непідготовленої людини подібні переживання можуть бути надто вражаючими і навіть призвести до розладу психіки.

З точки зору шкоди, що наноситься здоров'ю людини, і здатності викликати звикання, дві перші групи, безумовно, лідирують, причому з великим відривом.

                              2.3. МІФ ТРЕТІЙ. КОНОПЛІ – НЕ НАРКОТИК

    Коноплі можна виділити в окрему групу наркотичних речовин, по-перше, тому, що вони занадто популярні, по-друге, вони можуть викликати як ейфорію, так і викривлене сприйняття дійсності, і по-третє, – серед поширених наркотиків вони, мабуть, один з самих безпечних варіантів.

Існує думка, що коноплі не викликають фізичного звикання і взагалі це не наркотик. Дійсно, "синдром відміни" в них майже відсутній, особливо якщо не вживати їх систематично. Однак, це зовсім не означає, що вони не викликають звикання. При регулярному вживанні вони не тільки стають частиною метаболізму, але, до того ж,  мають властивість накопичуватися в жировій тканині. Не сама, звичайно, травинка, а одна з основних її діючих речовин – дельта-9-тетрагідроканнабінол (ТГК). В результаті ТГК може місяцями знаходитися в організмі і потрапляє в кров, коли руйнуються жирові тканини. Не дивлячись на те, що дози його при цьому  досить малі, такий процес стимулює тягу до вживання конопель. Що ж стосується їхньої наркотичної дії, то, хоча ефект від куріння і не настільки сильний, як, скажімо, дія алкоголю, тривале вживання призводить до нервового виснаження,  погіршенню пам'яті і може спровокувати викривлене сприйняття дійсності: тривогу, депресію, почуття ізоляції.

              2.4. МІФ ЧЕТВЕРТИЙ. "ВАЖКИХ" НАРКОТИКІВ НЕ БУВАЄ (ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНІ НАРКОТИКИ: КОКАЇН, ГЕРОЇН)

 На думку більшості фахівців наркоманія на Україні давно набула рис епідемії. В останні роки немалий відсоток серед наркотиків займає героїн.

проходить його транзит в Європу. Остання є основним ринком збуту афганського героїну, – щорічно Європа «потребує» більше 80 т цього наркотику. Не слід забувати і про Росію, за даними офіціальної американської статистики, в Росії щоденно вмирає 83 людини від передозування героїном, більше 250 людей стають наркозалежними, по рівню вживання цього наркотику вона вийшла на перше місце у світі. Такі дані приводяться в публікації Los Angeles Times (2009). В останні роки в Росії щорічно осідає 70-80 т афганського героїну. Дані ООН свідчать про те, що правоохоронні структури вилучають тільки 4% героїну, що потрапив до Росії. У нас картина не краща. Непідготовленість населення до героїнової небезпеки на фоні наркотичної експансії приводить до появи її нових жертв, особливо серед молоді. За даними Міністерства охорони здоров'я до моменту завершення навчання в середній школі до 26% школярів (за іншими даними до 40%) встигли випробувати легкий наркотик. Пізніше деякі з них переходять на речовини, які викликають сильну залежність, такі як героїн. Героїнова залежність – це проблема всього світу, за офіційними даними ООН сьогодні в світі вживає героїн більше 12 млн людей.

Героїн у чистому вигляді – білий кристалічний порошок. Неочищений героїн, вироблений у підпільних умовах, має сіро-коричневий або жовтуватий відтінок і відрізняється неприємним запахом і гіркуватим смаком. Іноді його змішують із цукром, що надає кустарному героїну солодкуватий присмак. Регіон походження наркотику також впливає на його колір і склад. Наприклад, так званий «морський» героїн отримують в Південній Америці, він має сірувато-білий колір. З Південно-Східної Азії постачають світло-коричневий «неочищений цукор», що містить від 40 до 60% чистого героїну. «Коричневий мексиканець» – темно-коричневий порошок у вигляді гранул - має мексиканське походження. Так само з Мексики отримують так звану «чорну смолу».

На виробництво одного грама героїну йде до 10 кілограмів опію. Нині більше 90% світового виробництва опію і відповідно героїну припадає на Афганістан. Саме в цій країні в останні роки виробляється більше 15 тис. т. опіуму щорічно.

Історія.

Вперше діацетилморфін (героїн) був синтезований Алдером Райтом, англійським хіміком, в 1874 році, однак препарат не був визнаний фармацевтами. У 1897 році Фелікс Хоффман, співробітник німецької фармацевтичної компанії «Bayer AG», повторно синтезував діацетилморфін. У 1898 році компанія «Bayer AG» представила його як новий препарат для лікування застуди та засіб від кашлю. Крім цього у препарата виявили примітну особливість його дії – він викликав потужній емоційний підйом, у зв'язку із цим він отримав назву «Heroin». Препарат випускався у вигляді сиропів і таблеток від кашлю, і продавався в аптеках без рецепта. Компанія «Bayer» поставляла героїн більш ніж в 20 країн, причому основні поставки препарату йшли в США, де вперше помітили його «побічні ефекти» і федеральним законом (1924 р.) заборонили його використання. Аналогічні рішення були прийняті в країнах Європи, в тому числі і в Росії.

Небезпека і залежність.

Оскільки героїн по своєму наркотичному ефекту в багато разів сильніше морфіну (в 20-25 разів), тому й швидше викликає звикання, залежність і ранню смерть.

Психічна залежність – це форма взаємовідносин між наркотиком і особою, і ці взаємовідносини залежать від специфічності дії героїну, від потреб особи, котрі цей наркотик задовольняє. Психічна залежність відображає психічну тягу до наркотику, настрій, емоційний фон наркомана. Вона виражається в постійних думках про наркотик, в період очікуваного прийому героїну, – коли він є, настрій покращується, при відсутності наркотику виявляється пригніченість та невдоволеність. Психічну залежність важко усунути, цей вид залежності активізується і приводить до рецидиву, незважаючи на призначене лікування.

Способи вживання героїну можуть бути різними – його нюхають, жують, курять, але з часом наркоман змушений перейти до найбільш поширеного способу вживання – ін'єкцій. Героїн є найбільш швидкодіючим і сильнодіючим із усіх опіатів. Коли героїн застосовують внутрішньовенно, він досягає мозку за 7-15 секунд, після внутрішньом'язового введення – через 5-8 хвилин, коли його нюхають - в межах 10-15 хвилин. За результатами досліджень, залежність від героїну наступає при будь-якому способі його вживання.

Прийом героїну протягом одного місяця може перетворити людину на закоренілого наркомана. Хронічне вживання героїну сприяє ослабленню імунної системи, захворюванням органів дихання, безпліддю, зниженню пам'яті та інтелектуальних здібностей, погіршенню сну, розвитку артритів, паралічів. Нерідко спостерігаються бактеріальне ураження кровоносних судин, септичні стани, відмічаються порушення фукції печінки та нирок.

Опійний абстинентний синдром – це своєрідний стан «наркотичного голоду», його розвиток свідчить про сформовану фізичну залежність від наркотику.

світло, будь-які звуки. Кожний сторонній звук, як гучний дзвін віддається в голові. Сильний біль, повна неможливість розслабити м'язи.

Симптоми передозування героїну:

-   пригнічення свідомості;

-   різке звуження зіниць, зниження або відсутність їх реакції на світло;

-   пригнічення дихання, дихання стає судорожним, шумним;

-   знижується артеріальний тиск, пульс стає ниткоподібним, уповільнюється, наростає серцева недостатність.

В наш час, незважаючи на заходи, які проводяться в державі, число опіоїдних наркоманів продовжує збільшуватись. Так за даними Міністерства охорони здоров'я, в Україні офіційно зареєстровано 200 тисяч споживачів наркотиків. Однак, міжнародні експерти переконані: для отримання реальної картини цю цифру потрібно помножити як мінімум на десять. І щороку додавати до неї по 8%, адже кількість наркозалежних незмінно росте. За останні роки в південо-східних областях України, АР Крим, м. Києві наркоманія набула небезпечної тенденції, де особливо швидкими темпами поширюється героїн. При цьому 70% наркоманів складають молоді люди, якщо 3-4 роки тому їх середній вік становив 16-17 років, то сьогодні – 13-14 років. За останні десять років у сім раз збільшилося також число жінок, що вживають наркотичні й психотропні препарати.

Незважаючи на урядові заходи, роботу громадських організацій, молодь ще недостатньо інформована про реальну небезпеку героїну.

Кокаїн – це білий порошок, який виділяється з ли­стя чагарника коки (Erythroxylon coca), що культивується у високогірних районах Перу, Болівії, Колумбії і багатьох інших країнах. Коли цей наркотик потрапляє на слизові оболонки чи вводиться під шкіру, то впливає на нервові закінчення та нервові волокна. Це призводить до місцевої втрати чуттєвості та збудження центральної нервової системи. Кокаїн – це сильний наркотик, і залежність від нього з'являється дуже швидко.

Вперше виділений в 1859 р. кокаїн поширився на всю територію США і до кінця 1880 років увійшов у категорію доступних і нешкідливих стимуляторів. Кокаїн застосовували в медицині для місцевого знеболювання, він входив до складу багатьох лікарських засобів, напоїв і тоніків, включаючи відому «Кока-Колу». Однак, протягом декількох років неухильного поширення кокаїну накопичувалися факти, щодо його негативного впливу на здоров'я людей: кокаїнові психози, смертельні випадки від передозування, розвиток сильної наркотичної залежності.

контроль над кокаїном, і вживання цього наркотику в Сполучених Штатах пішло на спад. Ще до Першої світової війни епідемія докотилася і до царської Росії. Найчастіше зловживала кокаїном богема, а також представники кримінального світу.

До кінця 20-х років минулого століття зловживання кокаїном різко зменшилось у всіх країнах світу, оскільки стали обмежувати його виробництво та застосування в медицині. У період з 1930 по 1960 рр. кокаїн не привертав до себе особливої уваги суспільства.

Однак в середині 70-х рр. минулого сторіччя ситуація змінилась – знову намітилось зростання вживання кокаїну і його поширення в США, насамперед серед заможної молоді, артистів, спортсменів, у злочинних угрупованнях. Так розпочалась друга кокаїнова епідемія, кінця якої не видно і по цей день.

Спочатку кокаїн був дорогим «задоволенням», але відкриття «креку» в 1985-86 рр. зробило його дешевшим для використання і тому він став «популярним» в багатьох країнах світу. Смертність та психози від передозування кокаїну і здатність викликати сильну залежність розмістили кокаїн поруч з героїном і амфетамінами в групі особливо небезпечних наркотиків. Хоча в минулому багато експертів мали сумніви у здатності кокаїну викликати наркотичну залежність і навіть вимагали його легалізації, що також сприяло його поширенню.

До кінця 1970-х років в нелегальній торгівлі в основному використовувався кокаїн у сольовій формі, який застосовувався для вдихання носом, ін'єкцій і набагато рідше – для паління та вживання в середину.

Зазвичай кокаїн нюхають прибічники «сніфа» (від англ. to sniff - шмигати носом).

В 1985-86 рр. «нарешті» було винайдено безпечний спосіб перетворити кокаїн у речовину, яку можна викурювати: кокаїн стали змішувати із банальним харчовим лужним розчином і водою. Отриманий розчин висушу­вали або випаровували. У результаті цього процесу утворюються тендітні, схожі на пелюстки, пластинки, які розламують на дрібні шматочки і викурюють. Оброблений в такий спосіб кокаїн одержав назву «крек». Це слово походить від англійського «crack» – «тріск», тому що при горінні цієї речовини чути характерне потріскування. При палінні креку кокаїн всмоктується величезною поверхнею кровоносних судин легень, звідти кокаїн у кілька раз швидше, аніж при вдиханні через ніс, досягає мозку людини.

залежності відбувається непомітно для людей, які активно прагнуть до частішого повторення незвичайних для себе приємних переживань. Вже через кілька тижнів прийому зупинитись, відірватись, відмовитись від кокаїну неможливо.

На цій стадії у наркомана спостерігається зниження апетиту, схуднення, втрачається інтерес до спілкування з друзями, до колишніх захоплень або будь-якої іншої активної діяльності, проблем в сім'ї, на роботі, в школі тощо. Так само, як і при інших формах наркоманії, спостерігається крадіжка грошей, речей з дому.

2-га стадія (фізична залежність). Першими ознаками фізичної залежності є поява наростаючого невтримного потягу до кокаїну. Кокаїн поступово заповнює все життя наркомана, витісняє всі інші думки, почуття, змушує за­бути про навчання, роботу, сім'ю

У випадку продовження прийому кокаїну, особливо у великих дозах, розвивається кокаїновий інтоксикаційний психоз із тактильними, зоровими та слуховими галюцинаціями. Наркомани бачать хробаків, мурах, мух, починають чути скрип, ляскіт крил, регіт, окремі голоси, відчувають страх. Тривалість психозу від декількох годин до доби. Під час психозу підвищується артеріальний тиск, пришвидшується пульс, дихання. При цьому шкірні покриви бліді, вологі, розширенні зіниці, виражене тремтіння рук, повік, температура тіла підвищується до 38-39°С.

Якщо в цей період наркоман більше не отримує кокаїн, то через 5-6 год. з'являється млявість, сонливість. Через 8-10 годин кокаїнового голоду відмічається виражена млявість і дратівливість, виникає гострий потяг до кокаїну; ще через 4-6 год. зростають поганий настрій, внутрішнє напруження, непосидючість, тривога, дратівливість із брутальною злістю, агресивність. У вечірній час виникають судомні посмикування в м'язах ніг, стоп; наркомани не можуть заснути. У цей період у наркоманів також спостерігається підозрілість, недовіра до оточуючих. Через 3-6 днів поступово розвивається депресія, сонливість, з'являються суїцидальні думки, спостерігається повна втрата інтересу до життя; при цьому дещо знижується потяг до кокаїну. Деякі наркомани вночі за вікном «чують» розмови про них, оклики, лайку у свою адресу, при цьому вони відчувають страх, уривчасті маревні ідеї переслідування.

При тривалому вживанні кокаїну наростають грубі органічні розлади особистості із вираженим слабоумством, депресією, суїцидальними думками.

У молодих людей в результаті хронічного зловживання кокаїном падають морально-етичні критерії, почуття відповідальності, вони обкрадають рідних або просто відбирають у них гроші, перестають вчитися, працювати. Можуть займатися дрібним кримінальним бізнесом або проституцією.

В Україні вживання кокаїну останнім часом стає дедалі більшою проблемою. Місцевий наркоринок зараз розширюється за рахунок «важких» наркотиків, до яких входить кокаїн поруч з героїном. За останні п'ять років попит на маріхуану дещо зменшився, однак вживання кокаїну зросло в десять разів. Суттєво збільшилась його контрабанда не тільки із країн СНГ, але й із країн-виробників. Співробітники СБУ разом з іншими правоохоронними органами неодноразово ліквідовували канали контрабандного переміщення кокаїну в Україну. Однак це не означає, що подібні спроби припинились.

 2.5. МІФ П'ЯТИЙ. ГАЛЮЦИНОГЕННІ ЗАБАВИ (ЛСД ТА ІНШІ) 

 Галюциногенні препарати – це могутні наркотики, здатні спричинити у здорових людей різні психопатологічні порушення, що нагадують серйозні психічні захворювання. Галюцинації під їх впливом, залежно від дози, можуть тривати від 1-2 до 12 годин. До цієї групи наркотиків належать ЛСД, що отримують з ріжків – гриба, який паразитує на колоссі жита. Цей небезпечний препарат не має ні смаку, ні запаху. Проти нього поки що немає протиотрути. ЛСД, що продають на вулиці, звичайно розфасований по 75-250 мг (3-6 разових доз), буває у формі таблеток, гелю або у формі марки, серветки – паперу, просоченого невеликою кількістю розчину ЛСД. Інші наркотики цієї групи набагато слабіші – псилоцибін, що отримують з мексиканського гриба, у 100 разів слабіший за ЛСД. Його звичайно приймають усередину, поїдаючи мексиканські гриби, або у вигляді напою, виготовленого з тих самих грибів. Мескалін, що отримують з висушених верхівок особливого сорту мексиканського кактуса – пейота, у 1000 разів слабіший за ЛСД. Його, як правило, приймають у вигляді пейотових подушечок. Звичайно з'їдають від 5 до 20 таких "подушечок". До галюциногенів належать також диметилтриптамін

(ДМТ). Він міститься в корі дерева вірола і приймають його у вигляді порошку всередину або шляхом паління. На відміну від попередніх препаратів його дія наступає через декілька хвилин і продовжується близько півгодини.

До цієї групи також входять амізил, дитран, ерготамін та ін. Ці препарати порушують обмінні процеси в головному мозку. Навіть мікроскопічна частка ЛСД (0,0001 г) може спричинити наркотичний ефект. Для наочності можна сказати, що 1 г цієї речовини досить для наркотизації 10 тис. чоловік. При цьому часто прийом ЛСД може призводити до таких наслідків, які не можна завчасно ні розрахувати, ні передбачити через те, що вони можуть виявитися пізніше, через значний проміжок часу після прийому наркотику. Раніше ЛСД застосовували за кордоном під час лікування хронічного алкоголізму, у разі психоаналізу тощо. У нашій країні виробництво і застосування всіх психодислептиків через їх крайню небезпеку для здоров'я людини заборонено. Ці препарати використовують лише для наукових досліджень на тваринах за спеціальним дозволом Міністерства охорони здоров'я.

Деякі галюциногени, що містять атропін (астматол та ін.), також застосовують для отримання галюцинаторного ефекту. Вони містяться в деяких рослинах – беладоні, мандрагорі, блекоті.

Нині в деяких регіонах нашої країни відмічено випадки приготування спеціальних галюциногенних настоїв з певних отруйних грибів. У США замість ЛСД для отримання галюциноторного ефекту вживали порошок мускатного горіха, сім'я березки та ін.

Екстазі

Екстазі – загальна назва для групи синтетичних наркотиків-стимуляторів. У деяких із них є галюциногенний ефект. Користується великою популярністю в усьому світі. Перший препарат цього ряду був синтезований наприкінці минулого століття. В 30-х роках застосовувався в медицині для лікування депресивних станів (у США, Швеції, Великобританії). Незабаром, через виявлення властивості спричиняти звикання й руйнівно діяти на функції ЦНС, його медичне застосування було припинено.

Досліди на тваринах показали, що навіть за нетривалого вживання екстазі вбиває клітини мозку, що виробляють серотонін – речовину, за допомогою якої мозок контролює перепади настрою.

Інгалянти

До цієї групи входять леткі речовини наркотичної дії (ЛРНД). Вони містяться в препаратах побутової хімії: барвниках, розчинниках, клеї, бензині.

Самі по собі ЛРНД до наркотиків не належать. Оп'яняюча дія можлива, якщо кількість речовини, що надійшла в організм, дуже велика. У цьому разі сп'яніння – один із симптомів отруєння ЛРНД.

Стан характеризується виникненням галюцинацій, неадекватною поведінкою, порушенням координації рухів. Уживаючи інгалянти, легко отримати важке отруєння, яке може призвести до смерті.

 За тривалого вживання ЛРНД унаслідок постійного "підживлення" організму отруйними речовинами досить швидко розвиваються ускладнення:

- токсичне ураження печінки через 8-10 місяців;

- необоротне ураження головного мозку, строк розвитку 10-12 місяців;

- часті важкі пневмонії.

Результат – зміни характеру, відставання в психічному розвитку, зниження імунітету. Тривале вживання веде до інвалідності. ЛРНД уживають здебільшого підлітки молодшого шкільного віку.

З наркотичною метою використовують ефір (етиловий і диетиловий). Ефір – це легка безбарвна рідина, яку застосовують у хірургічній практиці для наркозу, а також для розтирань, приготування екстрактів і настоянок. Деякі співаки вдихають пари ефіру, вважаючи, що це поліпшує їх голос.

Для отримання наркотичного ефекту ефір п'ють, або вдихають його пари. У чистому вигляді зловживання ним відмічають рідко. Частіше його використовують всередину лише алкоголіки для посилення дії алкоголю.

З інших засобів, що застосовують у хірургії для наркозу, для отримання ейфорії використовують закис азоту, або, як його називають, звеселяючий газ. Це зловживання в нашій країні не поширене.

Амфетаміни

Наркотики, що мають психостимулюючу, "збудливу" дію. До цієї групи належать синтетичні речовини, що містять сполуки амфетаміну, які отримують із лікарських препаратів, що містять ефедрин (солутан, ефедрину гідрохлорид). У більшості випадків вводяться внутрішньовенно. У природі ефедрини містяться в рослині ефедрі. В нашому регіоні амфетаміни найчастіше є в таких формах:

ефедрон – готовий до вживання розчин, отриманий у результаті хімічної реакції. Має рожевуватий або прозорий колір і характерний запах фіалки;

первітин – готовий до вживання розчин, отриманий у результаті хімічної реакції. Олійна рідина, що має жовтий або прозорий колір і характерний запах яблук;

ефедрин – кристали білого кольору, отримані з рослини ефедри. Він застосовується з лікувальною метою, а також для приготування ефедрона й первитина найчастіше шляхом маніпуляцій з лікарськими препаратами. Готові до вживання кристали жовтого кольору. Їх вдихають або курять. 

нервової системи і психіки, можуть розвинутись залежність і звикання до них. Іноді наркомани вживають ці препарати як замінник звичного наркотику, найчастіше опіату, коли не можуть його дістати. У цьому разі звичайно приймають великі дози. Іноді вони розчиняють таблетки і вводять отриманий розчин внутрішньовенно. До цієї групи препаратів в основному належать транквілізатори та антипаркінсонічні засоби. Транквілізатори бувають двох видів: 1) великі транквілізатори (нейролептики) – сильні лікарські засоби, що використовують для лікування важких психічних розладів; 2) малі транквілізатори – слабкіші лікарські засоби, що застосовують ширше під час лікування так званих межових психічних захворювань. Ці препарати справляють розслабляючу, заспокійливу і снотворну дію, створюють відчуття благополуччя і заспокоєння. Нейролептики обумовлюють психічну залежність надзвичайно рідко і в основному лише у суб'єктів, які зловживають наркотиками. Значно швидше відбувається звикання до малих транквілізаторів і деяких лікарських препаратів, що застосовуються при хворобі Паркинсона. Це еленіум, лібріум, седуксен (сибазон), тазепам (нозепам), феназепам, циклодол (паркопан) і багато інших. Така форма зловживання називається лекоманією. Спостерігається вона нечасто.

Останнім часом фармацевтичні фірми Заходу ведуть пошук нових лікарських засобів з анальгетичними властивостями. Нещодавно у США з'явився новий різновид наркотику, який умовно називають "сконструйовані наркотики". Від уже відомих наркотиків вони відрізняються лише незначними змінами в їх молекулярній структурі, але сила і тривалість їх наркотичної дії відрізняються від початкових речовин. Таким методом було отримано галюциногенний препарат ХТС і різні аналоги амфетамінів. Останнє "досягнення" хіміків – аналог героїну, сильніший і небезпечніший для життя, ніж героїн.

На цьому можна було б закінчити перелік наркотичних і токсичних засобів. Однак останніми роками сталися значні зміни у структурі наркоманії. Внаслідок інтенсивних заходів медичного і законодавчого характеру, що значно утруднюють доступ до традиційних наркотичних речовин, з метою одурманення стали вживати різні речовини і хімічні сполуки.

Це різноманітні препарати хімічної промисловості, побутової хімії в різних формах – порошкоподібні, тверді і рідкі: миючі засоби, аерозолі, склоочисники, різні сорти клею, метиловий та інші види спиртів, високоякісні сорти бензину, леткі розчинники з групи вуглеводнів (ацетон і речовини, що містять ацетон, розчинник лаку, трихлоретилен), а також стандартні промислові препарати, виготовлені на основі цих або подібних до них летких рідин аліфатичного ряду (засоби для виведення плям, нітрофарби, лаки, синтетичні пакувальні матеріали та ін.).

Бурхливий розвиток хімії останніми роками відкриває багато можливостей токсикоманам на їх страшному шляху безумства. Однак не можна зупинити розвиток науки і захистити людей від доступу до цих речовин. Найчастіше їх вживають підлітки і молодь. Школярі 6-8 класів віддають перевагу гостро пахучим та летючим речовинам. Старшокласники вживають інші засоби. Способи застосування їх різні: усередину, вдихання порошку або парів, додавання до тютюну або підпалення для вдихання диму.

Звичайно, перелічено не всі речовини, вживання яких спричиняє наркотичну залежність, але назвати все неможливо не лише через обмежений обсяг цього розділу – наркоманію може спричинити практично будь-яка речовина, якщо нею зловживати. Отож, завжди, коли який-небудь засіб або дія перестає служити своїй справжній меті, а стає самоціллю, ми опиняємося на тій межі, на якій звичне вживання може перейти в наркоманію.

                                            Використана література

 1. Абдуліна, Ю. Загальні відомості про наркотики та їх вплив на поведінку людини [Текст] / Ю. Абдуліна // Відкриті та нестандартні уроки біології у 9 кл. – Х., 2005. – С. 47-54.

2. Андрієнко, Т. Подивіться підлітку у вічі [Текст] : [поради батькам щодо виявлення, вживання підлітками наркотиків] / Т. Андрієнко // Молодь України. – 2006. – № 6 (лют.). – С. 18.

3. Вплив  наркотичних  речовин на поведінку і здоров'я людини [Текст] // Біологія. – 2007. – № 8 (берез.). – С. 14-16.

4. Горяной, П. "Ломка" – що це таке, чому вона виникає [Текст] / П. Горяной / Основи здоров'я та фізична культура. – 2006. – № 5. – С. 12-14.

5. Корнієнко,  С. Наркоманія – життєва  трагедія [Текст] / С. Корнієн-ко // Початкова школа. – 2005. – № 11. – С. 50-53.

6. Левченко, В. А. Особливо небезпечні наркотики – героїн [Текст] / В. А. Левченко // Безпека життєдіяльності. – 2010. – № 8. – С. 13-18.

7. Левченко, В. А. Особливо небезпечні наркотики – кокаїн [Текст] / В. А. Левченко // Безпека життєдіяльності. – 2011. – № 3. – С. 10-14.

8. Наркоманія – дорога в прірву [Текст] // Позакласний час. – 2009. – № 21-22. – С. 139-150.

9. Наркотики – життя чи смерть? [Текст] // Батьківські збори. 5-9 класи. Розробки заходів: Х., 2010. – С. 187-196. – (Дивограй).

10. 16 интересных фактов о наркотиках [Текст] // Позакласний час. – 2009. – № 21-22. – С. 152.

11. Що потрібно знати про наркотики [Текст] // Шкільний світ. – 2010. – № 29-30. – С. 10-12. – (Шкільний світ

3. НАРКОЗАЛЕЖНІСТЬ ЯК МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА

  ПРОБЛЕМА СЬОГОДЕННЯ 

                       3.1.  ПРИЧИНИ РОЗВИТКУ НАРКОМАНІЇ

 Що ж таке наркоманія? В першу чергу це хвороба, котра увійшла в наукову медичну літературу поруч з іншими. За ступенем важкості наркоманія прирівнюється до онкологічних хвороб, оскільки має великий процент смертності. На жаль, світовими лідерами за поширенням наркоманії є країни СНД, в тому числі й Україна. Тільки за офіційними даними Міністерства охорони здоров'я України кожен рік 10 тисяч молодих людей помирають від наркотиків.

При цьому виникають питання надзвичайно важливі для нас в повсякденній реальності: "До кого ми можемо звернутися за допомогою: до нарколога, психіатра чи психолога? Чи зміг хтось позбавитися від цієї хвороби і хто йому допоміг?"

Не секрет, що будь-яка хвороба прогресує за умов сприятливого для неї середовища. Які ж основні причини зростання наркоманії в Україні?

1. Соціально-економічна криза (масове безробіття, соціальне розшарування, зубожіння багатьох прошарків суспільства).

2. Погіршення якості соціокультурного середовища (втрата життєвих орієнтирів і традицій, руйнування моральних та поведінкових норм, негативна самоідентифікація особистості, панування цинічних стереотипів і соціальної несправедливості).

3. Доступність та відносна дешевизна тютюну, алкоголю та нарко-тиків, а також їх широка реклама в ЗМІ. Активізація організованого наркобізнесу.

4. Понівечена система цінностей (ця проблема стосується не тільки молодіжного середовища, але і суспільства в цілому).

В спеціальних джерелах наводяться різноманітні дані про кількість наркозалежних в Україні – від 120 тисяч до 2,5 мільйонів. Хто сьогодні зможе зупинити цю епідемію? Сім'я? Суспільство? Держава? Релігія?

                                        3.2. МЕХАНІЗМИ ВЕРБУВАННЯ ДО НАРКОАРМІЇ

     За останніми експертними оцінками, кожен наркоман затягує до цього отруйного виру в середньому від 7 до 20 людей. Особлива категорія – наркодилери: їм не потрібно закінчувати інститути, щоб отримати спеціальність психолога. Вони бачать вас наскрізь і знають, яким чином на вас надавити, що розповісти, щоб досягти свого і "підсадити на голку". Особливе занепокоєння викликає той факт, що наркоманія стрімко молодшає. За останніми даним ООН, більше 60 % наркоманів – це люди у віці 16-30 років, майже 20 % – школярі.

Напрошується питання: чому ж це відбувається? Очевидно, що першопричина цього лиха заключається не стільки у вживанні якоїсь наркотичної речовини, скільки в життєвому просторі молодих людей. Де формуються позитивні цінності молодого покоління? Дійсність же така: смертність від наркоманії та алкоголізму зростає, а молодь тим часом залишається один на один зі всіма своїми проблемами.

                    3.3. ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ НАРКОТИЧНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ 

 1-й етап – експеримент. На цьому етапі потенційний споживач вивчає, як можна підняти собі настрій за допомогою наркотичних речовин. Він на власному досвіді визначає дію наркотичних речовин на свідомість.

2-й етап – вживання (стадія контрольованого прийому). Прийом наркотичних речовин пов'язаний з якимись обставинами. Періодичне вживання характеризується певним ступенем самоконтролю за частотою вживання та дозою.

3-й етап – регулярне вживання. На цьому етапі споживач більше не вживає наркотик тільки для того, щоб отримати позитивні емоції, він також намагається позбавитися від негативних емоцій та станів.

4-й етап – нав'язлива ідея. На цьому етапі споживач значною мірою розраховує на наркотик, як на засіб позбавлення від негативних емоцій.

5-й етап – формування психофізіологічної залежності. На цьому етапі споживачу важко стає відтворити позитивні моменти, які раніше мотивували його поведінку. Тепер замість ейфорії він отримує лише можливість ненадовго перепочити від фізичних та психічних проблем.

                             3.4. ОЗНАКИ ВЖИВАННЯ НАРКОТИЧНИХ РЕЧОВИН

 Мотиви прийому наркотиків у дітей виявити дуже важко. Це може бути і цікавість, і бажання відчути ейфорію, і бути "таким як усі" в групі, й виглядати дорослішим.

Чим молодший пацієнт, тим більше значення має груповий мотив. Доказом цього є те, що довгий час діти та підлітки вживають психоактивні речовини без вибору, ті, які вдалося знайти, і важливим є саме спільне сп'яніння яке зближує групу, урівнює її членів.

Дуже важливою метою, яка стоїть перед вчителями, батьками, медичними працівниками, є раннє виявлення ознак вживання наркотичних або психотропних речовин підлітками. Наслідками виявлення мають бути відповідні виховні або медичні дії.

Ранніми ознаками вживання наркотичних речовин, незалежно від їх виду, можуть бути такі зміни у поведінці, характері та фізіології підлітків:

- безпідставне зникання з дому на досить тривалий час;

- пропуски занять у школі, зниження успішності в навчанні;

- різкі зміни у поведінці, що не були властивими раніше (необгрунтована агресивність, злобність, замкнутість, зміна кола друзів, наохайність);

- часті звернення до аптеки;

- брехливість, відчуженість;

- виникнення боргів;

- зникнення цінних речей та грошей із дому, крадіжки;

- втрата зацікавленості до навчання, праці, захоплень, перегляду телепередач;

- зникнення з дому таких хімічних речовин, як оцет, питна сода, перманганат калію, йод, ацетон та інші розчинники;

- поява у підлітка флаконів із невідомими рідинами, а також пакетів із рослинною сировиною;

- знаходження у підлітка шприців, голок, гумових джгутів, закопчених ложок, таблеток, наркотичних речовин;

- поява в лексиконі підлітків нових жаргонних слів: машина – шприц, колеса – таблетки; драп, план, дур, ширка, мулька – назви наркотичних речовин та ін.;

- наявність у підлітків слідів від ін'єкцій у будь-яких частинах тіла;

- розлади сну (безсоння або надзвичайно тривалий сон, сон вдень, важке пробудження та засинання, тяжкий сон);

- розлади апетиту (різке підвищення апетиту або його відсутність, прийом значної кількості солодощів, поява надзвичайної спраги);

- коливання розміру зіниць (різко розширені або звужені до булавкової головки) та кольору шкіри (різко бліда, сірувата).

Ранні ознаки вживання наркотиків можуть бути різними, залежно від того, який наркотик, в якій кількості та комбінації вживає підліток.

Залежно від того, в якому стані перебуває підліток (сп'яніння, вихід із нього, або в перерві між прийомами наркотиків), ранні ознаки вживання наркотичних речовин можуть відрізнятися.

                                         3.5. НАРКОМАНІЯ  І  СНІД

 У людини, що вподобала наркотики, страждають практично всі системи життєдіяльності організму. Вона втрачає фізичне здоров'я та працездатність, у неї спотворюється сприйняття світу, деформується психіка. Однак це ще не все. Наркомани наражаються на одну страшну небезпеку – зараження вірусом СНІДу.

У більшості наркоманів існують проблеми з житлом, роботою (її відсутність), а відповідно з грошима і законом. ВІЛ-інфікування стає для них ще однією проблемою.

Не випадково ще в 1996 році було утворено Національний комітет з профілактики наркоманії й захворювання на СНІД. Актуальність такої організації очевидна, оскільки  існує незаперечно тісний зв'язок наркоманії з епідемією СНІДу.

Наркоманія, як вже відзначалося, існувала на зорі розвитку людства. СНІД почали діагностувати тільки близько 30 років тому. Синдром набутого імунодефіциту – СНІД – інфекційне захворювання, яке спричиняється вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Воно характеризується глибоким порушенням клітинного імунітету з приєднанням надалі вторинних інфекцій і злоякісних новоутворень. Вірус імунодефіциту було відкрито 1983 року в лабораторії Пастера у Франції дослідником Люком Монтаньє і його співробітниками.

1981 року було виявлено лише 5 випадків хворих на СНІД на Західному узбережжі США. Та усього лише через 7 років у 130 країнах світу було зареєстровано понад 108 тисяч хворих, і вірусоносіїв – до10 мільйонів осіб. Однак кількість хворих і вірусоносіїв продовжує збільшуватись. 1991 року ВООЗ повідомила, що у всьому світі перейдено 500000 межу зареєстрованих випадків, але реальну їх кількість оцінює в 2,5 мільйонів, а кількість вірусоносіїв – до 13-15 мільйонів осіб.

Згідно з даними Міжнародного конгресу зі СНІДу, що проходив 1997 року в Санкт-Петербурзі, вибух захворюваності на СНІД і ВІЛ-інфікування у 66 % випадків зумовлені ін'єкційними наркотиками, різке зростання числа яких було відзначено в Європі.

За даними ВООЗ, епідемія ВІЛ-інфекції в Західній Європі серед наркоманів почалася із середини 1980-х років. Через десять років було інфіковано близько 30 % наркоманів, а в деяких країнах (таких, як Іспанія, Італія) – близько 70 %. Перші 6 випадків захворювання на СНІД в Україні було діагностовано в 1987 році. Протягом наступних 10 років щороку виявляли 20-50 нових випадків ВІЛ-інфікованих.

У червні 1982 року було визначено зв'язок виникнення СНІДу із вживанням наркотику.

1985 рік виявився переломним. Соціальна і економічна кризи сприяли поширенню наркотиків, призвели до різкого збільшення ВІЛ-інфікованих. Відтоді споживачі наркотиків (особливо важких) стали основною групою передавання інфекції.

Майже 70 % всіх врахованих випадків ВІЛ-інфікованих припадає на наркоманів.

Аналіз кількості ВІЛ-інфікованих, офіційно зареєстрованих в Україні останніми роками, свідчить, що майже 90 % нових випадків припадає на споживачів наркотиків. При цьому необхідно зазначити, що йдеться лише про офіційно зареєстровані випадки. Реальна їх кількість, імовірно, більша, оскільки встановити ВІЛ-інфікування серед наркоманів досить складно.

Полтавщина посідає 13-те місце по Україні за кількістю хворих на ВІЛ. Проте ця цифра невпинно змінюється. Якщо у 2009 році (за даними громадських організацій) на диспансерному обліку знаходилися 1934 ВІЛ-інфікованих жителів області, то, за прогнозами фахівців, їхня кількість у 2013 році зросте до 4320 чоловік. Медикам також вдалося підрахувати, що близько 700 полтавців узагалі не знають про свій ВІЛ-позитивний статус, чим створюють небезпеку для суспільства.

Аналізуючи, можна відзначити тісний зв'язок наркоманії зі СНІДом. Як бачимо, зростання захворюваності в цій групі відбувається катастрофічно швидко. Такі темпи зростання СНІДу і ВІЛ-інфекції в світі, Європі та Україні свідчать про те, що наркомани є сприятливим контингентом і потенційними резервуаром цієї страшної інфекції.  Тому наркоманів називають групою ризику щодо СНІДу. Наркомани заражуються СНІДом, коли ВІЛ, що знаходиться на стінках нестерильного шприца або голки, під час ін'єкції чергової порції наркотику потрапляє безпосередньо у кров людини.

 Часто у наркоманів, що заражені ВІЛ, з'являються проблеми із законом. Вони залучаються до кримінальної діяльності, оскільки постійно потребують грошей для придбання наступних доз наркотиків. Внаслідок цього багато хто з них проводить життя за гратами. Збільшення кількості носіїв ВІЛ серед ув'язнених за рахунок ін'єкційних наркоманів останнім часом принесло багато проблем і ускладнень в місцях позбавлення волі. Таким чином, ін'єкційні наркомани є найнебезпечнішою групою ризику відносно поширення ВІЛ-інфекції.

Хлопчики-підлітки, котрі прагнуть дістати гроші на купівлю наркотиків, стають об'єктом уваги злочинців-гомосексуалістів. Не кажучи про моральний бік цього питання, його психологічні наслідки, багато хто із злочинців можуть виявитися ВІЛ-інфікованими.

Споживачі наркотиків можуть бути не лише постраждалими від ВІЛ, але й джерелом зараження інших. Зростання наркоманії – це і зростання захворюваності на СНІД.

Передусім хотілося б сказати про дітей, що народилися від жінок-наркоманок, заражених вірусом імунодефіциту. Зараз в Україні більше 1000 дітей, хворих на СНІД.

Необхідні для придбання наркотиків гроші зовсім неважко здобути за допомогою платного донорства. Можна навести сумний приклад виявлення  в Краснодарському краї двох ВІЛ-інфікованих донорів. Під час переливання крові не завжди використовують великі банки крові. Часто кров і її компоненти використовують "з коліс" без обов'язкової тримісячної витримки. Навіть тестована донорська кров може стати джерелом інфекції.

На карту ставиться життя, оскільки наркоманія при всій своїй важкості лікування в певному відсотку випадків виліковна, а про СНІД цього сказати не можна.

Наркоманія і СНІД порівняно з іншими захворюваннями вже сьогодні є не лише серйозними хворобами для індивіда, але й  негативними та соціально небезпечними  чинниками для всього суспільства. Усвідомлюючи небезпеку, яку несе ця поки що не приборкана епідемія, в Одесі за технічного і фінансового сприяння ООН здійснюється перша експериментальна програма, спрямована на зменшення шкоди від медичного вживання наркотиків і профілактику СНІДу серед наркоманів. У Москві навіть створено хоспіс для наркоманів з ускладненнями СНІДу.

Поки що відсутні вакцини й ефективні засоби для лікування хворих на СНІД, і нині єдиним рецептом проти нього залишається здоровий спосіб життя з етичними принципами і моральною охайністю та усунення наркоманії як соціального явища з нашого життя. Як видно, СНІД розвивається на грунті наркоманії, тому профілактика наркоманії – одночасно і профілактика СНІДу.

3.6. НАРКОМАНІЯ  І  ЗЛОЧИННІСТЬ

 Зростання кількості хворих на наркоманію одночасно призводить до зростання злочинів, що скоюються під дією наркотиків. Щоб роздобути гроші, наркомани йдуть на все – за допомогою обману, фальсифікації, шахрайства, жебрацтва, здирства вони отримують якусь суму грошей, шукають випадкові заробітки, забирають гроші у сім'ї, продають особисті речі та предмети загального користування сім'ї. Коли виносити з дому вже нема чого, наркоман іде на злочин, спочатку – не тяжкий (дрібні крадіжки у колишніх друзів і знайомих).

Починаючи з дрібних крадіжок, злодійства, шахрайства, вимагання, підробки документів, рецептурних бланків, вони стають на шлях серйозніших, а потім і тяжких злочинів – крадіжок, грабежів, убивств.

Наркоманія не лише руйнує здоров'я, веде до морального спустошення і розтління, а є підгрунтям до багатьох злочинів.

Деградація особистості у наркоманів настає набагато швидше (у 10-20 разів), ніж у алкоголіків, і є однією з безпосередніх причин здійснення ними правопорушень.

Сучасні процеси глобалізації наркобізнесу, як і організованої злочинності взагалі, не могли обійти територію України. Звичайно, наша країна ще не перетворилася в значний ринок збуту "важких" наркотиків, – наркоринок  України знаходиться на стадії формування. Все більше мешканців України не тільки споживають наркотики, але і опиняються втягнутими в незаконні операції з наркотичними, психотропними речовинами.

В Україні немає жодного міста або регіону, вільного від наркотиків.

З початку  90-х років число наркозалежних щорічно збільшується на 10-12 %, з цього числа на дорослих приходиться тільки 27 %, тоді як підлітків – 60 %, а на дітей у віці від 11 до 14 років – 13 %. Середній вік наркоспоживача в Україні щороку знижується на 0,1-0,15 року. За останні п'ять років кількість споживачів наркотиків серед дітей та підлітків у віці до 16 років збільшилася на 45 %, в тому числі кількість таких неповнолітніх з діагнозом наркозалежності збільшилася на 25 %.

Приблизно 1,7 % наркоманів – учні середніх навчальних закладів, 1,9 % – студенти, приблизно 20 % – працюючі, решта – непрацюючі асоціальні елементи.

Специфічною рисою наркоманії в Україні є те, що в значній кількості випадків споживач отримує наркотик не в результаті купівлі-продажу, а як оплату за певні послуги, переважно кримінального характеру.

Таким чином, наркоманія в Україні, можливо, навіть в більшій мірі, ніж в багатьох інших країнах, пов'язана із злочинністю.

Наркоманія і злочинність знаходяться у прямій залежності. Патологічна тяга до наркотичних речовин є стимулятором до корисливих вбивств, щоб заволодіти наркотиками або коштами для їх придбання. Значна частина злочинів здійснюється під впливом наркотиків.

В 2009 році в Полтавській області офіційно зареєстровано 4800 споживачів наркотиків. Та в реальності ця цифра значно більша. Правоохоронцями області лише впродовж 7 місяців 2009 р. задокументовано більше 1500 наркозлочинів, зокрема 800 злочинів, пов'язаних зі збутом наркотичних засобів. Співробітниками територіальних підрозділів відділу боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів викрито 4 канали надходження наркотичних засобів на територію області, у тому числі один міжнародний, і знешкоджено 2 підпільні нарколабораторії. З незаконного обігу вилучено понад 120 кілограмів наркотичних засобів та психотропних речовин. Зараз перевіряється інформація щодо реалізації небезпечних наркотичних засобів – "ширки" та амфетаміну – на дискотеках Полтави та Кременчука.

Здебільшого споживачі наркотиків, як розповідають співробітники Ленінського райвідділу міліції м. Полтави, ніде не працюють і живуть за рахунок збуту таким же, як вони, полтавцям наркотичних засобів. Як правило, навіть судимість не зупиняє споживачів наркотиків. Після відбуття строку вони знову беруться за старе. Частина колишніх засуджених з перших днів вже починає шукати наркотики, наприклад, ту ж коноплю. Вони скуповують її невеличким оптом, пакують в мішечки по два грами (разова доза для куріння) і продають. Дехто із споживачів наркотиків під час їхнього затримання виправдовується, що начебто знайдене у них зілля – це просто "подарунок" знайомих. Але згідно із законодавством це також вважається збутом, за що ч. 2 статті 307 КК України передбачає від 5 років позбавлення волі. Взагалі, нині 40 % злочинів Ленінського району м. Полтави пов'язані з обігом наркотиків, третина з них – зі збутом.

У липні 2010 р. у Полтаві ще на одне "наркокубло" поменшало: працівники Київського райвідділу припинили діяльність підпільної лабораторії з виготовлення та збуту психотропних речовин в одному із приватних будинків селища Рибці. Правоохоронцям вдалося затримати не лише наркодилера, а й кількох наркоманів, які саме в цей час прийшли до нього по чергову дозу.

оргтехніку та продукти харчування, в яких і були приховані наркотичні речовини.

Наркоманів часто використовують кримінальні структури. Потрапивши до рук досвідчених злочинців, наркомани стають знаряддям в їхніх руках. Обіцянками і роздачею наркотичних засобів, шантажем і погрозами вони схиляють або примушують наркоманів брати участь у крадіжках, пограбуваннях, убивствах. Спроба самогубства в Україні юридично не карається, а тільки морально засуджується. Але повільне самогубство за допомогою наркотиків могло бути таким, що карається, оскільки поки людина доведе себе до смерті, вона завдасть дуже багато шкоди не лише своїм близьким, оточуючим, але і суспільству. До речі, в деяких країнах законодавством передбачено притягнення до відповідальності за вживання наркотиків.

Отже, хворий наркоман втрачає свою людську суть, а суспільство втрачає особистість і звалює на свої плечі витрати на утримання інваліда, утриманця.

                           3.7. ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ

            (ЯК НЕ СТАТИ ЖЕРТВОЮ НАРКОМАНІЇ)

 То як же не стати жертвою наркоманії? Ось тільки п'ять найперших "заповідей".

Заповідь перша

Заповідь друга

Заповідь третя