|
"Б'ють у крицю літа"
(Сценарій літературно-музичного вечора,
присвяченого творчості Б. Олійника)
"Ще не було епохи для поетів,
Але були поети для епох"
Ліна Костенко
У 2010 році наш земляк, публіцист, перекладач, громадський та політич-ний діяч Борис Ілліч Олійник святкує ювілей – 75 років.
Шановні колеги, пропонуємо Вашій увазі сценарій літературно-мистецького вечора "Б'ють у крицю літа".
Літературну та громадсько-політичну діяльність Б. Олійника можуть розкрити книжково-ілюстративні виставки та перегляди літератури на теми: "Не похитнувся у вірі і слові", "Велет національного духу", "Епоха, увічнена в слові", "Речник духотворного слова", "Я передовсім українець" та інші.
В проведенні заходу беруть участь два ведучих і два читці.
В приміщенні, де буде проходити захід, слід організувати не лише книжково-ілюстративні виставки і перегляди літератури, а й помістити портрет поета.
I ведучий
Поет, публіцист, перекладач. Автор понад трьох десятків поетичниг книг, уславлений лауреатськими званнями, перекладений багатьма мовами світу, невтомний громадський та політичний діяч – таким є Борис Ілліч Олійник – 75-річчя якого відзначалося в 2010 році. Народився поет 22 жовтня 1935 року в с. Зачепилівка Новосанжарського району. Хлопець рано полюбив художню літературу. Любив читати, пробував писати. Він був ще в п'ятому класі, коли новосанжарська районна газета надрукувала перший вірш. Згодом став її позаштатним кореспондентом. Середню школу закінчував у Нових Санжарах.
II ведучий
1953 року вступив на факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Студентом відвідував літературну студію, друкувався в газетах та журналах.
У 1957 році на Всеукраїнському поетичному конкурсі твори Б. Олійника зайняли перше місце.
Закінчивши університет 1958 року, поет працював у редакції газети "Молодь України", у журналах "Ранок", "Дніпро", "Вітчизна", обирався секретарем правління Спілки письменників України.
1962 року побачила світ його перша збірка "Б'ють у крицю ковалі", уже в ній зазвучали ті мотиви, що визначили особливий стиль його творчості – щирість та активна суспільна позиція, задушевна публіцистичність. Поет оспівує людину праці, національну історію, звеличує моральні цінності.
Книги Бориса Олійника "Сива ластівка", "У дзеркалі слова", "Дума про місто", відзначені Державною премією України ім. Т. Г. Шевченка (1983).
I ведучий
Свою творчу і громадську діяльність Борис Олійник почав у молодіжній пресі на рубежі п'ятдесятих-шістдесятих років. То був пік хрущовської "відлиги" - п'янкої, молодої і ... непослідовної. Працюючи завідуючим відділом культури редакції газети "Молодь України", Борис Олійник гуртує всі найкращі молоді літературні сили, видає на шпальти великі добірки, оповідання провідних нині поетів і прозаїків-шістдесятників. Всі газети прицільно "били" по них, наче підводили їх до лави суду, а молодіжна газета стараннями поета відчайдушно підтримувала майбутніх речників національного відродження. Він благословив у світ перший у республіканській пресі вірш свого університетського товариша Василя Симоненка "Дід умер". Він організував "круглий стіл" майбутніх дисидентів і нинішніх національних лідерів.
За це його постійно "били" в ЦК, вимагали каяття – він робив своє.
Коли редагував журнал "Зміна", комсомольські "вожді" за підказкою з великого партійного дому проводили як не бюро, так секретаріат для обговорення "проколів" Олійника.
А "протоколи" були більш ніж вагомі – гучні публікації Бориса Антоненка-Давидовича, Івана Бойчака, Миколи Вінграновського ... Кілька доган – і редактора "прибрали".
II ведучий
Поета рятує редактор журналу "Дніпро" Юрій Мушкетник, бере до себе заступником – і там вони уже у двох продовжують ту ж лінію. Через півроку Олійника зі скандалом виганяють із цієї посади – за власну поему "Дорога" і за повість Романа Іваничука "Спрага", де Маланчук, тодішній львівський, а невдовзі й український ідеолог, впізнав себе в головному негативному герої.
Отут і засяяла перед людьми найпримітніша олійникова риса – незрадливість.
Вірність друзям, принципам, раз у житті обраним орієнтирам – честі, совісті, рідній землі, батьківським заповітам, здатність на вчинок. У часи, коли почалися політичні репресії шістедисятих років, скільки його колег зламалися, каялися, виступали з осудом товаришів, які "спіткнулися". Борис Олійник принципово відмовлявся брати участь у зрадницьких акціях і не підписав "колективного осуду" під назвою "Еверест" підлості, який розпочав чорний період у гоніннях на шістдесятників.
I ведучий
Будучи тільки-но обраним наймолодшим заступником голови спілки письменників, він, чи не єдиний з членів президії, не підкориться партійній дисципліні, проголосує проти виключення з Спілки Івана Дзюби і "полетить" з посади.
Саме Олесь Гончар і Борис Олійник першими сказали світові правду про Чорнобиль. Олійник був серед перших українських літераторів, хто прорвався у зону ядерної катастрофи і під палючим травневим стронцієм вів телерепортажі про чорний біль України, першим розсекретив "державну таємницю" про масштаби трагедії.
Як голова Комісії з питань культури Верховної Ради очолював роботу над Законом про державність української мови ...
І це не повний перелік добрих справ Бориса Олійника.
II ведучий
Глибокий слід у пам'яті Бориса Олійника залишив батько Ілля Іванович, який працював редактором Новосанжарської районної газети.
Він був людиною принциповою і доброю, глибоко відданою поезії та Батьківщині. За станом здоров'я він мав право не йти на фронт. Та совість і вірність ідеалам повели його у сорок першому захищати від ворогів рідну землю. Радості його повернення з фронту, зустрічі з батьком-фронтовиком малому Борисові доля не судила.
Натомість гірка похоронка і пам'ять.
I ведучий
… З неї яскравим спалахом вихоплюватиметься епізод: літо 1941 року. Батько лежав на траві. Боря весело сміявся у нього на грудях, йому пощастило "побороти" батька.
Вічним болем закарбує пам'ять хвилини прощання. Він з матір'ю проводжають батька на фронт із Зачепилівки до Нових Санжар. Попрощалися перед мостом, що з'єднував старе русло Ворскли. Батько перейшов місток, який пізніше був підірваний саперами, які таким чином відрізали дорогу наступу фашистським танкам. Так і залишився Борис з матір'ю на одному березі, а батько – на березі вічності.
Спогади дитинства поет проніс через все своє життя і відобразив у своїй творчості.
I читець
Я тут родився восени:
Морозом бралася стерня –
І падолист у пеклі сни
Мене вгорнув, немов зерня.
А навесні пішов у ріст,
Прийнявши мамину купіль,
І перший крок у дивен світ
На полі отчому ступив.
І з того дня вже сто земель,
Переходив, переверстав,
Та щовесни, як журавель,
У рідні креси повертав.
І, надивившись різних див,
Клянуся на мечі пера
Дивнішого не сподобив
Від України і Дніпра.
II читець
Тут мій поріг. І перший гріх.
У всеочищення вогонь.
Тут стиглу зірку, як горіх,
Вона взяла з моїх долонь.
Тут джерела мої святі.
І навіть ворон, що оглух
На ветхім дідовім хресті.
("На полі отчому")
I читець
Тут кожна віть мені жива
Тут всі-свої, і всі-мої.
І мати квіти полива...
Хоч вже давно нема її.
Тут долю кожного війна
Переорала до глибин.
І кожна зірка жерстяна
Мені сіяє мов рубін.
...Я тут родивсь. І просто жив.
І горе знав. І щастя пив.
І в сизу паморозь ожин
За перший полудень ступив.
II читець
І так же просто, слід у слід,
За предком звіривши ходу.
Як мій безсмертний, чесний рід. –
Свої натруджені складу.
Скажу лиш: де б ти не ходив,
Та – хай засвідчує перо! –
Що не знайти дивніше з див,
Як Україна і Дніпро.
("Мене віта, як добрий дух")
I ведучий
Його лірика вражає. Особливо його поезія, присвячена матері. Адже зростав він, вдовиний син, під опікою матері, бабусі та тіток. Для Олійника мати – це міра всього чесного та людяного в житті, міра совісті. Він порівнює Матір із сонцем. Вона – сива ластівка, сиве сонечко. Ця сильна волею жінка мужньо терпіла свою вдовину долю.
Звучить запис пісні "Сива ластівка" ("Мамо, вечір догоря") муз. І. Поклада
II ведучий
Борис Ілліч з святою трепетністю розповідав: "Я в неї був один, до того ж, дуже схожий на батька. А те, що ми з нею не бачилися тижнями, оскільки колгоспні лани розкинулися на 7-10 км від Зачепилівки і в жнива їй доводилося виїжджати в степ на кілька днів, робило наші зустрічі справжнім святом. Це свято не потьмарилося для мене і по сей день".
З ніжністю згадував поет і ті дні, коли він "виривався" в рідні полтавські краї, в батьківський дім, де на порозі чекала свого дорослого сина найкраща, найсвітліша для нього Мати.
I ведучий
Як до великої святої сповіді перед матір'ю йшов поет до збірки "Сива ластівка". Випустив книгу у світ, коли мати пішла за вічну межу…
До глибини пронизує душу поезія "Пісня про матір".
I читець
"Посіяла людям літа свої, літечка житом,
Прибрала планету, послала стежкам споришу,
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу.
II ведучий
З цим віршем Борис Олійник став в одну шеренгу як рівний з рівними зі своїми вчителями М. Рильським, В. Сосюрою, А. Малишком.
Звучить запис "Пісні про матір" (муз. О. Морозова) у виконанні Т. Повалій
II читець
"Був чоловік... І нема.
Як же це, вічний світе?
Вернеться осінь... зима.
Прийдуть весна і літо.
А чоловіка – нема...
Як же це, клятий світе?!
Грошей не дбав у мішок.
Справно ходив на роботу,
Якось і не знайшов
Дня, щоб спочить по турботах.
Що їй – стоїть робота!
... А чоловік пішов.
Космос в собі дріма.
Діти біжать до школи.
Осінь мина... Зима...
Літо й весна – по колу.
А чоловіка нема...
Страшно – не те, що нема,
А що й не буде ніколи!
I ведучий
От така життєва закономірність – хоч і несправедлива. Адже не має в світі нікого, хто б не втратив в житті близької людини.
II ведучий
На вірші Б. Олійника написано чимало музичних творів. О. Білаш за його творами 1985 року написав оперу "Прапороносці", окрім цього він же створив низку пісень ("Ода Полтаві", "Мелодія"). До поетової творчості зверталися І. Поклад ("Мамо, вечір догоря...", "Пісня не забудеться моя"), П. Майборода ("Луна"), І. Карабиць ("Матір", "Заклинання вогню"), В. Кирейко ("Пісня про матір"), В. Тилик ("Тополина вулиця", "Мати сіяла сон", "Пісня дитинства"), Л. Дичко ("Ода музиці", "Колискова киянину") та інші.
Поет виступив співавтором кіносценарію багатосерійного фільму "Тарас Шевченко. Заповіт" (1992-1994), поставленого на Київській кіностудії художніх фільмів.
I ведучий
Борис Олійник ніколи й словом не дорікнув тим, хто жив в системі інших координат. Він не критикує й тих, хто еволюціонував у своїх поглядах від комуністичної ідеї до демократичної, хоч і не бачить між ними принципової різниці. Кого він критикує, так це тих, хто, зрікшись старих переконань, паразитує на нових, як і колишніх.
Перекинчинцтво, мутанство, пристосуванство – вони однаково огидні в будь-якій системі.
I читець
Де ви днесь, панове коммутанти –
Видатні міняйла прапорів?
На яку адресу вам писати,
Між яких ловити кольорів?
Кажуть, в радикалів грають нерви,
Коли ви, впадаючи у шал,
Пієте натхненно "Ще не вмерла..."
Як учора – "Інтернаціонал".
II читець
Кажуть, ви тепер б'єте поклони
Так же ревно, як у ті часи
Били у церквах святі ікони
І сукали дулі в небесі.
Геть, пильнуйте, хлопці-радикали,
В коммутантів незмінима суть:
Нас вони учора продавали,
Вас вони узавтра продадуть...
("Марш п'ятої колони")
II ведучий
Відомо, що поезія і політика – ледве чи не взаємовиключаючі. Однак саме ці дві якості не лише уживаються, а й доповнюють і взаємозбагачують одна одну у внутрішньому світі Бориса Олійника, як ні в кому з тих поетів, що на вітрах перебудови й незалежності рвонули в депутатство. Рвонули в політику і ... присмирніли як поети. Розгубили й те, чого колись досягли в поезії.
Бо сказано ж: поет має завойовувати свого читача постійно! Щоразу майже заново.
I ведучий
Саме так у Бориса Олійника: все нові й нові його добірки віршів в періодиці, поеми "Трубить Трубіж", "Таємна вечеря" та нові книги міцно приймають читацьку увагу, зацікавленість, а то й захоплення і виводять його щоразу на передній край літератури.
I читець
"Відпусти гріхи, Великий Боже,
Пройдами ошуканому люду.
Втретє відпусти, молю, бо схоже,
Що вчетверте випадку не буде! ...
Навіть кривовірові прощаю
За твоїми приписами, Отче,
А собі єдиного благаю:
Не прости, як на криве ізбочу!
Відпусти, Всевишній, безголовим,
Що могили потоптали отчі.
Не прости мені, коли хоч словом
Предківські могили опорочу!
II читець
Змилуйсь над братами, що в гордині
І мене затоптували в сажу.
Праведний, не попусти й зернини,
Коли навіть недругові зраджу!
За твоїм священним заповітом,
Всім дарую, заблукалим в пущі:
Виведи їх благовісним світлом,
На дорогу правди невмирущу!
( "Молитва")
II ведучий
В цих словах весь Борис Олійник.
I читець
Літа вже не мчать, як лошата прудкі в табуні,
Повільно бредуть, як верблюди в піску марокканськім...
Все легше когось підловити на щирій брехні,
Все важче купитись на срібну блешню провокацій.
І вже починаєш не час цінувати, а мить,
II читець
Холодний аналіз чуття затискає в лещата...
Все легше чийсь відступ од юних замрій зрозуміть,
Все важче і важче той відступ прощати.
На перше захоплення око не вельми зважа –
Досвідчене око навчилось вивчати й мовчати...
Все ближче з імли підкрадається вічна межа,
Все далі назад відпливає безхмарний початок.
("Літа вже не мчать")
I ведучий
Без цих віршів і без поем Бориса Олійника не можна уявити нашої сучасної української поезії. І треба гордитись, що в нас є такий поет і велика людина.
Вибірковий список творів
Б. І. Олійника
- Вибрані твори в 2 т. – К. : Видавництво "Українська енциклопедія" ім. М. П. Бажана, 2005. – т.1. Вірші. Поеми. – 2005. – 608 с. – (Б-ка УЛЕ : Вершина письменства).
- Вибрані твори в 2 т. – К. : Видавництво "Українська енциклопедія" ім. М. П. Бажана, 2006. – т.2. переклади, публіцистика. – 2006. – 608 с. – (Б-ка УЛЕ: вершина письменництва).
- Два роки в Кремлі. – К. : Сільські вісті,1992. – 127 с.
- Думи про місто : поема. – К. : Молодь, 1982. – 47 с.
- Міра: вірші, поеми. – К. : Рад. письменник, 1984. – 83 с.
- Пісня про матір: поезії. – К. : КП Редакція журналу "Дніпро", 2004. – 192 с.
- Стою на землі: вірші та поеми. – К. : Криниця, 2003. – 696 с.
- Таємна вечеря : поезії 1989-2000. – К. : Парламентське видавництво, 2000. – 144 с.
Література про творчість
Бориса Олійника
- Абрамян Т. Гармонія музики і слова у співтворчості Івана Карабиця і Бориса Олійника / Т. Абрамян. / Мистецтво в школі. – 2009. - № 9. – с. 6-9.
- Бакуменко О. Формула вічної поезії / О. Бакуленко. // Слово Просвіти. – 2010. – ч. 42 (21-27 жовт.) – с. 14; Урядовий кур'єр. – 2010. – 23 жовт. – с. 5.
- Борисові Олійнику – відзнака ПАРЄ : [медаль "За заслуги"] // Урядовий кур'єр. – 2006. – 8 лип. – с.3.
- Голобородько Я. Борис Олійник – людина, поет, академік. / Я. Голобородько. // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2006. - № 8. – с. 16-17.
- Голос совісті : до 75-річчя від дня народження Б. І. Олійника. // Календар знаменних і пам'ятних дат. – 2010. - №4. – с. 45-53.
- Гужва В. Шляхетний вершник. / В. Гужва. // Дивослово. – 2005. - № 10. – с. 46-50.
- "...За всіх скажу, коли усі мовчать" // Жінка. – 2010. - № 10. – с. 10.
- Каракоз С. "У відповіді за все" / С. Каракоз. // Освіта. – 2005. – 19 – 26 жовт. – с. 10-11.
- Луків М. Епоха, увінчана в слові / М. Луків. // Дніпро – 2005. - № 9-10. – с. 2-3.
- Лупій О. Плоди золотого засіву : Борису Олійнику – 70. // Народна армія. – 2005. – 29 жовт. – с. 7.
- Прес Г. "Я родом з хліба..." : літер.-муз. композиція за творчістю Б. Олійника. 7 клас. / Г. Прес. // Українська література в загальноосвітній школі. – 2007. - № 1. – с. 38-40.
- Сизоненко О. Я – Всесвіту боржник... /О. Сизоненко. // Голос України. – 2010. – 16 жовт. – с. 19.
- Славинський М. Урівень з добою : [живе Б. Олійник] / М. Славинський. // Україна. – 2007. - № 1-4. – с. 71-74.
- Шуляк М. Вічний бій / М. Шуляк. // Освіта України. – 2007. – 23 жовт. – с. 6
- Яцкова Л. "А в серці дума й пісня обнялись..." : гармонія слова Бориса Олійника та музики Лідії Яцкової / Л. Яцкова. // Українська література в загальноосвітній школі. – 2008. - № 10. – с. 43-48.
- Шуляк М. Вічний бій. / М. Шуляк. // Освіта України. – 2007. – 23 жовт. – с. 6.
|
