталі", головним редактором у журналі "Караван історій. Україна" та журналістом у журналі "Академія".

             Працювала також офіціанткою в ресторані, шпрехшталмейстером в цирку, Снігурочкою в фірмі "Свято", завідувачем відеосалону у кінотеатрі.

             Коли Ірен Роздобудько запитують, за яким гаслом вона живе, то у відповідь чути Булгаківське: "...Ніколи ні в кого нічого не просіть, ніколи, особливо в тих, хто сильніший за Вас. Самі прийдуть, самі запропонують, самі дадуть". Можна сприймати таку життєву філософію або ж ні, але висновки напрошуються самі: перед вами – незалежна, горда, безкомпромісна людина. Такі завжди приваблюють. 

    Відзнаки: 

    • лауреат і переможець Всеукраїнської премії "Коронація слова" (2000, 2002, 2004);
    • міжнародна літературна премія імені князя Ю. Долгорукого (2005) за роман "Ранковий прибиральник";
    • лауреат конкурсу "Книга року" від телерадіокомпанії "БІ-БІ-СІ";
    • "Золотий Фенікс" на міжнародному книжковому ярмарку в Харкові (2007);
    • перше місце на міжнародному конкурсі дитячої літератури "Портал".
    •  

             Визнання в наш час здобути складно: читача здивувати нелегко. Знижений больовий поріг, люди не такі сентиментальні, як були раніше, читацька аудиторія загалом не чисельна. 

    "Ґудзик"

    Письменниця Ірен Роздобудько спробувала себе в різних літературних жанрах. Спочатку писала детективи, психологічні трилери, є автором двох поетичних збірок. До речі, коли їй наразі нарікають, що вона пише "жіночу" прозу, авторка відповідає: "Не визнаю існування "жіночої" прози. Література є для всіх. Знаю чимало прикладів, коли мої твори з задоволенням читали чоловіки". Саме таким є роман "Ґудзик" (в підзаголовку: "психологічна драма"), який приніс письменниці визнання. Книгу екранізовано, сценарій до фільму писала сама авторка.

             В одній із рецензій на твір читаємо: "…Давно не відчував такої глибокої враженості від сучасної популярної української літератури, як після прочитання роману Ірен Роздобудько "Ґудзик". І ця враженість була породжена одразу багатьма факторами: сюжетом, психологією, філософією, стилем…".

             Роман "Ґудзик", у 2004 році отримав першу премію Всеукраїнського конкурсу "Коронація слова". Цей роман має багато нашарувань, сюжетних колізій і героїв. Його часовий простір: від середини 70-х до наших днів, його географія – Київ, українська провінція, Росія, Чорногорія, зрештою – Америка. Але головна ідея така: велике щастя або велика трагедія може початися з найменшої деталі, з ґудзика, який так легко загубити, а потім шукати все життя… Це роман про любов, вірність, зраду. Про те, що ніколи не варто оглядатися назад, …. а цінувати те, що існує поруч із тобою – сьогодні і назавжди. А можливо, цей роман про… дещо з життя ангелів, що випадково потрапили на нашу землю?... 

    "Екскорт  у смерть" 

             Гостросюжетний роман "Екскорт у смерть" став лауреатом конкурсу "Коронація слова" в 2002 році. Дії розгортаються довкола новоспеченої фірми "Екскорт-сервіс", яка пропонує респект-табельним бізнесвумен супутників на вечірки, виставки та інші масові події. Але якось цих "кавалерів-супровідників" починають знаходити мертвими на вулицях міста. Ці вбивства є своєрідною помстою, викликом людству, бо несуть за собою призначення стерти, знищити, припинити існування кохання.

             Роман хоч і ховає в собі жорстокі події, напевно, щоб примусити читача зрозуміти керування власною ниткою, яка веде до серця. Не дивлячись на те, що трагедія кохання розкривається на останніх сторінках, вона захована між рядками, де до речі, теж слід читати, бо там дещо таки написано. 

    "Пастка для жар-птиці" ("Мерці")

    Детектив, друге місце на конкурсі "Коронація слова" 2000 року в номінації "Роман". Виданий під назвою "Мерці", пізніше перевиданий під оригінальною назвою.

             Роман написано занадто відвертим та добрим, щоб називатися трилером.

             Перші рядки книги можна сприймати за кульмінацію, бо саме вони подані в короткій анотації на звороті. Роздобудько все таки має власні відпрацьовані властивості, якими з перших рядків занурює читача в вир подій.

     Не дивлячись на те, що книга має досить відлякуючу назву та обкладинку, Роздобудько знов попереджує кохання на фоні кримінальних подій, які спочатку носять містичний характер.

             "Мерці" яскравий приклад тому, як людина власними силами та розумовими можливостями може досягнути пошани та відомості, але так само перед нами предстає повна людська протилежність – психологія людини, яка звикла жити "небожителем".

             "...Більшість моїх книжок ілюстровані мною ж. І подарунковий том "Останнього екскорта в пастку" також. Я не художник, я малюю для себе – тушшю. І ці малюнки зазвичай є своєрідною терапією чи переключенням уваги. Але сталося так, що останнім часом у мене відбулося дві виставки. І  видавці їх беруть як ілюстрації до моїх книжок.

             У мене в житті є ще багато цілковито несерйозних речей, на які, як вважає один наш друг – режисер, я розпорошуюсь: маю купу вишивок бісером,  знімаю в домашніх умовах мультфільми, вирізаю колажі (один із них – на обкладинці того ж "Останнього екскорту"). Хочу зняти свій документальний фільм. Це все – хобі. А наскільки воно серйозне – покаже час", - говорить письменниця. 

    Список літератури 

             Адам О. Караван Ірен Роздобудько / О. Адам // Пані вчителька. – 2008. – № 6. – С. 2-5. 

             Голобородько Я. "Дизайнерський дім" Ірен Роздобудько // Сучасність. –2008. – № 7. – С. 148-152. 

             Голобородько Я. Літературна емісія Ірен Роздобудько / Я. Голобородько // Київська Русь. – 2007. – № 11. – С. 173-180. 

             Голобородько Я. Українська ГASHIOH й цінності Ірен Роздобудько/ Я. Голобородько // Українська мова та література. – 2011. – черв. (№ 21). – С. 20-24. 

             Голобородько Я. Художнє IQ Ірен Роздобудько / Я. Голобородько // Українська література в загальноосвітній школі. – 2011. – № . – С. 4-8.

    Джугострянська: коли жінка поет… / Ю. Джугастрянська // Дивослово. – 2009. – № 1. – С. 59-61. 

             Письменниця Ірен Роздобудько // Шкільна бібліотека – 2010. – № 8. –     С. 57. 

             Ірен Роздобудько: Ґудзик : роман [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://avturs.com.ua/book/243/reviews/

             Коскін В. Зворотного шляху в деспотію не буде / В. Коскін // Демократична Україна. – 2012. – 9 листоп. – С. 17. 

             Рецензія на книгу Ірен Роздобудько "Мерці" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sumno.com/article/

             Роздобудько Ірен. Гудзик : психологічна драма / Ірен Роздобудько. – Харків : Фоліо, 2006. – 222 с. 

             Роздобудько Ірен. Екскорт у смерть : роман / Ірен Роздобудько. – Львів : Кальварія, 2002. – 144 с. 

             Скуратівська Я. Ірен Роздобудько: "Я відчуваю себе не так відомою, як потрібною" / Я. Скуратівська // День. – 2012. – 17-18 лют. – С. 23. 

             Терещенко Т. Ірен Роздобудько: "Писати книжку треба так, ніби граєш на роялі" / Т. Терещенкова // Березіль. – 2008. – № 3-4. – С. 6-14. 

     

    СЛОНЬОВСЬКА  ОЛЬГА  

             Поетеса, викладач, професор кафедри української літератури. Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Народилася 8 березня 1960 року в селі Ценява Коломийського району Івано-Франківської області. У співавторстві з професором Пасічником Є. А. Слоньовська О. написала і видала підручники "Українська література. 5 кл" (1998, 2000, 2002), "Українська література. 6 кл" (2000, 2002), "Українська література. 7 клас" (2002, 2004).

             У 2002 році вийшов друком диференційований буквар "Хрещатий барвінок" створений у співавторстві з академіком Стельмаховичем М. Г. при підтримці проректора з наукової роботи, а нині ректора Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Остафійчука Б. К.

             Слоньовська О.  є автором і співавтором посібників "Конспекти уроків з української літератури. Нове прочитання творів. 10 клас" (1997, 2000, 2002). "Конспекти уроків з української літератури. Нове прочитання творів. 11 клас" (2001, 2002), "Вивчення української літератури: методичні поради.

    Розробки уроків. Матеріали для інтеграції. 9 клас" (2004), "Вивчення української літератури: Методичні поради. Розробки уроків. Матеріали для інтеграції. 10 клас" (2004). Всього видано 28 книг, опубліковано майже сотню пошукових статей у фахових періодичних виданнях.

             Крім наукової праці, член Національної Спілки письменників України Ольга Володимирівна продовжує займатися літературною творчістю. У 2002 році вийшла друком збірка поезій "Соната для коханого".

             У 2004 році видано книгу поезій О. Слоньовської "Джоконда", яку відразу ж високо поцінували Микола Ільницький, Григорій Сивокінь, Євген Баран та інші критики й літературознавці. 

    Відзнаки:                                    

    • за вагомі наукові здобутки й активну громадянську позицію Ольга Слоньовська нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня;
    • лауреат міської премії ім. І. Франка (2003), м. Івано-Франківськ за книгу поезій "Соната для коханого";
    • літературна премія імені Бориса Нечерди  за збірку віршів "Джоконда" (2006);
    • лауреат І премії у номінації "Романи" конкурсу "Коронація слова-2012" за роман "Вві сні і наяву, або Дівчинка на кулі".

     

    "Вві сні і наяву, або Дівчинка  на кулі" 

             Як розповідає сама авторка: "...Я задумала роман із трьох частин. Зараз чомусь романом прийнято називати твори максимум на сто друкованих сторінок, але маю на увазі саме повнометражний роман. Перша книжка з трикнижжя – "Вві сні і наяву, або Дівчинка на кулі". Ще в рукописі твір читали Микола Ільшицький, Анатолій Дімаров, Галина Турелик, Неоніла Стефурак. Їхні оцінки дуже схвальні, а нині, звісно, тішуся й перемогою в конкурсі "Коронація слова".

             Цей роман – багато в чому автобіографічний – про дитину на тлі тоталітарної епохи. Подається зріз свого часу (1960-1970 рр.)  і саме очима ще не дорослої людини.

                Хороші дівчатка потрапляють у рай, погані – в історію. Оля була поганою: для мами, для школи – таким медалі не дають…Тож мала всі шанси або вскочити у халепу, або…щось змінити на цій кулі.

                 Якщо Бог поцілував дитину в тім'ячко, вона вистоїть, витримає всі випробування, - ось головна думка роману. Вже виношую задум другого роману, який поки що зветься «Студенти». Головна героїня – та сама, і вона вже подорослішала…"

                На питання: відомо, що поезія і проза – не просто різні жанри, а й різні способи осмислення дійсності, як поетеса із середини відчуває цю різницю? Зауважує: "...Між поезією і прозою дуже велика різниця. Хороший поет рідко

    буває хорошим прозаїком і навпаки. Успіх можливий тільки тоді, коли автор назавжди покидає дану царину й переходить в іншу. Пригадайте, чудовим поетом був Михайло Стельмах, а, покинувши писати лірику, став феноменальним прозаїком. Те саме – з Юрієм Андруховичем, Марією Матіос, Оксаною Забужко". 

    Список літератури 

             Багацька Л. Дівчина на кулі. Із короною / Л. Багацька // Україна молода. – 2012. – 7 черв. – С. 12. 

             Баран Є. Ольга Слоньовська : "Я перетворилась на холоднокровну амазонку…" / Є. Баран // Слово Просвіти. – 2010. – 4-10 берез. – С. 12. 

             Ольга Слоньовська [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.koronatsiya.com/pro-avtor-v/blog

              Югов В. Міф. Слово. Час. / В. Югов // Голос України. – 2010. – 24 верес. – С. 10-11. 

     

     

    СНЯДАНКО НАТАЛІЯ 

             Народилася у 1973 році. За освітою – філолог, закінчила Львівський та Франбурзький університети, за фахом – журналіст і перекладач з польської, німецької та російської.

             У студентські роки належала до жіночого літературного угрупування ММЮННА ТУГА (за першими літерами імен: Мар'яна Савка, Маріанна Кіяновська, Юлія Міщенко, Наталка Сняданко, Наталя Томків і Анна Середа; ТУГА "Товариство усамітнених графоманок").

             Друкуються у львівській та київській пресі ("Львівська газета", "Суботня пошта", "Дзеркало тижня"), журналах "Профиль-Украина" й "Український тиждень".

             Повість Наталки Сняданко "Колекція пристрастей, або Пригоди молодої українки" була опублікована у 2004 році в Польщі й одразу ж увійшла в десятку бестселерів. Ця книжка також перекладена і видана російською – "Колекція страстей". За словами Юрія Андруховича, "стала найцікавішим дебютом протягом останніх п'яти років. Польські літературознавці вважають повість "найдотепнішою пропозицією перекладеної польською української літератури".

             У 2005 році вийшла збірка оповідань Наталки Сняданко "Сезонний розпродаж блондинок". Роман "Синдром стерильності" (2006), як і її перша повість, був перекладений російською  і вийшов під назвою "Агатангел, или Синдром стерильности". "Чебрець у молоці" (2007), це книга про спогади, які ми всі пережили, але встигли забути. Почуття того часу мені захотілося зберегти, принаймні в своїй пам'яті…  так і з'явилась книжка": як сказала сама авторка. "Країна поламаних іграшок, та інші подорожі" (2008); "Комашина тарзанка" (2009), "Гербарій коханців" (2011).

             Наталка Сняданко – перекладач з німецької (Франк Кафка, Фрідріх Дюрренматт, Гюнтер Грасс, Юдит Герман, Стефан Цвитч), - польської (Чеслав Мілаш, Збігнев Герберт, Ярослав Івашкевич, Ян Бжехва)  та російської (Андрій Курков). 

    Відзнаки: 

    • дипломант "Вибір видавців - 2010" літературної премії "Коронація слова" за роман "Комашина тарзанка";
    • літературна премія імені Джозефа Конрада-Коженьовського 2011 року, засновником якої є Польський інститут у Києві.
    •  

    "Комашина тарзанка" 

             На творчий стиль і художній метод цієї авторки завжди впливала її журналістська вдача з постійною жагою перебування одночасно в кількох культурно-історичних просторах. У принципі, для жителів Галичини, ментально розірваних між двома східно-західними соціокультурними ландшафтами, це ніколи не було психологічною проблемою – живучи в Україні, подорожувати Європою. Авторка калейдоскопу побутово-родинних рефлексій, з яких твориться психологічно-ментальний простір її прози, взагалі вважає, що "життя – це літературний текст, який можна переписувати безліч разів".

             У своїй новій збірці "Комашина тарзанка", що складається з одноіменної повісті та кількох оповідань, Сняданко вдається до ще більш питомого методу фіксації спогадів – дитячих, юнацьких, загалом родинних – творячи, тим не менш, якусь побудову сюжету. Це листування головної героїні та її чоловіка. Про що ж вони пишуть у листах, поводячись ніби герої пісні Hotel California? Про що завгодно – від подружніх зрад до перших поцілунків.

             Не менш цікаве зосередження на соціально-психологічних проблемах – чи то родинного щастя, феміністичного горя, чи просто негараздів візового контролю – відбуваються у "топографічному" наборі оповідань Сняданко, котрі неабияк доповнюють основну повість її збірки. Вже самі їх назви говорять про спокусливо-екзотичний зміст цих життєвих спогадів, написаних з журналістською легкістю.

             Як каже сама авторка, зняти кіно за такою книгою було б непросто. В кращому випадку, воно нагадувало б французькі фільми п'ятидесятих років минулого століття, адже в ній немає діалогів, зате постійно звучить натянута струна внутрішнього голосу героїв.

    Список літератури 

             Голобородько Я. Дескрипція натур-нескінченності /  Я.  Голобородько // Слово і час. – 2011. – № 1. – С. 63-72. 

             Наталка Сняданко [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/

             Наталка Снядaнко "Комашина тарзанка" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dt.ua/CULTURE/natalka.snydanko.Komas.        

    Письменниця Наталка Сняданко // Шкільна  бібліотека. – 2010. – № 8. – С. 57-58. 

             Сняданко Наталія. Комашина тарзанка : повість, оповідання / Наталія Сняданко. – Харків : Фоліо, 2009. – 283 с.

    ЦИТАТИ 

                "Жіноча проза -  соціо-культурний феномен, що виникає в процесі опанування жінками публічного простору
     і виражається в появі літературних текстів, які описують світ, соціальний досвід і практики жінок очима  жінок" 
                                                                                                                                   О. Трофімова
     
              "Перша і головна заповідь письменника: не збреши. Здавалося б просто
    . Та саме вона, коли триматись її послідовно, й робить літературу небезпечною професією – як у альпініста або водолаза…" 

                                                                                                                                  Оксана Забужко 

               Треба чоловічої сили і мужності, щоб писати "жіночі романи" 

                                                                                                             Галина Тарасюк