(до 200-річчя від дня народження Є.П. Гребінки)

Бібліографічний покажчик-дайджест

         Дайджест подає матеріал про життя і творчість Є. П. Гребінки, письменника, який протягом майже 20 років брав участь в українському і російському літературному процесі 20 ст. На жаль, його твори не зовсім вивчені, знають його фахівці і, здебільшого, небайдужі до літератури люди.

         Мета посібника – показати українськість нашого земляка, зацікавити його творчістю учнів, широкий загал читачів. Сподіваємось, покажчик стане в нагоді бібліотекарям, краєзнавцям, вчителям, студентам.

         Матеріал не є вичерпним. В межах розділів розташування алфавітне або логічне.

Зміст

1. Вступ 
    Основні дати життя і творчості Є.П. Гребінки  
2. Біографія Є. П. Гребінки  

                  Життєвий шлях  

                  Громадська діяльність  

                  Подвійність душі  

                  Друзі і знайомі  

                 Особисте життя  

                 Закоханість у Полтавщину  

                 Інтернет про Є. Гребінку   

1. Вшанування пам'яті Є. П. Гребінки  

                 Художні твори  

                 Портрети  

1. Творчість Є. П. Гребінки 

                  Байки  

                  Лірика  

                  "Очі чорнії"  

                  Проза  

                  Переклади   

1. Твори Є. П. Гребінки  

Вступ

         Перші три десятиліття 19 ст. висунули перед молодою українською літературою багато складних проблем, починаючи з відстоювання прав на розвиток літератури рідною мовою і кінчаючи визначенням характеру і шляхів її розвитку. Необхідно було переборювати не лише самодержавні утиски і переслідування, а й скептичне ставлення шовіністичних кіл до самої можливості створення літератури українською мовою.

         Серед тих, хто утверджував українську мову як мову самобутньої української культури, хто закладав основи нової української літератури, почесне місце належить Євгену Павловичу Гребінці. Один із найзатятіших українців, він, ніколи не забуваючи про свій давній козацький родовід, свою малу батьківщину, умів підкорити аристократичні салони Петербурга, згуртувати там діячів української літератури і культури. Творчість письменника наповнена щирою любов'ю до рідної України, її героїчного минулого, до народних пісень, звичаїв. Звідси він черпав наснагу для своїх творів, хоч більшість з них – написані російською мовою.

Основні дати життя і творчості Є. П. Гребінки

    Біографія Є.П. Гребінки

                                          Є. Гребінка

          Євген Павлович Гребінка народився 2 лютого 1812 року на хуторі Убіжище (нині с. Мар'янівка) поблизу Пирятина в багатодітній родині дрібного поміщика, відставного штаб-ротмістра Павла Івановича Гребінки та Надії Іванівни, з давнього козацького роду Чайковських. Початкову освіту одержав від домашніх учителів. Дитинство проходило серед чарівної полтавської природи, босоногих сільських хлопчаків, народних пісень, переказів. У 1825-1831 роках навчався у привілейованій Ніжинській гімназії вищих наук, атестат якої прирівнювався до університетського диплома.

         Після закінчення гімназії Гребінка був зачислений до резервного ескадрону 8-го малоросійського козачого полку. Воювати не довелось. А коли невдовзі полк було розформовано, пішов у відставку. Проживав у батьківському маєтку, займався збиранням українських дум, пісень, приказок.

         Доля відміряла йому лише 36 років, та письменник залишив по собі довгу пам'ять.

          Зубков С. Євген Павлович Гребінка : життя і творчість / С. Зубков. – К. : Вид-во художньої літератури, 1962. – 210 с.

          Гребінка Євген Павлович // Провісники духовності в Україні : довідник. – К., 2003. – С. 203-204.

          Гребінка Євген Павлович // Альманах пошани й визнання Полтавщини. – Полтава, 2003. – С. 60-61.

          Євген Гребінка (1812-1848). Життєвий шлях // Історія української літератури (перші десятиріччя ХІХ ст.) : підручник / за ред. П. П. Хропка. – К., 1992. – С. 284-290.

          Євген Гребінка 2.02(21.01)1812 – 15(3).12.1848 // Ротач П. Колоски з літературної ниви : короткий літературний календар Полтавщини. – Полтава, 1999. – С. 59-61.

          Голубенко С. Закоханий у рідну Полтавщину / С. Голубенко // Молода Україна. – 1977. – Ч. 254. – С.  7-11, 23.

          Малик, М. 195 років від дня народження. Гребінка Євген Павлович (02.02.1812-1848) / М. Малик // Край. – 2007. - № 34 (лют.). – С. 21-22.

          Онищенко Н. Очі чорнії  / Н. Онищенко // Дзеркало тижня. – 2008. – 15 берез. – С. 12.

          Портрет на фоні творіння: Гребінка // Вілоусько О.  Наш край в складі Російської імперії (остання чверть XVIII-І пол. ХІХ ст.). Ч.!: Остання чверть ХУІІІ - І пол. ХІХ ст. : матеріали на допомогу вчителям, учням, студентам, абітурієнтам, шанувальникам вітчизняної історії. – Полтава, 1998. – С. 76-77.

          Сюндюков, І. Скромний класик. Терни та зірки Євгена Гребінки / І. Сюндюков // День. – 2008. – 26 груд. – С. 8.

  Громадська діяльність

         Коли 22-річний юнак їхав у північну столицю, він болісно розлучався з краєм, який породив його і дав крила. Майбутнє манило і лякало водночас : "

… що з мене буде в Петербурзі і що я там робитиму між москалями?", - питав себе. Та невдовзі упевнився, що це місто – "колонія освічених малоросіян". І він зумів не лише знайти тут почесне місце, а і згуртувати відомих представників української і російської мистецької і літературної інтелігенції.

         Перебуваючи в центрі літературного життя, Є. Гребінка розробив багато планів щодо організації українських періодичних видань та публікації творів українських письменників, зокрема І. Котляревського. Він чимало зробив для підтримки українського слова, постійно листувався з відомими українськими письменниками. У 1837 році Євген Павлович зібрав твори  українською мовою для літературного додатка журналу "Отечественные записки". Одержавши відмову в друкуванні, із зібраних матеріалів уклав і видав альманах "Ластівка" (27 квітня 1841 р.). Без перебільшення, це було історичною віхою для української літератури.

         В історії духовності України Є. Гребінка назавжди залишиться людиною, за чиєї прямої ініціативи, безпосередньої матеріальної та моральної підтримки був підготовлений і виданий "Кобзар" (1841 р.) Т. Г. Шевченка. А ще раніше, 1838 року він брав активну участь у викупі Тараса Григоровича з кріпацтва. Громадським вчинком його було те, що наш земляк не побоявся взяти епіграфом до декількох розділів свого роману "Чайковський" вірші Кобзаря, зберегти їх і при перевиданні книги у 1848 році, коли було суворо заборонено згадувати твори засланого Тараса.        

         Критики, історики літератури по-різному змальовували Є. Гребінку як людину і як письменника. Для одних він був милим, веселим, "з відкритим, розумним і добрим обличчям". Інші ж вважали його людиною обмеженою, запопадливою.

         Двоїстість портрета поширюється і на долю його творчого доробку, написаного українською і російською мовами. Написане ним давало йому підстави вважатись якщо не класиком, то, принаймні, автором двох літератур. Але стався парадокс. Його твори не здобули належної поваги у російських критиків, широкого загалу, бо вважали його занадто "українським" і навпаки. Неоднозначну оцінку здобула собі і його українська ідея.

         Розгадка лежить у специфіці часу. У першій половині 19 ст,. незважаючи на інтерес до української історії, культури, українська мова вважалась "наречием". Отже, досягти суспільного визнання можна було тільки використовуючи російську мову. Так склалась реальність життя Є. Гребінки, якому довелось жити "на стику двох культур". В часи подвійної культури довелось жити багатьом українським діячам. У них одна душа була зрощена природою і кров'ю українською, а інша гнулася під чужим впливом, що "наостанку подолав, зломив ту ніжну, глибоко чутливу душу, зломив на смерть". (О. Пчілка)

          Є. П. Гребінка // Зеров М. Українське письменство. – К., 2003. – С. 976-977.

          Українська ідея Євгена Гребінки // Ушкалов Л. Сковорода та інші. Причинки до історії української літератури. – К., 2007. – С. 266-311.

          Сюндюков І. На стику двох культур. Шлях Євгена Гребінки / І. Сюндюков // День. – 2005. – 4 лют. – С. 8.

 Друзі і знайомі

         Навчаючись у Ніжинській гімназії, Євген брав участь у створенні рукописних журналів, в роботі літературних гуртків, організації громадської бібліотеки, якою завідував "довгоносий Карло", тобто учень старших класів Микола Гоголь. Спільні уподобання зблизили їх на все життя. Коли розпочалося розслідування "Справи про вільнодумство", Євген на допитах вів себе витримано і мужньо і, як міг, вигороджував своїх однокласників  і М. Гоголя серед них.

         У Петербурзі байкар дружив із земляками і колегами П. Гулаком-Артемовським, М. Гоголем, Г. Квіткою-Основ'яненком, І. Криловим, О. Кольцовим, В. Григоровичем, А. Мокрицьким та іншими.

         1835 року І. Сошеннко познайомив Є. Гребінку з Тарасом Шевченком. Прийнявши до серця тяжку долю талановитого кріпака, він запрошує його до себе, дає йому книги, допомагає розібратись в питаннях мистецтва і літератури, знайомить зі своїми друзями, разом з художником О. Венеціановим подає матеріальну допомогу, бере безпосередню участь в організації викупу його з кріпацтва. Згодом вони потоваришували. Саме Євгена Гребінку обрав Тарас Шевченко своїм супутником під час подорожі Україною 1843 року. Разом ходили вони в степ до козацької могили, на річку Оржицю, слухали пісні кобзаря. Гребінка відвідував Шевченка, коли той лежав хворий на тиф. Тарас Григорович також бував у нього на Василівському острові. Разом вони відвідували Олександрівський театр.

          Зайцев П. Життя Тараса Шевченка / П. Зайцев. – 2-е вид. – К. : Обереги, 2004. – 480 с.

          Гребінка Євген Павлович (2.02(21.01).1812, х. Убіжище, тепер с. Мар'янівка Гребінківського р-ну – 15(8).12.1848, Петербург) // Ротач П. Полтавська Шевченкіана: спроба обласної (крайової) Шевченківської енциклопедії : у 2-х кн. – Полтава, 2005. – Кн. 1. – С. 180-181.

          Передерій, Л. Гребінка й Шевченко померли в Петербурзі, а поховані на рідній землі / Л. Передерій // Полтавський вісник. – 2011. – 20 трав. – С. 4.

          З листа Є. П. Гребінки до колишнього однокласника та друга М. М. Новицького, 7 березня 1834 р. // Білоусько О. Наш край в складі Російської імперії (остання чверть XVIII – початок ХХ ст.): Ч.1: Остання чверть XVIII – І пол. ХІХ ст. : матеріали на допомогу вчителям, учням, студентам, абітурієнтам, шанувальникам вітчизняної історії. – Полтава, 1998. – С. 109.

          У Квітки-Основ'яненка // Цибаньова О. Євген Гребінка. – К., 1972. – С. 251-256.

 Особисте життя

         На життєвій дорозі письменника в різний час зустрілися дві дівчини, яких він кохав. Першою була сестра Миколи Новицького, однокласника по Ніжинській гімназії – Мар'яна. Познайомились вони влітку 1831 року в садибі її батька в с.Снітин Лубенського повіту. Ця зустріч докорінно змінила душевний стан вчорашнього гімназиста. "Неужели это любовь?"..,  – задає він сам собі питання і тут же відповідає: "Да, это ты, любовь! Это ты, желанная гостья!..."  Так згадував Євген перші зустрічі з Мар'яною в документальній повісті  "Записки студента". Перед від'їздом Євгена до Петербурга вони обмінялись обручками, заприсяглися чекати один одного. Але дівчина не витримала спокуси місцевого багатія і вийшла заміж. Тяжко пережив юнак цю подію, хворів у столиці, лікувався у рідному Убіжиці.

         Пізніше письменник посватався до внучки небагатого поміщика, штаб-капітана Ростенберга з села Рудка Пирятинського повіту – Марії "с чудесными глазами". Закохані молоді люди у червні 1844 року повінчались і виїхали до Петербурга. Марія зробила все, щоб у квартирі було затишно, щоб приходили до них друзі. У 1845 році вона народила  доньку Надію. Дружина допомагала чоловікові, намагалась полегшити його страждання під час хвороби. Через кілька років після одруження Євген Гребінка засвідчив свої щирі почуття до дружини у вірші "В альбом жене".

          Кудрявцев Л. Очі чорні, очі жагучі… / Л. Кудрявцев // Жінка. – 1999. – № 10. – С. 22.

          Марійка. Сватання. Сім'я. Згасла надія // Цибаньова О. Євген Гребінка. – К., 1942. – С. 235-241, 261-267, 245-280, 286-292.

Закоханість у Полтавщину

         Живучи далеко від України, Євген Павлович завжди залишався її вірним сином, часто сумував за рідною домівкою, постійно цікавився історією свого народу, любив українське. Буваючи в Україні, відвідував друзів і родичів у Києві, Харкові, Єлизаветграді. На Полтавщині його перебування пам'ятають Кременчуцькі і Лубенські ярмарки, Пирятин і, звичайно, рідне Убіжище. В рідній стороні він черпав наснагу для своєї творчості, вивчаючи народний фольклор, звичаї, пісні. Саме тут йому захотілося написати твір про складну, героїчну історію українців. А ще часто Євген Павлович ходив у степ, підставляв обличчя сонцю і слухав пісню жайворонка, яка лилась на землю срібним дощем.

         Коли взимку 1843 року у Петербурзі письменник захворів і почала переслідувати думка про смерть, він з острахом думав: "Лише б дожити до літа, не померти тут, серед чужих людей…"

         Гребінка чимало зробив для своїх земляків. Зокрема, завдяки його турботам і заощадженням восени 1847 року відкрилась "Гребінчина школа" в с. Рудці. Він вважав це ще однією перемогою. Але вже не було сил довго радіти. Він серйозно хворів, остаточно зліг, писав лежачи. Думки часто відлітали на батьківщину, до Дніпра: "Широкий Дніпр! Не вип'ють тебе звірі і птахи! Не висушить тебе сонце!... Ти безсмертний, як і народ, по землі якого течеш!"

         Перед смертю письменник попросив: "Візьміть мене додому… нехай мені заспіває жайвір в рідному краї…"

         Він помер у розквіті сил 3 грудня 1848 року. Похований неподалік від свого рідного хутора Убіжище на родовому цвинтарі.

          Гребінчин Яр – родовий хутір батька Є. П. Гребінки // Ротач П. П. Полтавська Шевченкіана : спроба обласної (крайової) Шевченківської енциклопедії : у 2-х кн. – Полтава, 2005. – Кн.1. – С. 180-181.

          Дотепний байкар (про Є. П. Гребінку) // Юшко В. М. Література рідного краю. – Кременчук, 1998. – С. 45-47.

          Кудрявцев, Л. … І проспівав йому жайворонок в рідному краї / Л. Кудрявцев // Іменем закону. – 2008. – № 31 (серп.). – С. 30-31; Зоря Полтавщини. – 1998. – 15 груд. – С. 2.

Юшко, В. "Моя душа – в рідному степу." Минуло 185 років від дня народження Є. П. Гребінки / В. Юшко // Молода громада. – 1997. – 14 лют. – С. 7.

         Інтернет про Є. Гребінку

Вшанування пам'яті Є. П. Гребінки

         На батьківщині письменника збереглися родинний цвинтар, частина бузкової алеї, якою ходив  Євген Павлович.

         1901 року на могилі був встановлений чавунний пам'ятник у вигляді ажурного хреста на кам'яному постаменті. 1962 року замість пошкодженого хреста встановили бюст, замінений згодом новим пам'ятником роботи скульптора Ю. Гирича.

         Того ж 1901 року залізничну станцію Петрівку, яка знаходилась за 14 км. від Убіжища, назвали його іменем, а в 30-і роки створений район дістав назву Гребінківський. Іменем письменника названа районна газета. Щорічно в день його народження в Гребінці проходить обласне свято "Гребінчина світлиця" та конкурс читців його творів. В районному центрі діє кімната- музей славного земляка. Його ім'я носять вулиці в містах і селах.

         Про Є. Гребінку ідеться в романі О. Іваненко "Тарасові шляхи". Йому була написана посвята на вірші Т. Г. Шевченка "Перебендя" ("Кобзар", 1841 р.).

         Відомі два портрети Є. Гребінки. Автор одного з них – земляк А. Мокрицький, який двічі малював його майже в тій самій позі. Доля іншого портрета спірна. Намалював його Т. Шевченко 1937 р. Одні дослідники доводять, що на портреті зображений Є. Гребінка, інші вважають, що належить він В. Одоєвському або Я. де Бальмену. Тому в деяких виданнях підписано "Портрет невідомого".

         Рішенням сесії Гребінківської районної ради погоджено проект програми "Відродження пам'яті Євгена Гребінки – етап відродження національної культури" (до 200-річчя від дня народження Євгена Гребінки).

 Портрети