dep logo 061

6.12 Рижко

kokotuxa 191218

 konkurs bibl molodi LOGO 02 01

teen reading 01

club focus1

pravo 01

Пошук по сайту


Медіаосвіта
 
Критичне мислення понад усе!
 

   У Києві, впродовж трьох днів – 6-8 листопада в конференц-залі готелю «Баккара», проходив семінар «Технологія викриття інформаційних міфів, фейків та маніпуляцій в медіа і публічній риториці».
   Цей медійний захід, у якому взяли участь практикуючі журналісти із багатьох областей України та працівники, причетні до медійних структур, був організований і проведений Академією української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу. Долучилася до заходу і головна бібліотекарка відділу соціокультурної роботи Валентина Гринько.
   Координатор проєкту в Україні та Білорусі Фонду Фрідріха Науманна Володимир Олійник розповів учасникам заходу про історію створення Фонду, його профільну діяльність та представництва у країнах світу.
   Семінар пройшов на одному диханні! Три дні шаленого драйву та повного занурення в тему:
• пошуку маніпуляцій та спотворення інформації за ключовими елементами;
• дослідження феномену створення та розповсюдження інформаційних міфів;
• аналізу риторики в заявах політиків;
• знайомства з ефектом «говорящих голів» як елементом маніпуляції;
• вивчення механізму аргументації та перевірки першоджерел.
  Це було круто і корисно.
   Під час навчання учасники семінару слухали цікаві лекції про те, як змінилися уподобання аудиторії і за рахунок чого виживають фейки, про принципи перевірки інформації та стандарти повідомлення, про факт-чекінг у журналістських матеріалах, про деталі як ключ до розкриття фальсифікацій і фейків, про софт ( комп'ютерне програмне забезпечення) для виявлення бото-акаунтів та автентичності фотографій тощо.
   Також в процесі навчання учасники виконали низку практичних завдань, зокрема будували історію на фактах, створювали політичний виступ, визначали геолокацію, час та оригінал зображення, створювали структуру журналістського розслідування та інші вправи.
   Жваву дискусію викликало обговорення питання, чи можна журналісту оприлюднювати чужу переписку в месенджерах без згоди особи та знову ж таки про стандарти, практику, інтерес аудиторії...
   Велика увага приділялася умінню аналізувати деталі. Деталі - це ключ до правди. Вгадати місто за трамваєм і архітектурою? Не так просто, як хотілось, але й не так важко, як здається з першого погляду. Такі навички під силу напрацювати не лише фахівцям, а й пересічним громадянам. Тож без критичного мислення – ніяк!
   Тренерами та експертами семінару були – медіатренер, кандидат філологічних наук, викладач Київського національного університету ім. Т. Шевченка Андрій Юричко та медіатренер, керівник фактчек-проєкту «БезБрехні» Олександр Гороховський.
   Всі знання, отримані на семінарі, в нашій бібліотеці будуть застосовані на практиці. Долучайтеся!

2019-11-22 161100


 
Медіанавігатор: бери і користуйся


   В рамках міжнародного проєкту «Медіанавігатор», організаторами якого стали німецька неурядова організація n-ost у партнерстві з Академією української преси та ГО «Детектор медіа», було створено універсальний посібник з медіаграмотності.
   Тулкіт (toolkit), тобто збірник, був розроблений групою експертів в галузі медіа з Вірменії, Білорусі, Молдови, України, Росії та Німеччини, а згодом долучилися ще ряд країн. Це російськомовний універсальний посібник з розвитку медіакомпетенцій, що може застосовуватися при формальному і неформальному навчанні у всіх країнах-учасницях проєкту.
  Коли вчитель або викладач готується до роботи з аудиторією, перед ним щоразу постає проблема підбору цікавих та корисних для слухачів практичних завдань. Особливо це важливо там, де йдеться про сучасні технології та їх практичне застосування. У цьому сенсі підбірка вправ, які пропонує Медіанавігатор, а їх загалом 45, – дуже цінна.
   Вправи не абстрактні, а написані максимально практично, із покроковою інструкцією та додатковими матеріалами, які можна завантажити. Тренер може бути як учителем школи, так і викладачем вишу, представником неформальної освіти чи освітньої громадської організації. Обираючи вправу, можна поставити фільтр за віком (діти, підлітки, дорослі) та за рівнем (початковий і просунутий). А також є різні теми вправ (факти і судження, новинна грамотність, стереотипи, безпека онлайн, маніпуляції тощо).
   Вправи, які увійшли до тулкіту, в першу чергу повинні мати конкретну ціль — розвивати певну навичку з медіаграмотності, а також бути універсальними — аби застосовуватися в різних країнах. Тому розробники відмовилися від будь-яких політичних тем, а також історичних прикладів із пострадянської історії. У кожній вправі, де є приклади зі ЗМІ, тренерам пропонується адаптувати завдання під свою аудиторію, дібравши приклади з місцевих медіа.
    Проект спрямований на покращення стану медіаграмотності в країнах Східної Європи та Росії. У ньому вдало реалізовано принцип: бери і користуйся. Тож не гаймо часу та спробуємо цей посібник в дії!
    За матеріалами сайту MediaSapiens.

5488

 


 

Відеоблогінг: між популізмом і журналістськими стандартами.

Як створити унікальний контент?

 

В останні роки популярність блогів настільки зросла, що вони були оголошені новим жанром мережевої літератури. Популярність нового мережевого явища спричинила те, що в деяких університетах світу стали навчати мистецтва ведення щоденників (blogging), а починаючи з осені 2007р. в Університеті Каліфорнії студенти, що вивчають журналістику, слухають окремі курси з ведення блогів. Ця хвиля доторкнулася й України: зокрема в Національному університеті «Києво-Могилянська Академія» магістерська програма «журналістика» також включає в себе курси з нових медіа.

Свої блоги нині мають не тільки журналісти. Їх ведуть і пересічні громадяни: домогосподарки, мандрівники, артисти, політики, пенсіонери і навіть діти. Бібліотеки теж активно комунікують зі своїми користувачами за допомогою бібліотечних блогів. Тому можливість взяти участь у семінарі “Відеоблогінг: між популізмом і журналістськими стандартами. Як створити унікальний контент” дуже порадувала!

Захід було організовано Академією Української Преси за підтримки Федеративної Республіки Німеччина, зокрема Фонду Фрідріха Науманна за Свободу.

Було цікаво дізнатися про новітні тенденції відеоблогінгу, формування якісного відеоконтенту, уникнення пропаганди, реклами, створення інфортейменту. Виявляється не так просто збалансовано поєднати факти та емоції, дотримуватися журналістських стандартів і мати при цьому популярність.

Отримані знання закріпили практичними вправами – «З чого почати свою історію» та створенням роликів «Розповідаємо про себе», «5 кадрів».

На останок було проведено огляд закордонних та вітчизняних відеоблогів. Кожен учасник отримав книгу Штефана Прімбса «Соціальні медіа для журналістів».

Семінар провели тренери та експерти:

Валерій Іванов, президент Академії української преси, д-р філол. наук, проф.;

Андрій Юричко, медіатренер, кандидат філологічних наук, викладач КНУ імені Тараса Шевченка;

Жанна Кузнєцова, медіатренерка, менторка, режисерка та продюсерка.

 

gfghvhhv


 Стандарти журналістики для «чайників»
Site53 
  Медіаповідомлення мають досить чіткі критерії якості. Так, як ми, купуючи будь-який продукт, оцінюємо його за певними характеристиками – так же треба оцінювати медіапродукт. Є декілька поглядів на те, як можна це робити. Найбільш поширений метод – застосувати стандарти журналістики.
  У чому полягає стандарт оперативності?
- Стандарт дотримано: новина повідомляється відразу, як про це стало відомо.
- Стандарт не дотримано: публікація з'являється не відразу, а через якийсь час, коли інформація вже перестає бути актуальною.
Дотримання цього стандарту дозволяє нам отримувати інформацію якомога швидше, відразу, як тільки стало відомо про подію. Ідеально – просто під час події, наприклад, пряма трансляція спортивного змагання.
Правило дуже просте: чим більша часова відстань від події до повідомлення про неї – тим нижча якість інформації.
Що таке стандарт балансу думок?
- Стандарт дотримано: в публікації представлені, як мінімум, два погляди на події, зазвичай – протилежні;
- Стандарт не дотримано: ми читаємо, бачимо чи чуємо позицію лише однієї
сторони, або погляди іншої сторони подані у меншому обсязі чи формально.
  Це дуже важливо, бо якщо медіа дають у публікацію погляд лише однієї із сторін, позбавляючи іншу можливості висловитися – це дуже небезпечно для суспільства. Кажучи простою мовою, не даючи слова іншій стороні, медіа буквально «закривають рота» тим, хто має іншу думку.
  Коли у публікації одна сторона виглядає мало не янголами, а інша – втіленням зла – треба відразу насторожитися: а чи немає тут спроби маніпулювання? Треба проаналізувати: скільки надано можливості для висловлення одним, і скільки – іншим? І чи взагалі є різні думки з приводу події, про яку йдеться?
  Застосування цього стандарту надзвичайно корисне, щоб відрізнити справжню журналістику від пропаганди: журналіст дає можливість висловити різні думки, пропагандист – тільки те, що треба його замовнику чи власнику.
Наступний стандарт – відокремлення фактів від коментарів та оцінок.
  Відокремлення фактів від думок та оцінок дозволяє нам чітко визначити, де нам повідомляють факт, а де – намагаються під виглядом фактів нав'язати свою думку.
- Стандарт дотримано: якщо факти відокремлені – автор публікації недвозначно відокремлює факт або подію від коментарів та оцінок.
- Стандарт не дотримано: факти НЕ відокремлені від думок, автор публікації дає власні оцінки подіям і персонажам, не відділяючи їх від фактів.
Наприклад, два коротеньких повідомлення про одну й ту саму подію.
• Учора ввечері патруль поліції затримав невідомого, який вилізав з вікна першого поверху.
• Учора ввечері патруль поліції затримав злочинця, який вилізав з вікна першого поверху.
Різниця – всього лише в одному слові, але різниця – вражаюча.
У першому реченні - повідомлення про беззаперечний факт, без оцінок та нав'язування.
А от у другому – виразна спроба нав'язати нам свою оцінку ситуації, хоча ми ще не знаємо: чому невідомий вилізав з вікна? Варіантів може бути багато – але автор вже виніс вирок – і назвав людину злочинцем. А це, до речі, за вимогами законів, може зробити тільки суд.
 
Стандарти журналістики для «чайників» (продовження)

 

Стандарт повноти інформації.
Як можна визначити, чи є інформація у повідомленні повною?
- Повна інформація, де чітко зрозуміло: КОЛИ? ХТО? був учасником подій; ДЕ? це сталося; ЩО? відбувалося; ЧОМУ? це сталося; ЯК? це відбувалося.
- Неповна інформація: залишає без відповіді, принаймні, одне з ключових запитань.
Зрозуміло, що без відповідей на всі ці запитання інформація не може бути якісною.
Цікаво, що для журналістів є ще одне запитання, найважче і найважливіше, яке вимушений ставити перед собою кожен автор повідомлень у медіа. Це запитання – «Ну і що?». Тобто, можна написати щось на кшталт: «Вчора ввечері моя мама, як звичайно, вимкнула світло на кухні, бо вже був час відпочивати». Формально – інформація повна: є відповіді на всі стандартні запитання. Але нема відповіді на головне запитання: «Ну і що?» Кому цікава ця подія, яке вона має значення для когось, окрім родини? Що відбулося такого, про що варто робити медійне повідомлення? Чи доцільно взагалі цю інформацію оприлюднювати? Насправді, питання доцільності – то досить складно: цьому присвячена величезна кількість досліджень, які з'ясовують, для кого саме і як саме мають працювати медіа. Найбільш прийнятна відповідь: повідомляти саме те, що цікаво цільовій аудиторії.
Стандарт достовірності.
Достовірна інформація повідомляє про дійсні події, обставини описані точно, висловлювання учасників не спотворені, факти можна перевірити за іншими джерелами. Недостовірна публікація вводить читача / слухача / глядача в оману, повідомлення не відповідають фактам.
Цей стандарт схожий на попередній, де йдеться про повноту опису подій, але є суттєва відмінність: інформацію, яку розповсюджують медіа, треба перевіряти – і дуже ретельно. Бо випадків недоброякісного інформування: через неуважність, непрофесіоналізм чи через свідоме викривлення – чимало.
У журналістів є жорстке правило: жодна новина (якщо це не авторизоване повідомлення конкретної особи, організації чи установи) не може бути оприлюднена, якщо вона не підтверджується даними з двох (а краще – трьох) незалежних джерел.
Наприклад, якщо ви випадково дізнаєтеся від знайомого, що у вашому дворі планують облаштувати сміттєпереробний завод, не варто відразу влаштовувати мітинг: спочатку перевірте цю інформацію у місцевій адміністрації та у інших мешканців.
Перевіряти інформацію також треба вміти. І головне при цьому – чітко розуміти, хто саме є джерелом інформації. У цьому сенсі треба дуже обережно ставитися до відкритих вільно редагованих ресурсів, наприклад, до Вікіпедії. Бо цей ресурс не керується стандартами достовірності: написати статтю на Вікі може будь-хто. І непоодинокі випадки подання некоректної інформації, яка свідомо викривляється в інтересах певних осіб, груп або навіть країн. Достатньо подивитися, наскільки сильно відрізняються статті про одні й ті самі історичні події на українських та російських сторінках Вікіпедії.
Наступний стандарт – відсутність оціночної або дискримінаційної лексики та мови ворожнечі.
- Відсутня: використовується нейтральна лексика, яка не принижує чи не дискредитує певні соціальні, етнічні, політичні, сексуальні тощо групи.
- Присутня: публікація містить дискримінаційну лексику, яка принижує певні групи людей або закликає до ворожнечі та ненависті.
Слова важать багато. І слова багато у чому визначають наше ставлення до подій. Більше того, слово може стати небезпечною зброєю, а у випадку публічного слова – зброєю масового ураження.
Простий приклад вибору слів для опису однієї і тієї самої людини, яка збирає інформацію: розвідник і шпигун. Але ж ми розуміємо, що у нас може бути тільки розвідник, а у ворога – лише шпигун: все залежить від того, хто говорить – і які визначення хоче нам запропонувати.
Є суттєва різниця між формулюваннями. Якщо мати на увазі школу, то фраза «учень не привітався із вчителем» - це стримана і коректна констатація факту (див. стандарт відокремлення фактів від оцінок), а от фраза «нахаба не виявляє повагу до вчителя» - це вже і заміщення факту оцінкою, і негативно забарвлена лексика.

 


 

Азбука медіаграмотності

mediagramotnist1

Зображення з відкритих джерел Iнтернету


   Для сучасної людини вміння критично сприймати інформацію, вміти її аналізувати, визначати, чи не є ця інформація маніпулятивною – одна із найцінніших життєвих компетенцій, які дозволяють адекватно сприймати навколишній світ і ухвалювати правильні рішення. Без таких вмінь людина стає практично беззахисною від маніпуляцій, які змушують її чинити супротив власних же інтересів – в інтересах тих, хто подає інформацію.


   Які основні складові медіаповідомлення?


   Існують різні класифікації медійного ланцюжка, але зазвичай,
медіа повідомлення розглядається як сукупність чотирьох елементів: трьох обов'язкових і одного додаткового:
- автор повідомлення
- канал передавання
- одержувач повідомлення
- реакція одержувача


   Що ж є підставою для прискіпливої перевірки медійного повідомлення?


   Важливо, щоб будь-яке повідомлення, яке викликає у нас сильні емоції, відразу спонукало нас, якто кажуть «видихнути» - і перевірити достовірність цього повідомлення.
   Перше, що визначає медіаграмотну людину, це те, що вона розуміє: медійні повідомлення далеконе завжди є добросовісними або професійними. Зараз взагалі можна говорити про те, що існує «інформаційна зброя масового ураження». Особливо це стало помітно, коли Україна стала мішенню інформаційної війни з боку Росії.Тому людина, яка бажає зберегти свою незалежність від маніпуляцій, має перевіряти достовірність, порівнювати інформацію із різних джерел.
   Дуже важливо відчувати власну упередженість у сприйнятті подій. Це добре видно на прикладі футбольних уболівальників, які є виразно пристрасними. Але у серйозних питаннях усвідомлення: де емоції, а де факти – надзвичайно важливе. І це – також одна із складових навичок медіаграмотної людини.


   Як можна перевірити достовірність медійного повідомлення?


Медіаповідомлення має досить чіткі критерії якості. Так само, як ми, купуючи будь-який продукт, оцінюємо його за певними характеристиками – так само можна і треба оцінювати медіапродукт. Є декілька поглядів на те, як можна це робити. Найбільш поширений метод – застосувати стандарти журналістики.
   Стандарт – це те, що можна прикласти до чогось та подивитися: чи відповідає вимірюване нашим очікуванням? Якщо відповідає вимогам – якісне. Як не відповідає – краще цим не користуватися.Зазвичай медійне повідомлення оцінюють за кількома стандартами, які досить прості у застосуванні і дозволяють практично відразу визначити: а чи не намагаються нас надурити?
- Оперативність
- Відокремлення фактів від коментарів та оцінок
- Баланс думок
- Повнота інформації
- Достовірність інформації
- Відсутність оціночної або дискримінаційної лексики та мови ворожнечі.
   Детальніше про журналістські професійні стандарти поговоримо наступного разу.


За матеріалами сайту PROMETHEUS.

 


 

 Від «шкільного кохання» до «шкільної містики»

 

Студія медіакультури та грамотності «Відкритий простір» працює у бібліотеці вже не один рік. Багато цікавих зустрічей, екскурсій, тренінгів, практикумів, інтерактивних занять відбулося за цей час. Отримані знання допомагали студійцям пізнавати світ медіа, закони їх функціонування, загрози та величезні можливості, які несуть сучасні засоби масової комунікації. Але медіакультура цивілізованої людини полягає не тільки в грамотному споживанні інформації, а і в донесенні власних меседжів світу, у реалізації себе через створення власного контенту. Тож паралельно на заняттях ми вчилися правильно фотографувати, створювати шкільну газету, а далі, наважилися і на відепродукт.

Першою колективною творчою роботою став пластиліновий мультфільм «Шкільне кохання». Цей процес настільки захопив хлопців і дівчат, що навіть певні «містичні» перешкоди і несподіванки з технікою не зупинили їх, а навіть додали запалу. Набравшись досвіду, захотілося підняти планку ще вище і спробувати себе не тільки у ролі авторів сценарію, операторів, монтажерів, а й у ролі акторів, – так же набагато цікавіше. Виникла ідея зняти невеличкий ігровий ролик під назвою «Шкільна містика».

Певно учасники студії, старшокласники 18 школи, дуже люблять свій навчальний заклад, адже сюжет знову розгортається саме у рідній школі. Приємно, що «проба пера» виявилася вдалою. На 12-му відкритому конкурсі мобільного кіно та фото на базі Кременчуцького міського центру позашкільної освітифільм «Шкільна містика» (оператор - Микола Бугаєвський, монтаж – Марина Погоріла) посів друге місце.

Дякуємо Сергію Каджая, Геннадію Павелку, працівникам телеканалу ІРТ-Полтава, усім, хто допомогав дітям повірити у власні сили і щедро ділися своїми знаннями.

Далі буде…

 

2019-04-16 142524  


 

Сьома міжнародна науково-методична конференція
«Сучасний простір медіаграмотності та перспективи його розвитку»

   Ми живемо в світі, який все більше насичується інформацією. Чи зможе сучасна людина вижити в умовах глобального технологічного та інформаційного буму? Чи не виявиться вона «гвинтиком» або «людиною однієї кнопки» в руках тих, хто здатний маніпулятивно-грамотно продукувати контент і впроваджувати у свідомість потрібні смисли?
  Ці проблеми взаємодії медіа-середовища і людини активно обговорювалися учасниками Сьомої міжнародної науково-методичної конференції «Сучасний простір медіаграмотності та перспективи його розвитку», яка відбулася у Києві 21-22 березня 2019 року.
   Сама логіка програми конференції і тематика виступів спікерів були сфокусовані не тільки на тому, щоб обговорити поточні проблеми, а й на розробці певних прогнозів і рекомендацій щодо розвитку особистісної медіа-компетентності.
   Відкрив конференцію Президент Академії української преси, професор Валерій Іванов, який підкреслив, що людство на сьогоднішній момент накопичило величезну кількість інформації. Як розпорядитися цими знаннями і відібрати їх для вирішення своїх практичних завдань? Саме тут критичне мислення і медіаграмотність стають провідними життєвими компетенціями сучасної людини.
   Заступник Міністра освіти і науки України Вадим Карандій зазначив, що медіаграмотніть – одна з головних навичок, яку необхідно формувати у школярів. Впродовж 2019 року уряд планує підключити всі заклади загальної середньої освіти до Національної освітньої електронної платформи, де будуть розміщені електронні освітні ресурси для шкіл, а також планується залучити вчителів до самостійного створення навчальних ресурсів, в тому числі, з медіаграмотності.
  Локальний координатор Академії Deutsche Welle в Україні Маргарита Захарчук відмітила, що медіаграмотніть в Україні посідає перше місце за актуальністю проблематики. Медіа швидко змінюються. Це стосується програмного забезпечення, інформаційних впливів та швидкості створення фейків. Тому, кожній людині необхідно постійно вдосконалюватися. Грамотність включає культуру споживання, розвиток критичного мислення і передбачає уміння не тільки читати і писати, але й висловлювати свою думку. Необхідно навчитися створювати інформаційні продукти, а не тільки бути споживачем інформації. Також наголосила, що важливим є залучення дорослої аудиторії 40+, яка буде не тільки критично сприймати інформацію, але й вчитися робити своє життя ефективним.
  Кожний учасник конференції отримав подарунок – «Практичний посібник з медіаграмотності для мультиплікаторів». В ньому використана унікальна для України і вперше апробована у співпраці з IREX методика підготовки мультиплікаторів. Тут у доступній і популярній формі викладені і основні положення медіаграмотності для дорослих, і методичні прийоми, які допоможуть донести їх до цільової аудиторії.
Лідери думок, пройшовши школу медіаграмотості студій, популяризують знання фактчекінга і свідомого відбору інформації.
  Ще одним кроком для допомоги тим, хто вирішив брати участь в цьому русі, є активна діяльність бібліотек, яка направлена на медіаосвітню роботу з різновіковими групами користувачів. Бібліотека як неформальна ланка медіа грамотності стала місцем розвитку, а не територією для зберігання книг!

2019-04-03 154044


  

Тренінги з медіаграмотності

   Продовжується плідна співпраця бібліотеки з Центром практичної психології та соціальної роботи ПОІППО ім. М. Остроградського. В рамках експериментально-дослідної діяльності з медіаосвіти «Стандартизація наскрізної соціально-психологічної моделі масового впровадження медіаосвіти у вітчизняну педагогічну практику» у січні та лютому відбулися дводенні тренінги з медіаграмотності «Фейкові новини та маніпуляції».
   Головний бібліотекар відділу соціокультурної роботи, керівник студії медіакультури та грамотності «Відкритий простір» Валентина Гринько, яка пройшла першу та другу посилену фазу навчання медіатренерів DW Akademie Europe and Central Asia (Німеччина), поділилася отриманими знаннями із заступниками директорів шкіл, практичними психологами, соціальними педагогами, методистами, вчителями-предметниками.
   До участі в тренінгах були запрошені представники експериментальних освітніх закладів з медіаосвіти м. Полтава та Полтавської області, які прагнуть зростати професійно.
   Тренінги ознайомили учасників з особливостями розвитку критичного мислення у рамках формування медіаграмотності. Надали досвід виокремлення ознак інформаційної війни у повідомленнях, безпечної поведінки у соціальних мережах. Навчали як створювати завдання для учнів у рамках навчальних програм з питань розрізнення фактів та суджень. Надали інформацію з теоретичних основ журналістської етики і законів, що захищають свободу слова і регулюють роботу журналістів.
   В ході роботи учасники заходу застосовували критичне мислення для аналізу інформації, ідентифікували маніпулятивні технології, створювали інформаційні повідомлення. Традиційно тренінги завершувалися рефлексією «Коло вражень» та побажанням стати медіаграмотним, що означає змінити стиль життя та набути практичних навичок розпізнавання пропаганди та маніпуляцій!

2019-04-16 142929


  

Медіаграмотність у засніженому лісі


   У мальовничому місті Пуща Лісова, що поблизу Києва, зібралися досвідчені тренери з різних куточків України. В такому романтичному місті кипіла активна робота – завершилась 9-денна друга посилена фаза підготовки тренерів з медіаграмотності, яка була організована Академією Української Преси за підтримки DW Akademie.
   Учасникам урочисто присвоєно кваліфікацію "Тренер з медіаграмотності"! Заключний модуль тренінгу відбувся 30.11.– 2.12.18 р. і був присвячений фактчекінгу, соціальним мережам та месенджерам.
   Академія Української Преси знову вразила підбором тренерів. Андрій Юричко, журналіст та викладач Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, у ході міні-гри допомогав розібратися, яким чином формується повістка дня у медіа та чому медіа допускають суб'єктивні та об'єктивні помилки на прикладі реальних кейсів. Жваву дискусію викликали наразі гострі та актуальні питання - запровадження військового стану в Україні та отримання ТОМОСу.
   Другий день був настільки феєричним і захопливим, що учасники після завершення ще довго не розходилися та прагнули продовжувати працювати, створюючи Caption video за алгоритмом, який майстерно представив тренер другого дня, – голова «Громадського Телебачення Харків» Віктор Пічугін. Він запропонував учасникам створити портрет людини, яка користується соціальними мережами або месенджерами. Групи учасників створювали портрет користувача Фейсбуку, Інстаграму, Месенджеру, Вайберу. Треба було представити та визначити хто ця людина? Скільки їй років? Що вона полюбляє? Чим цікавиться? Як проводить свій вільний час? Чи вступає у дискусії? Після того, як групи представили свої презентації, Віктор Пічугін зробив аналіз робіт та надав докладну характеристику користувачів цих соціальних мереж. Виявилося, що Фейсбук об'єднує ативних людей 30+, які хочуть брати участь в житті суспільства, але там найбільше розповсюджуються фейки. Телеграм обирають переважно молоді люди, які люблять мандрувати світом і цінують високий захист приватності. А ще гарним бонусом Телеграма є зручність і можливість завантажуватися при поганому зв'язу та інтернеті.

2018-12-19 161125
   Також від Віктора Пічугіна дізналися як вірусно розповсюджуються новини, чому так багато людей їх перепощують? Для того, щоб зрозуміти цей механізм, занурилися у брейнстормінг та визначили теми і типи вірусного контенту, а також засоби, які допомагають працювати і поширюватися вірусному контенту. Наприкінці зробили висновок про те, що будь-які спростування читають менше, ніж сам вірусний контент. Також усвідомили причини великої кількості психологічних тестів у соціальних мережах – це можливість збирати інформацію про відповідну цільову аудиторію та здійснювати на неї вплив.
  У третій день розкривав секрети фактчекінгу журналіст, головний редактор фактчекінгового проекту «Без брехні» Александр Гороховский, який професійно розповів учасникам про фактчек як формат журналістики контролю. Спочатку було проведено бліц-опитування на тему: «Яка мета будь-якого розслідування? Тренер повідомив у формі міні-лекції про базис концепту фактчек, зупинивши увагу на спрямованості, використанні джерел, об'єктивності та вердиктах.
   Учасники дізналися, що журналістика контролю – це типові розслідування, критичні інтерв'ю, ток-шоу формату Hard, фактчек розслідування.
   Фактчек зосереджений на факті, або він є, або його немає. 70% фактчек ресурсів – це публічні заяви, обіцянки, наративи. Якщо в інформації немає фактів, то нічого розслідувати! А за спостереженнями українських фактчекерів виявляється, що 75% заяв політиків взагалі не мають фактів!
   Особливість фактчеку полягає в тому, що він відтворює та демонструє дійсну картину явищ, подій; кожному повідомленню, заяві, яка перевірена, встановлюється вердикт – правда, неправда, маніпуляція.
   В Україні фактчеком займаються такі організації: StopFake, Chesno (перевірка депутатів), DW Akademie (перевірка заяв і обіцянок), Без брехні (перевірка заяв), Checkregion-on, Слово і діло (перевірка обяцянок), VoxChek (перевірка публічних заяв).
   Велика вдячність організаторам, лідерам медіаосвітнього руху в Україні - Академії Української преси – все було дуже якісно і професійно!
   Знання, отримані під час підготовки тренерів з медіаграмотності будуть застосовані найближчим часом на тренінгах для студентів, викладачів, учнів закладів загальної середньої освіти та всіх зацікавлених слухачів на базі нашої бібліотеки.
   Тож чекаємо на вас, нехай коло медіаграмотних громадян збільшується!

2018-12-19 161407


 

Розширюємо горизонти медіаграмотності


    Володіти навичками критичного мислення – нелегка справа. Адже потрібно охопити спектр знань не тільки в контексті перевірки інформації та маніпулятивного впливу зі сторони медіа, а й вміти мультиплікувати отримане.
   Саме задля поглиблення знань з медіаграмотності Академія української преси за підтримки DW Akademie провела тренінг для тренерів другої посиленої фази.
   Двадцять учасників з усієї України протягом трьох днів вивчали нові методики та інтерактивні прийоми. До складу учасників другої посиленої фази за результатами конкурсного відбору була обрана головний бібліотекар відділу соціокультурної роботи Валентина Гринько, яка успішно завершила навчання у першій фазі підготовки тренерів з медіаграмотності та виконала всі умови проекту.
   Перший модуль «Фейкові новини та маніпуляції» відбувся 19-21 жовтня 2018 року поблизу Києва у готельному комплексі «Пуща Лісова».
  Медіатренером, завідувачем кафедри журналістики Донецького національного університету імені Василя Стуса Оленою Тараненко була проведена практична робота з учасниками — «Купуємо медіа», «Упаковка медіпродукту», «Медійна кухня в лісі» тощо.
   «Всі три дні пройшли під знаком синергії. Поглиблена фаза й передбачала саме це — об'єднання спільних інтелектуальних зусиль, творчої енергії та досвіду тренерів у роботі на результат. Кількість і, головне, якість нових ідей направду вражає. Підвищення рівня свідомого споживання інформації, інформаційної безпеки й захищеності, рівня медіаграмотності та критичного мислення тих, до кого підуть наші тренери, обов'язково буде досягнено!», — сказала Олена Тараненко.
   Тетяна Матичак, журналіст, медіатренер, експерт з фактчекінгу говорила з учасниками щодо важливості практичного застосування критичного мислення, виявлення когнітивних упереджень, розрізнення фактів та суджень, підкресливши наступне: «Проведення поглиблених тренінгів надзвичайно важливо. Адже технології створення пропаганди постійно розвиваються. Такі тренінги дозволяють отримати знання про нові методики викладання і перейняти досвід колег-тренерів, здобутий під час проведення занять для населення. Здобутий раніше тренерський досвід учасників також мультиплікується через їхніх колег з інших регіонів».
    Про те, як сприймати інформацію критично, розповідала медіатренер Михайлина Скорик. Учасники аналізували політичні маніпуляції у медіа, причини замовлення джинси та методи перевірки джерел.
   «Медіаграмотність — це те, чого нині критично бракує українському суспільству. На цій фазі тренінгу важливо, що ми поєднали світ журналістів, які виробляють медіаконтент, та вчителів і тренерів, які вчать його критично споживати — це сприятиме кращому розумінню інформаційного простору в Україні», — сказала журналістка Михайлина Скорик.
   Наприкінці учасники дійшли висновку:
- головний результат тренінгу не просто навчання, а зміни, які відбулися у свідомості учасників;
- інформація - це продукт;
- інформація споживається за капітал;
- інформацію слід споживати свідомо, включаючи критичне мислення;
- захиститися від інформаційного дощу (суджень, думок) та споживати тільки факти можна через знання Кодексу етики журналіста, Стандартів журналістського матеріалу, розвиток критичного мислення.
   Зовсім відмовитися від споживання інформації в цифрову епоху неможливо, адже вона все одно прийде через інші канали, наприклад, "сарафанне радіо". Єдиний захист - включати раціо!

2018-11-05 133830


Знайомство з Вікіпедією

   Бути медіаграмотним – важлива вимога нашого часу! А чи потрібно застосовувати критичне мислення до такого улюбленого і загальнодоступного ресурсу як Вікіпедія?

   Вільна багатомовна онлайн-енциклопедія – яскравий приклад колективної праці людей, що потребують знань. Та, як з'ясували учасники студії медіакультури та грамотності «Відкритий простір», – абсолютної об'єктивності важко досягти, якщо це стосується, скажімо, політичних подій. Розібравшись з перевагами та недоліками саме цього джерела інформації, та порівнявши українські, російські, англійські статті про одну подію, зрозуміли – Вікіпедія не замінить бібліотеки й не є істиною в останній інстанції. Однак може бути вдалою відправною точкою для опрацювання джерел.
    Для охочих стати не тільки читачами, а й творцями Вікіпедії було проведено майстер-клас з написання статті завідувачем сектору краєзнавства Тетяною Базир, роботи якої посіли призові місця у конкурсі «Культурна спадщина та видатні постаті краю», організованому ГО «Вікімедіа Україна».

2018-11-01 131627

 


Тренер повинен мати «рояль в кущах»

   16-18 листопада в Арт-готелі "Баккара", Венеціанський острів,1 у м. Києві відбувся черговий тренінг для тренерів з медіаграмотності (друга посилена фаза) від Академіі Української Преси та DW Akademie, в якому взяла участь головний бібліотекар Валентина Гринько.

    Другий модуль для мультиплікаторів посиленої фази тренінгів з медіаграмотності мав назву «Інтерактивні інструменти».

    Унікальний тренерський тандем — Тетяна Іванова та Ерік Альбрехт щедро ділилися власним досвідом та авторськими родзинками ведення високоякісних тренінгів. Вони влаштували справжній «мозковий шторм» для учасників, шляхом демонстрації унікальних методик, розробок та ідей. Учасники працювали на воді у затишних каютах «Баккари», відшліфовуючи навички створення власних тренінгів з медіаграмотності.

    Що сприяє успіху у роботі тренера? Що дає можливість приймати правильні рішення? Як укласти контракт з групою? Як проникнути у біополе групи та сформувати конгруентність? Який основний критерій досягнення успіху у тренінгу? Як побудувати платформу і навчити інших робити так само, застосовуючи тренінгову технологію? У чому полягають секрети навчання дорослих? В чому полягають причини труднощів під час проведення тренінгу? Як діяти тренеру, якщо дорослі слухачі не хочуть змінювати установки? Всі ці питання детально відпрацьовувалися.

   Головна умова вдалого тренінгу – відповідати запитам слухачів та змінити їх ставлення до визначеної проблеми через розвиток критичного мислення.

   Для того, щоб переконатися, як важко жити в епоху хаотичних різнобічних комунікацій, великої кількості джерел інформації, була застосована гра «Білий шум».

    Учасники тренінгу занурилися у вправу «Секрет Джованні». Вона наглядно продемонструвала, що інформаційний простір сьогодення хаотичний, швидко змінюється, ми не встигаємо виробити оціночні судження, одинокі разом, часто сприймаємо тільки невеличкий шматочок правди, живемо в час, коли знайти інформацію не проблема, а проблема її проаналізувати та на цій основі побудувати об'єктивну картину світу.

    Встановили, що на якість навчання дорослих впливає:

- використання власного досвіду слухачів у процесі навчання;

- особистість тренера;

- фільтр "навіщо?"

- мотивація слухачів;

- стереотипи;

- особистісне ставлення.

Багато нових методів, багато нового досвіду, багато активностей, багато професійного спілкування, багато всього... Чекаємо на третій модуль і продовження роботи.

 Ерік

 


Працівники телеканалів «ірт-полтава» та «місто+» поділилися секретами своєї роботи з майбутніми колегами

   24 жовтня стартував Всесвітній тиждень медійної грамотності, який цьогоріч проходить під гаслом «Медійно та інформаційно грамотні міста». Цикл медіаосвітніх заходів розпочався відвідуванням телевізійного інформаційного каналу «ІРТ-Полтава» та «Місто+» учасниками студії медіакультури та грамотності «Відкритий простір», яка з 2014 року діє у бібліотеці. Відвідавши з екскурсією телеканали «ІРТ-Полтава» та «Місто+», діти отримали унікальну можливість побувати по той бік екрану, побачити будні працівників телестудії та порівняти свої уявлення про телебачення з дійсністю.
  Особливо цінним для студійців була можливість отримати фахові поради щодо операторської майстерності, адже саме таких знань потребують школярі для створення якісного власного медійного продукту.
  Велика подяка усім, хто ділився зі школярами своєю майстерністю!

2018-10-26 105804


 Навчальні програми з медіаграмотності

   Останнім часом сформувалося коло викладачів, які можуть і хочуть викладати медіаосвіту. З кожним роком таких людей усе більше. Якщо цим займається психолог, соціальний педагог чи журналіст — дітям це цікаво. Вчителі інформатики мають інший підхід, вони більше роблять акцент на технічні моменти. Але всім безперечно потрібні інструменти для роботи, науково-методичні база.


  img807  

   Вже розроблені навчальні програми для початкової, середньої та старшої шкіл, для 8 і 10 класів є готові підручники, а також робочі зошити. Велику роль у методичному забезпеченні вчителів відіграє Академія української преси, яка регулярно видає посібники для вчителів із медіаграмотності та приклади авторських уроків — як українських авторів, так і переклади іноземних. Зокрема, серед них «Медіаграмотність на уроках суспільних дисциплін: посібник для вчителя» та «Медіаграмотність: підручник для вчителів» авторства американських педагогів Сінді Шейбе і Фейз Рогоу. Триває виробництво нових авторських розробок медіапедагогами.
Варто сказати і про допоміжні інноваційні інструменти, які можуть стати в пригоді. Зокрема, це продукти ГО «Детектор медіа» — інтерактивний підручник для підлітків «МедіаДрайвер» та курс із новинної грамотності; гра, розроблена IREX, Академією української преси та StopFake, — «Медіаграмотна місія»; «Медіанавігатор» — збірник вправ із медіаграмотності, над яким працювали педагоги із семи країн.


 img808 

   У  2018 році стартував проект «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» направлений на здобуття учнями навичок критичного сприйняття інформації, а також інтеграцію медійної грамотності у програму загальної середньої освіти. Діяльністю проекту передбачено розробку методологічних матеріалів для вчителів вибраних класів та предметів. Навчання за даними матеріалами буде здійснюватися в 50 пілотних школах чотирьох міст: Дніпро, Тернопіль, Чернігів та Маріуполь.


img809

      Реалізація проекту здійснюється міжнародною організацією IREX та її українськими партнерами Академія української преси і StopFake, за підтримки Державного департаменту США та Міністерства закордонних справ і справ Співдружності націй Великої Британії у співпраці з Міністерством освіти і науки України.


 «Я - особливий»

   Сучасна бібліотека - це набагато більше, ніж місце для читання – це ще й осередок творчості. Для кожного знайдеться заняття до душі.
   В програмі автора та ведучої полтавського радіо «Лтава» Вікторії Мокрій «Я – особливий» говорили про діяльність студії медіакультури та грамотності «Відкритий простір».
    Тож чим особлива наша бібліотека можна дізнатися з розповіді головного бібліотекаря відділу соціокультурної роботи та керівника студії Валентини Гринько. Також своїми враженнями від занять у медіастудії поділилася випускниця 18 школи Сабіна Свічкар.

Я ОСОБЛИВИЙ: СУЧАСНА БІБЛІОТЕКА

 


  Обмін досвідом тренерів з медіаграмотності

    3-4 липня 2018 р. в м. Вишгород відбулася зустріч, організована Академією української преси за підтримки DW Akademie, з обміну досвідом тренерів з медіаграмотності. Дякуючи медіаекспертам Тетяні Матичак, Артему Бабаку, Тетяні Івановій, учасники заходу мали можливість поглибити знання щодо механізмів та факторів впливу медіа, безпеки в Інтернеті, познайомитися з новими прийомами в оцінці та декодуванні інформації, методиками проведення тренінгів.
   А найцікавіше було познайомитися з досвідом колег: мотиваційними лайфхаками для роботи з учнями, з моделями інформаційної взаємодії, політичними маніпуляціями в медіа, розподілом видів інформації, маніпулятивним підходом у фільмах та як працювати з супротивом учасників тренінгу.
    Отримані знання, нові знайомства, позитивні емоції та успішні приклади мотивують до проведення нових тренінгів з медіаграмотності.

 

 

2018-07-10 153003

 

 


 Медіа майбутнього й нове покоління. як порозумітися?

    На запрошення Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М.В.Остроградського 11 травня Полтаву відвідала Лариса Мудрак з лекцією – діалогом «Медіа майбутнього й нове покоління. Як порозумітися?».
    Лариса Михайлівна Мудрак, Президент Win Win Communication, партнер з розвитку ФБН Україна, член Координаційної Ради Aspen Ukraine Initiative, медіа-менеджер, незалежний медіаексперт та медіаконсультант, громадський та політичний діяч, державний службовець 1-го рангу, українська журналістка, публіцист.
    Учасницею цієї неординарної події стала головний бібліотекар відділу соціокультурної роботи Валентина Гринько, адже медіаосвітній напрямок активно розвивається у бібліотеці і поради такої досвідченої у сфері медіа людини сприятимуть вдосконаленню роботи у відповідності до викликів часу.
    Лариса Мудрак особливо наголошувала, що в епоху штучного інтелекту важливо зберегти загальнолюдські цінності, закликала усіх мислити критичніше, розвивати підходи та розуміння щодо порядку важливості інформації. Ще одним з правил медіагігієни журналістка назвала можливість перевірки будь-якої інформації. «Головні правила медіаспоживання – ви чітко повинні розуміти, яким чином ви рухаєтесь безпосередньо в інтересах власного свого розвитку. Тому що для розвитку кожної людини безпосередньо мають бути виставлені пріоритети. І тому не можна бути таким всеохопним, не можна споживати все підряд» – зауважила гостя з Києва.
    На останок присутні переглянули відео з прогнозами розвитку технологій відомого футуролога Рея Курцвейла.

mudrak

  

 

 


 Національна розмова: розвиток медіаграмотності в україні

Значною медіаосвітньою подією для бібліотеки цієї весни стала участь у Шостій міжнародній науково-методичній конференції з медіаосвіти та медіаграмотності «Національна розмова: розвиток медіаграмотності в Україні».
   Конференція відбулася 20-21квітня 2018 року в місті Києві за участі Надзвичайного і Повноважного Посла США в Україні Марі Йованович. Захід мав на меті зібрати близько 200-та медіаосвітян для обміну професійним досвідом та практичними напрацюваннями. Організаторами виступила Академія української преси в партнерстві з Міністерством освіти і науки України за підтримки Програми "У-Медіа", Internews та Deutsche Welle Academie.
   У рамках конференції відбулося декілька пленарних сесій.
• Державні пріоритети розвитку медіаграмотності: де ми зараз?
• Ключові медіагравці: як найпопулярніші медіа впливають
на громадську думку і що можна з цим робити.
• Дезінформація: як подолати? Чим громадянське суспільство, медіа та освіта можуть бути корисними?
Обговорили питання досягнення поступу в розповсюдженні навичок критичного мислення посеред населення, хто такі ключові медіагравці, як вони впливають на населення, яка відмінність між захистом інформаційного простору та цензурою. Також поза увагою модераторів дискусійних панелей та учасників заходу не залишилися контраверсійна тема дезінформації, боротьби з інформаційною війною, та роль освіти у даній площині.
   Бібліотека теж працює у цьому напрямку, тож було чим поділитися з колегами-медіаосвітянами.
Модератором секції «Медіаосвіта – функціонал сучасної бібліотеки» виступила головний бібліотекар відділу соціокультурної роботи Валентина Гринько, яка представила до уваги учасників секції виступ «Досвід застосування інноваційних освітніх технологій розвитку критичного мислення на заняттях студії медіакультури та грамотності «Відкритий простір».

 454545

 


Критичне мислення на щодень!


    17 травня практичні психологи Полтавського району вкотре зібралися в нашій бібліотеці, щоб підвищити рівень свого критичного мислення. Проаналізувавши приклади маніпуляцій та пропагандистських меседжів сучасної війни смислів у медіа, учасники заглибилися в складні, але надзвичайно цікаві технології декодування інформації. Говорили про формування ціннісних орієнтирів аудиторії, маніпуляції символами, емоціями та узагальненнями. Учасники навчалися протидіяти автоматизму сприйняття інформації. І якщо подолання упередженого стереотипного ставлення до інформації виявилося нелегким процесом, то що вже й казати про власні упередження, які ми часто не здатні не тільки проаналізувати чи змінити, але й навіть помітити.
Учасники тренінгу в ігровій формі впевнилися в неможливості 100% повної і точної передачі інформації від комуніканта до комуніканта. Практичні вправи та теоретичне навчання викликали палкі дискусії та полеміку, через які народжувалася істина медіаграмотності.

2018-05-21 112343


 Вірити не потрібно перевіряти: де ставимо кому?


     18 травня учасники студії медіакультури та грамотності «Відкритий простір» зібралися у бібліотеці для того, щоб з'ясувати, чи потрібно перевіряти інформацію перш ніж їй вірити. Враховуючи, що в країні іде інформаційна війна за наші голови і серця, то довіряти усьому , що транслюється різними медійними каналами – безумство. Інформація така сама пожива для мозку, як і їжа для нашого організму. Ми не дозволимо собі з'їсти неякісний чи зіпсований продукт, адже це викличе отруєння та розлад шлунку. Результатом отруєння інформацією є створення викривленої фейкової реальності. Тож шануймося, бережімо свій внутрішній ефір від різного непотребу та брехні!

2018-05-21 112046


Тренінг для тренерів з медіаграмотності

  Українське суспільство потребує ширшого вироблення навичок медійної та інформаційної грамотності в умовах пропагандистсько-психологічних війн. Заклади культури і, зокрема, бібліотеки – саме ті інституції, що мають усі можливості для того, щоб долучитися до формування медіаграмотного споживача. Саме тому наша бібліотека стала майданчиком для проведення тренінгів і має власного медіатренера – головного бібліотекара відділу соціокультурної роботи Валентину Гринько, яка неодноразово проходила відповідне навчання.
   Цього року 21-23 березня вона взяла участь у 3-денному тренінгу для тренерів з медіаграмотності, підготовлений Академією української преси за підтримки DW Akademie у м. Буча, що неподалік Києва.
   Тетяна Іванова, тренер, медіаексперт, доктор педагогічних наук, професор, керуючий партнер Академії української преси провeла пeршу навчальну сeсію для трeнeрів з мeдіаграмотності. Спілкування відбувалося у крeативній та інтeрактивній формі з малюнками, прeзeнтаціями, командною роботою. Тетяна Іванова зауважила, що знання психології комунікації, спeцифіки засвоєння інформації, тeхніки маніпуляцій та eфeктивного навчання є обов'язковим для провeдeння заходів. Учасники дізналися про роль інтерактивних методів в процесі проведення тренінгу з медіаграмотності.
   Також тренер розповіла про особливості роботи медіа в Україні та за кордоном, про те, хто контролює основні друковані видання та телеканали в Україні. «Медіа в Україні – це неприбутковий бізнес. А що відбувається з бізнесом, якщо він не приносить прибутку? Він зникає. А чому ж тоді медіа в Україні процвітають, хоча ця сфера потребує великих капіталовкладень? Це все тому, що власники медіа мають певну мету – інформаційний вплив. Медіа не презентують реальність, медіа репрезентують певну інформацію» – зауважила Тетяна Іванова.

29351901
    У рамках тренінгу з учасниками працював Артем Бабак, тренер з медіаграмотності, журналіст Transparency International Україна. Тренер дав учасникам інструменти для перевірки інформації, ознайомив з основними моментами розвитку процесу фейкотворення в Україні та світі й боротьби з цим явищем.

29542151
   Тренер, керуючий партнер Stober, Poltavets&Associates Іван Полтавець поговорив з учасниками про критичне мислення в інфопросторі, його інструменти. Провів практичні вправи на співвідношення фактів та думок в журналістських матеріалах. «У кожної людини є зона контролю, зона занепокоєння та зона впливу. Медіа в основному повідомляють нам інформацію із так званої «зони занепокоєння», тобто те, що викликає емоції. ...Важко створити матеріал, який потрапить до зони впливу кожного з нас. Таку інформацію кожен шукає сам. Також є «зона контролю»... до цієї зони якраз таки потрапляє те, що ми контролюємо насправді», – пояснив Іван Полтавець.
   Академія Deutsche Welle, за підтримки якої відбувся тренінг, є провідною організацією Німеччини для розвитку міжнародних засобів масової інформації, яка підтримує вільні і незалежні медіа.. Організація пропонує професійні навчальні семінари і стажування для майбутніх журналістів. DW Академія розробила магістерську програму «Міжнародні Медіа Студії», яка поєднує у собі навчання з розвитку ЗМІ, управління медіа, журналістики та комунікації.

game

 


  Маніпуляція свідомістю через викривлення історичної пам’яті

  На запрошення Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Олеся Гончара до Полтави завітала письменниця Анна Коршунова, яка вже понад сім років викладає медіаосвіту в Сумській обласній гімназії-інтернаті для обдарованих дітей та є керівником гуртка «Основи журналістики».

    В рамках роботи студії медіакультури та грамотності для молоді «Відкритий простір» з метою обміну досвідом,бувпроведений майстер-клас за темою «Маніпуляція свідомістю через викривлення історичної пам’яті».

   Наша бібліотека вирішили запросити Анну Коршунову до Полтави після оголошення переможців однієї з найпрестижніших літературних премій «Книга року ВВС Україна». Торік її книжку «Комп і компанія» визнали «Дитячою книгою року». Вона про те, як знайти себе у цьому зеленому, сонячному, галасливому світі, повному пригод і несподіванок, ― варто лише натиснути кнопку «Вимкнути комп’ютер» і зробити крок назустріч літу. В умовах, коли з раннього дитинства діти оточені різноманітними інтерактивними електронними пристроями, починаючи з іграшок і закінчуючи комунікаційними ґаджетами, через які вони пізнають світ і спілкуються з рідними, в тому числі з батьками, цей твір може стати для підлітка першим кроком до усвідомлення переваг «живого» спілкування.

   Тематика книги не випадкова, виявилося, що письменниця буквально «горить» справою медіаосвіти й разом із учнями реалізує велику кількість проектів: це і їхня гімназійна газета «Кебета», й допомога у створенні армійського видання 27-ї сумської артилерійської реактивної бригади, й наукові медіадослідження учнів.

  На занятті «Відкритого простору» говорили про маніпулятивні можливості преси. Пані Анна наводила багато прикладів із досліджень сумських учнів, які аналізували пресу різних часів та виявляли, як маніпулюють думкою читачів. Так, газету «Відродження» часів нацистської окупації міста Ромни Сумської області порівняли з газетою «Новоросія» «ДНР». Виявилося, що методи збігаються просто один в один. Точніше, у «Відродження» навіть м’якіша подача. В іншій роботі вирішили дослідити, як формується образ ворога через трансформації історичної пам’яті.

  Отже, обмін медіаосвітнім досвідом між бібліотекою та гімназією вдався, студійці мали змогу розібратися в механізмах маніпуляцій суспільною свідомістю, навчитися розрізняти маніпулятивні медіатексти й усвідомити необхідність знати історію своєї родини й рідного краю. Адже це допомагає виробити імунітет проти пропаганди в інформаційній війні.

   Медіаосвіту, на думку Анни Коршунової, взагалі треба робити основним предметом у навчальних закладах. Тому що від цього залежить ще й інформаційна безпека держави. Адже завдяки їй і діти, й дорослі зрозуміють, як ними можуть маніпулювати. А на подібних заняттях у студіях та гуртках, роблять щеплення в мозок і про деякі речі потім не можеш думати інакше. Медіаосвіта — це теж щеплення. Причому від дуже багатьох хвороб у нашому суспільстві.

 

10101010 

999999999999999


 Що таке медіаграмотність

   Сучасна людина перебуває під постійним впливом величезного потоку різноманітної інформації, що його отримує через медіа.
Що означає слово «медіа»?
«Медіа» походить з латини і означає «передавати». Наприклад, «медіатор»: невеличка пластинка, за допомогою якої гітарист передає рух пальців на струни. А хто цікавиться біологією знають інше значення цього слова – активна хімічна речовина, яка передає сигнал по нервовій системі.
   Як бачимо, значення цих слів подібне. У кожному разі там де є медіа, мають бути принаймні кілька ланок: джерело повідомлення – власне повідомлення – засіб передачі – одержувач повідомлення. Також до цієї ланки можна додати і реакцію одержувача повідомлення.
Однак проблема полягає в тому, що повідомлення, яке передається (інформація) може бути неякісним або свідомо викривленим. Причому дуже часто людина навіть не усвідомлює, що отримане повідомлення є недоброякісним. І що таким чином на неї здійснюється медійний вплив. Важливо те, що вплив – прихований, і тому ефективніший. Зараз взагалі можна говорити про те, що існує «інформаційна зброя масового ураження». Особливо це стало помітно, коли Україна стала мішенню інформаційної війни з боку Росії.
   Для сучасної людини вміння критично сприймати інформацію, вміти її аналізувати, визначати,чи не маніпулятивна вона, одна із найцінніших життєвих компетенцій, які дозволяють адекватно сприймати навколишній світ і ухвалювати корисні для себе рішення. Без таких умінь людина стає практично беззахисною перед маніпуляціями, які змушують її чинити супротив власних же інтересів – в інтересах тих, хто подає інформацію.
   Тепер саме час визначити, хто ж це «медіаграмотна людина».


Медіаграмотна людина:
• розуміє природу інформації і роль медіа в її розповсюджені;
• усвідомлює, що знаходиться під постійним інформаційним тиском;
• має навички критичного мислення та аналізу медіаповідомлень;
• відрізняє думки і оцінки від фактів;
• здатна захищати себе від маніпуляцій;
• вміє створювати власний медійний контент.
За матеріалами сайту PROMETHEUS.


  Бібліотека – стратегічний партнер медіаосвіти

   Ми живемо в інформаційному світі. Завдяки новим технологіям інформації стає дедалі більше і вона набагато доступніша, ніж раніше. Постають питання: якій інформації довіряти? І що таке зрештою Правда? Ми починаємо піддавати сумнівам власні цінності, а ті, хто хоче маніпулювати думкою, завжди опиняються на крок попереду. Нове покоління має бути готовим до цих викликів.
У світі інформаційних воєн і пропаганди медіаграмотність і критичне мислення належать до ключових компетенцій, які дозволяють не губитися в інформаційному потоці. Останніми роками через війну в нашій країні, зокрема гібридну, питання медіаграмотності опинилося на порядку денному, тому що стало питанням національної безпеки країни. Мало хто знає, що Україна — одна з небагатьох пострадянських країн, де не лише громадський сектор, але й держава робить певні кроки в напрямі медіаосвіти.

    Міністерство освіти та науки затвердило всеукраїнський експеримент із медіаосвіти на 2017–2022 роки, який має назву «Стандартизація наскрізної соціально-психологічної моделі масового впровадження медіаосвіти у вітчизняну педагогічну практику». Експеримент передбачає масове наскрізне впровадження медіаосвіти у навчальні заклади, включаючи дитсадки, школи та виші.

  «Наскрізна — це означає, що медіаосвіта в тій чи іншій формі відбувається на всіх рівнях освіти, — пояснює наукова керівниця експерименту, завідувачка лабораторії психології масової комунікації та медіаосвіти Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, Любов Найдьонова. — Вона має пронизувати все: від садочка до вишу. Діти мають вчитися навичок медіаграмотності системно. Добре, що зараз уже в третьому класі вчать розуміти різницю між фактом та судженням. Далі це може відбуватися інтегрованим шляхом — тобто включено в програми різних предметів. Для деяких дисциплін наскрізні лінії медіаосвіти вже напрацьовані: в українській мові, історії. Коли ми залучимо до себе ще фахівців, то можемо вводити таку лінію в межах кожного предмету». Але процес має відбуватися поступово, щоби медіаграмотність впроваджувалася не для галочки, а стала для шкіл власною потребою орієнтування в інформаційному просторі.
  В Україні підготовка вчителів здійснюється, по-перше, в закладах післядипломної освіти, зокрема, зусиллями лабораторії психології масової комунікації та медіаосвіти Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, а по-друге, громадськими організаціями, як-от Академією української преси, яка проводить регулярні школи з медіаграмотності для вчителів, педагогів та бібліотекарів.
На підготовчому етапі в експерименті вже бере участь близько 200 навчальних закладів із усієї країни. У Полтавській області — п'ять, а також Обласний інститут післядипломної освіти ім. М.В.Остроградського.
    Бібліотеки завжди працюють у суголоссі зі школами – це один із самих доступних центрів медіаосвіти. Сучасний, креативний бібліотекар, який іде в ногу з часом, може долучитися до цієї почесної місії і зробити вагомий внесок у всебічну підготовку дітей та молоді до безпечної та ефективної взаємодії із сучасними медіа, формування у них медіаобізнаності, медіаграмотності та медіакомпетентності.
   З цією метою в 2014 році розпочала свою роботу студія медіакультури та грамотності «Відкритий простір», де учні мають можливість займатися власною медіатворчістю.
  Надалі ми будемо знайомити вас з діяльністю медіастудії та найновішими матеріалами з формування інформаційної культури та медіаграмотності.

 


  Вчимося знімати кіно

   31 січня відбулося чергове заняття студії медіакультури та грамотності «Відкритий простір». Цього разу студійці опановували техніку зйомки. Адже, щоб відео виявилося вдалим і викликало у глядача ефект присутності необхідно знати багато теоретичних правил, а потім застосувати їх на практиці. Це дуже тривала і кропітка робота, але результат того вартий. Радість творчості стане заслуженою нагородою за витрачені зусилля!

2018-02-20 083853

 


 Новий рік – нові творчі задуми!

    З початком нового 2018 року продовжила свою діяльність студія медіакультури та грамотності для молоді «Відкритий простір». І хоча в самому розпалі зимові канікули – не час розслаблятися. Кипить і вирує творчий процес. Вихованців студії об’єднала робота над створенням сценарію майбутнього відеоролика. Що може бути більш захопливим, ніж спробувати себе у ролі творців нової віртуальної реальності. Скільки незвіданого, невідомого: яку ідею обрати, як увібгати політ фантазії в лаконічні рядки тексту. Завдань багато, але креативні, наполегливі і працьовиті студійці не звикли боятися труднощів!

    Тож нехай цей рік буде багатим на творчі ідеї і досягнення!

 

alt