|
Письменники-полтавці
в наукових дослідженнях та художній літературі
Анотований бібліографічний покажчик
З М І С Т
Письменники 19 ст.
Глібов Л. І.
Гребінка Є. П.
Котляревський І. П.
Мирний П.
Пчілка О.
Сковорода Г. С.
Тесленко А. Ю.
Письменники 20 ст.
Бразов Л. П.
Дімаров А. А.
Загребельний П. А.
Ковінька О. І.
Малик В. К.
Симоненко В. А.
Тютюнник Г. М.
ПИСЬМЕННИКИ 19 СТОЛІТТЯ
Глібов
Леонід Іванович
(05.03.1827 – 10.11.1893)
Найкращий український байкопис.
І. Франко
Бандура, О. М. Вивчення творчості Л. І. Глібова в школі / О. М. Бандура. – К. : Рад. школа, 1954. – 96 с.
В роботі аналізуються програмні байки, що вивчаються у 5-х, 6-х класах, поетична творчість поета, яка вивчається у 8-му класі: загальний огляд творчості, байки першого (50-60 рр.) та другого (80-90 рр.) періодів творчості, їх мова, особливості. Відмічаються літературні впливи на Глібова.
Деркач, Б. А. Леонід Глібов : життя і творчість / Б. А. Деркач. – К. : Дніпро, 1982. – 252 с.
У книзі ідеться про життєві дороги байкаря, його активну літературну і громадську діяльність на ниві журналістики. Автор аналізує твори поета російською мовою, його поетичну українську спадщину, твори для дітей, драматичні твори. Досліджує жанр байки, розвиток її в Україні та байкарську майстерність Л. Глібова.
Пільгук, І. Леонід Глібов : (до 150-річчя з дня народження) / І. Пільгук. – К. : Знання, 1977. – 48 с.
У брошурі розповідається про життєвий шлях письменника, детально розглядається його байкарська, лірична творчість та інші жанри. Згадані видання творчої спадщини байкаря та його послідовники.
Сиваченко, М. Леонід Глібов : дослідження і матеріали / М. Сиваченко, О. Деко. – К. : Дніпро, 1969. – 288 с.
У книзі представлені наукові дослідження про життя і творчість майстра української реалістичної літератури 19 ст. Подані листи, архівні документи, театральні рецензії, фейлетони, замітки. Дослідниками переглянуто ряд спірних питань щодо творчості байкаря із залученням літературних фактів. Чимало прогалин у його творчій біографії заповнено документами і матеріалами 70-х рр., які розкривають діяльність письменника на ниві драматургії, театральної критики та публіцистики.
Леонід Глібов // Зеров М. Українське письменство / упоряд. М. Сулима. – К., 2003. – С. 829-831, 978-981.
Матеріал – з приміток до книг "Поети пошевченківської пори" та "Байка і притча в українській літературі ХІХ-ХХ вв."
Після коротких біографічних відомостей літературознавець згадує деякі біографічні праці про байкаря, в яких розглянуті поетичні твори, сюжети байок та ін.
"Найкращий український байкопис" : (про Л. І. Глібова) // Юшко В. М. Література рідного краю. – Кременчук, 1998. – С. 29-33.
Краєзнавець називає населені пункти Полтавщини, де народився байкар, де проходило його дитинство, навчання, де почав писати ліричні вірші. Щоб отримати нові враження, він часто залишав батьківський хутір, відвідував навколишні села, бував у Ніжині, Кременчуці. Про те свідчать вірші тієї пори.
Той самий Глібов // Волосков В. Подорож Полтавщиною з монетою в руці. – Полтава, 2008. – С. 147-158.
Монета "Леонід Глібов" уведена в обіг 24 вересня 2002 р. Її автори: художник М. Кочубей, скульптор Р. Чайковський.
На краєзнавчому матеріалі автор описує життєвий шлях письменника. У селі Веселий Поділ, де він народився, відкрито пам'ятник йому. Щороку проходить Глібовське свято "веселої мудрості".
Художні твори
Самійленко В. Пам'яті Л. І. Глібова : [вірш] // Самійленко В. Прозові твори. Драматичні твори. Переспіви та переклади. Статті та спогади / вступ. ст., упоряд. і приміт. М. Г. Чорнопиского. – К., 1990. – С. 80-81; Самійленко В. Україні : лірика, гумор і сатира, драма. – К., 1992. – С. 56-57.
Гребінка
Євген Павлович
(02.02.1812 – 15.12.1848)
Як байкопис займає Гребінка перше місце в нашім письменництві.
І. Франко
Талановитий писатель російсько-український…
І. Франко
Деркач, Б. А. Євген Гребінка / Б. А. Деркач. – К. : Дніпро, 1974. – 148 с. – (Літературний портрет).
Кращі повісті й оповідання письменника 40-х років позначені викривальними тенденціями, сповнені гуманістичного співчуття до "маленької людини". Вони активно сприяли утвердженню "гоголівського начала" в російській літературі.
Особливо помітний слід залишив Є. Гребінка в українському літературному процесі передшевченківської доби. З його ім'ям пов'язаний подальший розвиток жанру байки в українському письменстві, яке з роками утверджувалося на позиціях критичного реалізму.
Про все це детально – в літературному портреті письменника, змальованому в нарисі.
Зубков, С. Д. Євген Павлович Гребінка : життя і творчість / С. Д. Зубков. – К. : Худ. література, 1962. – 210 с.
Серед попередників Т. Шевченка, хто утвердив критичний реалізм як певний художній метод, помітне місце в історії літератури належить Є. П. Гре-бінці. Свою творчість, зокрема поетичну, він розпочав українською і російською мовами, а в прозових творах перейшов виключно на російську.
У книзі детально аналізується творча спадщина письменника, з особливою увагою розглядаються українські байки та прозова спадщина.
Дотепний байкар : (про Є. Гребінку) // Юшко В. Література рідного краю. – Кременчук, 1998. – С. 45-47.
З 1834 р. і до останніх років свого життя байкар мешкав у Петербурзі, інколи приїжджаючи в Україну, зокрема і на Полтавщину. Під час своїх поїздок бував у Полтаві, Кременчуці, Пирятині, рідному Убіжищі.
Автор-краєзнавець дослідив один з таких візитів Є. Гребінки на батьківщину у 1843 р., назвав декого з його оточення.
Євген Гребінка (1812 – 1848) // Історія української літератури (Перші десятиріччя ХІХ століття) : підручник / П. П. Хропко, О. Д. Гнідан, П. І. Орлик та ін. – К., 1992. – С. 284-327.
У розділі детально поданий життєвий шлях письменника, рання творчість.
Окремо аналізуються байки, лірика, поема "Богдан", проза.
Переклади-травестії : Гулак-Артемовський, Гребінка. Є. П. Гребінка // Зеров М. Українське письменство / упоряд. М. Сулима. – К., 2003. – С. 61-71. 976-977.
Основна увага в публікаціях приділена перекладацькій діяльності Є. Гребінки, зокрема, поеми "Полтава" О. Пушкіна.
Українська ідея Євгена Гребінки // Ушкалов Л. Сковорода та інші : причинки до історії української літератури. – К., 2007. – С. 266-311.
У статті наведені різні погляди на характер і творчість Є. Гребінки. Для одних він – милий, скромний, добрий. Для інших – обмежений, боязливий, угодливий. До початку ХХ ст. його романси мали великий успіх. Інші джерела доводять, що деякі його твори мали недобру славу, звинувачували письменника у наслідуванні М. Гоголя.
Є. Гребінку називали патріотом України, кращим українським байкарем, він був організатором української літературної справи. А П. Зайцев відмічає його "неглибокий, нетривалий етнографічний український патріотизм".
В. Лесевич додає, що в силу колоніального становища України письменнику "підтримати серйозне ставлення до батьківщини та рідного народу було несила".
Шкурка, М. Романс Є. П. Гребінки "Очі чорнії": повернення на історичну батьківщину : 165-річчю романсу "Очі чорнії" присвячується // Рідний край. – 2009. - № 1(20). – С. 193-199.
З нагоди ювілею романсу у статті більш ґрунтовно висвітлена його історія: досліджена його присвята, названі автори музики, перші виконавці, поданий текст українською мовою поета і перекладача Ю. Титаренка.
Художні твори
Цибаньова, О. Євген Гребінка : життя славетних / О. Цибаньова. – К. : Молодь, 1972. – 303 с.
З повісті читач дізнається про далеких предків письменника, про його ще з дитинства захоплення народною піснею, казкою, легендами, ранній потяг до читання. Детально описано період навчання, перші проби пера, друзів юності, чиновницьку службу. Важливим стало розуміння того, що його покликання – література. З цікавістю читаються сторінки про знайомство і дружбу з Т.Г. Шевченком.
Степовим жайворонком звали Є. Гребінку. Довго довелося йому жити далеко від своєї домівки, але поховали його в рідному Убіжищі.
Котляревський
Іван Петрович
(09.09.1769 – 10.11.1838)
Котляревський належить до тих довгожителів планети,
які … переступають рубежі століть.
О. Гончар
Кирилюк, Є. Іван Котляревський : життя і творчість / Є. Кирилюк. – К. : Дніпро, 1981. – 287 с.
Подаючи розгорнуту біографію письменника, автор наводить цікаві факти, документальні матеріали, спогади. Аналізуючи художні твори, досліджує елементи реалізму, висвітлює процес вивчення спадщини, розвиток традицій класика української літератури.
Котляревський і Полтава : портрет поета на тлі міста. – Полтава : ФОП Говоров С. В., 2009. – 36 с.
Славетний батько української літератури увічнений полтавцями у бронзі та граніті, музейним комплексом, вулицею, школою, кінотеатром, бібліотекою, парком його імені. Його живий подих і "присутність" помітні всюди: у словах гімна Полтави, у багаторічній традиції весільних візитів до садиби Котляревського, в поетових словах на Білій Альтанці.
І. П. Котляревський у критиці та документах : збірник статей, рецензій, висловлювань. – К. : Держлітвидав України, 1959. – 214 с.
У трьох розділах книги поміщені статті, спогади, уривки з книг, листів російських і українських письменників, громадських діячів 19 – початку 20 ст. про І. П. Котляревського та його творчість. В різних оцінках творчості письменника яскраво виявилась боротьба за народність і реалізм літератури, що тоді відбувалася. Зокрема, йшла суперечка про можливість розвитку літератури на народній українській мові.
Нахлік, Є. Творчість Івана Котляревського: замовчувані інтерпретації, дискусійні проблеми, спроба нового прочитання : (з погляду літературних напрямів і течій) / Є. К. Нахлік. – Львів : ОЛІР, 1994. – 68 с.
Науковець розглядає твори класика крізь призму загальнолюдських цінностей, української національної ідеї, літературно-художніх напрямів і течій. Уперше детально розкриває характерні особливості сентименталізму.
Панасенко, Т. Іван Котляревський / Т. Панасенко. – Харків : Фоліо, 2010. – 88 с. – (Знамениті українці).
У книзі досліджується життєвий шлях знаменитого полтавця як воїна, як громадського діяча і як письменника.
Ротач, П. Іван Котляревський у листуванні. – Опішне : Укр. народознавст-во, 1997. – 336 с. : іл.
До уваги читачів – найповніша збірка листів класика української літератури до різних осіб та установ і листів до нього від письменників, істориків, адміністративних та церковних діячів, родичів та тих осіб, що цікавилися письменником після його смерті.
Ротач, П. Поклик через століття: І. П. Котляревський і Полтава : збірник статей і повідомлень / П. Ротач. – Полтава : Дивосвіт, 2003. – 200 с.
Відомий полтавський літературознавець висвітлив роль і значення І. П. Котляревського в розвитку культури рідного міста, розповів про дослідни-ків його творчості та вшанування його пам'яті на Полтавщині.
Творчість Івана Котляревського в контексті сучасної філології : збірник наукових праць. – К. : Наук. думка, 1990. – 208 с.
Усьому світові поет показав своїми творами багатство та красу, гнучкість і барвистість українського слова. У збірнику розглянуто питання засобів мови, реалізм І.П. Котляревського, боротьбу навколо його творчої спадщини. Аналізуються постановки п'єс в різних країнах, стиль художнього оформлення видань, народнопісенні джерела п'єси "Наталка-Полтавка".
Хропко, П. П. Іван Петрович Котляревський : літературний портрет / П. П. Хропко. – Харків : Худ. література, 1961. – 93 с.
Після подачі біографії письменника автор ґрунтовно аналізує його твори, вказуючи на те нове, внесене ним в українську літературу: новий ідейний зміст творів, звернення до джерел народної мови, використання скарбів фольклору, створення таких нових жанрів, як велика бурлескно-травестійна поема і комічна опера.
Шевчук, В. О. Вершинний твір українського бароко : літературознавче дослідження "Енеїди" І. Котляревського / В. О. Шевчук. – 2-ге вид. – К. : Веселка, 2005. – 38 с.
Відомий літературознавець, енциклопедист показав "Енеїду" в широкому загальнолітературному контексті XVIII ст., розгадав її шифри, озвучив головну
ідею епохального твору – протест проти зруйнування царатом Української Козацької держави, віра у воскресіння України.
Котляревський // Єфремов С. О. Літературно-критичні статті. – К., 1993. – С. 121-140.
Розглядаючи значення основоположника української літератури в історії громадського руху в Україні, автор звертає увагу на три моменти в його творчості, а саме: на зв'язок письменника з попередніми набутками української літератури, на яких зародилась його свідомість, на силу його свідомості і на наслідки її та вплив на формування національної ідеї й руху в Україні.
Художні твори
Левін, Б. Веселий мудрець : роман / Б. Левін. – К. : Дніпро, 1990. – 797 с.
Пільгук, І. Грозовий ранок : повість / І. Пільгук. – К., 1979. – С. 9-180.
Стрепет, В. Над Дунаєм, над рікою : істор. повість. – К. : Веселка, 1967. – 240 с.
Франко, І. І. Котляревський : [вірш] // Полтавщина в літературному просторі й часі. – Полтава, 2007. – С. 128.
Сосюра, В. І.П. Котляревському : [вірш] // там же, с. 133.
Голобородько, Т. Будинок Котляревського в Полтаві : [вірш] // там, же, с. 213-214.
Вороний, М. Іванові Котляревському : [вірш] // Акорди : антологія української лірики від смерті Шевченка. – К., 2005. – С. 277-279.
Гарін, Ф. Садиба Котляревського : [вірш] // Рідний край. – 2003. - № 2 (9) – с. 7; Гарін Ф. Вибране : поезії. – Х., 1984. – С. 139-140.
Голобородько, Т. У Котляревського світиться вікно : [вірш] // Рідний край. – 2003. – № 2. – С. 8.
Зеров, М. Іванів гай у Полтаві : [вірш] // Рідний край. – 2002. – № 1 (6). – С. 24.
Максименко, М. Івану Котляревському : [вірш] // Молода громада. – 1998. – 18 верес. – с. 3; Полтавський вісник. – 2008. – 8 лют. – С. 24.
Тарасенко, В. Іванові Котляревському : [вірш] // Рідний край. – 2003. – № 2. – С. 8.
Чуб, Д. Іванові Котляревському : [вірш] // Молода Україна. – 1994. – № 5-6. – С. 1.
Шнапер, Г. Пам'ятник поету : [вірш] // Полтавський вісник. – 2003. – 29 серп. - С. 6.
Мирний Панас
(Іван Якович Рудченко)
(13.05.1849 – 28.01.1920)
Ви найбільш шанований мною письменник український, сила і краса літератури нашої.
М. Коцюбинський
Грицай, М. С. Панас Мирний : нарис життя і творчості / М. С. Грицай. - К. : Дніпро, 1986. – 191 с. – (Літературні портрети).
П. Мирний – автор високохудожніх романів, повістей, оповідань. Йому належать поетичні і драматичні твори. Кращі з них увійшли в скарбницю світової літератури. Вони — про життя селянства до реформи і після неї, про проникнення капіталізму в село, "ходіння інтелігенції в народ", народницький рух, долю жінки.
Панас Мирний. Життя і творчість у фотографіях, ілюстраціях, доку-ментах / авт. - упоряд. Є. Є. Радченко, О. І. Володарець. – К. : Рад. школа, 1983. – 158 с.
В альбомі зібрані фото, ілюстрації, документи, уривки з художніх і публіцистичних творів і листів письменника, вислови про його творчість відомих письменників і дослідників, подані короткі відомості про видання його творів та вшанування пам'яті.
Полтава в житті Панаса Мирного. – Полтава : ФОП Говоров С. В., 2010. – 36 с.
22-річним юнаком приїхав П. Мирний в омріяне місто. Оселився, ходив на службу, брав участь у заборонених владою масових заходах. Тут розкрився його письменницький талант, тут вів активну громадську роботу. Тут закохався, оженився, виховав трьох синів. Тут, у Полтаві згасла його зоря, тут його могила…
Черкаський, В. М. Художній світ Панаса Мирного / В. М. Черкаський. – К. : Дніпро, 1989. – 351 с.
До появи корифея української прози нова українська література стала уже фактом. П. Мирний став основоположником реалістичного роману. У книзі розглядаються ідейно-тематичний горизонт його творчості, структурні особливості творів, глибокий психологізм і суворий реалізм у зображенні героїв, їх побуту, народність і поетичність мови, а також вплив поетики письменника на українську прозу.
Панас Мирний : критично-біографічний нарис // Єфремов С. Вибране : статті, наукові розвідки, монографії. - К., 2002. – С. 494-678.
Монографія про П. Мирного належить до кращих та маловідомих розвідок автора. В ній він подає історичну довідку епохи, наводить листи, посилається на висловлювання сучасників П. Мирного про його творчість.
"Український Лев Толстой" // Волосков В. Подорож Полтавщиною з монетою в руці. – Полтава, 2008. – С. 70-80.
Монета "Панас Мирний" введена в обіг 7 травня 1999 р. Автори: художник О. Івахненко, скульптори В. Атаманчук, В. Дем'яненко. У публікації названі місця на Полтавщині, де народився, жив і працював письменник – Миргород, Гадяч, Полтава. Особливо детально описаний полтавський період його життя.
Художні твори
Медуниця, М. Брати і побратими : роман / М. Медуниця. – К. : Рад. письменник, 1990. – 422 с.
Тарасенко, В. О. Апостол праведної ліри : поема / В. О. Тарасенко. – Полтава : Полтавський літератор, 2002. – 56 с.
Колісник, М. На садибі Панаса Мирного : [вірш] // Зоря Полтавщини. – 1998. – 2 верес. – С. 3.
Мирний, В. Вогонь Панаса Мирного : [вірш] // Мирний В. Сурмачка : поезії 1999-2002 років. – Полтава, 2002. – С. 6-7; Полтавська Думка. – 2002. – 10 трав. – С. 11; Рідний край. – 1999. - № 1. – С. 20.
Пчілка Олена
(Косач-Драгоманова Ольга Петрівна)
(29.06. (17.06) 1849 – 04.10.1930)
Її кипуча енергія і працьовитість були поєднані не тільки з літературним хистом і здібностями, а й з надзвичайною принци-повістю, сміливістю, наполегливістю та патріотичною самосвідомістю.
П. Одарченко
Дрофань, Л. Берегиня / Л. Дрофань. – К. : Молодь, 2004. – 206 с.
Олена Пчілка – берегиня української культури. А ще вона – письменниця, перекладач, науковець, педагог, редактор, видавець. Про неї довго було мало відомо, її звинувачували у крайньому націоналізмі, безкомпромісності. У книзі велика увага приділена освітленню її творчості, громадсько-культурного життя. Розповідь про родинні, сімейні стосунки доповнюють численні фото. Показане драматичне життя продовжувачів славного роду Драгоманових-Косачів. У книгу вміщені маловідомі твори, нотатки, листи О. Пчілки.
Шанько, Г. Непідвладна забуттю. Життя і творчість Олени Пчілки / Г. Шанько. – Полтава : Рік, 1999. – 222 с.
На основі багатьох першоджерел, історичних фактів висвітлено складний життєвий шлях і вагому літературну спадщину талановитої особистості, української письменниці. Як формувалась її особистість читач зрозуміє з назв розділів книги: "Животоки"; "Родове, заповітне"; "У вирі бентежної юності"; "Крізь вихори життя"; "Терпкі вітровії"; "В обороні духовності нації"; "Незламність волі"; "На благословенній землі родоводу"; "Не зраджувала обраним ідеалам" та ін.
"Відома всьому народові" // Костенко М. Над темним хлібом душі : пошук. Критика. Есе. – Полтава. 2009. – С. 84-88.
Ця публікація – рецензія на третє видання творів О. Пчілки. В ній автор дав загальну характеристику її творчості і розглянув деякі твори окремо.
Одарченко, П. Олена Пчілка // Українки в історії / за заг. ред. В. Борисенко. – К., 2004. – С. 176-181.
У своїй статті автор найбільше говорить про письменницю як про зразкову матір шістьох дітей, науковця-етнографа, самовідданого борця за українську національну справу.
Олена Пчілка. В обіймах народної стихії // Костенко А. Леся Українка. – К., 2006. – С. 14-17.
В драгоманівській родині в Гадячі міцно трималися демократичні традиції, завжди були в пошані рідна мова і рідна пісня. "З появи на світ і до пансіону в Києві О. Пчілка жила в обіймах українсько-народної стихії", - відмічає відомий літературознавець.
Олена Пчілка: дорогою на ешафот // Іванченко Р. Я повертаю Україні те, що в неї вкрадено : статті. Нариси. Роздуми. – К., 2005. – С. 128-136.
Науковець у своїй праці повертає призабуте ім'я жінки-інтелектуалки, якій довелось жити і працювати у складні часи в історії української культури, в часи жорстоких заходів проти вільнодумства, коли переслідувались талановиті прогресивні українці, коли українське в Україні культивувалось як другорядне. Ольга Петрівна виступала як один з протестантів проти цього, свідомо пішла на цей ешафот.
Літературну творчість письменниці автор вважає другим її подвигом в тогочасну добу, відмічає подвижницьку її працю як видавця і публіциста.
Ольга Косачева (Олена Пчілка) // Луговий О. Визначне жіноцтво України. – К., 2007. – С. 150-152.
Українець з Канади коротко простежив життєвий шлях письменниці, зауваживши, що вона – представник вже другого українського шляхетного роду, всі члени якого працювали на літературній ниві.
Вертій, О. Сторінка із життя Олени Пчілки // Рідний край. – 2010. – № 2 (23). – С. 207-210.
У публікації наведена заява О. Пчілки до Української Головнауки про повернення їй садиби Драгоманових у Гадячі та листування з різними інстанціями з цього приводу. Цінність матеріалів у тому, що вони характеризують становище письменниці наприкінці 20-х рр. минулого століття, а також ставлення до неї чиновників Народного Комісаріату Освіти України, інших радянських чиновників.
Сковорода
Григорій Савович
(03.12.1722 – 09.11.1794)
Його поезія та філософія – це найвищий злет українського літера-турного бароко.
Л. Ушкалов
Булда, М. Мудрець з Чорнухинського краю / М. І. Булда. – 2-ге вид., доп. і переробл. – Чорнухи, 2006. – 48 с.
Розповідаючи про встановлення місця народження Г. Сковороди, його років навчання, вчителювання, викладацької роботи, автор покладається на роботи відомих дослідників життя і творчості поета і філософа.
Григорій Сковорода. 250 : матеріали про відзначення 250-річчя з дня народження / упоряд. І. П. Стогній, П. Ю. Шаботин. – К. : Наук. думка, 1975. – 256 с.
Збірник містить повідомлення про встановлення меморіальних дошок, відкриття музеїв Г. Сковороди, промови на урочистих засіданнях у Києві і Москві з нагоди ювілею філософа і письменника, доповіді про його творчість і творчу спадщину.
Зуб, Т. Велетень думки і слова : до 240-річчя від дня народження та 200-річчя з дня смерті видатного українського філософа-гуманіста і поета Г. С. Ско-вороди. – Полтава : Криниця, 1992. – 38 с.
Дитинство, перші життєві битви, шляхи Слобожанщини, теорія виховання та основні її етапи за Сковородою – зміст книги чорнухинського краєзнавця.
Стадниченко, В. Іду за Сковородою: сповідь у любові до вчителя : повість-подорож / В. Стадниченко. – К. : Криниця, 2002. – 176 с. : портр.
Уродженець Полтавщини, автор книги не міг не пройти дорогами славного земляка, збагачуючись розповідями людей, які вивчають життя поета і філософа.
Ушкалов, Л. Сковорода та інші : причинки до історії української літератури / Л. Ушкалов. – К. : Факт, 2007. – 552 с. – (Сер. "Висока полиця").
Г. Сковороду автор вважає символом української духовної традиції від давнини до сьогодення. Подаючи матеріал про Т. Шевченка, І. Франка,
Д. Чижевського, О. Забужко та ін., він повертається до Г. Сковороди, бо розглядає його як свого роду "мірило всіх речей" на терені українського літературознавства та інтелектуальної традиції.
Шевчук, В. О. Пізнаний і непізнаний Сфінкс: Григорій Сковорода сучасними очима : розмисли / В. О. Шевчук. – К. : Вид-во ПУЛЬСАРИ, 2008. – 528 с. : іл. – (Українці у світовій цивілізації).
Поєднавши відомі і невідомі факти про життя і творчість філософа, автор подає найдокладнішу біографію мислителя. Скоригувавши своїх попередників, окремо розглядає його прообразність як художній метод, особливо докладно здійснює аналіз його поезії, байок, притч, листів.
"Благословенні ви, сліди мандрівника Сковороди!" // Волосков В. Подо-рож Полтавщиною з монетою в руці. – Полтава, 2008. – С. 90-100.
Монета "Григорій Сковорода" уведена в обіг 21 червня 1996 р. тиражем 10 тис. екземплярів. Автори: художники О. Івахненко і Т. Прохорова, скульптори О. Хазов і В. Харламов.
У публікації змальована мала батьківщина письменника – Чорнухи, його родина. Коротко подане подальше його життя і вшанування пам'яті як на Полтавщині, так і в інших місцях України.
Роль Г. С. Сковороди в становленні нової української мови //
Безобразова Л. Вибране : збірник статей. – Полтава, 2008. – С. 26-30.
Викладаючи курс піїтики, Г. Сковорода прагнув, щоб вона була зрозумілою для учнів. У творчості почав реформувати церковнослов'янську мову. Він лише готував грунт для створення літературної мови, але у головних своїх творах він майже сучасний, зазначає автор публікації.
Григорій Сковорода (1722-1794) // Жулинський М. Слово і доля : навч. посібник. – К., 2006. – С. 20-32.
Стаття, у якій здійснено систематизований, ґрунтовний аналіз творчості філософа і письменника, доповнена його афоризмами, діалогами.
Художні твори
Драч, І. Григорій Сковорода : повість / І. Драч, С. Кримський, Я. Попо-вич. – К. : Молодь, 1984. – 214 с. : іл. – (Серія біографічних творів "Уславлені імена")
Іваничук, Р. Журавлиний крик : роман. – К. : ТАСТ-М; Харків : Світовид, 2001. – 383 с.
Ковалинський, М. Блискавиця темної ночі : повість / М. Ковалинський. – К. : Веселка, 1972. – 152 с. : іл.
Підпалий, В. Сковородинівські думи : поезії / Володимир Олексійович Підпалий. – К. : Веселка, 2002. – 47 с.
Пільгук, І. Дуби шумлять : біографічні повісті / І. Пільчук. – К. : Дніпро, 1990. – 572 с.
Гарін, Ф. Мандрує світом його слава : [вірш] // Гарін Ф. Вибране : поезії. – Харків, 1984. – С. 26.
Клен, Ю. Сковорода : [вірш] // Хаустова С. Українська література : навч.-метод. посібник. – Харків, 2007. – С. 56.
Мосендз, Л. Міневра // Дерево пам'яті : книга укр. істор. оповідань. – К., 1995. – Вип. 4. – С. 141-147.
Осяяння : повість // Шевчук В. Під вічним небом : повісті. – К., 1985. – С. 69-127.
Перепеляк, І. Григорій Сковорода : [поезія] // Рідний край. – 2010. - № 1 (22). – С. 14-15; Літературна Україна. – 2010. – 11 берез. – С. 5.
Предтеча : роман // Шевчук В. Предтеча : романи. – К., 1982. – С. 17-261.
У череві апокаліптичного звіра : оповідання // Шевчук В. У череві апокаліптичного звіра : істор. повісті та оповідання. – К., 1995. – С. 171-187.
Тесленко
Архип Юхимович
(02.03(18.02). 1882 – 28(15).06.1911)
Правда, гірка й трагічна правда народного життя стала головним героєм його талановитих, виболених, вистраж-данних творів.
О. Гончар
Твори Архипа Тесленка народ прийняв на вічне збереження, на нове й нове про-читання.
О. Гончар
Півторадні, В. І. Архип Тесленко : життя і творчість / В. І. Півторадні. – К. : Дніпро, 1982. – 171 с.
Досліджуючи життя і творчість письменника, автор показав його шукання себе в життєвому революційному вирі початку 20 ст., формування його світогляду, літературні пошуки, можливості на громадсько-культурній ниві. Залучаючи архівні матеріали, частина яких публікується вперше, розкриває особливості художньої манери митця.
Сидоренко, В. С. Вивчення творчості Архипа Тесленка : посібник для вчителів / В. С. Сидоренко. – К. : Рад. школа, 1979. – 104 с.
Учитель української мови, автор на основі свого власного досвіду аналізує кращі твори письменника, дає методичні поради до вивчення оповідань "Школяр", "У схимника" (4-й та 7-й класи), а також повісті "Страчене життя" та оповідання "Любов до ближнього". Показує риси майстерності і своєрідність стилю А. Тесленка.
Страчене життя // Єфремов С. О. Літературно-критичні статті. – К., 1993. – С. 244-253.
Автор статті доводить, що всі твори А. Тесленка у певній мірі віддзеркалюють його власне життя. Для їх сюжетів він брав типові епізоди і ситуації зі своєї біографії і цілого гурту людей. За письменником стояли мільйони таких, як він.
ПИСЬМЕННИКИ 20 СТОЛІТТЯ
Бразов
Леонід Петрович
(09.11.1916 – 04.04.1997)
У прозових творах Л. Бразова останнього 30-ліття – глибокий пласт життєвих спостережень, без котрих характеристика епохи просто неповна.
М. Костенко
Бразов Леонід. Батько. – Полтава : АСМІ, 2006. – 408 с.
Видання містить дослідження окремих сторінок біографії письменника, розвідки істориків, філософів, педагогів, літературознавців, мовознавців, присвячені його творчості, спогади про нього, бібліографію його творів, велику кількість фотографій.
Гарт далеких днів / упоряд. Л. Л. Безобразова. – Полтава : АСМІ, 2008. – 320 с. : іл.
У книзі подана повість Л. Бразова "В ті далекі дні" ("Перший гарт"), а також наукові розвідки істориків, мовознавців, літературознавців, в яких розглянуті такі питання, як авторське уявлення і життєві реалії війни в повісті, проблематика, мовно-стилістичні особливості твору, природа і пейзаж та ін. Крім того, подані біографічні відомості про письменника та фото з сімейного альбому.
Безобразова, Л. Наш земляк Леонід Бразов // Рідний край. – 2010. –
№ 2(23). – С. 231-235.
Науковець, дочка письменника глибоко вивчила свій родовід і з теплотою досліджує біографію батька, дивуючись великій кількості щасливих збігів, поворотів долі, яка берегла його, аби він міг виконати своє життєве призначення. А були і арешти, і три роки війни на передовій, і поранення. Його творчість вона ділить на кілька напрямків: воєнний, давня минувшина, сьогодення.
Дяченко, А. Марта, Юлія, Ольга та інші у творах Леоніда Бразова // Слов'янський збірник. – Полтава, 2007. – Вип. 6. – С. 279-286.
Дослідник, літературознавець детально зупиняється на характеристиці трьох провідних жіночих художніх образів прози Л. Бразова, доповнивши їх кількома образами з числа другорядних. Це, в основному, молоді люди, сучасники письменника 50-80-х років ХХ століття (твори: "Вперше і востаннє", "Розсіяне світло", "Надто пізно").
Зуєнко, М. Сюжет виховання душі у повісті "Паралельний світ" Леоніда Бразова // Слов'янський збірник. – Полтава, 2008. – Вип. 7. – С. 386-391.
Назва "Паралельний світ" символічна і по-різному тлумачиться героями повісті. Насправді ж це – внутрішній світ людини, її духовне життя. "Паралельний світ" – це створений кожним власний психологічний простір, який людина оберігає від соціуму. Автор детально досліджує характери героїв цього твору.
Свідок на суді історії // Костенко М. Над темним хлібом душі : пошук. Критика. Есе. – Полтава, 2009. – С. 310-364.
Поданий матеріал – це добірка літературознавчих праць М. Костенка про творчий шлях одного з майстрів військової тематики Л. П. Бразова. Аналізуючи його повісті і оповідання, автор показує письменника як історика війни.
Ніколенко, О. Відлуння голосу Леоніда Бразова // Рідний край. – 2008. - № 1 (18). – С. 196-204.
Таку назву мала Всеукраїнська наукова конференція, присвячена 90-річчю від дня народження письменника, матеріали якої поміщені в даній статті. Бібліографія про митця становить майже 150 позицій. Книги його виходили 50-70-тисячними тиражами.
Низка доповідей була присвячена проблематиці творів та з'ясуванню місця письменника в історичному та літературному контексті.
Пащенко, В. Народився під щасливою зіркою : (одна сторінка з біогра-фії Леоніда Бразова) // Слов'янський збірник. – Полтава, 2006. – Вип. 5. – С. 262-276.
Науковець скрупульозно дослідив архівні матеріали кримінальної справи № 8639-с Л. Бразова, порушеної у квітні 1938 р. Тоді студент був виключений з комсомолу, арештований ніби-то за належність до "контрреволюційної троцькістської терористичної організації".
Художні твори
Казидуб, В. Л. П. Бразову : [вірш] // Бразов Леонід. Батько. – Полтава, 2006. – С. 367.
Костенко М. Крок у ногу (Пам'яті Леоніда Бразова) : [вірш] // Гарт далеких днів / упоряд. Л. Л. Безобразова. – Полтава, 2008. – С. 11-12; Костенко М. Над темним хлібом душі : пошук. Критика. Есе. – Полтава, 2009. – С. 348.
Дімаров
Анатолій Андрійович
17.05.1922 р. н.
Дімаров уособлює… еталон добросо-вісності у ставленні до літературного ремесла.
М. Слабошпицький
Люблю Дімаровські містифікації,
Його пречисту прозу, мов янтар.
Його дотепні, мудрі публікації, -
То, безперечно, Божий дар.
О. Жолдак
[А. Дімаров "Зінське щеня" (К. : Рад. письменник, 1969)] //
Сивокінь Г. М. Від аналізу до прогнозу : літературно-художній пошук і позиція критика. – К., 1990. – С. 103-110.
Літературознавець простежує певну спільність підходів до зображення сільської людини у А. Дімарова і В. Шукшина. Вони близькі в баченні як позитивних, так і негативних рис сільського життя.
Кодак, М. Карнавально-трагічний дух життя // Київ. – 2004. – № 11-12. – С. 168-169.
Доктор філол. наук аналізує повісті "Молитва по Марії", "Поема про камінь", відмічаючи мистецтво стислого, спресованого повістування у А. Дімарова.
Слабошпицький, М. Про Анатолія Дімарова, який схожий на свої книги // Київ. – 2002. – № 4-5. – С. 127-129.
Автор своєю публікацією доповнює сказане А. Дімаровим про себе у своїх мемуарах "Прожити і розповісти". Великий життєлюб, вигадливий містифікатор, цікавий, дотепний оповідач, не прогнозований і винахідливий, він у всі часи був таким, хоч інколи за це ускладнювалась його службова кар'єра, страждала репутація.
Штонь, Г. Великий оповідач : до 80-річчя від дня народження Анатолія Дімарова // Дивослово. – 2002. – № 5. – С. 58-60.
Про багато чого в собі і навколишньому житті ми не знали б без правдивої прози А. Дімарова. Тоді, як інші письменники пишуть, він у своїх творах – розповідає. Розповіді ці – різножанрові: про рідне, земне, українське. Унікальність в тому, що він повернув свій стиль до народної літератури. Краще за нього про українську душу, про наше духовно-звичаєве автохтонство ніхто на сьогодні не розповість, впевнений автор публікації.
Художні твори
Базилевський, В. Агат : (вірш, присвячений Дімарову) // Літературна Україна. – 2002. – 23 трав. – С. 6.
Жиленко І. Дімаров – прози володаров… : [вірш] // Слово і час. – 1999. - № 3. – С. 96.
Загребельний
Павло Архипович
(25.08.1924 – 03.02.2009)
Важко знайти в нашій сучасній літературі більш відкритого і доступного для дослідників літератора, як Павло Загребельний.
В. Яворівський
Павло Загребельний з тих, які народ-жуються раз на століття.
А. Дімаров
Дончик, В. Г. Істина – особистість: проза Павла Загребельного : літературно-критичний нарис / В. Г. Дончик. – К. : Рад. письменник, 1984. – 284 с. : іл.
Автор досліджує творчу біографію письменника від ранніх книжок новел до романів початку 80-х рр. Особлива увага приділена творам "Диво", "З погляду вічності", "Первоміст", "Смерть у Києві", "Розгін", "Левине серце", "Я, Богдан" та ін.
Фащенко, В. Павло Загребельний : нарис творчості / В. Фащенко. – К. : Дніпро, 1984. – 207 с. – (Літературний портрет).
П. Загребельний – незвичайний, енциклопедично освічений читач і оригінальний письменник широкого творчого діапазону. Досліджуючи проблеми війни і миру, сягаючи в таємниці історичних хронік і психології людей, глибоко цікавлячись архітектурою, живописом, металургією та ін., він відтворив у своїх романах багатогранне життя Київської русі, Османської імперії і України.
Шаховський, С. М. Романи Павла Загребельного : літературно-критичний нарис / С. М. Шаховський. – К. : Рад. письменник, 1974. – 175 с.
У книзі ідеться про П. Загребельного спочатку як оглядача літературного процесу 60-70-х рр. Далі автор розглядає воєнно-патріотичну творчість письменника, історичний роман та робітничу тему в його творах.
Дончик, В. Павло Загребельний // Історія української літератури ХХ століття : у 2-х кн. : підручник / за ред. В.Г. Дончика. – К., 1998. – Кн. 2. – С. 289-296.
Автор докладно аналізує романи письменника. В кожному з них відкриває нові сторони його таланту: чи то розповідний хист, чи оригінальний стиль, чи цікаві і добре розроблені змістовні характери та ін.
Художні твори
Драч, І. Загребельного – сороковини : [вірш] // Літературна Україна. – 2011. – 28 квіт. – С. 8.
Чемерис, В. В зоні змієносця : роман-придибенція // Вітчизна. – 2004. - № 3-4. – С. 14-69.
Чіп, Б. Ще трохи, і не стане богів : [вірш] // Літературна Україна. – 2009. – 26 берез. – С. 5.
Ковінька
Олександр Іванович
(14.01.1900 – 25.07.1985)
Сміх мій із життя! Весь свій гумор черпаю з народного джерела, і звідки беру, туди й віддаю.
О. Ковінька
Зуб, І. Олександр Ковінька (1900-1985) // Історія української літератури ХХ століття : у 2-х кн. : підручник / за ред.. В.Г. Дончика. – К., 1998. – Кн. 2. – С. 368-370.
Майстер коротких форм, О. Ковінька тяжів до творення сатирико-гумористичного епосу. Зосереджувався він переважно на конфліктах і негараздах тогочасного сільського життя, часто звертався до комічних бувальщин, жартів, фразеологізмів і прислів'їв.
І смішненьке, і гірке – усього було в житті О. Ковіньки // Наливайко І. Перегортаючи сторінки життя. – Полтава, 2010. – С. 17-21.
Журналіст і краєзнавець згадує О. Ковіньку як людину творчу, діяльну як на журналістській ниві, так і як депутата обласної ради багатьох скликань.
Бобровська, Т. О. Ковінька та Є. Дудар: взаємозв'язок традицій і новаторство // Рідний край. – 2000. - № 1 (2). – С. 74-77.
Художня переробка народних бувальщин, легенд – зразок вдалого використання гумористами українських комічних традицій. Авторка відмічає також новаторський підхід до реалізації сільської теми в їх сатирі та ін.
Олександр Ковінька // … З порога смерті : письменники України – жертви сталінських репресій / авт. кол.: Бойко Л. С. та ін.; упоряд. О. Г. Мусієнко. – К., 1991. – Вип. 1. – С. 248-251.
Цінність книги в тому, що в ній вперше названо письменників України, жертв сталінських репресій. Поряд з короткими відомостями про О. Ковіньку наведено постанову про його обвинувачення у приналежності до вигаданої контрреволюційної організації.
Про Олександра Ковіньку // Мирний В. Вибране : поезія, проза. – Полтава, 1995. – С. 168-170.
У своїх спогадах письменник відмітив слово, стиль і мову О. Ковіньки, справжнього гумористичного самородка.
Радько, Г. Олександр Ковінька: "Зникає усмішка, тікає сміх" // Рідний край. – 2000. – № 1 (2). – С. 77-79.
Науковець аналізує серйозність сміху гумориста за природою, який тяжіє до творчої манери О. Вишні, що ґрунтується і на народному гуморі, і на ліриці.
Чорногуз, О. Старійшина гумористичного цеху : (до 80-річчя від дня народження О.І. Ковіньки) // Наука і культура. Україна 1980 : щорічник. – К., 1981. – С. 537-541.
Чесний і справедливий в житті і в роботі, О. Ковінька мав моральне право сміятися з інших, стверджує автор у своїй статті, бо позицією сатирика була принциповість. Він був борцем, воював з обивательством, самовдоволенням, проти дрімоти, бездушності.
Усі твори його пройняті лагідно-журливим гумором і народним жартом.
Художні твори
Жолдак, О. Олександр Ковінька : з новорічних інтерв'ю // Жолдак О. Щоб не журився колос : лірика, гумор, пародії. – К., 1995. – С. 190.
Олександру Ковіньці : присвята // Жолдак О. Рівновага. – К., 1978. – С. 154.
Малик (Сиченко)
Володимир Кирилович
(21.02.1921 – 31.08.1998)
Всі свої найголовніші твори я написав з одною метою – виправити духовний хребет нашого народу.
В. Малик
Козюра, І. В. Володимир Малик : життя і творчість / І. В. Козюра,
В. М. Козюра. – Полтава : АСМІ, 2003. – 132 с.
"Вітчизни гідний син", "Майстер літературного цеху", "Невтомний трудівник", "Козацький Дюма" – це неповний перелік епітетів, якими нагороджували журналісти, письменники, приятелі В. Малика. Книга містить розповіді про письменника декого з них. Доповнюють видання списки основних видань творів В. Малика та літератури про його життя і творчість.
Уроки Володимира Малика : (сучасники про письменника і його творчість). – Полтава, 2005. – 155 с.
Видання містить статті письменників, літературознавців, друзів, учнів Майстра, в яких вони діляться своїми спогадами про В. Малика, завдячують йому за уроки, дають аналіз його творчості. Особливо детальна характеристика творів подана у публікаціях науковців К. Волинського та С. Лучканина.
Козюра, І., Козюра, В. Вітчизни гідний син // Рідний край. – 2001. – № 1(4). – С. 116-119.
Автори публікації простежують процес формування особистості письменника. Палкий патріот України, своїми творами він відкривав приховану правду історії. За це отримував критику і звинувачення. Доводилось писати "езоповою мовою", писати для дітей у пригодницькому жанрі.
Виваженість думки, чистота помислів, виняткова щирість і чесність були характерними рисами В. Малика.
Ромащенко, Л. Чумацький шлях історичної прози // Українська мова та література. – 2004. – Ч.15 (квіт.). – С. 7-10.
Канд. філол. наук відмічає, що творчість В. Малика обійдена увагою дослідників. Можливо тому, що діє стереотип пасивного ставлення до історичної прози для молоді. А письменник чи не вперше в сучасній українській прозі художньо досліджує генеалогію свого героя. Далі автор статті досліджує сюжетну канву та образну систему роману "Чумацький шлях".
Художні твори
Нетеса, М. "Кого в Гребінці не спитаю…" [вірш] // Козюра І., Козюра М. Володимир Малик : життя і творчість. – Полтава, 2003. – С. 95.
Плотникова, Р. Автограф : [вірш] // Уроки Володимира Малика : (сучасники про письменника і його творчість). – Полтава, 2005. – С. 104.
Хало, О. З думою про Володимира Малика : [вірш] // там же, с. 129-130.
Симоненко
Василь Андрійович
(08.01.1935 – 01.12.1963)
… він висловив характерне для багатьох, спраглими вустами виспівав юність свого покоління, став чистим, непідкупним сумлінням своїх ровесників…
О. Гончар
Василь Симоненко: філософія почуття // Моренець В. На відстані серця : літературно-критичні статті, нариси, есе. – К., 1986. – С. 82-105.
Поезія В. Симоненка рвійна, чуттєва, контрастна, і в той же час – глибоко аналітична, чиста в меті і мислі, народжена напруженою думкою. Автор у своїй публікації роздумує над його творчістю, шукає точки поєднання різних духовних начал у поетичному світі поета, з'ясовує, якою закономірністю поєднані суто юнацька емоційність світосприймання і логічна завершеність поетичної ідеї, концептуальність вірша.
Відкриття Василя Симоненка : один рядок з бібліографії // Коваль В. Серце моє в колючому дроті… : есе. Спогади. Документи / передм. Б. Олійника. – К., 2005. – С. 535-552.
"Мені здається, аби на початку 60-х не з'явився Василь Симоненко, ми не вижили б. Ніхто його не замінив би. Не стало б інших поетів", - говорить автор у цій публікації. Високо оцінюючи його як поета і людину, він згадує початок журналістської роботи поета, його поетичні рецензії, які до сьогодні не втратили свого значення. Зокрема, його рецензія на роман О. Гончара "Перекоп" була однією з перших. У публікації відмічені стосунки О. Гончара і В. Симоненка.
Дзюба, І. Більший за самого себе // Наука і культура. Україна : щорічник. – К., 1989. – Вип. 23. – С. 310-323.
Компасом для творчості у В. Симоненка було добро, правда, совість. Він був душею національно-культурного відродження в Україні, руху шістдесятництва. Про те, що встиг зробити цей поет-патріот за 28 років свого земного життя, іде мова в даній публікації.
Олійник, Б. Вітер часу не остудить… // Наука і культура. Україна : щорічник. – К., 1986. – Вип. 20. – С. 354-359.
Ровесник В. Симоненка, Б. Олійник згадує його як скромного і нелукавого серед поетів свого покоління. Але його помітили ще до виходу першої збірки "Тиша і грім", він був удостоєний уваги самих класиків української літератури. Автор роздумує над природою Симоненкового успіху, його феномену.
Степаненко, М. "Іду до вас із забуття воскресний" : (полтавські шляхи Василя Симоненка) // Рідний край. – 2010. – № 1 (22). – С. 215-226.
У 70-х рр. у с. Біївці, де народився поет, створено музей його імені, біля школи встановили пам'ятник йому. Але це були часи, коли працівники КДБ затято боролись з покійним шістдесятником-поетом і з тими краянами, хто повертав його ім'я. В наш час свято береже пам'ять про свого земляка мала батьківщина. В публікації розглядаються експозиції музею, наводяться листи, спогади різних людей про В. Симоненка.
Серце, повне любові : (поезія Василя Симоненка) // Никанорова О. Поезії одвічна висота : літературно-критичні статті. – К., 1986. – С. 75-84.
У статті характеризуються основні теми творчості поета: ціна людського життя, патріотизм, Україна, людська і національна гідність, співчуття людям знедоленим і покривдженим. Автор стверджує, що секрет популярності
В. Симоненка в тому, що у його творах сучасники знаходили відгук своїм власним почуттям і передчуттям, у них сфокусувалося кілька надзвичайно важливих думок-відчуттів, народжених суспільною і моральною атмосферою часу.
В. Симоненка в тому, що у його творах сучасники знаходили відгук своїм власним почуттям і передчуттям, у них сфокусувалося кілька надзвичайно важливих думок-відчуттів, народжених суспільною і моральною атмосферою часу.
Художні твори
Відлуння Василевого Різдва : збірник присвячується 70-літтю від дня народження Василя Симоненка : (спогади, вірші земляків, нариси з літературного життя Лубенщини, фотолітопис сьогодення). – Полтава : АСМІ, 2004. – 150 с.
Баклай, Н. Матері Василя Симоненка : [вірш] // Баклай Н. Отава : вибране. – Полтава. 2008. – С. 14.
Бут, В. "Свій шлях у всіх колись кінчається …" : [вірш] // Українська література в загальноосвітній школі. – 2008. - № 1. – С. 31.
[Вірші, присвячені В. Симоненку] // Лубенщина. – 2005. – 6 січ. – С. 3.
Дмитренко, О. "Згадуй зрідка черкаську осінь", або "Дай мені у думку динаміту…" : повість-есей // Сучасність. – 2005. – № 1. – С. 11-70.
Дробний, І. Василеві Симоненку : [вірш] // Літературна Україна. – 2010. – 4 січ. – С. 7.
Колісник, М. На могилі Василя Симоненка : [вірш] // Вісті. – 2005. – 7 січ. – С. 3.
Підпалий, В. Василю Симоненкові : [вірш] // Полтавщина в літера-турному просторі й часі. – Полтава, 2008. – С. 117.
Плотникова, Р. Навчи (до В. Симоненка) : [вірш] // там же, с. 222.
Сушко, Л. Він був і є воістину Великим : [вірш] // Українська література в загальноосвітній школі. – 2010. – № 9. – С. 43.
Хало, О. Біль на самоті (Монолог матері Василя Симоненка) : [вірш] // Хало О. Зупинися, щемна мить спокою… – Полтава, 1994. – С. 12.
Швець, І. Я піду : [вірш] // Літературна Україна. – 2000. – 23 листоп. – С. 4.
Тютюнник Григір
(Григорій Михайлович)
(05.12.1931 – 06.03.1980)
Він увесь із життя.
О. Гончар
Вічна загадка любові : літературна спадщина Г. Тютюнника. Спогади про письменника. – К. : Рад. письменник, 1988. – 495 с. : іл.
Автобіографія, щоденники, листи письменника певною мірою розкривають його творчу лабораторію, роботу розуму і серця.
Спогади про нього відтворюють неповторний образ прекрасного письменника, який у своїй творчості сповідував тільки правду. Фото доповнюють розповідь про письменника і людину.
Мороз, Л. З. Григір Тютюнник : нарис життя і творчості / Л. З. Мороз. – К. : Дніпро, 1991. – 207 с. : іл. – (Літературний портрет)
Коротко, влучно, неупереджено й чесно аналізував письменник життєві явища. Бо пильно вивчав саме життя з позицій людини, яка невіддільна від свого народу, від його турбот і тривог. Ще замолоду він знав, що тільки глибоке знання може дати право на висновки і художнє узагальнення. Про прозірливість митця, його надзвичайну самовимогливість ідеться у книзі.
"Прийшов, щоб не розлучатися…" На пошану 70-річчя Григора Тютюнника : наук. збірник / упоряд. Конончук М. М. – К. : Твім Інтер, 2005. – 328 с.
Г. Тютюнник був письменником високої етичної мірки. Він був великим людинознавцем, любив писати про добро і людей з добрим серцем. Залишив дивне багатство людських образів. Ці та інші теми обговорювались в наукових доповідях та письменницьких виступах Всеукраїнської наукової конференції "Григір Тютюнник: еволюція митця в історії літератури і культури" (28.02.2002 р.). Матеріали конференції склали даний збірник.
Шугай, О. "Усе живе – тепле…" : нове про Григора Тютюнника /
О. Шугай. – К. : ВД Києво-Могилянська Академія, 2006. – 226 с. : фотогр.
В основі книжки – листи письменника до дружини та листи його матері, фотографії з родинного альбому. Ці матеріали доповнює есе, в якому висвітлені досі невідомі епізоди його життя і творчості, а також той час, у якому випало йому діяти.
Живописець правди // Гончар О. Твори : в 7 т. – К., 1988. – Т. 6. – С. 630-634.
Після короткого життєпису Г. Тютюнника автор відмічає, що йому було властиве винятково серйозне ставлення до своєї творчої роботи. Найщиріші симпатії його віддані людям праці. Не зовнішня ефектність поведінки, а життя людини, її ставлення до матері, до суспільного обов'язку були визначальними для оцінки людей в його очах.
Кодак, М. Григорова новела як концепт … // Слово і час. – 2007. – № 7. – С. 51-55.
Публікація про поетику новели письменника як поняття постмодерної художності. Для жанру його новели характерний пафосний рівень поетики, для повістей – психологізм.
Наївні пошуки батьківського коду мужності у прозі Григора Тютюн-ника // Зборовська Н. Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури : монографія. – К., 2006. – С. 354-360.
Те, що письменник рано залишився без батька, спричинило до міфологізації батьківської фігури в його творчості. У даній статті автор досліджує, як формувалися долі і характери українських "сиріт війни", змальованих в оповіданнях Григора Тютюнника.
Радько, Г. Григір Тютюнник і його творчість у контексті шістдесятництва на тлі історичної доби 60-70-х рр. ХХ століття // Рідний край. – 2007. – № 2 (17). – С. 93-98.
Письменник написав близько 40 новел, 5 повістей (одна – незавершена), низку нарисів, статей, спогадів. Розглядаючи його творчість, автор відмічає його специфічну, знакову роль у явищі шістдесятництва. Він не пішов на жоден компроміс, усе життя наполегливо шукав: у слові, в собі, в людях, у світі. Естетичний феномен говорить про значущість його у мистецтві.
Художні твори
Булах, Г. Дві пелюстки пам'яті Григора Тютюнника : [вірш] // Григір Тютюнник. Українська література : програмні тексти, ілюстрації, пояснення, завдання, тексти. – К., 2001. – С. 2, 3 (обкл.).
Григір Тютюнник : [вірш] // Мирний В. Багряне гроно горобини : поезії. – К., 1986. – С. 51.
Білоус, Г. Григорові Тютюннику : [вірш] // Київ. – 2000. – № 1-2. – С. 103.
Засенко, П. Пам'яті Григора Тютюнника : [вірш] // Жива вода. – 2002. – № 1. – С. 2.
Ілля, В. Розп'яття : [вірш] // Літературна Україна. – 2004. – 18 берез. – С. 5.
Павличко, Д. Григір Тютюнник : [вірш] // Літературна Україна. – 2006. – 27 лип. – С. 5.
Чіп, Б. Тридцять три : [вірш] // Літературна Україна. – 2001. – 6 груд. – С. 1.
|
