ЧАРОДІЙ   СЛОВА

До 120-річчя  від дня  народження  Миколи  Зерова

 Біобібліографічний  покажчик

         У біобібліографічному  покажчику  подано  інформацію  про непростий  життєвий і творчий  шлях поета, перекладача, критика, вченого-літературо-знавця,  гордості  української  літератури Миколи Костянтиновича Зерова.

         Матеріал  розміщено  у  відповідних розділах в алфавітному  порядку, логічно, або  у   зворотній  хронології. Покажчик не є  вичерпним,  складений він  на  базі   фонду Полтавської обласної бібліотеки  для юнацтва  ім. Олеся Гончара.

         Адресований бібліотечним  працівникам, молоді,  викладачам, краєзнавцям, всім, хто  не байдужий  до  історії,  культури, літератури  України  і її  кращих представників.

В С Т У П

                                                              О. Теліга    

         У цьому сонеті влучно описане життя  нашого славного земляка, якого заслужено називають  гордістю української  літератури.

         Широченна  ерудиція  в  античній, західноєвропейській, українській  і  російській  літературах, грунтовні знання  з історії, тонкі естетичні  відчуття, глибокий  аналіз  і  розуміння літературних  явищ,  строгий  критичний розум, феноменальна  пам'ять, вільне  володіння стародавніми  і новими мовами  (близько 20),  блискучий  ораторський  талант, тонко вигострене слово - ось багатющий  арсенал, яким володів Микола Зеров, який  допомагав йому  виходити  переможцем  з різних  літературних  дискусій. У цьому  була  його  нездоланна сила. У цьому було  і його  нещастя.

         Неокласична естетична  позиція М. Зерова, як і його  побратимів  по перу (М. Рильського, П. Филиповича, М. Драй-Хмари, О. Бургардта), полягала  в  необхідності  засвоєння  найвищих  літературних здобутків людства  як передумови  справжнього  розквіту  мистецтва, розуміння значення  уроків  класики  у зростанні  художника слова.  Така позиція  у 20-30- ті роки  ХХ століття  була  вкрай  актуальна, адже  в той час  українську  літературу заполонили  твори-агітки, твори-плакати на злобу дня. Письменник писав  власну  історію душі, протиставляючи її  сірості, провінційності. Він  вважав  українську  словесність  невід'ємною  складовою європейської  словесності.

         Як  науковець  і літературознавець  М. Зеров  турбувався і вболівав за майбутнє української культури. Брав активну участь у літературній  дискусії 1925 – 1928 рр., ставши на  бік М. Хвильового  та  інших  членів ВАПЛІТЕ.  Виступав проти російської  культурної гегемонії, проти  зведення  штучної завіси між українською  і західною  культурами. Дбаючи  про майбутнє українського  письменства, поет закликав звертатись  до джерел,  вивчати  досвід  минулих  поколінь, традиції рідної культури,  здійснювати  новітні  пошуки  в  письменстві. Йому  було чуже  неуцтво  і  пристосовництво  в літературі, виступав за творче змагання. Вважається, що з цього все і почалося: неокласики, ортодокси, руйначі  усталених  традицій, формалісти, попутники, а  значить -  вороги народу.  Звідси – неприязнь, підозра, несприйняття  і, нарешті, репресії. Майже 10 років, до арешту,  Микола Зеров  жив  у "підвішеному"  стані – зацькований  і  зневажений. Та вірив,  що  кривда  відступить.  Не  відступила...

         На Соловках, у  нелюдських жахливих  умовах, письменник  намагався  хоч якось  зберегти свій  внутрішній світ -  останнє,  що в нього залишилось. Але  безжальна  тоталітарна  машина  не залишила  йому  шансів  на життя.

         Микола Костянтинович Зеров, володіючи пам'яттю тисячоліть, прагнув  служити  ідеалові  гармонії  в  суспільстві. Але  митець мусив трагічно  загинути, бо жив  у часи,  коли такі особистості вважались небезпечними  для  суспільства.                                                 

         Його  реабілітовано  посмертно. Творча  спадщина Миколи Зерова повноправно  входить  у фонд  культурних цінностей  українського народу,   якому він і присвятив  все своє  коротке життя.

Літопис  життя  і творчості  Миколи Зерова

ТВОРИ  МИКОЛИ  ЗЕРОВА

 Публікації  творів  окремими  виданнями

Публікації  поезій у збірниках  та періодичних виданнях

         "Задовго до  неокласики": з неопублікованого // Дніпро. – 2001. - № 9 – 10. – С. 62 – 71.

         Зеров М. Іванів гай  у Полтаві  // Рідний край. – 2002. - № 1 (6). – С.24; Зеров М. К. Твори :  в 2 т. – К., 1990. – Т.1. – С. 32 – 33.

         Київ  з лівого берега.  Будівникові. Той  самий.  PRO DOMO. Із циклу "LUCROSA" // Вітчизна. – 2001. – № 11 – 12. – С. 87 – 90.

         Київ з лівого берега. Князь Ігор. Чистий четвер. Pro domo. Аргонавти // Живиця: хрестоматія української літератури  ХХ ст. :  у 2  кн. / за ред. М. Конончука ; упоряд. М. Конончук. – К., 1998. – Кн.1. – С. 506 – 508.

         Київ  з лівого берега. Чернігів. Куліш. Олександрія. Князь Ігор. Обри. Чистий  четвер. Класики. Pro domo. Самоозначення. Аргонавти. Саломея: [Подані  короткі  відомості  про М. Зерова] // Українське слово: хрестоматія  української  літератури та літературної  критики  ХХ  століття : в 4-х  кн. – К., 2001 - 2003. – Кн.2. – С. 42 – 48.

         Князь Ігор. Київ  з лівого берега. Саломея. Аристарх. Аргонавти. В   степу //  Славутич  Я. Розстріляна  муза. – К., 1992. – С. 35 – 37.

         Ноі  Triakonta. Князь  Ігор. Класики. Обри. Чистий  четвер. Арістарх. Аргонавти. Саломея. В степу. Куліш. Київ  з лівого берега. Чернігів. Лестригони. Самоозначення. Космос. Сон Святослава. "Та як нам жить  хвилиною  легкою..."  "Чорніє  лід біля  трамвайних  колій.."  В  гостях  у поета. "То був  щасливий, десятилітній  сон" // Розстріляне  відродження: українська  репресована  лірика. – Донецьк, 2008. – С. 66 – 87.

         Hoi Triakonta. Молода  Україна. Обри. Чистий четвер. Арістарх. В степу. Куліш. Київ  з лівого берега. Лестригони. Космос. Сон Святослава. В гостях у поета:  [та  інші] // Лавріненко Ю. Розстріляне  відродження: антологія 1917 – 1933 :  поезія-проза-драма-есей / упоряд., передм., післямова Ю. Лавріненка, післямова Є. Сверстюка - К., 2002. – С. 131-140; Поетична Зіньківщина. – Полтава,  2006. – С. 4 – 14.

         OL tpiakonta  // Зарубіжна  література. – 2000. – Ч. 14 (квіт.). – С. 1.

         Обри. Київ  з лівого берега. Сон Святослава. Суниці // Дивосвіт "Веселки":  антологія  літератури  для  дітей та юнацтва : в 3-х т. / упоряд. та бібліогр. довідки  Чайковського Б. Й. та  ін. – К., 2005. -  Т. 2 : Українська  література. – С. 25.

         Поезії // Зарубіжна  література. – 2000. – Ч. 14 (квіт.). – С. 1,2,3.

         Pro domo. Lucrosa. Обри. Київ  з  лівого берега. Лотофаги. Брама Заборовського. Kapnos tes patridos. Сон  Святослава. Чернишевський. Суниці. Сон // Атом серця:  українська поезія  першої  половини ХХ  століття:  для  старшого  шкільного віку /  упоряд., передм., приміт. Ю. І. Коваліва. – К., 1992. – С. 144 – 150.

         Сонетоїди. Присвята. Ріг Вернигори // Поезія–88 : збірник . – К, 1988. –  Вип.1 –  С. 152-162.

         У  степу. Князь Ігор. Класики. До альбому. Александрія. Самоозначення. Будівникові. Близнята. У травні. Чернишевський // Антологія української  поезії :  в  6 т. / упоряд. С. Крижанівський. –  К., 1985. – Т. 4: Українська радянська  поезія:  твори  письменників, які  увійшли  в  літературу  в 1917 – 1932 рр. – С. 173-178.

         Чистий  четвер // Петров В. Діячі  української  культури / 1920–1940. – К., 1992. – С. 72 – 73.

Публікації  перекладів

                                                         М. Зеров

         Вергілій Публій Марон. Енеїда / пер. з латин. // Зеров М. Українське пись-менство. – К., 2002. – С. 1229 – 1234.

         Куліш П. Огняний змій : повість із народних переказів // Зеров М. Україн-ське  письменство. – К., 2002. – С. 1082 – 1122.

         Міцкевич А. Книги народу  польського: од  початку  світу  до  умучення народу  польського / пер. с пол. // Зеров М. Українське  письменство. – К., 2002. – С. 1222 – 1229.

         Переклади // Дніпро. – 2001. - № 9 – 10. – С. 71 – 72.

         Переклади [Катулл, Вергілій, Горацій, Проперцій] // Зарубіжна літера-тура. – 2000. – Ч. 14 (квіт.). – С. 4 – 6.

Л и с т у в а н н я

         [З листів М. Зерова  до дружини  з Соловків] // Лещенко М. Сторінками просвітницько-педагогічної  діяльності  Миколи Зерова. – К., 2005. – С. 170 – 174.

         Корогодський Р. На ім'я  Миколи Зерова :  (листи  до Софії Зерової  із  Соловків ) //  Сучасність. – 2004. - № 10. – С. 123 – 133.

         Листи // Зеров М. Українське  письменство. – К., 2002. – С. 1034 – 1180.

         Подані  листи до Б. Чигиринця, П. Федоренка, Л. Книшевої, Ф. Ернста, В. Маяковського, П. Тичини, М. Плевака, М. Черемшини, О. Коваленка, Ю. Яновського, О. Білецького, С. Зерової  та ін. Останній лист дружині  датований

9.09.1937 роком.

         Листи до Миколи Зерова // Хвильовий М. Твори : у 2-х  т. – К.: Дніпро, 1990. – Т. 2: Повість. Оповідання,  Незакінчені твори. Нариси. Памфлети. Листи / упоряд. М. Г. Жулинського, П. І. Майдаченка. – С. 840 – 881.; Все для  Вчителя. – 2008. - № 12. – С. 60- 66.

         Листи М. Рильського до М. К. Зерова // Рильський М. Зібрання  творів :  у 20-ти  т. – К., 1983 – 1988. – Т. 19 : Автобіографічні  матеріали. Записні  книжки. Листи (1907 – 1956). – С. 137 – 140, 143 – 145, 148,  153 – 155.

Література  про Миколу  Зерова

         Брюховецький В. С. Микола Зеров: літературно-критичний нарис / В. С. Брюховецький – К. : Рад. письменник, 1990. – 309 с.

         У монографічній  праці  висвітлено  життєвий  і творчий шлях М. Зерова  у розділах: "Неспішним кроком пілігрима", "Неокласики", "Vivere honesle", "Поет", "Перекладач", "Критик", "Історик літератури".

         Лещенко, М. Сторінки просвітницько-педагогічної  діяльності Миколи Зерова / М. Лещенко. – К. : Вид-во "Фірма "Техсервіс", 2005. – 180 с.

         Зеров Микола Костянтинович [14(26).ІV.1890, м. Зіньків - 3.ХІ.1937, Соловки] // Українська  Літературна Енциклопедія : в 5-и т. / редкол.: І О. Дзеверін та ін. – К. : "УРЕ ім. М. П. Бажана", 1990. – Т. 2: Д-К. – С. 264 – 265.

         Зеров Микола Костянтинович [14(26).ІУ.1890, м. Зіньків – 13.х.1941] // УРЕ : в 16-и т. – К., 1977. – Т. 4: Е-К. – С. 269.

         Микола Зеров: поет, літературознавець // Письменники Радянської України 1917 – 1987 : біобібліографічний  довідник / укл. В. К. Коваль, В. П. Павловська. – К., 1988. – С. 231.

         Зеров Микола Костянтинович // Провідники духовності  в Україні : довідник. – К., 2003. – С. 422 – 423.

         Микола Зеров // Дивосвіт "Веселки": антологія  літератури для дітей  та  юнацтва : в 3-х т./ упоряд та бібліогр. довідки Чайковського Б. Й. та ін. – К., 2005. – Т. 2: Українська  література. – С. 24.

         Микола Зеров // Бернадська Н. І. Українська література ХХ  століття : довідник – К., 2007. – С. 71 – 72.

         Микола Зеров // З порога смерті: письменники України – жертви сталін-ських репресій / упоряд. О. Г. Мусієнко. – К., 1991. – Вип. 1. – С. 195 – 198.

         Микола Зеров ( 1890–1937) // Історія  української  літератури :  у 2-х кн. – К., 1998. – Кн.1 : Перша  половина ХХ  століття. – С. 157 – 162.

         Микола Зеров (1890–1937) // Історія  української літератури ХХ століття : у 2-х кн. / за ред В. Г. Дончика. – К., 1994. – Кн. 1. (1910–1930-ті роки) – С. 308 – 320.

         Микола Зеров 1890 – 1937 // Лавріненко Ю. Розстріляне відродження: антологія 1917- 1933: поезія-проза – драма-есей / упоряд., передм., післямова Ю. Лавріненка, післямова Є. Сверстюка. – К., 2002. – С. 127 – 130.

         Микола Зеров // Петров В. Діячі української культури (1920-1940):  жертви  більшовицького терору. – К., 1992. – С. 58 – 61.

         Микола Зеров 26 (14).04.1890 – 3.11.1937 // Ротач П. Колоски  з літератур-ної ниви: короткий літературний  календар  Полтавщини. – Полтава, 1999. – С. 2000 – 202.

         Микола Зеров // Славутич Я. Розстріляна муза: нариси про поетів. – К., 1992. –  С. 31 – 42.

         Бондар Н. І. Микола Зеров 1890–1937 / Н. І. Бондар // Живиця : хресто-матія  української літератури ХХ ст. :  у 2 кн. / за  ред. М. Конончука ; упоряд. М. Конончук. – К., 1998. – Кн. 1. – С. 502 – 505.

         Лавріненко Ю. Микола Зеров / Ю. Лавріненко // Українське слово:  хрестоматія  з  української  літератури  та  літературної  критики ХХ ст.  В 3-х  кн. – К., 1994. – Кн.1. – С. 513 – 515.

         Крижанівський С. Микола Зеров, учений  і поет / С. Крижанівський // Історичний  календар, 2000. – К., 1999. – Вип. 6. – С. 122 – 123.

         Москаленко М. Микола Зеров: доля  і доробок / М. Москаленко // Зеров М.  Українське  письменство. – К., 2002. – С. 1235 – 1272.

         Неокласик Микола Зеров (1890 – 1937) // Мельничук Г. 1000 незабутніх  імен України. – К., 2005. – С. 160 – 161.

         Парадигма  буття  в поезії неокласиків (Микола Зеров) // Соловей Е. Українська  філософська  лірика. – К., 1999. – С. 183 – 203.

         Розстріляне  відродження: до 110 річчя  від дня  народження  М. К. Зерова

(1890 – 1937) // Календар знаменних  і пам'ятних дат 2000. ІІ квартал. – К., 2000. – С. 45 – 50.

х                       х                         х

         Башманівський В. Естетична  програма духовного оновлення  нації  в інтерпретації М. К. Зерова / В. Башманівський // Українська  література  в  загальноосвітній  школі. – 2004. - № 3. – С. 34 – 35.

         Горячева О. Микола Зеров і його  епоха, або  великий  нонкомформіст. Спроба "некомпліментарного"  розгляду / О. Горячева // Українська  мова  та  література. – 2000. - № 16 (квіт.) – С. 5 – 6.

         Гречанюк С. У гроні  п'ятірнім – перший / С. Гречанюк // Урок Української. – 2003. – № 3. – С. 44 – 50.

         Заславський І. Видатний  учений. Талановитий поет. Майстер перекладу.

(до 110–річчя  від дня  народження  Миколи Зерова) / І. Заславський // Українська  мова та література. – 2000. – № 16 (квіт.) – С. 6 – 8.

         Ротач П. Сто струн. Мала поетична антологія  Полтавщини 1898 – 1998. Зеров Микола (14 (26).04.1890 – 3.11.1937) / П. Ротач // Зоря Полтавщини. – 1998. – 24 черв. – С. 4.

         Сингаївський М. Митець  розкованої душі і глибокого розуму / М. Син-гаївський //  Українське слово. – 2005. – 23 лют. – С. 10.

Матеріали до  біографії

                                                                         Г. Кочур

          "Я  народився  в  м. Зінькові, на Полтавщині, 14 (26 по-новому) квітня 1890 р. Батько – вчитель, потім – завідуючий міською школою, нарешті, з 1905 року – інспектор народних шкіл;  мати – з  дрібного землевласницького роду Яреськів – з-під Диканьки, роду козацького, але доказующого дворянство. Учився  спочатку  в міській школі,  під батьківською  ферулою, досить суворою –  в одній  купі  з Павлом Чубенком  (котрий  тоді ще не був  Остапом Вишнею)...", –  писав  про себе наш земляк  у листі  до Миколи  Плевако  24 лютого  1924 року.

         Подружжя  Зерових Костянтин Іраклійович (1860–1940) та Марія Яківна (1866–1941) мали п'ятеро  синів  та  дві доньки: Микола – письменник, Дмитро (1895–1971) –  видатний  ботанік, Костянтин (1893–1989) – гідробіолог, Михай-ло (1901–1963) – поет (його  псевдонім "Михайло Орест"), Георгій (1908–1956) – інженер, Олена (1903–1939) та Валерія (1912–1982).

         За роки навчання  Микола Зеров одержав фундаментальні  знання   з античних  та  європейських  мов  і  літератур.  Як  згадував  В.  Петров, довершеності Зеров  прагнув  у всьому: в роботі над віршем, правленні  коректи,  заварюванні чаю  чи застругуванні  олівця. Працювати довелось в газетах  викладачем у різних навчальних закладах, вести численні курси та семінари. Дуже часто  його лекції закінчувались  гучними  оплесками. В своїх  спогадах дружина Софія  Федорівна згадувала своє мудре застереження, яке вона  свого часу зробила  чоловікові: "Оплески  пробачають лише  артистам, а  ти  не артист – тобі їх не пробачать". Згодом Микола Костьович  з гіркотою зізнався, що дружина мала рацію. Тоталітарна сталінська система  безжально знищувала тих,  хто свій талант, працю, натхнення віддавав  справі  духовного національного  відродження України.

         Наприкінці 20-х років розпочалось  відверте  політичне  цькування письменника. В 1930 році  він  змушений  був проходити свідком  по процесові СВУ. Восени 1934 року його звільняють з роботи  в  університеті. На  цей рік випадає  і велике родинне  горе – після  ускладнення  від  скарлатини  помер  його син Костик. Збіглися  в часі  трагедія  суспільна  і  особиста.

         Приголомшений  усім, що  сталося, Зеров  виїздить до Москви. Там за короткий час  утверджується  в колі  московських перекладачів  та  критиків як  проникливий  стиліст  і майстер  російського вірша. У ніч  після  свого  дня  народження  він не міг заснути – душу  вимотували якісь лихі передчуття...  Невдовзі  його  арештували.  Розпочалося  слідство. Звинувачення  стандартне –  приналежність до терористичної націоналістичної організації. Звичний  на той час і присуд –  10 років  позбавлення волі  у  виправно-трудових таборах з конфіскацією майна.

         Письменника  відправили  на Соловки, де  він  працював у господарчих  службах, згодом – у  табірній  бібліотеці. За  найменшої  можливості  віддавався  улюбленій  літературній  праці  –  перекладав "Енеїду" Вергілія,  "Пісню про Гайявату" Лонгфелло, вивчав  італійську мову, виступав  на вечорах перед  ув'язненими з різними лекціями й читаннями, читав напам'ять "Євгенія Онєгіна"  О. Пушкіна.

         У жовтні  1937 року  справу  Миколи Зерова  взяла  на перегляд "особлива  трійка". Новий вирок – застосувати найвищу  міру покарання.  3 листопада, у третю річницю  похорону сина,  письменника  не стало...

         Могили його немає. Є тільки урочище Сандормох в Карелії, де було розстріляно і присипано землею тисячі неповинних  людей, і  між ними – Миколу Зерова.

         Реабілітований наш славний полтавець  Указом  Військової Колегії Верховного  Суду  СРСР  від 31 березня  1958 року.

         Анічкін Л. Голгофа Миколи Зерова. "Навіщо на Соловках перекладати  Вергілія?" / Л. Анічкін // Дзеркало тижня. – 2005. – 21 січ. – С. 21.

         Гальчук О. Втеча від "Великих  ловів", або дві смерті  Миколи Зерова /О. Гальчук // Слово  і  час. – 2006. – № 4. – С. 19 – 34.

         Жаботинський П. А він і був націоналістом / П.Жаботинський // Українське слово. – 2008. – 18 черв. – С. 7.

         Зотиков О.  Люди , їздці  та мушки :  інформація  про  причину  смерті М. Зерова / О. Зотиков // Україна молода. – 2006. – 28 жовт. – С. 8 – 9.

         Іванова Г. Голос поета обірвала  куля / Г. Іванова // Демократична  Україна. – 2007. – 16 листоп. – С. 24.

         Марченко Л.  Шлях на Голгофу / Л. Марченко // Вісті. – 2007. – 20 квіт. – С. 7.

         Панченко В. Микола Зеров:  три літа у Златополі / В. Панченко // Україн-ська  мова  й література в  середніх школах, гімназіях, ліцеях  та колегіумах. – 2000. – № 1. – С. 229–232.

         Панченко В. "Навколо нас  –  кати  і  кустодії" : тріумф і трагедія  Миколи Зерова / В. Панченко // День. – 2010. – 19 лют. – С. 14.

Микола  Зеров  і  Полтавщина

          Дитячі  роки,  які  провів М. Зеров  на  Полтавщині,  в Зінькові, відбились на його творчості  завдяки  спогадам  дитинства. Часто  спливали  у пам'яті  епізоди, як  з батьком їздили рибалити, на полювання. Чутлива душа хлопчика милувалася красою рідного краю. Він полюбив природу, особливо добре розбирався  в рослинах і птахах.

         Не дивлячись на те, що батько був росіянином  і в  сім'ї в ужитку  була  російська мова, майбутній письменник  змалку пройнявся  українством, був залюблений  в українську мову, пісні,  мудрість народну.  Мабуть,  великою заслугою  в цьому було  материне козацьке  походження. Батько ж терпимо  ставився  до  Миколиного  українства. А ще: "національною  свідомістю зобов'язаний  впливу  А. І. Лещенка  та дядька  свого П. Я. Яреська – в  Зінькові  до 1905 р.; потім  впливали  на мене – в Кролевці (де ми жили  з 1905 р.)  відомий  Вам П. Й. Горецький, в Києві – О. Я. Шульгин (мій товариш по класу)", – писав  М. Зеров в листі до М. Плевака. До речі, О. Я. Шульгин (1889– 1960), український дипломат, політичний  діяч,  історик – також  полтавець.

         Спогади  побаченого на  малій  батьківщині,  в Зінькові, знайшли своє  відображення  у поезіях "Близнята" ("Квітень"), "Степові дороги", "Водник" ("Спогад")  та  ін.  Враження  від "гострої  свіжості передсвітніх годин", любов  до  квітневих "присмерків прозорих" – це зіньківське. Полтавський літературознавець П. П. Ротач  також вважає, що Микола Зеров, як поет, "починався на  полтавській  землі, в тихому  повітовому містечку, яке  в його дитячі літа  нараховувало  ледве  чи  більше 10 тисяч  мешканців". Звідси  все, що вразило  колись  схильну до  поетичного  сприйняття  дитячу  душу: і "чорна  сіть вишневих, яблуневих  верховіть",  а "по калюжах ніжнотонні  зорі",  і  "ключ  птахів"  у темному небі.

         Вірш "Степові дороги" (написаний  в 1934 році) відновлює давнє враження  від  поїздки  до Полтави – це дійсно  степовий  полтавський  пейзаж:

         Уже будучи професором, відвідав  він Полтаву  у  травні 1927 року. Їхав Подолом, думав про Котляревського, милувався  Хрестовоздвиженським монастирем, чудовими краєвидами. Потім пішки пішов через Іванів гай на Соборну площу. Хотілось пройти  місцями І. Котляревського, дихнути  повітрям  давнини. Тут  написав  строфу нового сонета

         Неподалік  садиби  І. Котляревського, поблизу  Спаської церкви  мешкала сестра Миколи  Костьовича  з  небогою, яких він  також  відвідав.

         Наступного приїзду  в Полтаву  М. Зеров зустрівся  з М. Ірчаном, Г. Майфетом, який залишив спогади  про  спілкування  з  видатним  письмен-ником,  про їх  листування.  У березні  1934 року  Г. Майфет одержав  від нього вірш "Елегія". Це був останній  лист:

         У Полтаві  є  будинки, які  пам'ятають  Миколу Зерова. Вони знаходяться  за  адресами : Першотравневий  проспект, 3 та  вул. Жовтнева, 6.

         [Про  сім'ю  Зерових] // Літвішко Л. Зіньків  від сивої давнини до наших  днів. – Полтава, 2004. – С. 108 – 110.

         [Зерови  у Зінькові] // Лещенко Г. Зіньків :  путівник. – Х., 1987. – С. 15.

         Грубич К. Микола  Зеров – великий  полтавець / К. Грубич // Зоря Полтавщини. – 1990. – 4 жовт. – С. 3.

         Кузьменко О. Чарівник слова / О. Кузьменко // Прапор комунізму. – 1990. – 26 квіт.

         Ротач П. "Полтава  їжиться  на  видноколі..." // Зоря Полтавщини. – 1990. – 23 жовт. – С. 3;  24 жовт. – С. 3.

         Цюпа І. Микола Зеров / І. Цюпа // Прапор комунізму. – 1987. – 20 серп. – (письменники Зіньківщини).

Поезії про  край  і краян

         Горленко: [Василь Петрович (1853 – 1907), етнограф,  фольклорист] // Зеров  М. К. Твори : в 2 т. – К., 1990. – Т. 1: Поезії. Переклади / упоряд. Г. П. Кочур. – С. 33.

         Іванів  гай  у Полтаві // там же,  С. 32 – 33.

         Сонет  навіяно  відвідинами  Полтави. Занедбаність Іванового гаю  свідчила  про  байдужість  нащадків  до  І. П. Котляревського,  до  місць, пов'язаних   з його  пам'яттю.

         "Мої серпневі  дні  і  безголосі  ночі…" // там же,  С. 83 – 84.

         Вірш написано влітку 1925 року  під час  відвідин  Зінькова.

         Самійленко: [Володимир Іванович (1864 – 1925),  письменник] // там же,С. 76 – 77.

         Філянський: [Микола Григорович (1873 – 1938), поет] // там же, С. 77.

Спогади  про  Миколу  Зерова

          Кондратюк Н. Лікар Костянтин Зеров: "Поезії свого дядька Миколи Зерова, я вперше  прочитав  в часи хрущовської  відлиги" / Н. Кондратюк // Зоря  Полтавщини. – 2006. – 21 лип. – С. 4.

         Кочур Г. Про Миколу Зерова / Г. Кочур // Дзвін. – 2005. – Ч. 4 – 6. –  С. 137 – 141.

         Матушевський Б. Блиск таланту  серед  класової ненависті:  фрагменти спогадів // Зарубіжна  література. – 2000. – Ч.14 (квіт.) – С. 5 – 6.

         Оглоблин О. Боротьба за університет  була  боротьбою двох  національних ідей – української  та російської (із спогадів про  М. Зерова  та П. Филиповича) / О. Оглоблин // Урок  української. – 2004. - № 3. – С. 48 – 53.

         Оглоблин О.  Спогади про Миколу Зерова й Павла Филиповича /  О. Оглоблин // Хроніка – 2000. – 1993. – № 1 – 2. – С.  87 – 103.

         Під знаком Зерова (Спогади про М. Зерова) // Одарченко П. Українська  література : збірник  вибраних  статей / ред. О. Зінкевич. – К., 1995. – С. 255 – 262.

         Ткаченко В. Таким був Микола Зеров / В. Ткаченко // Літературна  Україна. – 2002. – 31 жовт. – С. 7.

Література  про творчість  М. Зерова

                                           Ю. Лавріненко

         Важко переоцінити  значення  творчості Миколи Зерова  в історії української культури. Вона надзвичайно важлива  не тільки  як документ  епохи,  а,  найперше,  як творчість, що постала  в екстремальний  час  нації  і була  спрямована  до загальнолюдської  культури, світової  цивілізації.  Ця  творчість – переконливий доказ того, що  українська поезія сягнула  світових  вершин.

         "Неокласиком" письменник  став  не  відразу. Деякі  його  поезії позначені  символістським впливом (напр. вірш "Про  схід сонця"). Взагалі, сам поет  скептично  ставився  до  своїх  віршів.  Сучасники  ж  відчули  могутню  силу його  поетичного  слова, дух  класичної  простоти,  піднесене  почуття, вишукану мову,  глибоке  проникнення  у  філософську  сутність  буття.

         Віршований  доробок  Миколи Зерова  включає 100 творів  у  сонетарному жанрі (86  сонетів  і  14  сонетоїдів), 15  олександрійських віршів, 6 елегійних дистихів, а  також  ряд  віршів, написаних  в інших  формах -  віршів  переважно жартівливих  або  складених "на випадок". Окрему  сторінку творчості  становлять  вірші  російською мовою. Поезії  його  6 разів  виходили  книжками  в Україні  та  за  її  межами (Німеччтна, США).

         На жаль, за життя  поета  його  поезії окремим  виданням  не виходили,  а друкувались лише  на  сторінках  періодичних видань. Часто автор  презентував  їх друзям  у  саморобних збірниках. До  сьогодні їх   збереглось понад десяток.

         Після  двох збірок оригінальних перекладних  поезій "Камена" і "Антології" більше не з'явилось  жодної збірки. "Сонетаріум" – збірка  поезій, яку він готував  протягом  15 років, збереглася  тільки  в  рукописі, так  і не  побачивши світ  за його життя.

         Як науковець і критик  Микола Костьович багато  сил  віддавав  розвитку  українського письменства,  підносив  його художність, заперечував "сентимент-тальну квашу"  українських ліриків народників.

         Зеров – перекладач зробив  надбанням  української культури твори класиків Давнього Риму – першоджерела світової  поезії. Майстер перекладу, він вважав, що  римська  поезія  і її інтерпретації  особливо потрібні  в зоряний  час  нації -  в 20-і роки,  в  епоху  Відродження.

         Микола Зеров  досліджував  творчість  багатьох  українських  письменників – від  А. Свидницького, І. Котляревського – до  сучасників, письменників  20-х  років ХХ століття. Уроки Зерова – літературознавця – талановита  і  мудра  школа  для  багатьох  наступних  поколінь.

         Історико–літературна  та  критична  спадщина  Миколи Зерова складає гордість  української  літературознавчої науки ХХ  століття.

         Білокінь С. Микола Зеров / С. Білокінь // Письменники  Радянської України. – К., 1955. – Вип. 14: 20–30 роки : нариси творчості / упоряд. С. А. Крижанівський. –  1989. – С. 35 – 64.

         Державин В. Поезія Миколи Зерова  і  український  класицизм / В. Державин // Українське слово : хрестоматія  з української  літератури  та  літературної  критики ХХ ст. : в  3-х  кн. – К., 1994. – Кн. 1. – С. 522 – 542.

         М. К. Зеров : "До  джерел!" // Гречанюк С. На тлі  ХХ  століття:  літературно-критичні нариси. – К., 1990. – С. 3–58.

         "Навсікая". "Аргонавти". "Pro domo" // Бернадська Н. І. Українська  література ХХ століття : довідник. – К., 2007. – С. 72 – 75.

         Павличко Д. Безсмертний майстер / Д. Павличко // Зеров М. Твори : в 2-х  т. / (упоряд. Г. П. Кочур, Д.В. Павличко. – К., 1990. – Т. 1. – С. 14 – 20.

         Поезія  Миколи Зерова // Гординський С. На переломі  епох: літерату-рознавчі  статті, огляди, есеї, рецензії, спогади. – Львів. 2004. – С. 152–159.

         Рильський М. Микола Зеров – поет  і перекладач / М. Рильський // Зеров М. Твори : в 2-х т. / упоряд. Г. П. Кочур, Д. В. Павличко. – К., 1990. – Т. 1. – С. 3 – 13.

         Безносик А. Закоханий  в Елладу і поетів Риму... / О. Безносик // Україна молода. –  2002. – 5 листоп. – С. 11.

         Білик  Г. "Камена" Миколи Зерова : інтерпретація–наближення / Г. Білик // Рідний  край. – 2000. – № 2 (3). – С. 43 – 52; Слово  і час. – 1999. – № 8. – С. 82 – 85.

         Білик  Г. Ліричний суб'єкт  як  концепт  художньої цілісності: (М. Зеров, "Камена") / Г. Білик // Рідний край. – 2000. – № 1 (2). – С. 80 – 83.

         Бондаренко Л. Прихильники  мистецтва рівноваги...: Урок  позакласного  читання  за  творчістю неокласиків, 11 клас / Л. Бондаренко // Українська  література  в загальноосвітній  школі. – 2004. – № 4. – С. 15 – 17.

         Войтенко В. Останній   патрицій / В. Войтенко // Слово Просвіти. – 2006. – Ч. 13 (берез.–квіт.) – С. 10.

         Дунай П. Київські  неокласики та їх лідер, поет Микола Зеров /  П. Дунай // Українська  мова  та  література. – 1997. – Ч. 35. – С. 1 – 3.

         Кочур Г. Микола Зеров – тлумач  латинської  поезії / Г. Кочур // Зарубіжна  література. – 2000. – Ч. 14 (квіт.) – С. 7.

         Наєнко М. Микола Зеров: питання  неокласицизму / М. Наєнко // Слово і час . – 2008. – № 11. – С. 38 – 48.

         Неборак В. Що залишилося  в  спадок від  Миколи Зерова / В. Неборак // Сучасність. – 2003. – № 7 – 8. – С. 130 – 137.

         Ніколенко О. Античні  мотиви в поезії М. Зерова і О. Мандельштама ("Камена" і "TRISTIA") / О. Ніколенко // Зарубіжна  література  в навчальних  закладах. – 2000. – № 8. – С. 52 – 57.

         Новикова М. Пам'ять сontra  амнезії / М. Новикова // Зарубіжна література. – 2000. – Ч.14 (квіт.) – С. 3.

         Оголевець А. "А  город  скніє  в сні, турботі, сварках..." (лінгвоестетичний  аналіз  вірша  М. Зерова "Іванів гай  у Полтаві") / А. Оголевець // Рідний край. – 2002. - № 1 (6). – С. 24 – 27.

         Солод Ю. Література  розстріляного  відродження. Микола Зеров / Ю. Солод // Рідні джерела. – 2000. – № 2. – С. 18 – 24.

         Шудря М. Зацвіте надії тло зелене... / М. Шудря  // Дніпро. – 2001. – № 9 -10. – С. 59 – 62.

Микола Зеров  як  перекладач

         Широким було коло перекладацьких зацікавлень  М. Зерова. Він інтерпретував  українською мовою латинські  вірші С. Яворського  та   Г. Ско-вороди, твори французьких "парнасців" Леконта  де  Ліля, Ж. Ередіа  і  різних  представників  літератур  романо–германського  світу,  таких  як:  П.  Ронсар, Ж. дю Белле, П. Ж. Беранже, Ш. Бодлер, Е. Верхарн, Дж. Н. Г. Байрон, Ф. Пет-рарка, Ж. Дюамель.  Зі  слов'янського світу  його увагу привертали Я. Купала, О. Пушкін,  М. Лермонтов,  І. Бунін,  В. Брюсов,  І. Красіцький, А. Міцкевич, Ю. Словацький та  ін. Йому належать  прозові переклади з російської (М. Го-голь, А. Чехов, П. Куліш), з ідиш (І. Перец), з  української  на російську (Леся Українка, М. Рильський),  з латинської  на російську (Горацій, Немезіан, Клавдіан, Авзоній, Флор).

         Бросаліна О. Латинська  поезія  Св. Колумбана  та анонімна  пісня  веслярів у перекладі Миколи Зерова / О. Бросаліна // Слов і час. – 2001. – № 4. – С.  83 – 84.

         Брюховецький В. У справі  професійного перекладацтва / В. Брюхо-вецький // Зарубіжна література. – 2000. – Ч. 14 (квіт.) – С. 1, 2.

         Гальчук О. Горацій і Зеров: діалог через тисячоліття (До 110-ліття від дня  народження Миколи Зерова) / О. Гальчук //Дивослово. – 2000. – № 4. – С. 7– 11.

         Матвієнко  Н. Перекладацька діяльність Миколи Костьовича Зерова / Н. Матвієнко // Українська  мова  й  літератури в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2000. – № 4. – С. 48 – 50.

         Содомора А. "... Передають, біжучи, одні  одним  життя  смолоскипи" (Лукрецій) // Зарубіжна література. – 2000. – Ч. 14 (квіт.) – С. 8.

 Інтернет  про  Миколу  Зерова

          Анічкін Л. Голгофа  Миколи Зерова. "Навіщо  на  Соловках перекладач Вергілія?" [Електронний  ресурс] / Л. Анічкін. – Електрон. текст. – Режим  доступу: www.dt.ua/3000/3150/52333 –  Загол. з екрану. – Мова : укр. – Перевірено : 16.03.2010.

         Біографія Миколи Зерова [Електронний  ресурс] – Електрон.  текст. – Режим доступу: www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=376 – Загол. з екрану. – Мова : укр. – Перевірено : 16.03.2010.

         Брюховецький В. Зеров Микола – критик [Електронний  ресурс] / В. Брю-ховецький. – Електрон. текст. –  Режим доступу : pravopys.vlada.kiev.ua/ mova/ pers/rizne/Zerov_Mykola.htm – Загол. з екрану. – Мова :  укр. – Перевірено :  16.03.2010.

         Брюховецький В. Микола Зеров 1890 – 1937 : алфавітний  покажчик творів [Електронний  ресурс] / В. Брюховецький. – Електрон.  текст. - Режим  доступу: poetry.nazone.net/zerov/ – Загол. з екрану. – Мова : укр. – Перевірено: 16.03.2010.

         Зеров Микола Костянтинович. – [Електронний  ресурс]. – Електрон. текст. – Режим доступу: uk.wikipedia.orq/wiki/  – Загол. з екрану. – Мова:  укр. – Перевіреною 16.03.2010.

         Микола Зеров (1890 – 1937) [Електронний ресурс]. – Електрон. текст. – Режим доступу : vcisch2.narod.ru/ZEROV/Zerov.htm – Загол. з екрану. – Мова : укр. – Перевірено : 16.03.2010.

         Микола Зеров : Літературно–критичний  нарис [Електронний ресурс]. – Електрон.  текст. – Режим доступу : www.experts.in.ua/baza/doc/detail.php? ІD=  11494 –  Загол. з екрану. – Мова:  укр. – Перевірено : 16.03.2010.

         Панченко В. Микола Зеров :  три літа  в Златополі  [Електронний ресурс]

/ В. Панченко. – Електрон. текст. – Режим доступу: www. day. kiev. ua /74049/.-

Загол. з екрану. – Мова : укр. – Перевірено : 16. 03. 2010.

         Поэзия Соловецкого Архипелага: антология поэзии о Соловках  и событиях  вокруг  Соловецких островов  [Електронний  ресурс]. – Електрон. текст. – Режим доступу : www.solovki.ca/writers_023/zerov.php – Загол. з екрану. – Мова : рос. – Перевірено: 16.03.2010.

         Творча  індивідуальність письменника (Микола Зеров) [Електронний   ресурс]. – Електрон.  текст. – Режим  доступу:  Lib.misto.Kiev.ua/UKR/TVIR/ ZEROV/zerov.100.txt –  Загол. з екрану. – Мова:  укр. –  Перевірено: 16.03.2010.

Вшанування  пам'яті  Миколи Зерова

         Рильський М. М. Зерову : [вірш]  // Рильський  М. Зібрання творів : у 20-и т. – К., 1983 – 1988. – Т. 1. – С. 361.

          Маланюк Є. М. Зерову : [вірш] // Маланюк Є. Земна  Мадонна: Вибране. – Братіслава, 1991. – С. 252.

         Маланюк Є. "Миколо Зерове..." : сонет // Маланюк Є.  Невичерпальність :  поезії, статті. – К., 1987. – С. 211.

         Зорівчак Р. Зеровіана Майстра: до 100-річчя  від дня  народження  Григо-рія Кочура / Р. Зорівчак // Літературна  Україна. – 2008. – 11 груд. – С. 1, 6.

         Шарварок О. Крізь  попіл  літ. Студії  імені Микола Зерова – 35 літ / О. Шарварок // Літературна  Україна. – 2002. – 31 жовт. – С. 7.

Вислови  про Миколу Зерова

         Блискучий промовець, поет, критик, перекладач, людина енциклопедичних знань, він був,  безперечно, найяскравішою  постаттю... серед загалом  уже  сильного колективу  педагогів  факультету.

                                                                 Г. Кочур

         В своїх  сонетах і александрійських  віршах  Микола Зеров  ішов  не від  дійсності, а до  дійсності,  він  намагався  зрозуміти  світ з  людини,  а не  навпаки – людину  з світу.

                                                                  П. Мовчан

         Він був поетом, але не  тільки  поетом. Він був також літературознавцем, основоположником  школи, якій  належало  чільне  місце  в  українському  літературному  процесі  двадцятих-тридцятих років, оратором...,  педагогом, авторитетним дорадником  у  питаннях  поезії... Зеров  в  українській  літературі  двадцятих–тридцятих років  був  поетом  і  метром.

                                                                    В. Петров

                                                                      М. Рильський

         І  в поезіях,  і  в  критичних працях  Зеров  тримався  думки, що  українська  література  своїми  вершинами  осягненнями  належить  до світової  писемності.

                                                                      Д. Павличко

         Микола Зеров  ясно бачив,  що шляхи  українського народу – це  шляхи  високої  культури  й Європеїзму, що це  основні  вимоги  й  кардинальні  умови  українського  відродження.

                                                                       В. Петров

         У перекладацькому  доробку  Миколи Зерова  є переклади  з  літератури  білоруської,  польської, російської,  італійської, французької. Але  в  читацькій  свідомості  він  лишився  насамперед  як перекладач  латинської  поезії.

                                                                          Г. Кочур

         Як педагог,  науковець  і  критик, Зеров  був  нещадний  до  лінивого примітивізму  й  неуцтва  та  вимагав  найвищого  рівня.

                                                                          Ю. Лавріненко