Пошук по сайту


Батько української літератури
Батько української літератури

Методичні рекомендації до 245-ї річниці від
дня народження І. П. Котляревського


Батько української літератури : методичні рекомендації до 245-ї річниці від дня народження І. П. Котляревського / уклад. Максименко М. Г. – Полтава, 2014. – 12 с.

І. П. Котляревський - зачинатель нової української літератури на теренах Полтавщини, «енциклопедист життя українського народу», один із перших аматорів української драматургії. Він встиг за своє життя стати визначним письменником, самовідданим педагогом, талановитим режисером та здібним офіцером.
Методичні рекомендації до 245-ї річниці від дня народження І. П. Котляревського містять перелік наочних та масових форм роботи з юнацькою аудиторією. Подається список матеріалів про його життя та творчість, цитати.
Видання адресоване бібліотечним фахівцям та вчителям - філологам.


«…він
З великого пожару України
Найбільшу спас народну святість – слово…»

І. Франко



Іван Котляревський… Ім’я це викликає у кожного низку асоціацій: безсмертний парубок Еней, і незабутня Наталка Полтавка – героїня однойменної п’єси, що стала, за визначенням І. Карпенка-Карого, праматір’ю українського театру, і рядки «Будеш, батьку, панувати…» Тараса Шевченка, який перший передбачив світову славу І. Котляревського, оцінив значення творчості поета для розвитку української літератури, становлення українського національно-культурного середовища на всій території України.
Іван Петрович Котляревський народився 9 вересня 1769 року на околиці Полтави у родині дрібного чиновника-канцеляриста міського магістрату, дворянина за соціальним станом. Мати письменника, Параска Жуковська, походила із сім’ї козака Решетилівської сотні.
Родина була небагатою. Іноді малому Іванку доводилося вдовольнятися шматком хліба й ходити босим, але весела вдача допомагала переносити домашні нестатки. Коли майбутньому поетові було шість років, полтавськими шляхами повз його двір ішли царські війська руйнувати Січ (в останню чверть XVIII ст. на Лівобережній Україні ліквідується гетьманщина і юридично оформлюється кріпацтво, царським указом від 1783 року скасовується для українців право переходу від одного пана до іншого, юридично санкціонувалися кріпосницькі права українських поміщиків), він розумів ще дуже мало, та народне горе, плач крізь стиснуті вуста запали йому в серце, залягли важким каменем, і поет, попри свою веселу вдачу, проніс його крізь усе своє життя, щоб вибухнути в іронічних творах.
З дитячих років у нього виявилася охота до читання і старанність у заняттях. Діставши початкову освіту, як і водилося тоді, у місцевого дяка, продовжив навчання у Катеринославській семінарії Полтави. Але з часом через сімейні обставини залишив семінарію, не закінчивши повного курсу.
Ще в семінарії Іван Котляревський захопився літературою, мав особливу пристрасть до віршів, умів до будь-якого слова добирати дотепні рими, за що товариші прозвали його «рифмачем». Перші спроби пера, на жаль, не збереглися.
Після семінарії Іван Петрович був чиновником - канцеляристом спочатку в штаті новоросійської канцелярії, що була в Полтаві; пізніше - протоколістом Полтавської дворянської опіки; згодом - домашнім учителем у поміщицьких маєтках Полтавщини. Також майбутній поет вивчав фольклор та звичаї народу.
Як свідчать дослідники життя і творчості поета, через нещасливе кохання Іван Котляревський вирішив вступати на військову службу, якій віддав дванадцять років, пройшов службові ранги від кадета до штабс-капітана. Брав участь у воєнних діях, одержав чимало нагород, серед них орден Анни ІІІ ступеня за допомогу Росії у переговорах з буджацькими татарами. Але після завершення війни, незважаючи на царські обіцянки, козачий полк було розформовано, багатьох віддали у кріпацтво. Іван Котляревський на знак протесту написав прохання про відставку. Цей вчинок показує письменника як людину обов’язку і честі.
Після звільнення з війська І. Котляревському випала доля бути наставником юнацтва - він жив і працював у Полтаві наглядачем Будинку виховання дітей бідних дворян. Як вихователь і учитель він відзначався гуманністю, теплим ставленням до дітей, батьківською ласкою і теплотою.
Іван Котляревський у 1818-1821 pp. працював директором Полтавського театру.
У 1821р. І. П. Котляревський став почесним членом Петербурзького Товариства любителів російської словесності, був скарбником і книгохранителем Полтавського відділення Російського біблійного товариства. Він був обраний членом Харківського товариства любителів красного письменства.
З 1827 по 1835 pp. І. Котляревський був попечителем Полтавського благодійно-лікувального закладу.
Іван Петрович Котляревський помер 10 листопада 1838 р. Похований у Полтаві. Смерть основоположника нової української літератури була великою втратою для всієї України. «Все сумує», - сказав молодий Тарас Шевченко у вірші «На вічну пам'ять Котляревському», в якому пророкував безсмертя авторові «Енеїди».

Творчість митця почалася через 25 років після того, як була зруйнована Запорізька Січ, а з нею й український героїчний дух, і відновити його, посіяти в душах українців віру і надію було завданням нової української літератури. Зачинателем її став саме Іван Петрович Котляревський.
Літературний доробок письменника за обсягом невеликий. Це поема «Енеїда», драма «Наталка Полтавка» і водевіль «Москаль-чарівник», послання-ода «Пісня на новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну», переклад російською мовою уривків з праці Дюкела «Євангельські роздуми, розподілені на всі дні року...», переспів вірша давньогрецької поетеси Сапфо «Ода Сафо».
Найзначнішим досягненням І. Котляревського, яке й започаткувало розвиток нової української літератури, стала поема "Енеїда". Над «Енеїдою» Іван Котляревський працював близько 30-ти років (з перервами). Три перші частини вийшли з друку в 1798 p., четверта - в 1809 p., п'ята в 1822 p.; повністю твір завершено в 1825 -1826 pp., а видано в 1842р. після смерті письменника.
В основу твору письменник поклав сюжет однойменного класичного зразка давньоримського автора Вергілія, у якому розповідалося про величні події заснування Риму нащадками троянців, держава яких була ущент зруйнована під час війни з греками. Однак в образах троянців, латинців, сицілійців та олімпійських богів - головних персонажів Вергілієвої поеми - Котляревський зобразив яскраві типи представників різних суспільних верств, намалював картини української дійсності. Він не був першим, хто взявся "перелицьовувати" творіння давньоримського автора. До нього це вже робили француз П. Скаррон, росіяни М. Осипов та О. Котельницький. Але український письменник поставив перед собою зовсім інші цілі, створивши нову за жанром бурлескно-травестійну поему. Як у бурлеску, в ній про буденне говориться піднесено, а про героїчне - вульгарно. У творі І. Котляревського давньоримські герої носять народний одяг українців, вживають українські національні страви та напої, співають наші пісні, бавляться в наші ігри, деякі імена в них теж українські.
Проте гумор "Енеїди" не розважальний. Ніби жартуючи, письменник відтворив минуле України та її сучасне (кінець XVIII - початок XIX ст.) і навіть заглянув у майбутнє. Він зумів оспівати героїзм українського козацтва, його побратимство, нестримну жадобу до волі. Художнє втілення національного характеру українського народу, вираження його національного ідеалу є однією з найприкметніших рис твору І. Котляревського. У поемі переконливо звучить тема патріотичного обов'язку, відданості Вітчизні і громадській праці.
У такому ж ключі змальований і ватажок троянців Еней. У повсякденному житті він "моторний і завзятіший од всіх бурлак", легковажний гульвіса, але той самий Еней - хоробрий отаман, якому не страшні ніякі перешкоди. Водночас троянський ватажок дбайливий до власних вояків та великодушний до переможених, дипломатичний під час переговорів, уважний до мови і звичаїв підкореного народу, разом з яким йому доведеться будувати нову державу. Дослідники творчості І. Котляревського вбачають в Енеєві збірний образ запорізького козацтва.
Ще одним досягненням Котляревського стала його п'єса «Наталка Полтавка». Причина її написання була дуже проста: ставши директором Полтавського театру, І. Котляревський був невдоволений репертуаром.
На появу «Наталки Полтавки» і «Москаля-чарівника» безперечний вплив мали російська драматургія XVIII ст. і театральне життя. Великою мірою п'єси І. Котляревського були пов'язані і з традиціями українського народного театру (вертепу), з інтермедіями XVIII ст., з російською комічною оперою XVIII ст. та фольклорно-пісенною стихією так широко представленою у цих творах.
У п'єсах І. Котляревського представники простого народу виходять на сцену як герої, гідні поваги й наслідування. У своїх п'єсах письменник близько підходить до думки про те, що офіційна мораль тогочасного суспільства суперечить гуманістичним принципам. Виходячи з просвітительського уявлення про природну доброту людини, І. Котляревський робить крок вперед і в своїх творах показує, що реальна поведінка, ті чи інші риси особистості залежать від середовища, соціальної ролі, суспільного становища та виховання індивіда, а суспільство, засноване на неправді й насильстві над особистістю, сприяє виробленню в людині егоїстичних, протиприродних рис.
Історичне значення п'єси «Наталка Полтавка» в тому, що вона започаткувала нову українську драматургію, написану «живою» розмовною мовою, побудовану на засадах народності, у тому, що вона стала основою оперного мистецтва України. Зрештою, це перша соціально-побутова драма з селянського життя в усій, європейській літературі.

Найпопулярнішими формами популяризації та пропаганди читання серед молоді є тематичні перегляди літератури та книжкові виставки.
Перегляди літератури радимо організовувати за наступними темами:

• «Полтавський часопростір Івана Котляревського»;
• «Через віки він дивиться на нас»;
• «Світоч людської доброти» та ін.
Варто також підготувати та продемонструвати користувачам книжкову виставку-досьє «Батько українського письменства» за розділами:
1. Сторінки життя і долі.
2. Народний письменник.
3. Іван Котляревський – драматург та театральний діяч.
4. На вічну пам’ять великому полтавцю.
До виставки пропонуємо використати наступну цитату:
«Наш Котляревський, вчителю Іване…,
Не стерлось твоє слово полум’яне,
Хоч світ новий у вік новий дійшов».

(В. Тарасенко)

У популяризації творчості видатного українського поета І. П. Котля-ревського варто надати важливу роль масовій роботі. Зокрема, однією з ефективних форм може бути вечір-портрет «Класик нової української літератури».
З метою ознайомлення юнацтва з творчим доробком нашого видатного земляка радимо провести вечір літератури рідного краю під назвою «І вогник, ним засвічений, не згас, а розгорівсь, щоб всіх нас обігріти».
При проведенні заходів, присвячених класику нової української літератури варто звернути увагу на проведення бесіди-діалогу «Сторінками життя Івана Петровича Котляревського» з використанням відеопрезентації.
Як не дивно, в питаннях життя і творчості Івана Котляревського існує ще безліч не досліджених моментів. Літературні джерела пропонують безліч цікавих і маловідомих фактів біографії поета, розгляду яких радимо присвятити годину цікавих повідомлень або годину запитань та відповідей під назвою «На побачення до Івана Котляревського».
Для ознайомлення користувачів з інтернет-ресурсами, що стосуються життєвого та творчого шляху І. П. Котляревського варто провести веб-квест «Світ Івана Котляревського». Веб-квест - проблемне завдання з елементами рольової гри, пошуку і дослідження, для виконання якого використовуються інформаційні ресурси Інтернету. Веб-квест, присвячений запропонованій темі і складається з кількох, пов'язаних єдиною сюжетною лінією розділів, розгляд яких спонукає користувачів до відкриттів.

Національний ідеал письменника розкривається у щедрому змалюванні ним картин народного побуту українців. Недарма його "Енеїду" називають "енциклопедією українознавства". У ній автор охоче розповідає про численні українські звичаї та обряди (зустріч гостей хлібом-сіллю, прийом сватів, вечорниці, ворожіння, поминки). Український світ "Енеїди" збагачений численними образами з фольклору. Національний колорит твору доповнюють імена героїв та географічні назви. Усі дійові особи носять український одяг. Автор "Енеїди" згадує безліч страв і напоїв українців, багато з яких зараз навіть забулися. Зі сторінок поеми лунає народна музика бандури, кобзи і сопілки, пісні про Сагайдачного і про Січ. Герої витанцьовують народних танців та грають в народні ігри.
Народознавчому аспекту творчості І. Котляревського доречно присвятити проведення народознавчого вернісажу «Єдність духу і образів» та години національного виховання ««Енеїда» - енциклопедія українського народного побуту».

З давніх-давен українців знали як людей співучих, бо на нашій землі не тільки кожне село чи місто мало свою пісню, а й кожна людина, у якої була добра і чиста душа. Казали, скільки зірок у небі, скільки крапель у морі, стільки й пісень в Україні. Не було колись жінки чи дівчини, яка не вміла б вишити собі рушник чи сорочку. І так само не було в Україні дівчини, яка б не співала. Мрії, прагнення, сподівання — все це знаходило вияв у пісні.
Українська пісня надає колоритності літературним творам, самобутності. Майстерно використав народні пісні Іван Котляревський у п'єсі «Наталка Полтавка». Та пісні у цьому творі є не тільки окрасою чи розважальним додатком, а й відіграють важливу роль у характеристиці героїв, підкреслюють їхні настрої, розкривають їх душу, вдачу та внутрішній світ. Автор використав і народні пісні, і міські романси, і власні мелодійні зразки, але всі вони вже після перших постановок п'єси набули небувалої популярності серед простих глядачів.
Розкрити значення пісні в житті українського народу допоможе літературно-музична композиція «Світом лине Наталчина пісня», що стане продовженням популяризації народознавчих мотивів у творчості І. П. Котля-ревського.

Національному духові українців відповідає і гумористична спрямованість творів І. П. Котляревського. Сміх є головним героєм поеми «Енеїда». Автор застосовує найрізноманітніші засоби комічного. Ряд епізодів у поемі є дотепними пародіями: вивчення троянцями латинської мови - на схоластичний урок у тогочасній школі; підготовка латинців до військових дій - на безглузде командування випадкових воєначальників у російській армії.
Сатиричній стороні творчості Івана Котляревського можна присвятити літературну мозаїку «Веселий мудрець», в ході якої варто зачитувати уривки з творів та організувати перегляд відео з фрагментами вистав за творами поета.

До заходів доречно створити буклети та бібліографічні закладки стосовно життєвого та творчого шляху І. П. Котляревського.

Безумовно, така яскрава особистість хвилювала серця майстрів художнього слова. Свої поезії Котляревському присвятив Максим Рильський («Іванів гай»), Володимир Сосюра («І. Котляревський»), Степан Олійник («Поважна причина»), М. Нагнибіда («Вітання»), В. Коломієць («Слово на вінок І. Котляревському»), Я. Шутько («Слава Енеїді»), І. Пільгук («Грозовий ранок») та інші. Життя І.Котляревського послугувало сюжетом для роману українського письменника Бориса Левіна «Веселий мудрець». Життєвий шлях великого полтавця - житттєлюба автор подав у вигляді семи «книг» - повістей, що висвітлюють певні періоди біографії письменника. Період перебування Івана Петровича у війську під час турецько-російської війни відтворив письменник В. Стрепет «Над Дунаєм, над рікою».

Творчість Івана Котляревського не була однорідною. У ній проявилися риси різних творчих методів — сентименталізму, просвітницького реалізму, частково класицизму і бароко. Але персонажів його творів об'єднують яскраві національні риси, жива народна мова, популярність серед широкого читацького загалу.

Пропонуємо декілька висловлювань видатних українців про І. П. Котля-ревського, які можна використовувати під час організації та проведення масових заходів.

Все сумує, – тільки слава
Сонцем засіяла.
Не вмре кобзар, бо навіки
Його привітала.
Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди,
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!

(Т. Шевченко)

Ті вічні пісні, ті єдині спадки
Взяли собі други поети-нащадки
І батьківським шляхом пішли.

(Леся Українка)

Таке-то, мисливий, земляче наш милий,
Таке з нами диво зробив
До простого слова та рідної мови
Ти перший своїх прихилив!
Із твого почину на всю Слов'янщину
Пішло наше слово гулять;
А твої нащадки своїм рідним батьком
Тебе почали величать.

(Панас Мирний)

Так Котляревський у щасливий час
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав як жарт не раз,
Та був у нім завдаток сил багатий,
І огник, ним засвічений, не згас.
А розігрівсь, щоб всіх нас зігрівати…

(І. Франко)

«Він перший почав писати мовою, якою говорило населення цілого краю, але якою не писали. Він зробив м’яку, виразну, сильну, багату мову літературною, і українська мова, яку вважали лише місцевим наріччям, з його легкої руки зазвучала так голосно, що звуки її рознеслись по всій Росії. На ній потім співав пісні і Шевченко». (В. Короленко)


Літературознавчі статті про І. П. Котляревського

Андрущенко, Ю. Іван Котляревський: цікаві факти життя [Текст] / Ю. Андрущенко // Дніпро. - 2012. - № 6. - С. 137.

Бойко, Н. Значення творчості І. Котляревського [Tекст] / Н. Бойко // Українська література в загальноосвітній школі. - 2004. - № 9. - С. 32-34.

Войцехівська, І. Апологет європейського просвітництва [Teкст] / І. Войцехівська // Пам'ять століть. - 2007. - № 1. - С. 188.

Волошина, Н. Вивчення поеми «Енеїда» І. Котляревського у взаємозв’язках з образотворчим мистецтвом [Текст] / Н. Волошина // Українська література в загальноосвітній школі. - 2009. - № 12.-– С. 2-6.

Горбань, А. Історичні алюзії та іронічний підтекст в "Енеїді" І. Котляревського: колоніальний аспект [Teкст] / А. Горбань // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2011. - № 4. – С. 56-72.

Ленда, Р. Іван Котляревський і доба національного відродження [Teкст] / Р. Ленда // Українська мова та література. - 2008. - Ч. 37 (жовт.). - С. 8-9.

Марценко, Г. «Енеїда» Івана Котляревського. Теми і значення поеми [Текст] / Г. Марценко // Дивослово. - 2005. - № 3. - С. 10-12.

Мацапура, В. Три «Енеїда»: діалог через віки [Tекст] / В. Мацапура // Слов'янський збірник. - Полтава: Слов’янський клуб, 2003. - Вип. 2. - С. 193-198.

Мороз, Л. Гармонізуючи земне життя. Українська драматургія «перехідного тридцятиріччяа» [Teкст] / Л. Мороз // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2006. - № 7-8. - С. 74-81.

Неборак, В. До спроби реінтерпретації «Енеїди» І. П. Котляревського [Текст] / В. Неборак // Урок Української. - 2002. - № 4. - С. 44-45.

Порало, Н. Життя прожити - не поле перейти... [Teкст] / Н. Порало // Українська мова й література в сучасній школі. - 2012. - № 1. - С. 25-28.

Сивокінь, Г. Іван Котляревський на тлі сучасної йому європейської літературної думки [Текст] / Г. Сивокінь // Дивослово. - 2003. - № 12. - С. 2-4.

Стороха, Є. П. Іван Петрович Котляревський: цікаві бувальщини [Teкст] / Є. П. Стороха // Шкільна бібліотека. - 2009. - № 8. - С. 3-4.

Чопик, Р. «І де сміявсь Іван Петрович…» [Текст] / Р. Чопик // Дивослово. - 2010. - № 7. - С. 47-52.

Щерба, Т. Українознавчий аспект «Енеїди» Івана Котляревського [Текст] / Т. Щерба // Українська література в загальноосвітній школі. - 2004. - № 9. - С. 27-32.