2 жовтня о 16 годині запрошуємо на зустріч у фотоклубі "Фокус"

Увага! На ваші запитання відповідає служба "Віртуальна довідка"

Шановні користувачі! Для Вас працює безкоштовна школа комп’ютерної освіти. Заняття проводяться кожну першу і третю п’ятницю місяця 0 1500

Увага!
                   
Підведено підсумки обласного конкурсу професійної майстерності серед бібліотекарів централізованих бібліотечних систем області «Бібліотекар третього тисячоліття».  
Детальніше – у розділі «Для Вас, колеги» рубрика «Конкурси».

Увага! Анонс подій та заходів для бібліотекарів шукайте в рубриці "Поради методиста"

Пошук по сайту

ЗВЕРТАЙТЕСЬ ПО СКАЙПУ OZOCERITE1

Олесь Гончар
Олесь Терентійович Гончар

gonchar600x600

Бібліографічна розвідка

          

                                                      Вашої душі соборність
                                                              Шевченкового джерела
                                                                                         О. Богачук                                                                          

 

Олесь Гончар — феномен української культури. Він — явище того порядку, що й Сковорода, Шевченко, Франко, Довженко. Йо­го твори потрібні в життєвій дорозі поряд із хлібом і сіллю, вони гартують нашу громадянську мужність, дають щиру радість і незрівнянне відчуття людяної мудрості, несуть безмір морально-етичних галактик.

Він — воістину національний письменник. «Талант виростає з нації, як та квітка зі стебла, тому відірвати свою долю від долі на­ції — означає загинути», — ділився роздумами письменник, він умів в океані рідної мови знаходити слова, які несуть в собі код нації. Гончар був поборником суверенної України, захисником рідної мо­ви і культури, людиною, яка повернула нас до історичного корін­ня, і свято шанувала свої.

Доля світоча нації зріднена з долею рідної Полтавщини, як зрід­нені мати і син. "Родом, як відомо, я з полтавських країв, ця зе­мля мені дуже дорога..." А де ж джерело його слова, хто за­палив світло в душі майбутнього класика? Найкращу відповідь, як тиху сповідь перед пам’яттю роду, дає сам Олесь Терентійович в "Письменницьких роздумах": "Бабуся... найдорожча людина...У дворічному віці я зостався без матері, вона померла молодою, одразу ж після її смерті мене забрали на виховання дідусь і ба­буся. Бабуся відзначалася щирою вродженою любов’ю до людей, в її образі втілювалося для мене все краще, що є в нашого наро­ду. ЇЇ вплив на мій розвиток був величезний... від неї — мова, фоль­клор, працелюбство".

Слово письменника, внутрішній світ, лю­дяність виросли з казки, пісні, молитви, колядки, з його генетики українця. Дитинство Гончара — полтавський степ з його пахоща­ми, з лагідним роздоллям і єдиною на світі красою, місця, де він виріс, зримо і незримо присутні у багатьох творах.

У найвиразнішій формі це виявилось у романі "Твоя зоря"(1980). Він відмічав: "Твоя зоря" дуже особиста книга. Не мо­жу сказати, що автобіографічна, але в неї увійшли дорогі для мене речі, я сказав би, заповітні, особливо в образі головного ге­роя... ". Це найбільш задушевний твір письменника, на думку Б. Олійника, "синівський звіт перед отчим домом, звідки він починав свій шлях до заповітних берегів людського серця". Кожен рядок променить гордістю українця за свій край, таємниці фольклору, людську доброту сердечну..."В літах дитинства, можливо, закодо­вано щось вельми для душі необхідне, таке, що потім упродовж усього життя позначається на наших "дорослих" вчинках..." А ге­ни совісті? А відчуття справедливості, що раз у раз пробивалося? Певне, мало ж і воно якийсь свій генетичний код?"

 "А пісень скільки в нас там співали, скільки їх знала сама на­ша Тернівщина!" Пісня, образ-оберіг, як-от "вишиваний рушник — це ж не для будня, не для того, щоб ним утиратися після вмиван­ня, а щоб у день світлий, весільний з милим на рушничок стати, як співається в пісні...Чи й старостів перев’язати або під весіль­ний коровай постелити..." – згадував письменник. Без них просто неможливо уявити прозу Гончара. Читаючи її, часом задумуєшся - чи проза перед то­бою? Скільки в ній поезії, барв, які дають невичерпні фольклор­ні джерела! Зоря рідної хати ясніє в кожному з творів, бо це зоря любові до рідної землі, яка "ласкавим іменем — Олесь назвала свого кревного полтавця". У вересні 1981 року, мандруючи гоголів­ськими місцями, в одному з листів Гончар захоплено писав: "Ци­ми днями випала нагода знов побувати в рідних краях полтав­ських... Легко тут дихається, яснішають думки. Може тому, що опи­нився серед рідних просторів, серед цих світлих, славних річечок, адже Псел, як і Ворскла, ріки мого дитинства..." В нарисі "Гоголівськими шляхами" роздумував: "... чи міг би хтось із полтавців уя­вити свою славну Полтаву без Котляревського, без Гоголя, без Па­наса Мирного та Короленка? Вони, здається, були в Полтаві зав­жди і залишились з нею назавжди". Тоді ж письменник відвідав у Полтаві домашній музей українського піонера космонавтики Юрія Кондратюка. А через півроку з'явилася новела "Геній в об­мотках", назва якої стала крилатою. Геній в обмотках, хоч і має прототипа, відомого в світі стратега польотів у космос, проте в новелі він безіменний солдат. І в цього солдата-генія "зоряна душа", яка живе незримо між нами.

Олесь Терентійович обстоював національне, рідне. Побував­ши на сесії ООН в Нью-Йорку (1955 року) з гордістю писав: "Скільки в нас ще сили, соковитості, яскравості в наших ансамблях, музиці, піснях... Одні Майбородині вальси варті більше всієї їхньої сучасної музики".

Писати юний Олесь став (і друкуватися) студентом Харківсько­го університету. Літературна доля почалася 1938 року з новели "Черешні цвітуть" — і з неї вперше білим цвітом глянула на нас Україна. Двадцятирічний юнак - відмінник "стрункий, тонкостанний, буйночубий — густе, темне волосся було завжди відкинуте назад, смагляволиций, з іскристо - карими очима, з чуйною, сяйною по­смішкою" став знаменитістю філологічного факультету.

Але сформувався Гончар як майстер художньої прози уже в роки війни — у тяжких боях з фашистською навалою.

                               У юності судилося пройти
                              Поля вогню й залізної хуртечі...
                              Вагою мінометної плити
                              Обов'язок бійця Вам ліг на плечі.
 

Саме ці кілька років і були визначальними в житті молодого во­їна - орденоносця. Минула війна, ненависть ще ділила землю і на­роди, а в українській літературі з'явилася новела "Модри Камень" — фреска про любов, яка не знає кордонів. Новела Олеся Гончара про чисте кохання дівчини - словачки і українця - визволи­теля, ця "єдина ява у великій драмі війни", кликала людей до по­розуміння. Незабутній Павло Тичина назвав учорашнього фрон­товика "молодою славою нашою". Димом боїв ще пахла солдатська шинеля, а пам’ять про полеглих побратимів будила совість, фронтова клятва над їхніми могилами стукала Олесеві в серце: "Якщо лишуся живим, розповім про вас", душі їх світили пись­менникові слово правди і доброти — народжувалися "Прапороносці". Сини і дочки України, прапороносці честі великого народу і стали літературними героями першого великого твору. Тієї ночі, коли Олесь збирався посилати рукопис свого роману до журна­лу "Вітчизна" приснилася йому мама, яка сказала: "Іди в той храм, що кличе тебе, і помолись за мене".  У романі-трилогії «Пра­пороносці» двадцятивосьмирічний Гончар майстерно виписав шлях воїнів-визволителів від фашизму народів Західної Європи. За гуманістичним потенціалом роман, удостоєний Державної пре­мії СРСР, правомірно можна поставити в один ряд з романами "Прощай, зброє" Е. Хемінгуея, "Час жити й час помирати" Е. М. Ре­марка.

"Прапороносці" і сьогодні осявають душі молодого покоління читачів чистим світлом людяності і доброти, творячи мікроклі­мат високої духовності, по-особливому висвітлюючи найголовні­ше — Людину. Гончар зумів відшукати у душах своїх героїв незамулені джерела вірності і совісності, любові і ніжності, співчуття і милосердя, закладені самою природою."Роман цей — ключовий для всієї творчості Олеся Гончара, з нього веде свій родовід Гончаревий романтизм, він зумовив інтонацію подальших творів письменника - самобутню, поетично піднесену, зачаровану людсь­кою добротою, — суто гончарівську інтонацію", — писав Борис Олійник.

                                    Хто поруч на ходу зів"яв,
                                    Із рук не випустивши зброю,
                                    Забути їх не зможу я,
                                    Вони завжди переді мною...

  Двадцять років виношував письменник у душі своїй задум ро­ману про друзів-студбатівців, які полягли 1941 року, захищаючи Київ. Із трьох тисяч студентів-добровольців в живих залишилось тридцять сім. "Студбат стікав кров’ю. В берегах понад Россю, в садках, у напівзавалених окопах — усюди чувся стогін поранених. Не від сон­ця, що піднялось із-за верб, а від крові студентської червоніла цьо­го ранку Рось..."

 За роман «Людина і зброя»,...поему... всю звернуту до людей..., спрямовану на трепет серця»,Олесь Гончар 1962 року став першим лауреатом Національної премії України імені Т. Г. Шевчен­ка.

Романтизм, як повітря, живив твори письменника, він був ху­дожником світла. Тут буде доречний вислів К. Паустовського: "Справжня проза пройнята поезією, як яблуко соком". Письмен­ники, читаючи його "Тронку", захоплено писали: "На мене війну­ло справжньою поезією..."(Рильський); "...вникаю серцем у вічну пісню Вашої землі, таку поетичну, манливу своєю музикою... "(Федін); "Скільки в ній сонця, поезії, радості і радощів життя!" (Козланюк).

Дзвонила тронка і українці чули в її голосі спів колиски рідно­го дому і вічний небесний дух. Ніжний, мелодійний дзвінок пере­ріс в соборний дзвін, то народився "Собор" — сповідь про собор­ність духу народу і соборність держави, величальний хорал на­родному генію і козацькому зодчеству. "...Невже ти не почуваєш, що в отому гроні соборних бань живе горда нев’януча душа сте­пу? Живе його задума - мрія, дух народу..."  Олесь Терентійович згадував: "Це було озаріння. Саме собор, а це був Троїцький собор у Новомосковську, запав мені в душу ще під час війни, ко­ли захищав дніпровські мости. Побачив його і носив у своєму серці. Уперше він з’явився у "Людині і зброї", а через кілька ро­ків уже в "Соборі"".

"Собори душ своїх бережіть, друзі... Собори душ!.."  —  найсвятіший заповіт Майстра українцям сущим і їхнім нащадкам, йому хотілося, щоб юні відкривали в романі вічну зорю надії, черпа­ли з нього енергію творення нової України. Він наголошує, що ме­жа між добром і злом, між людяністю і бездушністю проходить не по лінії "батьки-діти", а визначається найглибшими основами людської душі.

В автобіографічній повісті "Далекі вогнища" Гончар залишив нам набір духовних заповідей, спрямованих на утвердження на­ціональної ментальності:

        *Берегти національні святині;

        *Берегти національну еліту;

        *Берегти національну мораль;

        *Берегти гармонію душі і природи;

        *Берегти національну історичну пам’ять;

        *Берегти  національний оптимізм.

Кожен художній твір письменника, за влучним висловом Дми­тра Павличка, нагадує " прозору стіну щоглистого лісу, крізь яку видно широченні простори, залиті полудневим сонцем, вродли­вих людей, наповнених світлом благородства..."

        І сам Олесь Гончар — людина великомасштабна, він завжди протистояв мізерії: духовність, мова були для нього не просто сло­вами, а підносилися барикадами духу, поставали як останній ру­біж. У свої сімдесят, у червні 1987 року письменник по-молодечо­му запально написав Михайлу Горбачову про наболіле за бага­то десятиліть: про стан рідної землі, материнської мови, про ду­ші своїх земляків, яких невігласи перетворювали на "общность". То був крик відчаю митця-громадянина.

—  Він закликав: "Маємо відродити в сучасних українцях і українсь­ку генетичну пам’ять, почуття гордості, маємо і до збайдужілих душ торкнутися запашним євшан - зіллям рідного слова..., співучого, сповненого квітковими пахощами".

                                             Я шавлію пересію, руту пересмичу,
                                             Таки свого миленького к собі перекличу! –

така вона музика нашої мови, як її почула колись легендарна полтавська дівчина Маруся Чурай".

Совіслива душа письменника-академіка — це той чутливий ре­зонатор, що озивався на кожну проблему — чи це стосувалося тур­боти про родину поета Василя Симоненка чи долі садиби класи­ка української літератури Івана Котляревського. Кажуть: "Ото, щоб не брав так близько до серця. То для чого ж тоді серце?", — запитував Гончар і свого серця й справді не щадив, широко роз­кривав його для чужого болю. "Чужий біль, фізичний чи душевний, сприймає, як свій. Він, той біль, одбивається в усій його постаті, в очах, у вмить посірілому і постарілому обличчі. В такі хвилини ладен перебрати на себе удари долі, роковані товаришеві. Ладен пробачити потерпілому давні і недавні образи," — писав Борис Олійник. Серце Олеся Терентійовича вбирало в себе не тіль­ки людські страждання, а й привабливість кожної травинки, досконалість птахів чи мудрість бджіл, — все те, що становить бага­тющий світ довкілля. Любив слухати солов'їв: може їхні трелі на­гадували далекі дитячі літа, Солов'їну балку на Полтавщині: "І ось уже нема змореній Тернівщині сну — вся балка повниться, шаліє солов’ями..."

Найпекучішою для нього була проблема екологічна, бо виро­стала з любові до землі, трав, птахів, життя: "Природа до нас не­щадна, це так. Але ж і ми до неї нещадні, часом просто жорсто­кі! Де наші мальовничі левади подівались, греблі, ставки?"

Він жив Україною: "Життя було суворим, виростав я без родин­ної ласки, але чи не тому, все й перелилося в таку гарячу, в таку одержиму любов до України!"  Україна була для Гончара з ряду: мати, рідний край, небо, Сонце. Бо письменник почувався її сином і був ним.

Поет Іван Драч писав: "Дай, Боже, нам усім так любити Укра­їну, її людей і культуру, як любив він. І може Доля прихистила цьо­го непогамовного романтика, щоб згодом він своєю творчістю, своєю неприборканою натурою прихистив усю літературу, весь народ?"

Якась небесна совісність надавала його слову, вчинкам пере­конливості. Коли підхоплені вітром перемін, чимало літераторів почали поспішно й ніби безболісно відрікатися від недавніх палких переконань, — Олесь Гончар залишив ряди КПРС найскромніше і найгідніше, у жовтні 1990 року, у дні студентської голодівки, ко­ли між голодуючими була і його онука Олеся. Пізніше він згаду­вав: "Це для мене справді єдина можлива форма протесту про­ти зумисної глухоти і безвідповідальності тих, хто мав би почути, але вперто і цинічно не хоче почути голос студентів, справедли­вий, зболений голос самого народу. Душа моя всі ці дні з голодую­чими студентами. Я не міг в інший спосіб виявити їм почуття своєї солідарності..."

Олесю Гончару випала велика честь на сесії Верховної Ради України після історичного референдуму 1 грудня 1991 року про­голосити волю воскресаючої, незалежної, соборної України. Пись­менник бачив Україну в колі європейських народів. Входження України в Європу і світ мислилося ним як розкриття культурного по­тенціалу України, як можливість заговорити на весь голос після довгих століть мовчання. Україні є що сказати світові — говорив митець-патріот. Глибоко українське єство Гончара — вироблена мудрість великого народу, що полягає у мистецтві жити у злаго­ді з Богом, природою, світом і собою.

Письменник— втілення того культурного начала, яке є стано­вим хребтом нації, в цьому його феномен.

                                                                                                                                     

                      ВИСОКИХ ЛІТ ВИСОКИЙ ЛЕТ

           90-річчю від дня народження
Олеся Гончара    
присвячується     
                                                                      
 Коментований   бібліографічний  покажчик

Зміст

ВИДАННЯ  ТВОРІВ  О. ГОНЧАРА 
Окремі  видання 
Видання  творів  російською  мовою 
Публікації творів у збірниках  та періодичних виданнях
Фрагменти  щоденникових  записів
Про культуру,  духовність
Про відомих людей
Інтерв'ю. Виступи
Про  українську мову
 
ЛІТЕРАТУРА  ПРО  ОЛЕСЯ  ГОНЧАРА
Публікації у періодичних  виданнях
Біографія (окремі  сторінки)
Спогади  про письменника
Листування
Полтавщина  в житті  письменника
                   
ЛІТЕРАТУРА  ПРО  ТВОРЧІСТЬ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА
Про  окремі  твори
"Людина  і  зброя"
"Прапороносці"
"Собор"
"Твоя  зоря"
"Тронка"
"Щоденники"
Сценарії  за  творчістю
Вислови  про  О. Т. Гончара та його творчість
 
УВІЧНЕННЯ  ПАМ'ЯТІ  О. Т. ГОНЧАРА
Музеї. Пам'ятники  О. Гончару
Художні  твори,  присвячені  О. Гончару

ВИДАННЯ  ТВОРІВ  ОЛЕСЯ  ГОНЧАРА

 

... Україна – незалежна,  сильна,
горда – то була  і  назва,  і  суть
найзаповітнішої  книги, над
творенням  якої  працював  до
останньої  хвилини  Олесь Гончар.
 
А. Погрібний
 

 

         Твори: У 12-ти  т. – К.: Наукова  думка, 2001. –
          Т. 1. Прапороносці; Поезії; Коментарі /Упоряд. та комент. С. А. Гальченка. - 2001. - 576 с. 
          Т. 2. Земля  гуде;  Партизанська  іскра;  Микита Братусь; Щоб  світився  вогник;  Оповідання  з циклу "Південь"; Коментарі /Упоряд. С. А. Гальченка. - 2002. – 512  с.
          Т. 3. Таврія; Перекоп; Коментарі / Упоряд. В. Г. Донченко. - 2003. – 680 с.
          Т. 4.  Людина  і  зброя; Циклон; Коментарі /Упоряд. В. Г. Донченко. – 2004. – 624 с.
          Т. 5.  Тронка; Собор; Коментарі /Упоряд. та комент. С. А. Гальченка. – 2005. – 576 с.
          
          Твори: В 7-и т./ Приміт. Г. В. Коваля – К.:  Дніпро.
         Т. 1. Фронтові  поезії; Прапороносці: Трилогія; Новели. – 1087. -  550 с.
          Т. 2.  Таврія: Роман;  Перекоп: Роман.-1987.  -  717 с.
         Т. 3.  Земля  гуде: Повість; Партизанська  іскра: Кіноповість. - Микита Братусь: Повість; Щоб світився  вогник: Повість; Оповідання  з циклу "Південь".–1987.- 717 с.
         Т. 4.  Людина  і зброя: Роман;  Циклон: Роман.  – 1987. - 589 с.
         Т. 5.  Тронка: Роман у новелах; Бригантина: Повість. – 1988. - 487 с.
         Т. 6.  Берег любові: Роман; Оповідання; Статті. – 1988. – 703 с.
         Т. 7.  Собор: Роман;  Твоя зоря: Роман. – 1988. – 656 с.
          

          Твори.  В 6-ти  т. – К. : Дніпро, 1978 – 1979 рр.

         Твори:  В 2-х т. / Вступ. стаття  М. Бажана. - К.: Дніпро, 1983.
         Т. 1.  Людина  і зброя. Циклон: Романи. – 583., 1 л. портр.
         Т. 2. Тронка. Твоя  зоря : Романи.- 645 с.
        

          Твори. В 2-х т. – К.: Наукова думка, 1993.-

          Вибрані  твори  у 4-х томах. – К.: Сакцент Плюс, 2005.-
         Т. 1: Тронка. Собор. Кресафт. - 2005. – 544 с.
         Т. 2: Циклон. Твоя зоря.  Микита Братусь. Далекі  вогнища. – 2005. – 736 с.
          Т. 3:  Людина  і зброя. Чорний  Яр. - 2005. – 320 с.
         Т. 4 : Прапороносці. Письменницькі  роздуми. – 2005. – 416 с.
 

          Вибрані  твори. – К. : Сакцент  Плюс, 2004. – 512 с.

         Вибрані  твори. – К.: Дніпро, 1971. -  814 с.

         Вибрані твори.- К.: Дніпро, 1968. – 814 с.

         Вибране. – К.: Рад. письменник.- 1948. -  446 с.

 

Окремі  видання  творів

          Берег любові: Роман; Бригантина: Повість/вступ. стаття М. Братана.-  Сімферополь: Таврія, 1981. – 415., іл., 1 л. портр.

         Берег  любові:  Роман. – К.: Радянський письменник, 1976. – 227 с.
         Події твору  відбуваються  на  півдні  України. В центрі  оповіді – доля  старого моряка Андрона Ягнича  та  його  юної  племінниці медсестри Інни Ягнич, історія  її кохання. 

         Бригантина: Повість. Оповідання. – Х.: Фоліо, 2006. – 383 с. – (Українська література).

         Бригантина: Повість/Вступ. стаття Л. М. Коваленка.- К.: Рад. письменник, 1980.- 208 с. іл. – (Шкільна  бібліотека).
Повість присвячена проблемі  виховання т.зв. "важких" підлітків. Піднімаються  питання  захисту  природи, збереження  в людині  моральної  чистоти.

          Гори  співають. Оповідання. - К.: Веселка, 1995. – 207 с.

          Далекі  вогнища: Нові  твори. – К.: Рад. письменник, 1987. – 287 с.
         До книги  увійшли ряд оповідань  та   дві повісті. Їх герої потрапляють  у  надзвичайно  драматичні  ситуації, для виходу  з яких   потрібне  велике  напруження  моральних  і  фізичних сил.
 
          Земля  гуде: Повість. Для  серед.шкіл. віку/ Худож. Л. І. Резниченко.- К.: Веселка, 1979.- 150 с., л. іл. Нескорена Полтавчанка (Земля  гуде); Повість.- К.: Молодь, 1965. – 232 с. -Герої. Роки. Звершення.
         У творі йдеться про події Великої Вітчизняної  війни  в окупованій Полтаві,  про  підпільну  комсомольсько-молодіжну групу, яка діяла  у місті,  та  її  керівника – Лялю Убийвовк, якій  у 1965 р. було  присвоєно   звання  Героя  Радянського Союзу.
 
          Катарсис. – К: Український  світ, 2000. – 136 с., фот. – (Український  портрет).       
          Це  щоденникові  записи  воєнних літ (1943-1945), де ст. сержант О. Гончар  розповів  про  свою   військову одісею – шлях  добровольця Харківського  студбату, воїна  і старшини  мінометних  боїв,  про  перипетії  воєнних літ, про руйнівну силу війни. Поданий також тріалог,  де  з  В. Д. Гончар,  дружиною письменника, розмовляють  І. Драч  та В. Абліцов.
 

         Людина  і  зброя: Роман. – К.: Український  письменник, 1994. – 287 с. – (Шкільна  бібліотека).

         Людина  і зброя: Роман/ Післямова- авт.- Дніпропетровськ: Промінь, 1989.- 309 с., іл. портр. - (Доблесть).

         Людина  і зброя: Роман. Прапороносці: Трилогія.- К.: Дніпро, 1984. – 719 с. –  (сер. "Звитяга").

         Людина  і зброя: Роман /передмова О. Кундзіча. - К.: Молодь, 1978. - 334 с., -  л. порт. – (Шкільна бібліотека).
Твір удостоєний Державної премії УРСР  ім. Т. Г. Шевченка у 1962 р. У ньому відтворені події найтяжчого етапу Великої Вітчизняної війни – її перших місяців.
 

          Перекоп: Роман. Чотири шаблі: Роман.-К.: Український  центр  духовної  культури, 1998.- 504 с. – (Український  історичний  роман).

          Перекоп: Роман. – К.: Дніпро, 1987.- 329 с.
          Роман  присвячений  подіям  громадянської  війни  в Україні.
 
           Поетичний  пунктир  походу: Поезії. - К.: Видавничий  центр "Просвіта", 2000.- 120 с. : фот.
           Все, що  довелось пережити  автору на нелегких  воєнних дорогах,  зафіксовано  у його  фронтових  віршах, які  вперше  оприлюднені  у  збірнику.
 

          Прапороносці. Собор: Посібник  для 11 класу. Біографія письменника. Стислий переказ творів. Аналіз текстів. Загальний  аналіз творчості  письменника. Зразки  учнівських творів. - Харків: Ранок, 2001. – 80 с. - Літературна  крамниця.

Прапороносці: Трилогія: Для  ст. шк. віку / [Післяслово В. К. Коваля; Худож., оформл. М. С. Пшінки].- К.: Веселка, 1995. – 463 с., іл.

         Прапороносці: Трилогія/ Вступ. стаття Л. Новиченка; Худож. В. І. Лопата; портр. роботи худож. М. Н. Гроха. – К.: Дніпро, 1981. – 471 с., іл.

         Прапороносці: Трилогія. - К.: Молодь, 1966. – 428 с.

         Трилогію складають  книги: "Альпи", "Голубий Дунай", "Злата   Прага". Це  правдивий  автобіографічний  твір  про  події Великої Вітчизняної війни. В ньому  відтворені  народний  характер, наш національний  менталітет,  гуманізм  душі  українця,  героїка  в  борні  за свободу,  всенародна  дума про долю планети  і  людства. Тема боротьби  з фашизмом  розкрита  в трилогії. 

          Собор: Роман. К.: Веселка, 1992. – 286 с., іл. - (Шкільна бібліотека).

          Собор: Роман. – К.: Дніпро, 1989. - 270 с.

          Собор: Роман. – К.: Радянський  письменник, 1968. – 319 с.
         На християнський  храм, збудований  козаками  після розгрому  Січі  і який є  втіленням  високого духу  народного, самого народу, духовності,  посягнули  ідеологи  бездуховності, кар'єризму.  Вони  хочуть  перетворити  його   на    кафе, осереддя    перекачування     грошей.  Цьому    протистоять сміливці.
         Цей роман  посягнув  на основи  системи. У ньому -  конфлікт  режиму з  народом, конфлікт творців  і  руйначів, конфлікт  народу -  будівничого  і  системи-браконьєра.
 
             Спогад  про  океан: Новели: Для  ст. шк. віку/[Упоряд. В. Д. Гончар;  передм. Я. П. Гояна; худож. О. В. Штанко].- К.: Веселка, 1995.- 398 с. іл.
            Книгу  складають  новели, що  увійшли до золотого  фонду національного  письменства: Модри Камень, Весна за Моравою, Маша з Верховини, Кресафт, Геній  в обмотках, Чорний Яр та інші.
 
         Таврія: Роман/ Іл.  художника  Лопати В. І. -  К.: Дніпро, 1980. - 329 с., іл.
Змальовані події 1914 р. Селяни з рідної Полтавщини  змушені податися  в Каховку  на  ярмарок  батраків. В  тяжкій праці марнують вони  свої  кращі роки. Стихійний виступ заробітчан  переростає   в  організований  страйк. У творі показане зростання  самосвідомості  селян.
 

         Твоя зоря: Роман: Для  ст. шкільного віку - [Передм. А. Г. Погрібного; Худож. О. В. Штанько.- К.: Веселка, 1993. – 383 с., іл.] - (Шкільна бібліотека).

         Твоя   зоря: Роман. – К.: Дніпро, 1985.- 368 с.

         Твоя  зоря: роман. - К.: Радянський письменник, 1980. – 359 с., іл.
      У 1981 р. роман  відзначений Державною премією  СРСР. Читачів не залишають  байдужими  картини  тоталітарного  свавілля, зокрема, жорстоке руйнування  українського  села. Головний герой К. Заболотний –                  український  дипломат, людина  з глибоко  розвинутим  почуттям  гідності  і  честі.
 
         Тронка: Роман у новелах. -  К.: Дніпро, 1984. - 294 с.: іл. - (Шкільна б-ка ).    
     

         Тронка. Собор: Романи. -  К.:  Дніпро, 1992. – 688 с.  (Бібліотека   української  класики "Дніпро").

         Тронка: Роман  у новелах. - К.: Дніпро, 1984. – 294 с., іл. –  (Шкільна  б-ка).

         Тронка: Роман  у новелах. - К.: Молодь, 1976. – 294 с.

          Тронка-дзвіночок   на овечій шиї, голос заблуканої отари, звук чабанської землі.  Збагнути  метафористичність  слова -  значить  відкрити  концепцію  роману. Хто  не чує  своєї землі, той приречений на духовну  самотність – головна  думка 12 новел  роману. Книзі  присуджена Ленінська премія (1964 р.).

            Циклон: Роман; Тронка: Роман у новелах; Собор: Роман/ Післямова А. Погрібного. -  К.: Радянський  письменник, 1990.- 591 с., 1 л. портр.       Циклон: Роман. - Ужгород: Карпати, 1981. - 264 с.; іл.- (Біб-ліотека "Карпати").

           Циклон: Роман.– К.: Радянський письменник, 1970. – 286 с.
            Твір є  самобутнім продовженням роману "Людина  і зброя". В ньому – два  часових виміри: трагічні і героїчні  40-і рр. ХХ ст. та рятування  людей  під час  повені  на Прикарпатті у другій  половині  60-х рр. Автор  вперше показав надлюдські  виміри опору патріотів циклонічним  силам  руйнації,  бездушності,  омертвіння. Проблеми війни  і  природи  переплітаються  у творі  з  глибокими  роздумами  про  творчість  і про  мистецтво.
  
        Щоденники: У 3-х т./Упоряд., підгот. текстів, ілюстр. матеріалу В.Д.Гончар; Худож. оформ. П. С. Пшінки. – К.: Веселка
       Т. 1. (1943 – 1967). – 2002. – 455 с., іл.
       Т. 2. (1968 – 1983). -  2003. – 607 с., іл.
       Т. 3. (1984 – 1995). -  2004. -  606 с., іл.
        Перший  том записів охоплює період,  коли прийшла  до письменника  світова  слава,  всенародне  визнання  та любов.   
       Записи дають  уявлення  про автора  як людину щиру і принципову, патріота  рідної землі.
       Записи 1968-1983 рр. показують, як  О. Гончар  відчував на собі тиск тоталітаризму. Та  тяжкі моральні  випробування  не зломили духу письменника. Він був вірний своїм  принципам,  працював, вів активне  громадське  життя.
        Деякі події минулих часів, що описані  в І-ІІ томах автор аналізує по-новому, доповнює, коментує  в Ш томі. Постає перед читачем активним  політичним  і  культурним діячем, філософом, психологом.
 

         Чим  живемо. На шляхах  до  українського  Відродження. – К.: Радянський  письменник, 1991.- 38 с. 

  

Видання  творів  російською  мовою 

         Собрание сочинений: В 5-ти т. Пер. с  укр. -  М.: Худож. лит., 1973 – 1975. – Т. 1 – 5. 

         Избранное: Авториз. пер. с укр./Вступ. статья Г. Лолидзе. Худож. Н. Крылов - М.: Худож. лит. – 1978.- 736 с., 1л. портр. 

         Избранное.- К.: Радянський  письменник, 1951. -  200 с. 

         Берег любви: Роман, повесть и рассказы. Авториз. пер. с  укр./Послесл. Ю. Барабаша.- М.: Молодая гвардия, 1978.- 558 с.  ил., 1л. портр. 

         Бригантина: Повесть/Авториз. пер. с  укр. – М.: Сов.писатель, 1975.- 263 с. 

         Далекие  костры : Повести, рассказы/Пер. с укр. О. Гончара. - М.: Сов. писатель, 1990.- 382 с.; ил. 

         Знаменосцы: Роман-трилогия.- М.: Воениздат, 1990. – 399 с.

         Знаменосцы: Роман-трилогия./Пер.с укр. Л. Шапиро. Предисл. Л.Новиченко. - К.: Молодь, 1987. -  416 с., [8] л. ил. 

         Перекоп: Роман/Авториз. пер.с  укр. И. Карабутенко, А. Островского.- М.: Воениздат, 1980.- 413. 

         Собор: Роман/Авториз. пер. с  укр. Н. Новосельцевой. Автор послесл. Ю. Щербак.- М.: Сов. писатель, 1988. – 268 с. 

         Собор. Твоя  заря:  Романы. – М.: Известия, 1987.- 714 с.. ил. 

         Твоя заря: Роман.- М.: Сов. писатель, 1983. – 399 с., портр. 

         Твоя заря. Берег любви:  Романы. Рассказы/Вступ. статья Г. Ломидзе.-М.: Худож. литература, 1983. – 687 с.

          Тронка. Циклон:  Романы - /Пер. с укр. И. Карабутенко.- М.: Известия, 1981. – 573 с.

         Тронка: Роман  в новеллах/ Пер с укр. И. Карабутенко  и И. Новосельцевой.- М.: Художественная  лит., 1979.- 303 с.

          Черный  Яр: Рассказы. – М.: Правда, 1986. – 46 с.

 

Публікації  творів  у  збірниках  та періодичних   виданнях

          Вірші // Антологія  української  поезії. В 6-ти т. – К., 1985. – Т. 5. – С. 149-152.

         Твори // Українське слово: В 4-х кн. Кн. 3. – К., 2003. – С. 274 – 299.

          Модри  Камень. На косі: Новели //Три зозулі з поклоном. – К., 2000.- С. 71 – 88.

         Танкіст: [Вірш] // Рядки, обпалені війною. – К., 1985. – С. 34 – 35.

          Ода  тій  хаті, що  в  снігах: Оповідання // Наука  і культура. Україна: Щорічник. Вип.20.- К., 1986. – С. 346 – 353.

 

х                        х                            х

 

         Білий лотос: Повість // Київ.- 2003. - № 1. – С. 20 – 35.

         [Вірші] // Київ. - 2000. - № 5 – 6. – С. 9 – 11.

         Думи  про Батьківщину: [Вірш] //Вітчизна.- 1998. - № 3 – 4. – С. 128.

         Життя  на мінах. Крик // Літературна  Україна.- 1999. – 1 квіт. – С. 5.- (З неопубліко-ваного).

         Пальма: оповідання // Літературна  Україна. – 2000. – 11 трав. – С. 5.

         Тайни  з  праночі. З  рукописної  спадщини: [Вірші  з війни] // Вітчизна.- 2000. - № 5 – 6. – С. 3 – 16;  № 7 – 8. – С. 12 – 19.

         Україні: [Вірш] // Вітчизна.- 2003. - № 1 – 2. – С. 14.

 

Фрагменти щоденникових  записів

                                                                                                                                           "Кожен мав би зрозуміти, що для  України її
                                                                 духовність, мова, література – це останній 
                                                                 рубіж  самозахисту, остання  надія 
                                                                 відстояти себе перед агресивними  силами
                                                                 зла".
                                                                                              (26.04.1994. "Щоденники")                                                                                                              

 

         "Віриться, Україна перетриває  й  це... То буде  уже  без нас, без нас.." //Слово  і час. – 1998. - № 4 – 5. – С. 8 – 11.

          Заповітні думки Олеся Гончара //Вивчаємо українську мову  та літературу, - 2006. - № 14 (трав.).- С. 10 – 12.

          Олесь Гончар. Дневник. Январь 1992 года: "Разве они  могут  представить, что измученный  болезнями "патриарх  литературы"  после  трех  реанимаций  сегодня  вынужден  думать,  как  прокормить  семью" / Коммент. А. Гороховского // Факты. – 2003. – 3 апр. – С. 10.

          Із записників // Дніпро.- 2000. - № 1 – 2. – С. 98 – 108, 2001.- № 7 – 8. – С. 102 – 121.

         Із  спадщини  письменника / Підгот. В. Д. Гончар//Літературна  Україна.- 1998. – 2 квіт. – С. 3.

         Із фронтових записників: [Подані  фото письменника  1941  та 1945рр.] // Літера-турна Україна.- 2000. – 11 трав.- С. 4.

          Із щоденника: [Україна  в  житті  письменника]//Слово Просвіти.- 2001. –  24 серп.- С. 10.

         Із  щоденників//Дніпро.- 2000. - № 5 – 6. – С. 61 – 85.

         Із щоденникових записів: [1991 – 1995 рр.]// Літературна  Україна. – 2005. –  31 берез. – С. 7.

         Із  щоденникових записів. Червень 1958. До  автобіографії//Літературна  Україна. – 1999. – 1 лип.- С. 2.

         Із щоденникових записів: [1967 – 1968 рр.]//Літературна  Україна. – 1997. – 3 квіт. – С. 2.

          "Київська  Русь  і Галицька Русь -  із  їхньої  єдності  і  вродилась українська

нація" [Із неопублікованого раніше]//Демократична  Україна. – 1999. -21 січ.- С. 3.

          Тільки один день. З щоденникових  записів письменника. 14.01.1953 р.// Демократична  Україна. – 1998. – 31 груд. – С. 2. – (Рік Олеся Гончара).

          Через роки   і  відстані. Із  щоденників Олеся Гончара: [1943, 1944 рр.]

//Культура  і життя. – 2008. – 23 січ. - С. 2.

          "Шлях України – це шлях до Європейського дому": [Записи 1990 р.]//Голос  України. – 1998. – 3 квіт. – С. 11. – (До 80-річчя  від дня народження Олеся Гончара).

          Щоденники (1995)//Слово  і час.- 2003. - № 4. – С. 63 – 73.

          Щоденникові  записи//Київ.- 1998. – С. 148 – 150.

          Щоденникові  записи//Дніпро.- 1999. - № 7 – 8. – С. 98 – 129.

          Щоденникові  записи (блокнот без дати, очевидно, полон)//Київ. – 2000.- № 5 – 6. – С. 2 – 11.

         Щоденникові  записи//Дніпро.- 1999. - № 7 – 8. – С. 98 – 129.

          "Якщо  залишуся живим..."   Із фронтових щоденників  Олеся Гончара /Підгот. Л. Юдін//Народна  армія. – 2005. – 22 черв. – С. 6.

          "Якщо  залишусь живим..." Із фронтових щоденників Олеся Гончара/Уклад. Я. Оксюта//Голос України. – 2001. – 8 трав. – С. 4.

        

 Про  культуру,  духовність

 

                                                                                    "Література, мистецтво – це
                                                                                     високорозвинута  форма
                                                                                     духовної культури людини".
                                                                                            (5. 08. 1963 "Щоденники")
       
                                                                                     "… скільки  в нас  ще  сили,
                                                                                        соковитості, яскравості в
                                                                                        наших ансамблях, музиці і
                                                                                        піснях… Одні Майбородині 
                                                                                        вальси  варті  більше " всієї
                                                                                        їхньої сучасної музики".
                                                                                              (14.06.1955 "Щоденники")

                    

         Олесь Гончар  про культуру // Історія  в школах України. – 1999. - № 4. – С. 49.

          Олесь Гончар: "Без культури повноцінної держави  не  збудувати / Коментар  А.Зборовського // Культура  і  життя. – 2005. – 5 жовт.  – С. 1

         Вислови  про  укр. мистецтво, зокрема  про музику, про  Україну, про О. Довженка

         Возна М. Захист  історичних  пам'яток  України, як одна  зі  складових  духовного  захисту  нації  у  щоденниках  та  публікаціях Олеся Гончара// Пам'ять  століть.- 2007. - № 1. – С. 97 – 106.     

             Чумак Т. Уроки  духовності Олеся Гончара//Укр. мова  і  література  в  школі. – 2007.- № 4. – С. 49 – 52.

 

 

Про  відомих  людей

 

                                                                                 "Тільки у справді великих  людей
                                                                                    може бути таке  інтенсивне,
                                                                                    невичерпно багате, джерелом
                                                                                    б'юче  життя".
("Щоденники")

 

         Олесь Гончар: Тільки  у  справді  великих людей  життя -  як джерело. Щоденникові  записи (підгот. В. Гончар)//Голос  України.- 1999. – 3 квіт.- С. 3.

         Записи  про О.Довженка, Ю.Яновського, О.Вишню, М.Бажана, О. Корнійчука  та ін.

          О. Гончар: Шевченко для нас – як опора  під ногами, як  чуття  висоти  над голо-вою…Із щоденника /Підгот. В. Гончар//Демократична  Україна.– 2002.– 16 лип. – С. 4.

          Про Олександра  Довженка. Із  щоденника:   запис  від 5 січня 1994 //Літературна  Україна. – 1998. – 26 лют. – С. 3.

          Ніколенко О. "Геній  із геніїв". Образ  Миколи Гоголя  у  щоденниках Олеся Гончара //Слов'янський  збірник. Вип. 5. – П., 2006. – С. 160 – 167.

          Пащенко В. "Геній  із  геніїв". Образ Миколи Гоголя  у щоденниках Олеся  Гончара //Рідний  край. – 2006. № 1. С. 105 – 109.

          [Про Т. Г. Шевченка] // Українська  література  в загальноосвітній  школі. - 2000.- № 2. – С. 45.

  

Інтерв'ю.  Виступи

                                                                                "Бути людиною – це  найдорожче.
                                                                                 Бути  людиною".
                                                                                        (З інтерв'ю 9 травня  1995 р.)
 

         "А я  напишу – Україні!...: [Уривки з худ. творів, "Письменницьких роздумів",  виступів, інтерв'ю]/Укл. текстів С. Йовенко//Вітчизна. – 1998. – 3-4. – С. 128 – 136.

          "Анна Зегерс  показувала нам Берлінську  стіну  і плакала". Останнє  інтерв'ю Майстра//Голос України. – 1997. – 29 берез. -С. 12.

          "Безнастанна  праця  душі"  Інтерв'ю  кореспонденту газ. "Сов. культура" Л. Віриній  6 січня 1981 року//Гончар О.  Чим живемо. На шляху до українського  відродження. – К., 1991. – С. 258 – 265.

          Будьмо  щедріші //Україна. Наука  і культура. Вип.  29.- К., 1996. – С. 53.

          Останнє  інтерв'ю, що  звучало  по Українському  радіо 9 травня 1995 р. -  заповіт  любові до людини,  особливо  до ветеранів  війни.

          Дзвони Чорнобиля//Слово  і час. – 1997. - № 4. – С. 50 – 51.

          З промови  на  відкритті  міжнародного  семінару  "Єврочорнобиль".

           Жити за законами правди. Інтерв'ю  кореспонденту   Всесоюзного  радіоВ. Абліцову 12 червня 1987 р. у  зв'язку з виходом  у Москві  роману "Собор" //Гончар О. Чим живемо. На шляхах  до українського  відродження. – К., 1991. – С. 61 – 65.

           Народжене  з болю. Виступ  на науково-практичній конференції "Прапороносці" Олеся Гончара "і зображення  людини  на  війні "2 квітня 1985р.// Гончар О. Чим живемо. На шляхах до  українського відродження. - К., 1991.- С. 255 – 257.

          Нотатки  різних літ / Підгот. В. Гончар//Київ. – 2005. - № 1. – С. 22 - 41.

         Увазі читачів  пропонуються  вислови,  спогади про різне, уривки  виступів,доповідей, інтерв'ю,  варіанти  сюжетів  майбутніх  творів.

 

Про українську  мову

                                                                        "Позбавити народ мови  його – підірвати
                                                                        в ньому  почуття  власної гідності.
                                                                        Недорікуватим  мусить  почувати себе
                                                                        вживач суржику. Отже- неповноцінним".
                                                                                                    (3.07.1964 "Щоденники")

        "Мово, живи!": Лист  О. Гончара  на захист української  мови  до М. С. Горбачова / Перед. слово  В. Крику ненка // Дніпро. - 1998. - № 3-4. – С. 97 -100.

          Рідній  мові – шана  всенародна: [Інтерв'ю  на святі  рідної мови  у Полтаві (травень 1988 р.)/ взяв С. Куліда]//Мово рідна, слово рідне...: Вірші, поеми, статті. - К., 1989. – С. 268 – 274.

        Саморозквіт нації//Культура і  життя. – 2008. – 16 січ. - С. 2.

         Вступне   слово   на   Установчій    конференції  Товариства   української    мови    ім. Тараса  Шевченка (1989 р.).

          Степаненко М. Історія  української мови в публіцистичній спадщині Олеся Гончара //Українська мова й література  в середніх школах, гімназіях, ліцеях  та колегіумах. - 2008. - № 1. – С. 121 – 124.

         Публікація-дослідження  за "Щоденниками" письменника.

          Степаненко М. "... мова – народ!" Соціолінгвістичні  і деякі  власне  філологічні спостереження  Олеся Гончара// Українська  мова й література  в  середніх  школах, гімназіях, ліцеях  та  колегіумах. – 2007. - № 3. – С. 60 – 69.

 

ЛІТЕРАТУРА  ПРО  ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

 "Любов  до  Вітчизни – найвище почуття.
                                                                                                             Воно дасть людині стійкість у горі, воно
                                                                                                             виведе її  з  манівців на  вірну дорогу...
                                                                                                             В цій любові  знайдеш  і опору,  і
                                                                                                            радість,  і смисл життя".
                                                                                                             (29.10.1954 "Щоденники")
 

          Зобенко М. Українське небо Олеся Гончара:  есеї,  студії, полеміка. – Львів: Вид-во М. П. Коць, 2003. – 170 с.

          Кононенко П. Особисто  причетний:  До 70-річчя  від дня  народження  О. Гончара.- К.: т-во "Знання" УРСР, 1988. – 47 с.

          Луцишин О. Олесь Гончар. Програмні  тексти,  ілюстрації, пояснення,  завдання, тести. – К.: АртЕк, 2001. – 71 с.- (Усе для школи. Українська  література, 11 клас. Вип. 4).

          Поет з душею вогняною. Олесь Гончар  у спогадах, листах  і матеріалах.- Львів:  Видавництво  М. П. Коць; Київ: Дніпро,  1999. – 224 с.                      

             Слово про Олеся : Нариси, статті, листи, есе, дослідження. - К.: Рад. письменник, 1988. – 647 с.

          Тернистим шляхом до храму: Олесь Гончар в суспільно-політично-му  житті  України 60-80-х рр. ХХ ст.: Збірник  док.  та матеріалів/Упоряд.: П. Т. Тронько та ін.- К.: Рідний  край, 1999. – 304 с.

          Требіна Н.  Ви  Україні  душу  залишили. Біобібліографічна  розвідка  до  85-річчя  від дня  народження  Олеся Гончара. – П.: Форміка, 2003. – 8 с.

          Гончар Олесь (Олександр) Терентійович (н.3.ІУ.1918, с. Сухе тепер  Кобеляцького  р-ну Полтавської  обл.) // УРЕ. – К., 1979. – Т. 3. – С. 102.

          Гончар  Олесь (Олександр) Терентійович (3.ІУ.1918, с. Суха тепер Кобеляцького р-ну Полтавської області)//Українська  літературна  Енциклопедія. В  5-ти т.- К., 1988. – Т. 1. С. - 454.

          Гончар  Олесь Терентійович//Український  Радянський Енциклопедичний  Словник. В 3-х т. – К., 1986. – Т. 1. – С. 429 – 430.

          Гончар Олесь (1918)//Енциклопедія Українознавства. Перевидання  в Україні. Т. 2. – К., 1994. – С. 410.

          Гончар Олесь (Александр  Терентьевич; р.  3.1У.1918, с. Суха  на Полтавщине) //Краткая  литературная  энциклопедия. Т. 2. М., 1964. – С. 259 – 260.

          Олесь Гончар (прозаїк)//Письменники Радянської України. 1917-1987. Біобібліо-графічний  довідник.- К., 1988.- С. 149.

          Гончар Олесь (Олександр) Терентійович (3.ІУ.1918, с. Суха  тепер Кобеляцького р-ну Полтавської області. – 14 УІІ. 1995, Київ)//Шевченківські  лауреати. 1962-2001. Енциклопедичний  довідник/Авт.-упоряд. М. Г. Лабінський; Вступ. слово І. М. Дзюби.- К., 2001. – С. 103 – 107.

          Олесь Гончар: [Коротка біографія, уривок  з роману "Твоя зоря",  уривки з "Щоденника"]//Дивосвіт "Веселки": Антологія літератури для дітей та юнацтва. В 3-х т. – Т. 2. – К., 2005. – С. 421 – 428.

          Гончар  Олесь (Олександр Терентійович; 3.ІУ.1918, с. Сухе) – український  письменник, громад. діяч, акад. АН України  з 1978 р., Герой  Соціалістичної Праці (1978)// Митці  України. – К., 1992. – С. 175 – 176

          Гончар  Олесь (Олександр) Терентійович//Провісники духовності  в Україні: довідник - К., 2003. – С. 198 – 200; Довідник  з історії України: А – Я – К.,2001.- С. 171.

          Гончар Олесь Терентійович (1918 – 1995)//Альманах  пошани  й  визнання Полтавщини. – П., 2003. – С. 54 – 55.

          Олесь Гончар (Олександр Терентійович Гончар) 1918 – 1995 рр. //Новий  довідник: Українська мова  та література.- К., 2005. – С. 796 – 801.

          Олесь Гончар // Бобрищев К. Отчий  край.- П., 2002. – С. 144 – 153.

          Олесь Гончар // 22 червня - 9 травня. Письменники  України у Великій Вітчизняній: біобібліографічний  довідник. – К., 1980. – С. 80 – 81.

          Гончар О. // Дзюба І. З криниці  літ. Т. 1. – К., 2006. – С. 953.

          Головко А.   Могутній  талант//22 червня – 9 травня. Письменники України  у  Великій  Вітчизняній:  біобібліографічний  довідник. – К., 1980. -  С. 81 – 82.

          Коваль В. Автор "Собору" – Олесь Гончар// Історичний  календар 2003. – К., 2003.- С. 211 – 215.

          Людинознавець, людинолюбець...//Кирилюк Е. Література  народної  правди.- К., 1989. – С. 339 – 350;  Кирилюк Є. Слово,  віддане  народові: Вибрані  праці.- К., 1972.- С. 380 – 385.

 

Публікації  у  періодичних  виданнях

          Україна. Президент. Про  присвоєння  О. Т. Гончару  звання  Герой  України/ Указ від 14 лип. 2005 р. № 1106 //Урядовий  кур'єр. – 2005. – 16 лип. – С. 5.

          Абліцов В. "Тобі здається, ніби я  вмираю, але  це неправда..." 14 липня  1995 року  пішов  з життя  Олесь Гончар//Голос  України. – 1998. – 14 лип. – С. 11.

          Абліцов В. Олесь Гончар: катарсис//Молодь України. – 1999. – 5 серп. – С. 4.  - (Незглибиме).

          Бабух В. Качани  під  стріхою – дівка на  виданні: Про перебування  Олеся Гончара  на  Буковині 1969 року//Голос  України. – 2002. – 19 жовт. – С. 3.

          Білоцерківець Н. Пам'яті  Олеся Гончара// Українська культура. -1995. – № 11 – 12. –  С. 10 – 11.

          Бокий І. Орлина  висота Олеся Гончара. Слово  над свіжою  могилою//  Молодь  України. – 1995. – 18 лип. – С. 1.

          Вербицька І.  Совість нації. Як українству не  вистачає сьогодні  Олеся Гончара!// Українська газета.- 1999. – 23 груд. – С. 5.

          Віценя Л. Його любов  болить і після  смерті//Зоря Полтавщини. -2005. – 13 лип. – С. 3.

          Галич  В. Олесь Гончар – редактор:[ж-лу "Вітчизна", кінець 40-х р. ХХ ст.]// Вітчизна. – 2004. - № 3 – 4. – С. 141-145.

          Гармаш Г. Вічний  сонях. 14 липня 1995 року  відійшов  у Вічність Олесь  Гончар //Слово Просвіти. – 2003. -  Ч.28. – С. 10.

          Голота Л. Квітень Олеся Гончара//Слово Просвіти.-2002.- Ч. 13 (берез.)- С. 1

          Дмитренко О. Олесь – захисник на цілі віки. Витязеві  української  літератури Олесеві Гончареві виповнилося б 85 літ//Демократична Україна. – 2003. – 8 квіт. – С. 4.

          Загайко П. "Думаймо про велике"//Полтавський  вісник. – 1998.– 3 квіт.– С. 10.

          Засенко П. Треба  зайти  до Олеся... Олесь Гончар   і брати Тютюнники// Жива  вода. - 1995. - № 12. – С. 1, 7.

          Зобенко М. Озонова  пелюстка  духовності, або душа  людська, якою  нам  явив  її  і  заповів  Олесь Гончар. До 85-річчя О. Гончара //Вітчизна.- 2003. - №3-4. С. 140 – 148.

          Зобенко М. Провидіння//Вітчизна. – 2006. - № 1-2. – С. 130 - 142.

          Екслібрис  Олеся Гончара//Дзвін. – 2003. - № 4. – С. 3.

          Кирилюк В. Свято Живого  слова Олеся Гончара//Літературна  Україна. – 2005. – 31 берез. – С. 1, 7.

          Ковальчук О.Олесь Гончар - митець сучасний// Дивослово. – 2000. – № 11.– С. 2 – 3.

          Кравченко І. Олесь Гончар  і міф  про нього//Всесвіт. – 1998. - № 11. – С. 129 – 130.

          Малишевський І. Ювілейний   мезозой. Головні, вони  ж автура: [Зокрема,  про  О. Т. Гончара, голов.редактора  ж-лу "Вітчизна"]//Вітчизна. – 2003. - № 1 – 2. – С. 73 – 75.

          Масенко Л. Шевельов  і Гончар. Здобутки  і втрати  українського літературою-навства//Українська мова  та  література. – 2004. – Ч.16. – С. 3 – 6.

          Мовчан Р. Українська  література ХХ століття. Внесок Олеся Гончара  в  українське  духовне  відродження// Українська  мова  та  література. -1997. - № 25 – 28. – С. 52 – 59 (дод.)

          Мороз В. Голос  епохи Олеся Гончара//Освіта.- 2005. – 16 – 23 листоп.- С.2

          Наєнко М. Гончар  і  Шевельов  або "Відрізнити золото  від імітацій"//  Літературна  Україна. – 2003. – 4 верес. – С. 8.

          Наєнко М.  Незнищеність Гончаревого  донкіхотства//Рідний  край. – 2001. – № 1 (4). -  С. 54 – 58.

          Нечипуренко М. Із Херсонщини – з любов'ю. Олесь Гончар хотів  відчувати, як   пахне  земля "Тронки", "Таврії",  "Перекопу"//Україна молода. - 2001. – 8 лют. - С.11.

         Спогади  про  подорожі  Херсонським  краєм.

          П'янов В. Прощальний  приліт//Київ. – 1988. - № 3 – 4. – С. 6, 144 – 147.

           Ротач П.  Чи був "нормальним  радянським письменником" Олесь Гончар?
//Полтавський  вісник.- 2001. – 30 берез. – С. 10.
 

            Рудницький Л. Олесь Гончар  і українська  діаспора//Слово  і час. - 1999. – № 4 – 5. – С. 68 – 72.

          Світло  щасливої зорі  Олеся Гончара (До 80-річчя  письменника)//Вітчизна. - 1998. - № 3 – 4. – С. 126-127.

          Сто  струн. Олесь Гончар (3.04.1918 – 14.07.1995)//Зоря Полтавщини. – 1999. – 26 серп. – С. 4.

          Стрельников В. Ангел-хранитель  Олеся Гончара. 3 апреля  выдающемуся  украинс-кому  писателю исполнилось бы  85 лет//Комсомольская  правда.- 2003. – 3 апр.- С. 8 – 9. - Фото, монети  із зображенням письменника

          Тарнашинська Л. Його Галактика. Кілька  штрихів  до портрета Олеся Гончара// Жінка.- 1995. - № 10. -  С. 4 – 5.

          Тримбач С. Мовчить Собор... Олесеві Гончару  виповнилося б 85// Дзеркало тижня.- 2003. – 29  берез.- С. 17.

          Цалик С. Подорож Олеся Гончара до Мадонни. З майбутньої книжки "Роліт  і  його славетні  мешканці"//Дзеркало  тижня. – 2005. - № 27 – 28 (лип.) - С. 16.

          46 років  прожив  письменник  у  славетному  письменницькому будинку Роліт  у Києві.

          Чумак  Т. Уроки  духовності Олеся Гончара//Українська  мова  і  література в школі. – 2007. - № 4. – С. 49 – 52.

          Шудря М. Гончар Олесь//Українська  культура. – 2000. - № 9 – 10. – С. 30.

          Югов В. Час  безсмертя (Літературні  нотатки з приводу  останніх нагород Олеся Гончара)//Голос України. – 2005. – 7 верес. – С. 8 – 9.

          Юренко О. З берегів  юності//Добромисл.- 1997. - № 1 – 2. – С. 160 – 174.

          Юрій  Шевельов: "Думаю, що я  правильно  зробив"//Українська  мова  та  література.- 2004. – Ч. 16. – С. 10 – 11.

 

Біографія (окремі  сторінки)

                                                                          "Доскіпливо  питають – звідки ж таки:
                                                                          з Полтавщини  чи з Дніпропетровська?
                                                                          І  звідтам,  і  звідтам. Тато й мама
                                                                          помирили. З  козаків,  звичайно".
                                                                                                               (з  Автобіографії)
 
                                                                          "Моя  філософія: роби людям добро!
                                                                            Наука ця – від Бабусі. І -  на  все
                                                                            життя".
                                                                                         (14 черв. 1994. "Щоденники")

 

             Олесь Гончар // Кононенко П. П. і др. Українська  література. – К., 1993. – С. 406 – 427.

          ...Як незнищений  український  собор//Коваль В. К. Серце  моє  в колючому  дроті: Есе. Спогади. Документи. – К., 2005. – С. 451 – 466.

          Бокий І. "І ти,  Валю": [З дружиною В. Д. Гончар письменник  прожив  піввіку]// Молодь України. – 2001. – 26 лип. – С. 4.

          Бурлаков С.  У Ломівці, під  старим  горіхом... До  85-річчя  від дня  народження  Олеся Гончара//Слово Просвіти. - 2003. – Ч.9. – С. 12.

          Гармаш Н. Когда  отца Олеся Гончара Терентия Сидоровича спросили,  почему  он назвал обоих детей  одинаковыми  именами, тот отшучивался: "Я  их в цари  готовлю": [Воспоминания  сестры  писателя А Т. Совы]//Факты. – 2003. – 3 апр.- С. 9.

          До  автобіографії. Із щоденникових  записів, червень 1958//Літературна  Україна. – 1999. – 1 лип. - С. 2.

         "Народився я  в  Дніпропетровську (а не в Сухій)…  І прізвище  моє  було Біліченко". Далі письменник  пише  про маму, згадує її останні дні.

          Добриніна Н. Олександра, сестра Олеся// Слово Просвіти.- 2004. – Ч.13. – С. 11.        

          Довгаль С. Саша  і Шура. Сестра Гончара  і досі  оберігає  кімнатку,  де він  писав "Прапороносці"//Україна  молода. – 2001. – 6 квіт. – С. 14.

          Зобенко М. Провидіння. Дніпропетровський  період життя  і  творчості письмен-ника. До 85-річчя  від дня  народження Олеся Гончара//Дивослово.- 2003.- № 4. – С. 7 – 14.

          Зобенко М. Провидіння: Художньо-біографічний  нарис. (Батьки. Сестра  і брат. Рік  у  Ломівці. Епілог)//Вітчизна.- 2006. -  № 1 – 2. – С. 130 – 142.

          Міщенко  Д.    Духовний  пам'ятник  матері//Київ.- 1999. - № 1 – 2. – С. 132 – 134.

          Нечипоренко М. Гончарі: Спогади  рідної сестри  славетного  письменника Олеся Гончара Олександри Терентіївни  Біличенко-Сови  про  родину,  брата // Голос України. - 2002. – 13 груд. – С. 13.

          Переверзева О. Валентина  Гончар:  муза знаменосца // Женский  журнал. – 2004. - № 1. – С. 108 - 113.

                                                                                "Прощаю  всім, молюся  за  всіх!"
                                                                                                     ( 3.04.1992 "Щоденники")

         Бойко Л. Відьомські  полювання  на  "Ватчині"//Вітчизна.- 1999. - № 11-12. - С. 111 – 125.

         Цькування і  переслідування  О. Гончара. Доноси. Антисоборна  кампанія.

          Гороховский  А. Когда  после  выхода  в  свет романа "Собор" на  Олеся  Гончара  обрушились  критики, один  из  писателей  прислал  анонимную  телеграмму  с советом… застрелиться // Факты.- 2002. – 20 дек.- С. 23.

          Коваль В. Дорога до храму.  З  моїх  прощальних   етюдів//Літературна  Україна. – 1998.- 2 квіт. – С. 3.

         Зокрема,  про  вечір  з нагоди 50-річчя  письменника, який  відбувся  після  Пленуму ЦК КПУ, і  де  було  засуджено  роман  "Собор".

          Панченко В.  Після "Собору". Олесь Гончар:  прихований  трагізм  долі// День.- 2006. – 24 лют. С. 8.; Дивослово.- 2007. - № 1. – С. 15 – 18.

Після  опублікування твору  розпочалося  цькування  автора. Та він  не  зломився. Невдовзі  вийшли з друку "Циклон"  та  інші  твори.

          Пащенко  В. Розгром "Собору" Олеся Гончара: передісторія  конфлікту// Рідний  край.- 2007. - № 1(16).- С. 104-110.

          Тримбач С. Загибель богів. Автора "Собору" проголосили христопродавцем//День. – 1999. – 1 груд. – С. 7.

          Чикирисов Ю. Затьмарений  ювілей//Літературна  Україна. – 2002. – 28 берез. – С. 4.

          Шевченко М. Тяжко гудуть  дзвони  соборні//Криниця.- 1995. - № 7 – 9. - С. 2 – 4.

          Югов В. Час  безсмертя (Літературні  нотатки  з  приводу  останніх  нагород Олеся Гончара)//Голос України.- 2005. – 7 верес.- С. 8 – 9.

 

 Спогади  про  письменника

         Вінок  пам'яті Олеся Гончара: Спогади. Хроніка./Упоряд. В. Д. Гончар, В. Я. П'янов. - К. : Укр. письменник, 1997. – 453 с. іл.

          Безхутрий  М. Літа  молодії. Спогади про Олеся Гончара//Березіль. – 1996. – № 7 – 8. – С. 170 – 183.
          Подано  також  листування  товаришів.

          Боденчук В. Олесь Гончар  і  "Молодь  України":  спогади  колишнього  головного  редактора  газети//Молодь України. – 2006. - № 20 (квіт.). – С. 23.

          Бокий  І. Іскри  великого життя. Десять років  без О. Гончара, але  з  О. Гончаром  у  серці//Сільські  вісті. – 2005. – 15 лип. – С. 3.
         Спогади  про зустрічі з письменником. Зокрема,  про  подорож гоголівськими  місцями  на  Полтавщині  у  вересні  1981 р.
 

            Бакуменко О. З  вогню  натхненне слово…//Культура  і життя. – 2007. – 5 верес. – С. 3.

          Бондаревська  Т.  Незабутні  зустрічі з Олесем Гончарем (До 90-річчя  письменника) //Зоря  Полтавщини.- 2008. – 9 січ. – С. 3.
         Спогади пересічних  полтавців.
 
         Карпенко М. "Нащадки укрів, гей  не  розпрягайтесь,- для ваших  коней  ще  дороги є !..."//Літературна  Україна. – 2001. – 12 квіт. – С. 8.
         Зустріч з  письмеником  відбулася  у травні 1969 р. на  Прикарпатті  після  повені. Потім  ці події ляжуть  в основу  роману "Циклон"…  Спогади.
 

         Коваль В. Хата.  З  моїх  прощальних  етюдів Олесеві Гончару: [Дається  фото  хати, де  народ. мама  письменника, де жила  баба  Вустя  і він сам] //Літературна  Україна. - 2000. – 11 трав. – С. 5.

          Коваль В.  Дорога  до  храму. З моїх  прощальних  етюдів// Літературна  Україна. - 1998. – 2  квіт.- С. 3.

          Логвиненко  М.  Зоря  його  таланту//Молодь України. -1996. – 4 жовт. - С. 3.

          Лубківський Р. Благословення  від Гончара. Сторінка споминів//Літературна  Україна. – 2003. – 3 квіт. – С. 3.

          Мельничук А. Олесь Гончар: "Дякую Богові, що дав  мені  народитися  українцем"// Сільські  вісті. - 2005. – 14 лип. – С. 3.

         Спогади про  зустрічі  і розмови 1995 р. Наведені  деякі   щоденникові  записи.

          Михайленко А.  Космос  і земля його душі: [Розмова  з  В. Д. Гончар, дружиною  письменника]//Молодь  України. – 1998. – 2 квіт. – С. 3.

          Миценко М. Людина, краса, єдинолюбство // Вечірня Полтава. – 1998. – 3 квіт. – С. 4.- (До 80-річчя  від  дня  народження  О. Т. Гончара).

          Навколо "Собору": [Уривок спогадів О. П. Ляшка, держ. діяча  України]// Голос  України. – 2000.- 4 квіт. – С. 12 – 13.

          Орлова Н. Жив  немов попереду  всіх нас//Демократична  Україна. – 1999. - 3 квіт. – С. 3.

         П'янов В. Прощальний  приліт // Київ.-  1998. - № 3 – 4. – С. 6, 144 – 147.

          Сизоненко О. "Не  вбиваймо  своїх пророків"!  Із  книги  талантів. На  Аскольдовій  могилі//Березіль. – 1999. - № 7 – 8. – С. 33 – 48.

          Соколов  В. Я живу  на  вулиці Олеся Гончара... Спогади письменника  з  Донбасу про зустрічі з О. Гончарем//Літературна Україна.- 2000.- 11 трав.- С. 4- 5.

          Ткач М. Символічна маківка  для Олеся Терентійовича. Епізод  із небуденного  часу//Літературна  Україна. – 1998. – 2 квіт. – С. 5.

          Три  зустрічі -  три  спалахи долі//Урядовий  кур'єр. – 1998. – 15 серп.- С. 9.

         Майстер  народної  творчості  з Кобеляк М. Ф. Черненко  про зустрічі  і  листування  з  письменником.

          Федь А. Сто одна  хвилина  з Олесем Гончаром//Пам'ять  століть. - 2000. – № 4. – С. 100 – 106.

          Чуча О.  Патріот  рідної  землі//Зоря Полтавщини. – 1998. – 3 квіт. – С. 2.

          Шудря  М. Пророк  у своїй  державі//Українська  мова  та  література. – 1998. - № 15 (квіт.). – С. 1 – 3.

 

Л и с т у в а н н я

          Юренко Ю. Друзі -письменники: Докум. розповідь. - П.: Полімет, 2002.-212с.
         Книга – розповідь у листах  про  життя  і  діяльність  молодого  покоління  укр. письменників  1930 – 1941 рр. Зокрема,  наведена вагома  кількість  листів юного  О. Гончара  О. Юренку.
 

          Брилінський Д. Історія  одного  листування//Літературна  Україна. – 1998. – 2 квіт. – С. 3.

          Галич В. Доля дарувала  дві світлі   зустрічі. Роздуми над листами  Олеся  Гончара// Київ. – 1999. - № 9 – 10.- С. 134 – 136.

          Коваль В. З  класиком  на "дружеской ноге". Два листи  Олеся Гончара до Віталія Коротича//Літературна  Україна. – 1998. – 1 жовт.- С. 7.

          Коваль В. "Ніч  без Олеся Гончара"//Київ. – 2002.- № 1 – 2. – С. 119 – 131.

          [Лист Григора Тютюнника  з нагоди  виходу  роману "Собор"]//Вітчизна. - 1998. - № 3 – 4. – С. 127.

          Лист  до Шелеста//Київ.- 1998. - № 3 – 4. – С. 147 – 148.

          Мартинов В. Світло  непогасної зорі. За  листами  Олеся Гончара// Літературна  Україна. – 2001. -17 трав. – С. 5.

          Мазоха Г. З листування Олеся Гончара // Київська старовина. - 2006. - № 3. - С.153–160.

          Оксюта Я. Захисник  духовних  скарбів//Урядовий  кур'єр. - 2008. – 9 лют. - С. 8 – 9.

         Автор  збирає  і упорядковує  епістолярій О. Гончара. У  даній статті  іде  мова про листування  письменника, наведені уривки  з листів до високопосадовців  про  становище  української  мови  в Україні.

          Оксюта Я. Люди  великого  серця: Листування  Олеся Гончара і  Дмитра Нитченка// Київ. - 2003. - № 4. – С. 134 – 142.

          Оксюта Я. Щире, відверте слово. Із епістолярної спадщини Олеся  Гончара // Київ. - 2005. - № 5. – С. 174 – 184.

          Юренко  О. "З  берегів  юності" // Добромисл. - 1997. - № 1 – 2. – С. 160 – 174.

 

Полтавщина  в  житті  письменника 

 

       "Дивовижна річ: чим ближче
        до рідних місць – тим  інші  тут ніби
                                                       й  повітря, і зелень, і  балки,   і
        дороги... Все хвилює".
                                                                                              (12.08.1966 "Щоденники")

 

                    "...Та хіба  з чим  зрівняти  пахощі
                    полтавського степу, його  повітря...".
                                          (29.06.1988 "Щоденники")

 

                                                          ... Випала  нагода знов  побувати в рідних краях
                                                           полтавських... Легко тут  дихається, яснішають
                                                           думки. Може тому,  що опинився  серед  рідних
                                                           просторів,  серед  цих  світлих, славних 
                                                           річечок,  адже  Псел, як Ворскла, -  ріки  мого 
                                                           дитинства...".                
                                                                                          (З розмови  на  поч. 80-х рр.)
 
                   Він любив  слухати  солов'їв:  може,  їхні  трелі
                    нагадували далекі дитячі  літа, Солов'їну  балку
                    на  Полтавщині".
                                   (П'янов В. Прощальний  приліт//Київ.
                                    – 1998. - № 3-4. - С.144)

       

            Він був землі полтавської  великий  син//Полтавська  Думка. - 1998. – 3 квіт. – С. 7.
           Матеріал про перебування О. Гончара у Мануйлівці 1961 р. Фото.
 
             Віценя Л. "Що зробив  Олесь  Гончар  для  Кобеляк?"  // Голос України. - 1997. – 28 січ. - С. 1, 5.
             Про необхідність зберегти,  врятувати  хату в  с. Суха, де ріс  письменник.
 

            Гоголівськими шляхами//Наука  і культура. Україна  1981. Щорічник. - К., 1982. – С. 300 – 308.

            "Закінчив  сьогодні  нарис "Гоголівськими шляхами". Ще одна сповідь, хай  і неповна, ще одне освідчення  в любові  рідним полтавським  краям".

                                                                                                           ( 22.09.1981. Щоденники)          

          [Записи  за 10.08.1966  та 12.08.1966 рр. про перебування  на Полтавщині]// Гончар О. Щоденники. У 3-х т. Т. 1 (1943 – 1967). – К., 2002. – С. 388 – 390. 

           Кора В. Зоря  ясна, зоря  світанкова:[перебування  письменника 1981 р.  у Полтаві,  відвідини сім'ї Даценків, родичів Ю. Кондратюка]// Молода  громада.- 1998.- 3 квіт. – С. 7.

          Лемеш В. Реліквія  з  сімейного  фотоальбома// Літературна  Україна. -1999. - 1 лип. – С. 2.

         Автор  подає  два  маловідомі  фото  О. Гончара за  1 липня 1961 р. під час  його  перебування  в  с. Мануйлівка Козельщинського  р-ну  з  приводу  відкриття  там  літературно-меморіального  музею  М. Горького.

          Ротач  П. У Мануйлівці,  підписуючи "Собор"// Полтавська  Думка. – 1995. – 21 лип. – С. 2.

                                    

ЛІТЕРАТУРА  ПРО  ТВОРЧІСТЬ  ОЛЕСЯ  ГОНЧАРА

                                                                          "У літературі, як  і  в  житті,  все
                                                                           зрештою  виникає  з любові. З любові
                                                                           до народу, до людини, з любові до
                                                                           правди – істини".
                                                                                            (9.03.1981 р. "Щоденники")
 
                     " Я належу до тих  письменників
                     котрі, майже  завжди  залишаються
                     невдоволені  своєю роботою".
                                       ("Письменницькі  роздуми")

 

         Гоян Я. Собор української  душі: Літературний  портрет Олеся Гончара. - К.: Веселка, 2003. – 62 с. – (Урок  літератури)
         Зокрема, автор  згадує новели "На косі", "Кресафт", "Черешні  цвітуть", "Модри  Камень", "Літня  ніч", "Геній  в обмотках", "Чорний  яр", "Ода тій хаті, що в  снігах" та  ін.
 
          Коваль В. Життєва  позиція.- К.: Рад. письменник, 1981.- 224 с.
         Про  твори О. Гончара,  С. 105,  120 – 130.
 

          Неділько В. Я. Вивчення  творчості Олеся Гончара: Посібник  для  вчителів. - К.: Рад. школа, 1987. – 187 с., [2 л.]  іл.

          Пащенко В. Гончарова правда про  духовність  і церкву. – П.: АСМІ, 2006. – 360 с.
         У монографії  аналізуються  погляди О. Гончара  на релігію,  церкву,  духовність, досліджуються окремі  аспекти  його  боротьби  за  відродження  духовних  святинь  українського  народу.    
     

             Погрібний А.  Олесь Гончар: Нарис творчості.- К.: Дніпро, 1987. – 242 с. іл. - (Літературний  портрет).

           Про Олеся Гончара. Літературно-критичні  статті,  листи, етюди. - К.: Рад. письменник, 1978. - 430 с.

          Семенчук І. Олесь Гончар-художник слова: Дослідження.– К.: Дніпро, 1986.– 260 с.

 

х                       х                        х

          Барабаш Ю. Безперервність  руху//Українські радянські письменники. Збірник  літературно-критич. матеріалів. – К., 1984. – С. 246 – 251.

          Братан М. Олесь Гончар//Письменники Радянської України. Літературно-критичні  нариси. Вип. 11. – К., 1984. – С. 55 – 90.

          Дончик В. Будівнича  сутність  краси.  Людина  і народ  у прозі  Олеся Гончара// Творчий світ  письменника. Літературно-критичні  матеріали  про  творчість  українських  радянських  письменників.- К., 1982.- С. 203 – 210.

          Загребельний П. Світ Гончара// Творчий  світ  письменника. Літературно-критичні матеріали  про  творчість українських  радянських письменників.- К., 1982.- С. 195 – 199; Україна  і  культура. 1978.- К., 1979.- С. 526 – 530.

          Коваленко Л. На  світових обширах //Творчий світ  письменника. Літературно-критичні матеріали  про творчість  українських радянських  письменників. – К., 1982. – С. 211 – 212.
         Про переклади  творів  письменника  різними  мовами.
 

         Неділько В. Олесь Гончар (Нар. 1918 р.) "Прапороносці", "Собор": [Творчість. Коротка  біографія]//Українська  література.  Посібник  для  старшокласників  і  абіту-рієнттів. - К., 1995. – С. 298 – 303.

         Новелістичний  епос  Олеся Гончара// Фащенко В. В  глибинах  людського  буття. Літературознавчі  студії. – Одеса, 2005. – С. 413  - 437.

         Поетичний світ Олеся Гончара//Там же,  С. 553 – 580.

          Осягнення  гармонії// Дончик В. Зупинені  миті: Статті,  спогади,  полеміка. - К., 1989. – С. 103 – 128.

          Погрібний  А. Орбіти  потужного слова//Українське слово. Хрестоматія  з української літератури та літературної критики ХХ ст. В 3-х кн. Кн.1.– К., 1994.– С. 3 – 16.

          Творчість  людяна, прекрасна//Шумило М. Силуети. Статті.- К., 1990.- С. 154 – 157.

          Фащенко В. Оповідання  про  необхідність (новелістичний  епос  Олеся  Гончара)// Література  і  сучасність: Літературно-критичні  статті. Вип. 19. –К., 1986. – С. 22 – 32.

          Фащенко В. Поетичний  світ Олеся Гончара //Українські  радянські  письменники: Збірник  літературно-критич. матеріалів.- К., 1984. – С. 232 – 238.

            Цвіт художнього слова Олеся Гончара. Символ зорі  у творчості О. Гончара      //Культура  української мови.- К., 1990. – С. 213 – 219,  220 – 221. 

        

х                 х                   х

             Абліцов В.  Його доля -  виклик  останній  імперії//Голос України. – 1998.- 20 берез.- С. 13;  27 берез. – С. 13.

            Галич В. Постать Олеся Гончара  в контексті  постмодернізму// Дивослово. - 2005. - № 2.- С. 53 – 57.

            Гомон П. Гуманізм творчості завжди сучасний//Дивослово.- 2002. - № 5. - С. 12 – 13.

           Гуменний  М. Ремарк  і Гончар: типологія   антивоєнного  роману//  Українська мова  і література  в школі. – 2000. - № 5. – С. 46 – 49.

          Довженко О. Національний  характер  у романах Олеся Гончара//Слово  і  час.- 2005. - № 12. -  С.  63 – 68.

          Єрмоленко С. Творчість Олеся Гончара  і  мовно-естетична  культура  сучасника// Дивослово. – 1998. - № 7. – С. 11 – 13.

          Зелік О. Літературознавчі  студії Олеся Гончара//Рідний  край. – 2004. - №2.- С. 106 – 108.

          Погрібний А. Олесь Гончар: початок  пожиттєвого  випробування. Ювілейне  та  полемічне  напередодні  80-річчя від дня  народження письменника //Літературна Україна. - 1998. – 26 берез. - С. 4.

          П'янов  В. Будівник  і  руйнач: "Бережіть  собори  душ своїх". - Дніпропетровськ: Націон. гірничий  ун-т, 2003// Літературна  Україна. – 2004.- 1 лип. – С. 6.
          Про  книгу  висловів, афоризмів, крилатих слів, упорядковану  і видану  вченими  інституту. Взяті  з контексту  творів  і згруповані  за  певними  прикметами,  вони  набули  самостійного  значення.

          Ромащенко Л. Слов'янські літерату

ри  і творчість Олеся Гончара//Всесвітня  література  в середніх навчальних  закладах України. – 1998. - № 4. – С. 52 – 53.

         У  статті  розглянуті  творчі  перегуки у прозі О. Гончара  і  письменників  слов'янського світу.

          Сизоненко О. "Шелестіть, чоботи, шелестіть..." Сучасне  прочитання  творів Олеся Гончара//Літературна  Україна. – 1998. – 2 квіт. – С. 4.

          Тисячна  Н.  Чому  актуальний Гончар?// День. – 2006. – 6 квіт. – С. 2.

          Фащенко В. Людяність. Концепція  людини  в творчості Олеся Гончара//Літературна Україна. – 1999. – 7 січ. – С. 5.

 

Про  окремі  твори

          Марко В. ...  І вічна  таїна  слова (Шляхи  аналізу  художнього  твору в середній   школі): [Зокрема,  про  оповідання  "Соняшники"]//... І вічна  таїна  слова: Аналіз великого  епічного твору. Посібник  для  вчителя. - К., 1990. - С. 13 – 15.

          [Про  романи  "Людина  і зброя", "Тронка", "Таврія", "Перекоп"]//Дончик В. Україн- ський  радянський  роман: рух ідей  і  інформ. – К., 1987.-С. 200- 206; 245-252,  277-282.

          Зобенко М. "Модри Камень". Ідея балету. Майже  шість десятиріч тому  в  Ломівці була  написана знаменита  новела...//Літературна  Україна. – 2005. – 7 квіт. – С. 7.

          Жила С.  "Меч - то сила,  а  пісня - то  невмирущість". Вивчення новели Олеся Гончара "Фантазія  місячної ночі".  8 клас//Українська  література  в загальноосвіт-ній  школі. – 2006. - № 11. – С. 21 – 24.

          Осадчий В. Ще  квіттям  зійду я в полях України...[Про  книгу  поезій "Поетичний  пунктир  походу"]//Слово Просвіти. – 2000. – Ч. 10.- С. 6.

          Шамякін І. Вітрила  часу//Творчий  світ  письменника. Літературно-критичні  матеріали  про  творчість  українських радянських  письменників.- К., 1982. –С. 208 - 210.

         Про  роман  "Берег  любові".

          Школа  і  виховання  дітей  у літературі 70-х років. "Бригантина" О. Гончара //Сивокінь Г. М. Від  аналізу  до  прогнозу: Літературно-художній  пошук  і  позиція  критика. – К., 1990. – С. 162- 180.

  

"Л ю д и н а  і  з б р о я "

                                                                   "Написати  цю книгу  підказав мені мій
                                                                    обов'язок перед товаришами, перед  тими,
                                                                    хто на зорі своєї  юності,  в розквіті  сил 
                                                                    гинув  на  вогненних рубежах сорок
                                                                    першого року, хто сьогодні  приєднав  би
                                                                    свій  голос  до живих, що борються за мир
                                                                    на планеті, щоб смертоносні  хмари війни
                                                                    не  закривали  горизонти".
                                                                                                                        (О. Гончар)

 

                             У  цьому  змістовному, далекому  від
                              модерних заголовку роману -  його
                              конфлікт  і  філософська  постановка 
                              найгострішої проблеми  сучасності,
                             розв'язання  якої є  прямим  питанням 
                             життя  і смерті  людини на  Землі.
                                                                          (О. Кундзіч)
 

          Бакуменко О. З вогню натхненне слово//Культура  і життя.- 2007. – 5 верес. - С. 3.

          Бронзенко Т. Піднятися  на  вершину духовності (за  романом О. Гончара "Людина  і зброя")//Українська мова  і література в школі.- 2006. - № 4.- С. 31 - 37.

          Ковальчук О. Образ  війни  у прозі Олеся Гончара. Роман "Людина і зброя" //Дивослово. – 2003. - № 5. – С. 46 – 47.

          Уважному  читачеві – на  роздум: [Автор про себе  і  автобіографічний  твір "Людина  і зброя"]//Гончар О. Чим  живемо. На шляхах  до українського  відродження. – К., 1991.- С. 299 – 303.

 

"Прапороносці"

 " ... прочитав  Вашу  повість "Альпи"...  Не можу пройти мимо… яскравого явища   післявоєнної  літератури,  першої  ластівки  з фронту  в   українській  літературі".
                                                                                                      (П. Вершигора, 1946)
 

         Коваль В. Шляхи  прапороносців: Роман  О. Гончара  у себе  вдома   і в світі. Повість - есе. - К.: Рад. письменник, 1985. – 296 с., іл.

          "Прапороносці" Олеся Гончара  і зображення людини  на війні: Матеріали творчої конференції. – К.: Дніпро, 1985. – 38 с.

          Барабаш  С. "Як  дарунок долі..." (роман Олеся Гончара "Прапороносці")//... І вічна  таїна  слова:  Аналіз  великого  епічного твору. Посібник  для  вчителя.-К., 1990. – С. 164 – 204.

          Від "Прапороносців" до "Поеми  про море"//Дончик В. Український радянський роман: рух ідей  і  форм. – К., 1987. – С.  147 – 156.

          Коваль В. І  на  весь білий світ// Література  і  сучасність. Вип. ХVІІ.- К.,1984. – С. 112 – 138.

          Новиченко Л.  Від "Прапороносців"  до "Перекопу"// Українські  радянські  письменники: Збірник  літературно-критичних  матеріалів.- К., 1984.- С. 241 - 245.

          О. Т. Гончар  і музика// Машенко М. М. Про  музику  і  живопис  на  уроках  української  літератури. - К., 1966. – С. 155 – 160.

          Олійник Б. Вартість неперехідна...//Творчий світ письменника. Літературно-критичні  матеріали про творчість  українських  радянських   письменників. - К., 1982.- С. 199- 203.

          Яновський Ю. "Голубий  Дунай"//Творчий  світ  письменника. Літературно-критичні  -матеріали  про творчість  українських  радянських  письменників. – К., 1982. – С. 193 – 194.

          Чікалін В. Хто  вони, прототипи героїв "Прапороносців"// Урядовий  кур'єр. 2004. – 31 груд. – С. 8.

          Шевельов  Ю. "Голубий  Дунай"//Українська  мова  та  література. - 2004. – № 16. – С. 7 – 9.

 

"С о б о р "

                                                                       "Собор"  відіграв  знакове  місце  в
                                                                         суспільстві, що розкладалося.
                                                                        "Собор" Гончара  наблизив  народ  до
                                                                         власної душі.
                                                                                                                       (В. Югов)
 
                           "Собор" зачіпає  найважливіші проблеми
                            моралі  і  моральності, правди і  лжі,
                            чесності і  пристосуванства, нарешті
                            екології  і ставлення  до  історії, до тих
                            матеріальних  і духовних  цінностей,
                            які надбало  людство".
                                                                        (С. Баруздін)

                                                            

           Коваль В. "Собор"  і  навколо  собору.- К.: Молодь, 1989. – 272 с.

          Від "Поеми  про  море"  до "Собору"  і  "Дива" //Дончик В. Український  радянський роман: рух  ідей  і  форм.- К., 1987. – С. 305 – 311.

          Лесик  В. Естетичне  кредо  Олеся Гончара//Дзвін. – 1999. - № 10 - 12. - С. 152 – 157.

          Незнищеність  "Собору"//Наєнко М. Одержимість: Критичні розвідки, портрети,   відгуки. – К., 1990. – С. 103 – 112.

           Проблеми  духовного  буття  нації  в романі  О. Гончара "Собор"//Твір  з  української мови  та  літератури. Посібник  для  старшокласників  та  абітурієнтів. К., 1996. – С. 102 – 107.

             Сверстюк Є. Собор  у  риштованні:[Розділи  з твору,  критика, образи  героїв]// Українське слово. Хрестоматія  з української  літератури  та  літературної  критики ХХ ст.  В 3-х  кн. Кн.1.- К., 1994. – С. 50 – 67.

          "Собор"  і  навколо собору//Коваль  В. К. Серце моє  в колючому  дроті: Есе. Спогади. Документи. – К., 2005. – С. 7 – 278.

           Собор  як  символ  духовної краси  людини (за  одноіменним  романом Олеся Гончара)//Бернадська Н. Українська  література. – К., 1995. – С. 115 – 117.

 

х                     х                    х

           Буга К. Роман "Собор"  Олеся Гончара. Урок 1. Собор  як символ  духовної краси людини. Представники  старшого  покоління  в романі. Урок 2. Молоді  трудівники  міста  і села//Українська  мова  та  література. - 2008. - Ч. 3-4 (січ.) - С. 3 – 7.

          Гриценко В. Роздуми  про  антигероя  роману Олеся  Гончара "Собор" //Дивослово. – 1998. - № 5. – С. 18 – 20.

         Дворкін С. Проблема  людської  душі  та совісті  в романі О. Гончара "Собор"// Українська  мова  та  література. - 1997. - № 5. – С. 3.

          Загарук О. Про  конфлікт  між  людськими  ідеалами  в романах "Собор"  та "Диво". Як  провести  урок-семінар  в 11-му  класі//Українська  мова  та  література. – 2005. – Ч. 11. – С. 15 – 18.

          Загарук О. Храм і соціум у романах О. Гончара "Собор" та П.Загребельного "Диво". (Урок-семінар)//Українська  мова  та  література в школі. – 2006. - № 4. – С. 25 – 30.

          Корчак К.  Собор як  символ  духовної краси  людей. За  романом О. Гончара "Собор"// Українська  мова  й  література  в середніх  школах,  гімназіях, ліцеях  та колегіумах.- 2000. - № 4. – С. 117 – 118.

          Кудрявцев  М. Вивчаємо роман О. Гончара "Собор"//Українська література  в  загальноосвітній  школі.- 2000. - № 2. – С. 10 – 17.

          Мануйкін О. Не замулити  джерела духовності (роман  О. Гончара "Собор" у 11-му  класі)//Українська  література  в  загальноосвітній   школі. – 2000.- № 5.- С. 2 – 4.

          Марченко І. Філософське  осмислення  образу  Собору  як  симфонії  величі  народу, його  творчого  генія (за романом Олеся Гончара "Собор")//Дивослово.- 1997. - № 9. – С. 19 – 20.

          Пащенко В. Проблема  руйнації  церкви  в романі  "Собор" Олеся Гончара //Рідний край. – 2005. - № 1 (12). – С. 121 – 131.

          Пащенко В.Руйнівники  і  будівничі:  державна  церковна  політика  через  призму  роману  О. Гончара "Собор"//Рідний край. – 2005. – №2. (13).- С. 145 – 152.

          Пономаренко О. Актуальні  проблеми  сьогодення  в  романі О. Т. Гончара "Собор" 11 кл.: [Розробка уроку] //Все  для  Вчителя. – 2000. - № 3. – С. 39 – 40.

          Рудницька-Шрай К. Будівники  та  руйначі. Теоретичні  аспекти  вивчення  "Собору" Олеся Гончара //Слово  і час. – 2006. - № 12. – С. 44 – 54.

          Сагайдак Т. Руйнація  свідомості  в романі  Олеся Гончара  "Собор"// Українська  література  в  загальноосвітній  школі.- 2003.- № 8. – С. 46 – 48.

          Сєрих С. Урок на тему "Актуальні  проблеми  сьогодення  в романі  О.Гончара  "Собор"  //Вивчаємо  Українську  мову  та  літературу. - 2004. -№ 14. - С. 16 – 18.

          Синьоока Г. Роман  О. Гончара  "Собор": інсценізація  уривків  на  уроці// Всесвітня  література  та  культура  в навчальних закладах України. – 2007. - № 1. – С. 31 -  34.

          Ювілей, якого не забули: [Стенограма  диспуту  за  романом  "Собор"  у Запорізькому  педінституті 1968 р.]//Молодь  України. – 2003. – 6 трав. - С. 4.

 

"Твоя  зоря"

                                                                      "Сьогодні  по програмі "Время" передали,
                                                                      що "Зоря" – в числі увінчаних лаврами!.
                                                                      Перемогу  здобуто – наперекір  усьому,
                                                                      в т.ч. й  анонімникам.  І це перемога  всієї
                                                                      літератури... Оце вона, мить щастя!"
                                                                                                 (4.11.1982 "Щоденники")

          Гаврилов О. Енергія доброти: [Про гол. героїв творів О. Гончара "Твоя зоря", Д. Граніна "Картина", П. Загребельного "Розгін", Ю. Мушкетика "Позиція" та ін.] // Гаврилов О. Совість поколінь: Художньо-публіцистичні роздуми. – К., 1983.- С. 187 – 207.

          Малиновська М. Світло  рідної зорі//Слово  про Олеся Гончара.- К., 1988, - С. 425 – 431.

          Сьогодення  як  пам'ять  історії //Наєнко М. К. П'ятиліття  українського роману:  Літературно-критичний  нарис.- К., 1985. – С. 24 – 28.

          Зобенко М. Національне  в романі  "Твоя  зоря" // Слово і  час. - 1998. -  № 4-5. - С. 12 – 15.

          Яровий О. Сяйво  українського серця ("Твоя зоря"  Олеся Гончара:  перспективи розуміння//Літературна  Україна. – 2008. – 24 січ. - С. 7.
         Про  актуальність  твору  сьогодні, значення  його  у  виховному  процесі  молоді,  необхідність  пізнавати  людину,  пропозиція  включити  роман  до шкільної  програми.

 

"Тронка"

                                                                  "Давно  я не  читав  в українській літературі
                                                                  такого  справжнього  твору.  Скільки  в
                                                                  ньому сонця,  поезії, радості і радощів
                                                                  життя!"
                                                                                                          (П. Козланюк. 1963)
                                                                 
                       "Тронка"  посідає  особливе  місце,  сказати
                       б  можна,  віхове місце  в  українській
                       радянській  літературі, як  річ  оригінальна,
                       новаторська не тільки  за своїм  змістом".
                                                                         (  Д. Павличко)
 
                                                                   "Яким світлим, яким багатонадійним  і
                                                                     радісним душа моя  бриніла,  коли  я
                                                                    "Тронку"  перечитував".
                                                                                                                 ( П. Тичина)

          Городнюк Н. "Тронка" Олеся Гончара  як пасторальна  утопія//Українська  мова  та література. - 2001. – Ч. 17.- С. 5.

          Лупан А. Тронка – таланга//Творчий світ  письменника. Літературно- критичні матеріали про  творчість українських  радянських  письменників.- К.- 1982. – С. 211 – 212.

  

"Щоденники"

                                                                       "Щирість, відкритість душі, сердечність,
                                                                        доброта, любов – це те, що зімітувати
                                                                        неможливо. Повертаючись  до 
                                                                        щоденників О. Гончара, незмінно ловлю
                                                                        себе  на думці, що вірю  авторові...".
                                                                                                                          (П.Сорока)

          Баришенко Л. "Дякую Богові,  що дав  мені  народитися   українцем...":

          Презентація "Щоденників" О. Т. Гончара. Колективний  проект // Вивчаємо  Українську  мову  та літературу. - 2007. - № 34 (груд.).- С. 28 – 36.

          Бурбан В. "Книга  Буття"  українського  письменника ХХ  століття. "Щоденники" Олеся Гончара//Дзеркало тижня. – 2005. -  16 лип. – С. 16.

          Возна М. Захист  історичних пам'яток України, як одна  зі складових  духовного  захисту нації  у  щоденниках  та  публіцистиці  Олеся Гончара// Пам'ять  століть. – 2007. - № 1. – С. 97 – 106.

          Галич В. "Не  в силі  нічого  забути, зректись". Щоденники  Олеся Гончара воєнних літ//Вітчизна.- 2003. - № 7 – 8. – С. 143 – 150.

          Гоян  Р. "Дякую Богові, що дав мені  народитися українцем" //Слово  Просвіти. - 2005. – Ч. 25 (черв.) – С. 11 – 12;  Дивосвіт. – 2005. - № 3. – С. 11- 12.

         Виступи  В. Гончар, І. Драча, М.Жулинського, П. Мовчана, П. Кононенка, О. Лупія у  видавництві "Веселка" з нагоди  підготовки  і  видання  "Щоденників".

          Кирилюк В. Свято  живого  слова Олеся Гончара: Незабутні//Літературна  Україна. – 2005. – 31 берез.- С. 1,7.

          Мороз  В. Голос епохи Олеся Гончара// Освіта.- 2005.- 16 - 23 листоп. - С. 2.

          Тараскевич П. Голос душі і серця. "Щоденник" Олеся Гончара//Вивчаємо Українську  мову  та  літературу.- 2005. - № 30 (жовт.)- С. 2 – 6.

          Сорока П. Мудрість  доброти . Нотатки  на  берегах  щоденника Олеся Гончара //Слово Просвіти.- 2004. – Ч. 26. –С . 9 – 10.

  

Сценарії  за творчістю

 

          Гащук Р. Собор  душі  Олеся Гончара (Літературно-музична  композиція, присвяче-на О. Гончару) // Дивослово. - 2000. - № 4. – С. 51 – 55.

          Навчально-виховний  захід: "Архітектура в романі Олеся  Гончара "Собор" (11клас) //Хаустова С. Українська  література. Навчально-методичний  посібник.- Х., 2007. – С. 83 – 89. – (Позакласна  робота).

          Росада К. Урок-диспут "Ти на  землі – людина" (за романом  Олеся Гончара "Собор") // Освіта. - 1999. - № 19 – 20. – С. 6.

          Сергійчук З. "Олесь Гончар – письменник  нашої доби". Читацька  конференція// Позакласний  час. – 1998. - № 20. – С. 13 – 14.

          Собор  душі  Олеся Гончара//Свою Україну  любіть... Літературно-музичні  сценарії  для шкіл. – П., 2005. - С. 74 – 81.

          Фурсова Л. "Мене війна веде  все далі": Літературна  композиція  за  фронтовими  поезіями Олеся Гончара //Українська  література  в загальноосвітній  школі. - 2007. - № 5. – С. 54 – 56. – (До Дня  Перемоги).

          Синьоока Г.  Інсценізація  уривків  роману  Олеся Гончара  "Собор"//Українська  література в загальноосвітній  школі. - 2006.- № 6. – С.34-37.

 

                                                  х                      х                       х

          Загарук О.  Храм  і  соціум  у  романах О. Гончара "Собор"  та П. Загребельного "Диво" (Урок-семінар)//Українська  мова  і  література  в школі. - 2006. - № 4. – С. 25 – 30.

          "Олесь Гончар": Кросворд // Освіта.- 1999. - №39.- С.3;  1998. - № 20 – 22 – С. 31;  1997. - № 23 – 24. – С. 15.

          "Олесь Гончар": Літературний  кросворд//Українська мова  та  література. - 1998. - № 15 (квіт.). – С. 8.

            В'юн  А. Кросворд "Олесь Гончар". З  нагоди 85-річчя  від дня народження письменника//Освіта України. – 2003.- 8 квіт. – С. 8.

 

 Вислови  про  О. Гончара

                                                                                  Буде  він  Собором  височіти
                                                                                  На далекі  і близькі  світи,
                                                                                  І нова Вкраїна  свіжі  квіти
                                                                                  Не забуде  сину  принести.
                                                                                                                (П. Ротач)
 "На толоку давно  зійтись пора, - 
  Він кличе нас, як правда, яснолиций,-
   З каміння розбрату не збудувать світлицю..."
  О як  нам зараз треба  Гончара?
                                                     (В. Кочевський)
                                                                Незрадженого слова  і себе
                                                                Являє він  стійку,  відважну силу,
                                                                Узорюється  в Україу  милу,
                                                                У золотаву синь її небес.
                                                                       (В. Кочевський "Будівничий")
 
  Немає  Майстра. Храм  його стоїть
  Там  волі  дух,  там дихає блакить,
  Там  сонце -  на  калинові  мости.
  До нього нам -  іти  ще  та  іти..
                                         (В. Мирний)

 

                                                               Великі  письменники  завжди були  мостами
                                                                між минулим  і майбутнім. Гончар  бере  в
                                                                них  те, що спрямовано  в майбутнє.
                                                                Бере  охоче  й  сумлінно. І сам продовжується     в  майбуття.
                                                                      (П. Загребельний "Роздуми  на  іменини") 
 
Гончар -  художник  світла,
Його  дослідник, зображувач, поет.
                                           (М. Бажан)
                                                                   
                                                                                           Нам  лишилась
                                                                                      гнучким  незаламаним скрепом,
                                                                       Ваша совість – народна,
                                                                                      безсмертна, жива.
                                                                                                                   (М. Костенко)
 
Для Гончара народ - найвище мірило,  незмінне захоплення  його душі,  і  кожне  явище  життя  він намагався  розглядати  мовби очима народу
                                                                                                                     (Л. Талалай)
        ...Життя  Олеся  було,  я  б  сказала,  драматично-трагічне, стражденне  життя
 людини, яка  так  багато всього зазнала в житті і так  багато завжди брала не себе". 
                                                                                                   (В. Д. Гончар)
       ...Його новели – такі ж самі  сильні, як і його більші речі...
                                                                                                           (П. Тичина, 1947 р.)

 

           Олесь Гончар  як  письменник  має  далекоглядне око,  непомильний  слух  і                                                       
 високо патріотичне  серце.
                                                                                                         (П. Тичина, 1947 р.)

 

         "Мова Олеся Гончара нагадує мені ту поліфонію літа, ту щедрість теплого серця, його дозрілість  і силу... Він  весь  належить мові,  її красі  і непоступливості, її ранковій чистоті і джерельній дзвінкості... в мові письменника все поєднується в  дивному  суголоссі, все  грає і бринить, все вібрує і тривожить"

                                                                                                                   (І. Драч)

          Олесь Гончар – один  із тих українських письменників ХХ століття, творчість  яких можна  й треба  прочитувати  в  контексті  світових літературних  досягнень та  ідеологічних  поєдинків.

                                                                                                                   (Д. Павличко)                                                                                                                                                                 

          Олесь Гончар  -  письменник, якого люблять іноді,  здається, за саме звучання  його імені.

                                                                                                            (П. Загребельний)

        Оповідання Олеся Гончара наділені... неповторним    звучанням,  і  воно  вчувається   нам,  як  у   фразі,  як   у   композиції епізодів,  як  в побудові  сюжету,  так  і  в  самих долях  героїв, у  їхніх  вчинках.                                                                

                                                                                                              (Є. Гуцало)

         Олесь Гончар. Справжній  талант, чи  втримається?  Гадаю, що втримається  і дасть  для  літератури  багато хорошого. Він, безперечно,  для  літератури. Не  спекулянт!

                                                                                                            (О. Вишня)

        Поезії Олеся Гончара  написані  в кращих традиціях неокласиків. Вони, на   мою думку, мають дотичність до "неокласичного" своїм інтелектуальним  рівнем,  умінням  неокласиків схопити емоційно-настроєву  сторону життя.

                                                                                                           (В.Осадчий)

   ... Специфічна "оптика"  бачення ним  світу:  він скоріше  зверне  увагу  на добрі, приязні, сонячні  аспекти  життя  своїх  героїв,  ніж   на   темні, жорстокі  його  прояви...                                                                                                       (Ф. Неуважний)

          Творча  палітра  Олеся Гончара  дуже  яскрава, різнобарвна, в  кожному  новому  творі по-новому  відкривається величезне  багатство його художнього обдарування".

                                                                                                       (І. Шамякін, 1984 р.)

            "Тому, хто  із  вогню  приніс
 натхненне слово
і образи  живі,  освячені  огнем..."

                                                                                              (Дарчий напис В. Сосюри)

 

            У переломні  катарсисні моменти  в житті  суспільства... на  передній  план  виступає (природно, що за обов'язкової умови – наявність  таланту)  сама  особистість  письменника,  його суто  людські  якості:  принциповість, громадянська мужність, моральна  чистоплотність  і в  справах громадських, і в    побуті, абсолютне  неприйняття  конформізму,  чіткість  ідейної  позиції,  чесність  у  поводженні з фактами  історичними і фактами сьогодення. Саме  такими  якостями повною мірою  володіє  Олесь Терентійович Гончар.

                                                                                                  (Б. Олійник, 1987 р.).

 

          Шкодую, що не знаю  української  мови, але здається -  відчуваю її,  пізнаю  стопу  Вашого ритму.
                                                                                                       (К. Федін)

 

         Ми з нашою  деформованою  ментальністю не доросли  до сприйняття тих  істин, які глибинно  розкривав у нас самих – українцях – Олесь Гончар...                                                             
                                                                                                        (М. Зобенко)

                                 

 УВІЧНЕННЯ  ПАМ'ЯТІ  О. Т. ГОНЧАРА

          Україна. Кабінет  Міністрів. Про  заснування  літературної  премії  імені Олеся Гончара // Літературна Україна. – 1998. – 6 січ. - С. 1.

          Положення  про  літературну  премію  імені Олеся Гончара//Літературна Україна. – 1998. – 26 лют.  – С. 1.

          Вручено премію  імені  Олеся Гончара // Літературна Україна. – 2004.- 29 лип. - С. 2.

         Українська  Рада Миру  започаткувала  премію ім. О. Гончара  для  талановитої  молоді (8-25 років), досягнення  якої  в галузі  культури, науки, спорту  утверджують  позитивний  імідж  держави  на міжнародній  арені.

          Тарасюк  Г. Німецькі  уроки  з  української  літератури//Урядовий кур'єр.- 2007. – 31 серп. - С. 8 – 9.

         Про історію заснування  Міжнародної  премії  ім. О. Гончара та  її  лауреатів  за  10 років.

           Тарасюк Г.  Під  зорею  Гончара: [Про кн. "О.Гончар: Прагніть  задумів глибоких", до  якої  увійшли  твори  лауреатів  Міжнародної  україно-німецької премії ім. О. Гончара] //Літературна   Україна. – 2007. – 1  листоп. - С. 2.

           Гнатюк Н. Ім'я  високе,  світле:  вручення  Міжнародної  україно-німецької літературної   премії  імені Олеся Гончара за 2006 рік //Урядовий кур'єр. – 2006. – 8 квіт. -  С. 16.

          Міжнародна  премія знайшла  лауреатів//Голос України. - 1999. - 3 квіт. - С. 3.

         Україно-німецька  літературна  премія  імені Олеся Гончара.

          Бондар Л. "Прапороносці", "Тронка", "Собор"//Літературна Україна. - 2002. - 28 берез. – С. 4.

         У видавництві ВАТ "Дніпрокнига" вийшов" 2-томник "Людина  світу,  син Дніпра", де  ідеться  про життя  О. Гончара  та  в світлі нового  дня розглядаються його твори.

          Іменем  Олеся Гончара назвали  миколаївські  корабели  судно  типу "ріка-море"//Урядовий  кур'єр. – 2006. – 4 трав. - С. 1.

          Переможці конкурсу імені Олеся Гончара//Літературна  Україна. - 2000. - 11 трав. – С. 5.

         Конкурс заснований  дніпропетровським  літературно-мистецьким  журналом "Бористен".

           Приходько М. Зелене свято Гончаревого  дитинства // Село  полтавське. - 2007. – 1 черв. – С. 9.

        Цибенко М. Імені Олеся Гончара//Літературна Україна. – 1998. – 26 берез. - С. 4.

         Науково-досл. лабораторії фольклору,  нар. говорів  та літератури  Придніпровського  регіону Дніпропетровського державного університету  присвоєне звання  Майстра.

          Чікалін  В. Нащадки прапороносців. Воїни уславленої 72-ї механізованої дивізії  висловили  побажання  присвоїти  ім'я Олеся Гончара  частині, в якій  він  воював  і  увічнив  подвиги  своїх  однополчан  у  романі-трилогії "Прапороносці" //Урядовий кур'єр. - 2000. – 12 груд. – С. 9.

          Фонду  імені Олеся Гончара – 10 років//Пам'ятки  України: історія  та  культура. – 2006. - № 3. – С. 3 (обкл.)

         Створено  Всеукраїнський  фонд  відтворення  видатних  пам'яток історико-архітектурної  спадщини  ім. Олеся Гончара.

 

Музеї.  Пам'ятники  О. Гончару

          Білоцерківець Н. Боронитель  духовності: [Відкриття пам'ятника у Києві] //Українська  культура. – 2001. - № 8. – Обкл.

          Бондаревська Т. "... І нова  Вкраїна свіжі  квіти не забуде  сину  принести" //Зоря  Полтавщини.- 2007. – 9 листоп. - С. 3.

         У м. Дзержинську  Дніпропетровської  обл. у місцевій школі  відкрито  музей   О. Гончара.

          Віценя Л. Він не  кривив  ні  стежки,  ні  душею//Зоря  Полтавщини. - 1998. – 7 квіт. – С. 3.

         Свято біля хати  в  с. Суха, де  виріс  письменник.

          Віценя Л. Зберегти  хату  Олеся Гончара – наш  обов'язок//Зоря Полтавщини

- 2000. – 7 черв. – С. 2.

          Віценя Л. Соборний дзвін над Україною//Зоря Полтавщини. - 2003. - 2 квіт. С. 3.

         Вшанування пам'яті письменника у державному літературно-меморіальному музеї-садибі  О. Гончара.

          Гончар В. Повернення до своєї хати//Українська газета. - 2000. - 21 груд. - С.5.

          Дениско Т. Велике  бачиться на  відстані//Зоря Полтавщини. – 2000.- 11 лип. С. 2.

          Ксиченко Л. І досі  гостей  зустрічає хата Олеся Гончара//Урядовий кур'єр. -  2003. – 8 трав. - С. 24.

          Меньшова Н. Сухівська  садиба  Олеся Гончара: півтора  місяці тому: [Реставрація]// Село  полтавське.- 2000. – 21 лип. – С. 8.

          Мрія  Валентини Данилівни, вдови  Олеся Гончара, здійснилася:  сухівську  садибу письменника  відбудовано//Зоря  Полтавщини.- 2000.- 25 лип. – С. 1.

          Олесь Гончар  повернувся//Жінка. – 2001. - № 8. - С 3.

         Фотоінформація  про  пам'ятник  письменникові  у Києві.

          Посухов В. Хотіли, як  краще,  а  вийшло, як завжди: Враження екскурсанта: [від мемор. садиби  в с. Суха Кобеляцького  р-ну. Коротка  біографія  письменника] //Полтавський  вісник. - 2003. - 11 квіт. - С. 4.

          Рижков В. Будинок  у Ломівці пам'ятає "Прапороносців". Поки "верхи" відзначають ювілей  Щербицького,  "низи"  створюють  народний  музей Гончара //День. – 2003. – 19 лют. – С. 5.

          Садиба Олеся Гончара - без державної  підтримки//Коло. - 2005. - № 42. - С.7.

          Тараненко  К. До хати Олеся Гончара//Урядовий  кур'єр. - 2000. – 23 верес. -  С. 12.                  

 

Художні  твори,  присвячені  О. Гончару

          Батюк В.  О. Т.: [Вірш - присвята]//Київ. - 1998. - № 3 – 4. – С. 3 – 4.

          Білаш О. О. Гончару: [Вірш]//Вінок пам'яті Олеся Гончара: Спогади. Хроніка.- К., 1997. – С. 451.

          Дзюбенко Н. Олесеві Гончару:[Вірш]//Літературна  Україна. – 2003. – 24 квіт. – С. 2.

          Драч  І. Балада про  усмішку (Олесю Гончару): [Вірш]//Драч І. Вибрані твори. В 2 т. Т. 1. Поезії.- К., 1986. – С. 303 – 304; Драч І. Вірші  та  поеми.- К., 1991. – С. 86 – 87; Драч  І. Крила: поезії. – К., 2001. – С. 52 -  53.

          Забаштанський В. Собор:[Вірш]//Демократична Україна.- 1996.- 13 лип.- С.3

          Костенко М. Олесеві Гончару - з  полтавських доріг: [Вірш] // Зоря  Полтавщини. - 1998. – 13 трав. – С. 3.

          Кочевський В. Будівничий [Вірш] Київ.- 1998. - № 11 – 12. – С. 22.

          Лупій  О. Повернення Олеся Гончара ( на  відкриття  пам'ятника  письменнику  у Києві): [Вірш]//Літературна Україна.- 2001. – 31 трав.- С. 1.

          Павличко Д. Уся  моя  печаль,  і  ніжність.  і  тривога:[Поезія]//Слово  Просвіти. - 2003. – Ч.50. – С. 10.

          Петрук-Попик Г. Собор Олеся Гончара: [Вірш]//Літературна  Україна. – 2002. – 22 серп. - С. 6.

          Піка К.  Співці: [Вірш]//Дзвін.- 2003. - № 9. – С. 158.

          Ротач П. Золотокриле  слово Гончара: [Вірш]//Полтавська Думка.- 1995. – 21 лип. - С. 2;  Вінок пам'яті Олеся Гончара: Спогади. Хроніка.- К., 1997. -  С. 235.

          Сизоненко О. "Слов'янські  танці" Дворжака: Новела // Жінка. - 1999. - № 5. – С. 14 – 15, 28.

          Цюпа І.  Лицарі духу: [Вірш]//Україна. – 2000.- № 6. – С. 43.

          Чабаненко В. Ватаг-рятівник (О. Т. Гончару): [Вірш]//Літературна  Україна.- 2001. – 20 груд. – С. 7.

          Чеерис В. В зоні  Змієносця: Роман-придибенція//Вітчизна. - 2004.  –  № 3 – 4. – С. 14 – 69.