Пропонуємо Вашій увазі роботу Процай Людмили Петрівни, аспіранта ІІІ курсу Полтавського національного педагогічного університету ім.В.Г.Короленка, спеціальність «Загальна педагогіка та історія педагогіки», яка працює над проблемою «Педагогічні ідеї та просвітницька діяльність В.А.Євтушевського (1836-1888рр.» (науковий керівник проф. Карапузова Наталя Дмитрівна).

Василь Адріанович Євтушевський

         6 травня 2011 року минає 175 років від дня народження нашого земляка, великого педагога, методиста-математика, просвітника, громадського діяча ХІХ століття Василя Адріановича Євтушевського.

         Василь Адріанович Євтушевський народився 24 квітня (6 травня) 1836 року в багатодітній родині дворянина, титулованого радника Євтушевського Адріана Олександровича (крім Василя у сім’ї виховувалося ще четверо синів: Олександр, Микола, Петро та Іван).

         Середню освіту Василь здобув у Полтавській чоловічій гімназії. По закінченню якої у 1856 році, маючи за мету присвятити своє життя педагогічній діяльності, вступив до Головного педагогічного інституту м. Санкт-Петербургу на фізико-математичне відділення. Згодом у 1859 році, внаслідок ліквідації інституту, він продовжив навчання на математичному відділенні фізико-математичного факультету Петербургського університету. Після отримання вищої освіти у 1861 році, В.Євтушевський закінчив дворічні педагогічні курси підготовки викладачів для середніх навчальних закладів та отримав ступінь кандидата-педагога й посаду старшого учителя математики у 2-ій  Петербурзькій гімназії, де й розпочав свій педагогічний шлях.

         У 1864 році В.Євтушевський одружився з дочкою колежського  секретаря Параскою Федорівною Олексієвою, відомо, що у цьому шлюбі народилася донька.

         Разом з відомими  на той час педагогами К.Сент-Ілером, Д.Семеновим, Й.Рашевським В.Євтушевський здійснив закордонне відрядження до Німеччини та Швейцарії з метою вивчення навчальних закладів підготовки вчителів.

         Після повернення був  переведений до 2-ї Петербурзької військової гімназії на посаду вчителя математики та керівника вищих педагогічних курсів при цій гімназії, де протягом 12 років читав систематичні лекції для вчителів.

         Крім викладання у гімназії В.Євтушевський давав приватні уроки з математики  нащадкам Цесаревичів: 1) Великим князям – Миколі Олександровичу та Георгію Олександровичу; 2) дітям Великого Князя Михайла Миколайовича – Миколі, Михайлу, Анастасії і Олександру; 3) сину Великого Князя Миколи Миколайовича – Петру Миколайовичу; 4) сину принца Олександра Петровича Ольденбургзького – Петру Олександровичу; 5) дочці принца Миколи  Петровича Ольденбургзького – Олександрі  Миколаївні.

         Як шістдесятник В.Євтушевський пропагував вищу жіночу освіту, він був одним із перших  активних діячів у цій сфері. З 1868 року викладав математику для жінок у гімназії-пансіоні Емілії Павлівни Шаффе відкритої у 1858 році в Санкт-Петербурзі, а з 1869 року – на Аларчинських жіночих курсах, що стали прототипом Вищих жіночих курсів. Пізніше В.Євтушевський завідував школами Санкт-Петербурзького жіночого Патріотичного товариства.

        Візиткою методиста-математика – Василя Адріановича Євтушевського – у  Російській імперії, у тому числі й в Україні стала книга „Методика арифметики” (1872), яка майже на чверть століття осіла у вітчизняній народній школі. У цю працю В.Євтушевський вклав неперервний багаторічний досвід та авторські методичні ідеї навчання дітей арифметики. Великою заслугою  В.Євтушевського є і його „Збірник  арифметичних задач,” який перевидавався майже кожного року, а в деяких роках навіть двічі. Перша його частина („Цілі числа”) у 1894 році вийшла 46-м виданням, а на початку ХХ століття – 65-м виданням. Друга частина витримала 22 видання.

       Неоціненний внесок просвітник зробив у розвиток Педагогічного музею військово-навчальних закладів. Протягом 1870-1875 років В.Євтушевський невпинно трудився у сирих підвалах приміщеннях над упорядкуванням колекцій навчальних посібників з математики та над створенням „Пояснювальних детальних каталогів музею”. У 1874 році педагог відкрив у педагогічному музеї заняття з методики арифметики, які збирали численну аудиторію. За словами експерта з навчальної частини Санкт-Петербурзької міської комісії з народної освіти В.Воленса, лекції В.Євтушевського належали до числа найблискучіших, прочитаних у Соляному містечку (так називалася місцевість у Санкт-Петербурзі, де знаходився Педагогічний музей).

        Своїм існуванням В.Євтушевському завдячує учительська семінарія у Курську, школи в Новгородській та інших губерніях Російської імперії.

        У 1875 році В.Євтушевського як педагога-просвітника було запрошено на посаду  завідуючого з навчальної частини у Громовський та Зразковий (памяті барона К.Штігліца) дитячі притулки, а з 1877 року він зайняв посаду інспектора  з навчальної частини у всіх 23 притулках Санкт-Петербургу та був членом навчального комітету, що займався організацією навчально-виховного процесу в закладах Імператорського Людинолюбного товариства.

       В.Євтушевський, разом з М.Корфом, В. Водовозовим, М.Бунаковим, В.Вахтеровим та іншими українськими педагогами, сприяв розвитку народної освіти на Україні, зокрема  брав участь у розробці методики навчання, та створенні навчальної бібліотеки у школі Х. Алчевської.

       Педагог досить плідно працював над проблемою побудови ефективної та доступної освітньої системи. Заслугою вченого є те, що він вперше в історії вітчизняного шкільництва узагальнив особливості організації навчально-виховного процесу шкільної (традиційної)  системи освіти та домашньої освіти. Йому належить ідея створення домашніх шкіл, яку він втілив на практиці.

товариства, а з 1879 року – його головою. За працю на поприщі народної освіти Петербургським комітетом грамотності він нагороджений золотою медаллю.

      З 1878 року по 1882 рік він разом з відомим на той час педагогом О.Пятковським  був редактором педагогічного журналу „Народна школа,” присвяченого виключно інтересам народної школи.

      У 1882 році, у зв’язку з погіршенням здоров’я, В.Євтушевський передав О. Пятковському свої редакторські та видавницькі  права. А у 1885 році педагога вразив перший апоплексичний удар. Своєчасна медична допомога врятувала тоді життя В.Євтушевському. Через рік другий удар позбавив його руху, а ще через рік третій удар зробив його інвалідом та змусив залишити педагогічну роботу.

      Помер В.А. Євтушевський у ніч з 23 на 24 вересня 1888 року у своєму маєтку недалеко від міста Луга Санкт-Петербурзького району.

Література

1. Воленс В. Евтушевский как педагог и общественный деятель / В. Воленс // Народная школа. – 1889.– №1.– С.14.
2. Евтушевский В. Проект устройства домашних школ / Семья и школа. – 1874.– № 4. – С. 292-299, № 5. – С. 381-397.
3. Прудников В.Е. Русские педагоги-математики ХVIII-XIX веков: пособие для учителей / В.Е.Прудников. – Москва: Государственное учебно-педагогическое издательство министерствва просвещения РСФСР, 1956. – С. 593.
4. Семенов Д.Д. Некролог: В.А. Евтушевский. – Заслуги покойного в области теоретической и практической педагогики. [Текст] / Д.Д. Семенов // Народная школа. – 1888. – № 10. – С.45-46.